Однорічні бобові кормові культури

Культура, основні морфологічні ознаки та біологічні особливості	Зона поширення, господарське призначення та продуктивність	Основні особливості технології вирощування
Горохпосівний (Pisum sativum L.). Стебло трав'янисте, вилягає. Маса 1000 насіннн у зернових сортів 200–340, кормових 140–200 г. Вимогливий до грунту. Найкраще росте на багатих гумусом, середніх за механічним складом грунтах (рН 6–7,5 оптимальний — 6,5). Непридатні для нього кислі заболочені, солонцюваті та легкі піщані грунти. Світло і вологолюбна, холодостійка, самозапильна, скоростигла рослина довгого дня. Насіння починає проростати при 1–2 °С, оптимальна температура для розвитку 15–20 °С. У фазі сходів витримує приморозки до – 8 °С. Тривалість вегетаційного періоду при вирощуванні на зелений корм 45–60, на зерно 70–110 днів.	Вирощують у Лісостепу, Степу і на Поліссі. Зелену масу, зерно й солому використовують на корм худобі. На зерно вирощують в основному у чистих посівах, а на корм у дво- багатокомпонентних сумішках з ярими злаковими і капустяними культурами. Врожайність зеленої маси зернових сортів 220–280 ц/га, зерноукісних 300–350 ц/га, а зерна — відповідно 25–35 і 15–20 ц/га.	Розміщують після озимих зернових, кукурудзи, картоплі, коренеплодів, овочевих культур. Добрива вносять з розрахунку Р_45–60К_45–60, а на бідних грунтах N₃_0–60. Орють на глибину 25–27 см. За 3–4 тижні до сівби насіння протруюють. Сіють на початку весняних польових робіт. Норма висіву в Степу 0,9–1,2 млн/га, Лісостепу 1 млн/га на Поліссі 1,2–1,5 млн/га схожих насінин. У сумішках висівають 0,7–0,9 млн/га гороху і 1,5–2 млн/га вівса або ячменю. На зелений корм і сіно збирають від повного цвітіння до масового утворення бобів.
Соя(Glycina hispida L.). Стебло пряме, здатне до галуження. Листки трійчасті. Маса 1000 насінин 140–190 г. Добре росте на чорноземах, темно-сірих лісових і каштанових грунтах. Не придатні для неї засолені, заболочені й кислі грунти. Рослина помірно посухостійка, світло- і теплолюбна. Насіння починає проростати при температурі 9–10 °С, сходи з'являються при 12–14 °С. Оптимальна температура для росту й розвитку 20–24°С. Сходи витримують зниження температури до мінус 2–З °С. Тривалість вегетаційного періоду при вирощуванні на зелену масу 65–90 днів, а на зерно — 85–140.	Середньостиглі й середньоранні сорти на зерно вирощують у Степу, ранньостиглі в Степу і Лісостепу, а на зелений корм і силос у сумішках з іншими культурами — в усіх зонах. Продукти переробки зерна — макуху і шрот — використовують у комбікормовій промисловості. З зеленої маси готують трав'яне борошно, гранули, силос, а також безпосередньо згодовують її тваринам. У сумішках висівають з кукурудзою, цукровим сорго, сорго-суданковим гібридом. Урожайність зеленої маси сої 200–300, зерна — 18–25 ц/га.	Розміщують після озимих і ярих зернових, кукурудзи і овочевих культур. Не можна сіяти після соняшника, суданської трави. В Лісостепу вносять N_45–60Р_45–60К_45–60. В Степу N_45–60Р_45–60К_40–45, а при зрошенні норми збільшують на 20–25 %. Орють на глибину 25–27 см. Перед сівбою у грунт вносять гербіциди. Насіння в день сівби обробляють соєвим нітрагіном. Висівають, коли температура грунту на глибині 5–6 см становить 12–14 °С. Сіють широкорядним способом з міжряддями 45 см. Норма висіву насіння скоростиглих сортів 650–750 тис./га, ранньостиглих і середньостиглих 450–550 тис./га схожих насінин. Глибина загортання насіння залежно від механічного складу і вологості грунту 3–6 см. На корм використовують від повного цвітіння до наливання насіння. На зерно збирають у повній стиглості.
Кормовий люпин(Lupinus luteus L.). Стебло пряме, схильне до галуження. Маса 1000 насінин жовтого люпину 110–160 г, білого 260–390 г. Жовтий люпин менш вибагливий до грунтів, витримує рН 5–6, а білий краще росте на родючих зв'язних суглинкових грунтах з рН 6,5–7. Не придатні для нього важкі, глинисті, перезволожені і дуже кислі грунти. Вологолюбний і світлолюбний. Насіння починає проростати при 2–5 °С, оптимальна температура — 9 –14 °С. Сходи витримують приморозки до – 2–3 °С. Тривалість вегетаційного періоду при вирощуванні на зелений корм 65–90 днів, а на зерно — жовтого 105–130 днів, білого — 135–145 днів.	Вирощують на Поліссі, в північному Лісостепу, а при зрошенні і в Степу. На корм вирощують сорти з вмістом алкалоїдів до 0,1 %. На зерно висівають у чистих посівах, а на зелений корм і силос у чистих та в сумішках з вівсом, кукурудзою. На дерново-підзолистих піщаних, супіщаних та легко суглинкових грунтах Полісся вирощують також у зайнятих парах та в післяукісних і післяжнивних посівах на зелене добриво. Урожайність зеленої маси жовтого люпину 250–400 ц/га, білого — 350–500, зерна — відповідно 10–20 і 25–30 ц/га.	Розміщують після удобрених озимих і ярих зернових та просапних культур. Не можна висівати після цукрових буряків, а також повторно після люпину. Під зяблеву оранку вносять Р_45–60К_60–90, а в рядки при сівбі Р_10–15.Орють на глибину 20–22 см. Сіють через 5–6 днів після сівби ранніх ярих культур, а при пізній весні — одночасно з ранніми ярими. Спосіб сівби звичайний рядковий. Норма висіву 1,2–1,4 млн/га схожих насінин жовтого і 0,9–1,1 млн/га білого. На засмічених полях люпин сіють широкорядним способом (45 см). Норма висіву 0,6–0,8 млн/га схожих насінин. Глибина загортання насіння 2–4 см. У змішаних посівах з вівсом норма висіву жовтого люпину 0,8–1 млн/га і вівса 1,2–1,4 млн/га, з кукурудзою — люпину жовтого або білого 0,3–0,4 млн/га і кукурудзи 90–120 тис./га схожих насінин. На зелений корм збирають під час бутонізації–цвітіння, на силос у фазі утворення блискучих бобів, а на зерно — роздільно при побурінні 70–85 % бобів або прямим комбайнуванням при достиганні не менше 95 % бобів.
Кормові боби (Vicia faba L.). Стебло пряме, товсте, порожнисте, галузиться рідко. Маса 1000 насінин 360–520 г. Найкраще ростуть на окультурених чорноземах, темно-сірих лісових грунтах, осушених торфовищах. Не придатні для них сухі, малородючі піщані, заболочені і кислі грунти. Холодостійкі і вологолюбні. Насіння починає проростати при температурі 3–4 °С. Сходи витримують короткочасні приморозки до –4–5°. Тривалість вегетаційного періоду при вирощуванні на зелену масу 65–90, а на зерно 1І0–135 днів.	Найбільш поширені в західних районах, менше — в центральному Лісостепу і на Поліссі. В чистих посівах вирощують на зерно, а в сумішках з кукурудзою і вівсом — на силос та зелений корм. Зерно використовують для виготовлення комбікормів, а солому силосують разом з кукурудзою і гичкою цукрових буряків. Урожайність зеленої маси 270–400 ц/га, зерна 20–35 ц/га.	Розміщують після озимих, коренеплодів, картоплі, кукурудзи. При сівбі після неудобрених попередників вносять 15–25 т/га гною і Р_45–60К_45–60. Орють на 22–27 см. Насіння обробляють фунгіцидами, а в день сівби — нітрагіном. Сіють на зерно, а в сумішках з вівсом на зелену масу — одночасно з ранніми ярими культурами. При вирощуванні сумісно з кукурудзою — в строки її сівби. При сівбі в рядки вносять Р_10–20. На чистих полях і при наявності гербіцидів сіють звичайним рядковим способом, а на забур'янених — широкорядно (45 см). Норма висіву відповідно 600–700 і 450–500 тис./га схожих насінин. Глибина загортання насіння 6–8 см. Для знищення бур'янів застосовують гербіциди які вносять до сівби або перед появою сходів. При сумісному вирощуванні кормових бобів висівають 0,6–0,7 млн/га і вівса 2,5–3,5 млн/га, а з кукурудзою відповідно 200–250 і 60–80 тис/га схожих насінин.
Вика яра (Vicia sativa L.). Стебло тонке, витке, майже чотиригранне, з різним ступенем опушення. Маса 1000 насінин 55–70 г. До грунту маловимоглива, але погано росте на солонцюватих, заболочених, кислих і піщаних, не витримує високого рівня підґрунтових вод. Насіння починає проростати при 2–3 °С, у фазі сходів витримує приморозки до 5–7 °С. Оптимальна температура для росту 16–22 °С. Посуху переносить погано. Тривалість вегетаційного періоду при вирощуванні на зелену масу 50–70 днів, а на насіння 85–115.	Вирощують у Лісостепу, на Поліссі, в північному і центральному Степу на насіння переважно в чистих посівах або в сумішці з вівсом, на зелений корм тільки в сумішках із злаковими і капустяними культурами. При ранніх строках основними компонентами викосумішок є овес, рідше ячмінь. У сумішках більш пізніх строків, крім цих культур, висівають суданську траву, кукурудзу, сорго. Використовують на зелений корм, сіно, сінаж, трав'яне борошно. Урожайність зеленої маси 200–300, а насіння 15–20 ц/га.	Розміщують після просапних і зернових культур. Добре реагує на внесення органічних і мінеральних добрив. При вирощуванні на насіння вносять P₄₅K₄₅ під вико-вівсяну сумішку N_80–90P₄₅K₆₀ і в рядки при сівбі P₁₅. Висівають у перші дні весняних польових робіт звичайним рядковим способом. Глибина загортання насіння 4–5 см. Норма висіву вики на насіння у чистих посівах 2,5–3 млн/га, у сумішці 2–2,2 млн/га і вівса 1–1,2 млн/га, на зелений корм і сіно вики висівають 2,2–2,4 млн/га і вівса 1,4–2 млн/га схожих насінин. У Степу норму висіву зменшують на 15–20 %. В західному Лісостепу і на Поліссі разом з викою і вівсом висівають 3–3,2 млн/га пажитниці однорічної, яка після збирання вико-сумішки дає ще 1–2 укоси. На удобрених грунтах вику вирощують на зелений корм у багатокомпонентних сумішках. У Степу на зрошенні вики висівають 0,8 + вівса 4 + озимого ріпака 1,3; вики 0,6 +ячменю 1,4 +вівса 1,7 + гороху 0,4 +соняшника 0,3. У повторних посівах норму висіву всіх компонентів збільшують на 25-30%. Сумішки на зелений корм, сіно і сінаж збирають під час повного цвітіння вики, а на силос — у період утворення бобів. На насіння вику збирають роздільно.
Вика озима у культурі представлена двома видами: волохатою (Vicia villosa Roth.) і паннонською (Vicia pannonica). Обидва види дворучки. Стебло тонке, опушене, розгалужене, лежаче, завдовжки до 150 см у паннонської і до 200 см у волохатої. Маса 1000 насінин у вики волохатої 25–30 г, у панонської — 35–50 г. До грунту не вимоглива. Непридатні для неї бідні піски, заболочені й кислі грунти. Оптимальний рН 6–8. Критична температура для вики у грудні мінус 15–16°С, у березні — 8–10 °С. Більш зимостійка і вологолюбна вика волохата. Укісної стиглості вона досягає через 300–310 днів. Вика паннонська цвіте і достигає на 1–2 тижні раніше. При весняній сівбі календарні строки збирання вики настають на 2–3 тижні пізніше.	Вику волохату вирощують в основному в західному та центральному Лісостепу і на Поліссі, а паннонську — в Степу. Зелену масу вики, висіяної восени, використовують рано навесні, а висіяної весною — в кінці літа для годівлі тварин і заготівлі сіна. Вирощують в основних і проміжних посівах, переважно в сумішках з тритикале, озимими житом і пшеницею, еспарцетом, пажитницею багатоквітковою, а при весняній сівбі з кормовими сортами вівса, кукурудзою. Урожайність зеленої маси в сумішках 250–350 ц/га, в тому числі вики 60–120 ц/га; насіння вики волохатої 4–6, а паннонської 6–8 ц/га.	Оптимальні строки сівби на Поліссі 15–25 серпня, в Лісостепу 20–30 серпня, в Степу 10–20 вересня. Норма висіву на зелений корм у Лісостепу: озимої вики 1,5 млн/га схожих насінин і 2,5 — озимого жита чи 3–3,5 млн/га озимої пшениці або тритикале; в Степу — вики 1,1, а озимих зернових 2–2,5 млн/га. На насіння в західному Лісостепу і на Поліссі вики сіють 0,5–0,7 млн/га, озимих (пшениця, жито або тритикале) — 3–4 млн/га, а на східному Поліссі, в Лісостепу і Степу — відповідно 1,3–1,5 і 2–3 млн/га. Компоненти сумішок при добрій вологозабезпеченості грунту сіють роздільно, а в посушливі роки разом звичайним рядковим способом на глибину 3–5 см. Збирають на зелений корм у період бутонізації, а на сіно і силос на початку цвітіння.
Чина посівна (Lathyrus sativus L.). Стебла чотиригранні, вилягаючі. Насіння проростає при + 2–3 °С. Сходи з'являються при + 5–7 °С й витримують зниження температури до –5–7 °С. Надмірне зволоження переносить погано. До грунтів не вибаглива. Непридатні для неї засолені, кислі й заболочені грунти з близьким заляганням підґрунтових вод. Тривалість вегетаційного періоду при вирощуванні на зелений корм 50–65 днів, на зерно 90–110 днів.	Вирощують у південному і східному Лісостепу та Степу. На зерно вирощують у чистих посівах, а на зелений корм і сінаж — у сумішках із злаковими й капустяними. Урожайність зеленої маси 200–250 ц/га, зерна 20–25 ц/га.	Розміщують після озимих зернових і просапних культур. Поганими попередниками є суданська трава і соняшник. Обробіток грунту і підготовка насіння до сівби такі самі, як і гороху. Під зяблеву оранку вносять Р_30–60К_30–60. У Степу сіють у першій п'ятиденці весняних польових робіт, а в Лісостепу — зразу ж після сівби ранніх зернових культур. Норма висіву у чистих посівах 1,2–1,3 млн/га схожих насінин. Спосіб сівби звичайний рядковий. Глибина загортання насіння 6–8 см. У змішаних посівах у Лісостепу чини висівають 0,8–0,9 млн/га, вівса 1,4–1,7 млн/га; в Степу: чини 0,7–0,8, вівса або ячменю 0,9–1,4 млн/га. На зелений корм використовують на початку цвітіння — до наливання зерна в нижніх бобах, а на сіно під час масового цвітіння. На зерно збирають роздільним способом при пожовтінні більшості бобів на рослині.