Міжфірмова науково-технічна кооперація в інноваційних процесах

У 70—80-ті роки XX ст. в технічно розвинутих країнах активно поширювалися різні форми спільного проведення науково-дослідницьких робіт, спрямованих переважно на забезпечення значних технологічних проривів:

1.Галузеві міжфірмові дослідницькі інститути. Це іс­торично перша форма науково-технічної кооперації, пере­важно галузевого профілю. Створювались за програмно-ці­льовим принципом. Декілька великих корпорацій однієї галузі, будучи зацікавленими у спільному проведенні пев­них етапів інноваційних процесів (насамперед НДДКР), організують на паях інститут, визначають довгострокову програму його досліджень, створюють орган управління. Інститути — це установи, які ви­дають кошти під цільові проекти зовнішнім виконавцям. Завдяки цільовому характерові субсидування НДІ можуть охопити величезну кількість фахівців, що є недоступним окремій корпорації.

2.Науково-технічні альянси.

Науково-технічний альянс (франц. alliance — союз,) — стійке об'єднання декількох фірм різних розмірів між собою і/або з уні­верситетами, державними лабораторіями на основі угоди про спільне фінансування НДДКР, розроблення або модернізацію продукції

Науково-технічні альянси поділяють на науково-до­слідні (створені для реалізації певного наукового проекту) і науково-виробничі (створені для розроблення і виробни­цтва нової продукції). Якщо у співпраці беруть участь пар­тнери з різних країн, то альянси стають міжнародними. Створюючи технологію поза жорсткими національними межами, альянси знижують вплив і кількість страхових факторів, ризиків, обмеженості ресурсів, надмірності дер­жавного регулювання.

Розрізняють горизонтальні (фірми однієї галузі) і вер­тикальні (фірми різних галузей) науково-технічні альянси. Учасники альянсу вкладають свої кошти у вигляді ін­телектуальних, матеріальних та інших ресурсів, а після досягнення результатів одержують за угодою свою частку інтелектуальної власності.

Найбільші альянси істотно впливають на технічний рі­вень галузі. Так, у 1992 р. відомі корпорації IBM, Siemens і Toshiba створили альянс для розроблення суперчіпа комп'ютерної пам'яті, вклавши у цей проект 1 млрд. дол. Альянси з'являються і на теренах СНД. Так, у Росії в 1995 р. компанії Hewlett-Packard, Oracle, LVS і Cognitive Technologies оголосили про початок реалізації спільного проекту «Електронний архів» зі створення систем управління електронними документами, фірма Cognitive Tech­nologies постачає системи розпізнавання текстів (одні з кращих у Росії), розроблені за участю фахівців Інституту російської мови; фірма Oracle — технології управління ба­зами даних; фірма Hewlett-Packard — повний набір устат­кування для створення і підтримки електронного архіву; фірма LVS виступає як збирач, налагоджувальник, тво­рець кінцевої системи, що йде безпосередньо клієнтові.

3.Консорціуми.

Консорціум (лат. consortium — співучасть, співтовариство) — тимчасове об'єднання промислового і банківського капіталу для здійснення спільного великого господарського проекту, учасники якого зберігають свою повну господарську самостійність і підпо­рядковуються спільно обраному виконавчому органу в тій частині діяльності, що стосується цілей консорціуму.

Учасники консорціуму мають вигоди від обміну інно­ваціями, проведення спільних досліджень, розподілу інвес­тиційного ризику. Дослідницькі консорціуми, наприклад у галузі радіоелектроніки, функціонують у формах координа­ційного центру та міжфірмового науково-дослідницького центру. Обидва типи консорціумів можуть працювати на постійній і тимчасовій основі.

У межах консорціуму для їхніх учасників можливе: виконання досліджень, які не можна було здійснювати са­мостійно через значні витрати і ризик; розподіл витрат на виконання НДДКР між декількома фірмами-учасниками; об'єднання фірмами-учасниками дефіцитних трудових і матеріальних ресурсів для виконання НДДКР.

4.Спільне підприємство (СП).

Спільне підприємство (СП) — інститут міжфірмового співробітниц­тва з метою розроблення, виробництва або маркетингу продукту, що перетинає національні кордони, не заснований на короткостро­кових ринкових трансакціях і припускає значний і тривалий внесок партнерів у вигляді капіталу, технології або інших активів та розподілом відповідальності в управлінні між фірмами-партнерами.

Виникає за умови, коли кілька фірм, що працюють у різних країнах, відчувають потребу в кооперуванні з метою підвищення результатив­ності діяльності. За даними статистики, 55% угод про ко­операцію — це угоди про створення СП. До 40% промисло­вих компаній США з обсягом продажу понад 100 млн. дол. є учасниками одного або декількох СП. У цій формі існу­ють приблизно 40% закордонних філій американських і англійських міжнародних монополій, понад 50% закордонних німецьких та італійських філій, 70% французьких і майже 90% японських.

Спільні підприємства створюють з різною метою: під­вищення експортних можливостей; отримання прямих за­кордонних інвестицій; продаж технології за допомогою лі­цензування та ін.

Водночас спільні підприємства можуть вирішувати і завдання інтенсифікації інноваційного процесу, приско­рення дифузії інновацій.