Балада про рибу і про рибалку.

Да, ЄС і США переслідують свої шкурні інтереси. Як і РФ, зрозуміло. “Так чому ми насправді повинні вибирати ЄС, а не звичну РФ” — думає собі звичайний українець. Рускіх ми уже, як мінімум, знаємо і призвичаїлися до їхніх зайобів. А з цими європейцями — хрєн зна шо воно таке. Геї там у них правлять бал, кажуть. От нахєра воно нам… Кажете, що вони нас намагаються навчити ловити рибу? А чого це вони такі добрі?

Отже, чого хоче Захід (ЄС і США)? Зрозуміло чого — бабла. Яким чином? Хоче нам продавати свої товари і послуги. Це те, що по умному називаєцця “розширення ринку збуту своєї продукції”. ОК, а шо ж виробляє Захід? Ну тут уже хто на шо горазд. Німеччина — BMW i Marcedes’и, Франція — вино і сири, Америка — айфони. Іспанія і Італія — курорти. А как же, гамна-с нє дєржим-с.

І да, усе це вони хочуть нам продавати. Неправда, скажете? Правда. Уявіть собі 45 мільйонів проданих нових машин, або 45 мільйонів нових туристів, які по два рази на рік їздять на курорти іспанські і швейцарські. Знову ж таки — 45 мільйонів нових айфонів. Це мало? Ніфіґа це не мало. Це серйозний кусок ринку і Захід хоче цей ринок. У них там на Заході зростання економіки на 0,5% — зростання величезне. А тут 45-ти мільйонний ринок простоює безхозний. Нєпарядак.

Тільки от загвоздочка невеличка. Для того, щоби цей ринок заімєть, треба щоби українці… могли собі це все дозволити. Тобто Захід шкурно зацікавлений у тому, щоби 45 мільйонів українців раптом розбагатіли. Або не раптом. Але щоб розбагатіли обов’язково ☺ Нєжданчєґ? Ні ЄС ні США не влаштовує такий малий дохід з такої величезної країни — пара тисяч супер-багатих покупців машин, айфонів і всього решта, а решта — ніщіє. З яких доходу — ноль. Лучче 45 мільйонів помірно багатих споживачів, ніж пара тисяч супер-багатих. Ну логічно ж? логічно.

Да, да, Захід зацікавлений ШКУРНО у багатих українцях. Я вже мовчу про те, що багаті українці не будуть створювати проблем на східних кордонах ЄС. Що є додатковим бонусом до появи такого великого ринку збуту.

І отут проблема. Як? Звідки ці українці мають раптом отримати змогу стати ринком збуту для дорогущих (або просто недешевих) товарів і послуг країн Заходу? Зрозуміло, що про 45 мільйонів заробітчан у ЄС мова не йде. Ніякий ЄС цього не переживе і витримає. Тому треба щоби УКРАЇНЦІ в УКРАЇНІ стали багатими. Ну, по-перше, треба зробити так, щоби, як мінімум на 417 баксів на рік їх не обкрадали на держзакупівлях. Для початку. Як це зробити? Ну треба шось таке підписати з Україною, що би ґарантувало поступове збагачення 45 мільйонного населення.

Тепер РФ. Тут все ще простіше. Росії, на відміну від Заходу, просто нема що запропонувати 45 мільйонам багатих українців. Просто нема що. Відпочинок в Гаграх? Сафарі в Сибіру? рашен айфон? рашен мерседес? АГА, щяз. Як тільки українці стають багатими — вони їдуть витрачати ці багатства явно не в Росію. Тому РФ і НЕ зацікавлена у збагаченні 45 мільйонів українців. Їй значно комфортніше розмовляти з декількома десятками багатих українських громадян. І ці 20-30 громадян України — і є їхнім ринком збуту. Що може їм запропонувати РФ? Відкати. Відкати за що? За цілком вагомі активи всередині України.

Отже, глобальна різниця між РФ і Заходом (причому, нічого особистого, тільки бізнес) в об’ємі ринку збуту. Для Росії це — пару десятків осіб (в народі їх називають олігархами). Для Заходу це — 45 мільйонів споживачів.

І ця глобальна різниця диктує і стратегію і тактику поведінки сторін. У випадку з РФ це виглядає приблизно так: ось Вам, хохли-ніщєброди 15 ярдів “с барскава плєча” — ми це распіарім по страшній силі які ми класні пацани, а Ваше ЄС — жадіни-гавадяни (а то шо ми їх, ці 15 ярдів, потім витягнемо з Вашого бюджету через механізм держзакупівель/шечогось/абошечогось — Ви ж про це нічого не дізнаєтеся, лохи). Не знаю, напевно, якби я спиздив 50% бюджету, виділеного на “весілля/Євро2012/Олімпіаду_в_Сочі”, я би також намагався знайти крайнього. Ну там, знаєте якусь “тещу/папірєдніків/американців. Да, це все американці, сволочі. Це все їхнє глобальне панування. Я то тут при чому? Кручусь як можу, як раб на галєрах.

У випадку з ЄС і Угодою про Асоціацію це виглядає по-іншому. “Ми Вам даємо правила гри, які ведуть до процвітання (ну і, ясєн-красєн — до збільшення споживання наших продуктів і послуг), а Ви самі вирішуйте”. І ніби натякають “Нам Ваші 45 мільйонів споживачів — цікаві, звичайно, але не настільки, щоби голови за це розбивати”. Ну і, в принципі, глобально вони праві. Бо ж як тільки ми розбагатіємо (з їх допомогою чи без) — все одно ми до них поїдемо і їх товари і послуги будемо споживати. А не російські.

Я далекий від думки, що ЄС чи США — добрі і великодушні, а РФ — хєрова і погана. Нєа. Але я думаю, що, образно кажучи, Росія пропонує нам рибу, а ЄС хоче навчити ловити рибу. І стратегічно значно важливіше те, що пропонує ЄС.

Це так само як значно важливіше дати дитині добру освіту, яка буде її годувати в майбутньому, ніж просто підтримувати фінансово. Чи я не правий?