В нижній частині Робочого столу знаходиться Панель задач. На ній розміщені кнопка «Пуск», індикатори режимів спеціальних програм-додатків, які, як правило, використовують ті чи інші апаратні засоби, годинник тощо. У проміжку між кнопкою “ Пуск ” та індикаторами режимів розташовуються кнопки активних об’єктів, наприклад, відкрити папок, документів тощо. Наявність Панелі задач дозволяє завжди бачити, які додатки працюють, та швидко перемикатись між ними.
Праворуч від кнопки “ Пуск ” знаходиться панель інструментів “ Быстрый запуск ” з кнопками додатків, що найчастіше використовуються в роботі. Але користувач має можливість вивести інші панелі інструментів, навіть створити власну. Для цього слід клацнути правою кнопкою “миші” на вільному місці Панелі задач і вибрати потрібну команду з контекстного меню.
За допомогою кнопки «Пуск» відкривається Головне меню, яке має декілька стандартних пунктів:
· «Программы». Містить пункти програм, які встановлені в системі Windows-98. Послідовно вибираючи пункти, можна знайти необхідну програму і запустити її. Велику групу стандартних програм об’єднує однойменний пункт «Стандартные». Нові Windows-програми, що встановлюються на комп’ютері, дописують свої пункти в меню «Программы».
· «Избранное». За допомогою цього пункту можна отримати доступ до Web-сторінок, посилання на які знаходяться у однойменній папці «Избранное» ОС Windows-98.
· «Документы». Виводить на екран список останніх 15 документів, з якими працював користувач. Якщо клацнути «мишею» на потрібному документі, то автоматично буде запущена програма-додаток і автоматично завантажиться в неї цей документ для подальшої роботи.
· «Настройка». Дозволяє проводити настройку операційної системи, керувати роботою принтерів, настроювати панель задач та ін.
· «Поиск». Можна знаходити папки і файли, а також можна знайти потрібний комп’ютер, який працює в одній групі локальної мережі.
· «Справка». Призначений для виклику довідкової системи Windows-98.
· «Выполнить». Дозволяє запустити будь-яку програму, яка не встановлена у системі меню Windows-98. Для цього необхідно знати точне ім’я файла, який запускає дану програму.
· «Завершение сеанса». Ця команда закриває всі програми, відключає комп’ютер від локальної мережі (якщо він був підключений), і готує його для іншого користувача. Сеанс роботи у Windows-98 при цьому не завершується.
· «Завершение работы». Цим пунктом необхідно користуватись завжди, коли завершується робота у Windows-98. Просто вимкнути комп’ютер кнопкою живлення не рекомендується. Такі дії можуть призвести до того, що деяка інформація буде безнадійно втрачена. А в деяких випадках це може призвести до пошкодження файлової системи, і тоді взагалі будуть втрачені цілі файли з інформацією. При виборі цього пункту відкривається діалогове вікно і користувачу пропонуються можливі варіанти дій.
Всі пункти, які позначені значком “ 
”, мають додаткові меню, які відкриваються автоматично, коли на них встановити курсор «миші».
Файлова структура ОС.
Вся інформація в комп’ютері записана на диски: гнучкі, тверді, лазерні, магнітооптичі. Інформація на дисках зберігається в файлах.
Файл – це поіменована область диска. У файлах можуть зберігатися тексти програм, документи, а також програми, готові для виконання та інші дані.
Файлова система – це набір погоджень (правил), що визначають організацію даних на носіях інформації.
Для того, щоб ОС та інші програми могли звертатися до файлів, вони повинні мати свої ідентифікатори. Ідентифікатор складається з двох частин: імені та типу файла. Імена файлів в ОС ПЕОМ (крім ОС Windows) містять до 8-ми літер, цифр і знаків “мінус” та “підкреслення”, а тип – до трьох літер, цифр і деяких інших символів. Тип визначає користувач або програма, яка породжує файл. Ім’я відокремлюється від типу крапкою. Тип файла називають також розширенням імені. Наприклад:
Basik.com, autoexe.bat, arj.exe.
Що таке каталог?
Імена файлів реєструються на дисках в каталогах. Каталоги також називаються директоріями, в ОС Windows – папками.
Каталог – це спеціальне місце на диску, в якому зберігаються імена файлів, відомості про розмір файлів, властивості файлів тощо.
Для файла той каталог, в якому він зареєстрований, є батьківським на кожному диску є один головний (або кореневий) каталог. В ньому можуть реєструватися файли і каталоги 1 рівня. В каталогах 1 рівня можуть реєструватися файли та каталоги 2 рівня і т.д. При цьому каталоги нижчого рівня по відношенню до каталогів вищого рівня є підкаталогами, а вищого по відношенню до нижнього надкаталогами. Назви дисководів гнучких дисків фіксовані А:, В:. Для ефективного використання дискової пам’яті програміст створює на твердому диску розділи і позначає їх: С:, D:, Е.
Шлях – це записані через бекслеші (символ\) назви підкалогів, які треба “пройти”, щоб дістатися до потрібного.
Приклад. Нехай у кореневому каталозі С:\ є, підкаталог GAMES, який складається з підкаталогів NEW та OLD. Шлях від кореневого каталогу до каталогу NEW матиме вигляд GAMES\ NEW.
Повна назва файлу має такий вигляд:
Приклад. Нехай повна назва файлу tetris.exe-c:\ GAMES\ OLD\ tetris.exe.
Це означає, що файл tetris.exe є впідкаталозі ОLD каталогу GAMES. Каталог GAMES міститься в кореневому каталозі С\: (диска С).
