Частина 4. Школознавство 549

Складові професіограми директора

Директор повинен бути професійно компетентним, ерудо-ваним у питаннях управління, педагогіки, психології, логіки, філософії, народознавства.

Директор повинен знати освітні нормативні документи, найефективніші шляхи та засоби розв'язання шкільних проблем, шляхи відродження національної культури й виховання національної свідомості учнів.

С.П.Максимюк. Педагогіка. Курс лекцій

Частина 4. Школознавство

Директор повинен володіти технологією управління, методикою педагогічного аналізу, методами обробки інформації, методикою колективного творчого виховання.

Директор повинен мати чітке уявлення про мету й завдання освіти, структуру й функцію управління, а також види інформації.

Директор повинен бути обізнаним з основними шляхами реформування освіти, проблемами соціального й економічного розвитку в Україні.

Директор повинен уміти організувати самоуправління, створити умови для співпраці, планувати роботу, приймати педагогічні й управлінські рішення, стимулювати працю педагогів.

Директор повинен мати моральне право керувати педагогічним колективом.

Ураховуючи реальні кадрові й матеріальні можливості, директор повинен справедливо розподіляти навчальне навантаження й доручення, оцінювати трудову діяльність учителів на основі вироблених колективом критеріїв успіху, відмовитися від гасел, закликів, залучати колективну думку для роботи школи, створювати творчі групи вчителів для реформування школи, розвивати самоуправління, бути зразком працездатності для педагогічного колективу, здатним до ризику та взяття відповідальності на себе (Див.: Рабченюк Т.С., Демократизація внутрішкільного управління. — Київ, 1997).

Заступник директора з навчальної роботи складає і контролює розклад уроків, графіки факультативних і гурткових занять, графіки контрольних робіт, проведення практичних і лабораторних робіт, навчальних екскурсій; відповідає за звітність із питань навчально-виховного процесу; організовує методичну роботу предметних комісій та об'єднань, діяльність шкіл передового педагогічного досвіду, керує навчально-виховним процесом під час вивчення предметів, які відповідають профілю його спеціальності; контролює роботу бібліотеки та роботу класів на пришкільній ділянці, спрямовує роботу навчального сектора учкому.

Заступник директора з виховної роботи відповідає за виховну роботу в школі, здійснює педагогічне керівництво загоном скаутів, який працює в мікрорайоні, організовує і координує шкільну художню самодіяльність, готує і проводить шкільні свята та державні визначні дати, організовує чергування класів у школі, підтримує зв'язок з інспекцією у справах неповнолітніх і перевиховання педагогічно занедба-

них учнів, відповідає за діяльність клубу вихідного дня, консультує батьків, шефів, керівників гуртків, класних керівників. Такий розподіл обов'язків між членами адміністрації є типовим для багатьох загальноосвітніх шкіл.

Планування роботи школи

Продумане планування роботи школи — важлива умова її раціональної діяльності. Воно здійснюється на основі глибокого аналізу наслідків діагностичного анкетування її працівників. Плануючи роботу школи, необхідно керуватися такими принципами, як: науковість (опора на закони суспільного розвитку, дані сучасної науки, вимоги до наукової організації праці, передовий педагогічний досвід); цілеспрямованість і перспективність (аналіз досягнутого, творчість, визначення шляхів розв'язання проблем); системність (співвідношення перспективного і поточного планування, координація планів усіх рівнів управління освітою); наступність і послідовність у діяльності (врахування досягнень та недоліків); конкретність (визначення актуальних питань); встановлення термінів виконання і передбачення системного контролю; демократизація й гласність (залучення до планування всього педколективу, батьків та органів громадського самоврядування, обговорення і колективне схвалення планових заходів); неперервність (поєднання перспективного й оперативного планування); єдність планування і виконання; реальність планових завдань; економічність та оптимальність.

У практиці загальноосвітніх шкіл склалася така система загальношкільного планування:

1. Перспективний план роботи школи.

2. План роботи школи на навчальний рік.

3. Календарний план роботи школи на півріччя або чверть.

4. Графіки загальношкільних заходів.

5. Розклади уроків і позаурочних занять.

6. Плани роботи учнівських організацій.

Перелічені плани повинні бути погодженими, наступними, лаконічними, конкретними, стислими, хронологічно послідовними.

Перспективний план роботи школи (на 5 років) передбачає перспективні завдання, навчально-методичні проблеми, вивчення викладання окремих предметів, вивчення і впрова-

С.П.Максимюк. Педагогіка. К

урс лекцій

Частина 4. Школознавство

дження досягнень педагогічної науки та передового педагогічного досвіду, питання атестації, тематику педагогічних рад, конференцій, педагогічних читань.

Річний план має бути динамічним і конкретним із точним визначенням осіб, відповідальних за виконання, та термінів виконання. Він складається на період з 1 вересня поточного року до 1 вересня наступного року. Річний план охоплює такі розділи: аналіз роботи школи за попередній навчальний рік; завдання школи на новий навчальний рік; підвищення якості навчально-виховного процесу; позакласна і позашкільна виховна робота з учнями; методична робота школи; підвищення кваліфікації та атестації учителів; впровадження досягнень науки та передового досвіду; управління школою; внутрішній контроль; санітарно-оздоровча робота; організаційно-господарська робота, а також зміцнення навчально-матеріальної бази школи.

Календарний план — це спільний документ дирекції, громадських та учнівських організацій, який сприяє системному управлінню школою. Він складається на півроку або на чверть.

Правильно складений розклад уроків (на півріччя) є однією з важливих умов ефективності навчально-виховного процесу. При складанні розкладу уроків враховується, що: найпродуктивніші дні — вівторок, середа і четвер; перша година навчання буває не досить ефективною, найбільша працездатність учнів на другому і третьому уроках; потрібно чергувати предмети природничо-математичного циклу з предметами гуманітарними, уроки зі складних предметів з уроками фізкультури, музики, образотворчого мистецтва, народознавства; контрольні, практичні й лабораторні роботи недоцільно проводити після уроку фізкультури; уроки трудового навчання повинні бути спарені і ставитися в один день; спарені уроки можливі лише у старших класах для проведення лабораторних, практичних і великих письмових робіт. У розкладі необхідно враховувати дні й години телевізійних передач з окремих предметів, можливість використання навчальних кабінетів, технічних засобів навчання; слід враховувати навантаження вчителів.

Окрім розкладу уроків, у школі ще є розклад позаурочних занять, у якому передбачені графіки роботи гуртків, клубів, секцій, загальношкільних заходів, екскурсій, оглядів, виставок, олімпіад, конкурсів, предметних тижнів, позаурочних занять із учнями. У деяких школах практикується складання оперативного тижневого загальношкільного плану позаклас-

ної роботи (хороші рекомендації щодо складання цього плану подаються систематично в журналі «Усе для вчителя»).

5. Громадське самоврядування в школі. Рада школи

Колегіальними органами шкільного громадського самоврядування є загальні збори (конференція) колективу й обрана ним шкільна рада.

Загальні збори (конференція) колективу — вищий орган громадського самоврядування в школі, делегатами зборів є працівники школи, учні й батьки, які обираються відповідно зборами трудового колективу, учнівськими зборами і класними батьківськими зборами. Кількість делегатів визначається статутом школи. Збори правомочні, якщо в їхній роботі бере участь не менше половини делегатів кожної з трьох категорій. Конференція скликається не менше одного разу на рік і виконує такі функції: обирається Рада школи і її голова; заслуховується звіт директора і голови Ради школи про їхню роботу, оцінка дається відкритим або таємним голосуванням; затверджуються основні напрями вдосконалення діяльності школи, приймаються рішення про стимулювання праці директора і голови Ради або порушуються клопотання перед місцевою владою про невідповідність директора посаді.

У період між загальними зборами вищим органом громадського самоврядування є Рада школи. У новій редакції Закону «Про освіту» шкільну Раду вилучено з системи органів шкільного самоврядування, але в багатьох школах вони продовжують діяти.

До Ради школи обираються представники від учителів, учнів і батьків відкритим або таємним голосуванням. Рада школи скликається її головою один раз на чверть, її засідання є правомочним, якщо в ньому бере участь не менше двох третин її членів.

Завдання Ради школи: здійснювати демократичне управління школою, поєднуючи єдиноначальність і колегіальність, державність та громадське управління; удосконалювати роботу школи; зміцнювати матеріально-технічну базу школи, залучаючи громадськість; брати участь у вирішенні оперативних проблем роботи школи; сприяти впровадженню наукового управління школою.

Обов'язки Ради школи та її членів: організовувати виконання рішень конференції, затверджувати режим роботи шко-

С.П.Максимюк. Педагогіка. Курс лекцій

Частина 4. Школознавство

ли; заохочувати творчі пошуки, дослідницько-експериментальну роботу педагогів; аналізувати стан роботи школи; брати участь у складанні річного плану роботи; координувати зусилля всіх керівників школи; створювати разом із директором умови для педагогічної освіти батьків; розглядати пропозиції, скарги і зауваження педагогів, учнів і батьків; заслуховувати звіти керівників школи; проводити роботу щодо виборів і призначень класних керівників, керівників гуртків, клубів, об'єднань; розглядати соціальні, житлово-побутові проблеми учнів і працівників школи; організувати громадський контроль за харчуванням і медичним обслуговуванням учнів; контролювати витрати бюджетних асигнувань, розподіляти кошти фонду всеобучу; брати участь у проведенні атестації вчителів; інформувати колектив про свою роботу; стимулювати творчість; нести відповідальність за вирішення конкретних проблем та реалізацію покладених на неї функцій.

Рада школи має право: ставити питання перед органами освіти про заміну директора школи, нагороджувати грамотами і цінними подарунками педагогів за успіхи і творчі пошуки в роботі, клопотати про присвоєння педагогам звань і категорій тощо.

Педагогічна рада

Педагогічна рада — це постійно діючий колегіальний орган, призначений для вдосконалення роботи школи, підвищення ефективності навчально-виховного процесу та надання допомоги педагогам школи у вихованні всебічно розвинутої особистості.

Завдання педагогічної ради: визначити цілі і перспективи діяльності педагогічного колективу, об'єднувати зусилля педагогів у розв'язанні проблем навчального процесу, сприяти адміністрації у впровадженні досягнень психолого-педагогіч-ної науки та передового педагогічного досвіду.

Основні функції педагогічної ради:

о розглядати питання вдосконалення й методичного забезпечення навчально-виховного процесу;

о обґрунтовувати пропозиції педагогів про моральне і матеріальне заохочення учнів чи застосування стягнень;

о організовувати підвищення кваліфікації вчителів, розвиток їхньої ініціативності тощо.

В обов'язки педагогічної ради входить: затвердження навчальних планів, планів гуртків, факультативів, секцій, мето-

дичних об'єднань; вивчення і глибокий аналіз педагогічного процесу, виявлення недоліків та здійснення заходів щодо їх оптимального вирішення; вивчення стану роботи методичних об'єднань, класів і груп продовженого дня; використання діагностичного підходу при вивченні питань, які виносяться на педраду; інформування педагогічного колективу про вивчення системи уроків чи системи роботи вчителів тощо.

Педагогічна рада має право: заслуховувати звіт директора про стан навчально-виховного процесу; приймати рішення про вивчення та впровадження в практику кращого досвіду вчителів, вихователів, класних керівників; вносити пропозиції про дострокову атестацію окремих учителів, присвоєння звань чи позбавлення їх; відміняти раніше прийняті рішення, якщо вони неправомірні, необґрунтовані; надавати конкретну допомогу окремим педагогам в організації навчально-виховного процесу.

Кількість засідань педагогічної ради визначаються їх доцільністю, але не менше чотирьох разів на рік. Головою педагогічної ради є директор школи. Традиційними етапами проведення засідань педагогічної ради є підготовка, проведення засідань, організація виконання рішень.

У кращих школах до педагогічної ради ставляться з особливою відповідальністю, готуються до таких рад за півтора-два місяці, на засіданнях не читаються доповіді, а йде змістовне спілкування, обмін думками, проводиться дискусія з проблеми, висловлюються претензії дирекції. Після виступів приймається рішення, яке враховує узагальнену думку всіх членів педагогічної ради.

6. Організація внутрішкільного контролю

Контроль залишається невід'ємною, органічною частиною управлінського циклу. Він передбачає отримання інформації про результативність проведеної роботи. Демократизація цієї функції управління передбачає поєднання адміністративного, педагогічного, колективного контролю і самоконтролю кожного учня у педагогічному процесі. Контроль можна відмінити тільки стосовно тих педагогів, у яких високі результати та немає потреби в допомозі. Протягом року в школі проводяться контрольні зрізи-заліки, екзамени, контрольні роботи, анкетування, тестування, громадські огляди знань згідно з розробленими критеріями. Якщо результати зрізів добрі, то відділи освіти не втручаються в процес та технологію ро-

528____________________ С.П.Максимюк. Педагогіка. Курс лекцій

боти вчителя. Якщо результати контрольних зрізів свідчать про проблеми колективу або окремих учителів, то робота колективу вивчається глибше з метою надання допомоги. Для цього використовуються різні види й форми контролю. Контроль буває попереджувальний, поточний, підсумковий.

Попереджувальний контроль використовується в роботі з молодими вчителями (наприклад, перевірка підготовки вчителя до занять).

Поточний контроль — це відвідування занять, аналіз письмових робіт учнів, перевірка 'їх успішності протягом семестру, року.

Підсумковий контроль — це аналіз результатів навчаль-но-виховного процесу за півріччя, навчальний рік і наслідки перевідних та випускних екзаменів,

За об'єктами контроль поділяється на персональний, класно-узагальнюючий, предметно-узагальнюючий.

За обсягом охоплення об'єктів контроль поділяється на фронтальний (вивчається все), тематичний (вивчається певне питання, наприклад, перевіряється робота тільки тих учителів, у яких виявлені певні недоліки).

Контроль буває оперативний і плановий. Оперативний контроль використовується у формі одноденного відвідування занять керівником школи відповідно до поставленої мети. Плановий контроль носить глибокий характер, він передбачається заздалегідь для виявлення недоліків у навчально-виховній роботі. Усі види контролю мають свої специфічні особливості, однак вони взаємопов'язані і доповнюють один одного.

Директор школи для внутрішнього контролю складає таку послідовність дій: визначення мети контролю, складання його плану, підготовка до контролю, збір матеріалу про стан навчально-виховного процесу та його аналіз, підготовка висновків, розробка позитивних рекомендацій, доведення висновків до виконавців, визначення термінів виконання пропозицій.

Керівники школи застосовують традиційні і нетрадиційні форми контролю: спостереження і аналіз уроків та виховних заходів, анкетування вчителів, індивідуальні бесіди, вивчення шкільної документації, вивчення результатів діяльності учнів, завдання творчого характеру, результати предметних олімпіад, екзаменів, конкурсів, проведення громадських оглядів знань. У школах, які працюють на демократичних засадах, застосовуються: праця «на довірі колективу» (самоконтролі); праця на «частковій довірі»; картотеки контролю відкритого, системного, аналітичного характеру; проведення творчих бесід з педагогами (Мізоцька школа на Рівненщині); ділові пе-

Частина 4. Школознавство 529

дагогічні ігри (Березнівська СШ №1 на Рівненщині); моделювання оперативного управління..

Отже, функція контролю в демократичних умовах є засобом підвищення якості навчально-виховного процесу.

Основні шляхи оптимізації внутрішкільного управління в умовах демократизації суспільства сформульовані в монографії Т.С.Рабченюк «Демократизація внутрішкільного управління» (Київ, 1997): наукове обґрунтування та відпрацювання інноваційних моделей управління; удосконалення традиційної структури управління; упорядкування системи зворотної інформації про стан роботи школи та вироблення у керівників школи вмінь аналізувати цю інформацію; координація всіх членів адміністрації та уникнення дублювання; підняття науково-методичної ролі педагогічних рад, нарад, методичних об'єднань учителів, вихователів, класних керівників; оволодіння керівниками школи індивідуальними та колективними формами роботи; безпосереднє навчання керівників шкіл та органів освіти з питань управління; системно-комплексне планування роботи школи; використання контролю для виявлення досягнень у праці вчителя; висока педагогічна грамотність управлінських рішень; забезпечення самоврядування учнів як засобу їх самоорганізації й самовиховання; координація зусиль школи, сім'ї, громадськості, позашкільних закладів у навчальній і виховній роботі; забезпечення національної спрямованості навчально-виховного процесу та безперервності педагогічного управління процесом національного виховання тощо.

Тема 2

Методична робота з учителями

1. Значення методичної роботи з учителями та її суть
(завдання, зміст, функції).

2. Наукові основи організації методичної роботу.

3. Організація методичної роботи на діагностичній
основі.

4. Традиційні і нетрадиційні форми методичної
роботи.

5. З досвіду використання активних форм
методичної роботи.

Література: 3, 4, 14, 23, 158, 159, 161, 165, 167, 170, 171, 173.

1. Значення методичної роботи з учителями та її суть

Давні істини «Вчитись можна все життя», або «Учитель живе, поки вчиться», «Вік живи, вік учись» відносяться до всіх людей, але найбільше до тих, хто вчить інших. Тому в Україні існує система неперервного навчання й освіти сучасного педа-гога-спеціаліста, яка органічно поєднує в собі навчання та самоосвіту. Значну роль у забезпеченні потреб суспільства й держави у висококваліфікованих конкурентоспроможних фахівцях відіграє післядипломна освіта, підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, їх педагогічної майстерності та методичного рівня, її частиною є методична робота з учителями на різних рівнях (державному, місцевому, шкільному).

Необхідність творчого розвитку педагогічних працівників випливає зі стратегічних завдань реформування післяди-пломної освіти, які сформульовані у національній доктрині, а саме:

- створення умов для постійного підвищення освітнього й кваліфікаційних рівнів, оновлення професійних та загальноосвітніх знань громадян, збагачення духовного та інтелектуального потенціалу суспільства;

- оптимізація мережі навчальних закладів, підвищення кваліфікації й перепідготовки кадрів;

Частина 4. Школознавство 531

- створення національної системи підготовки та атестації наукових і науково-педагогічних працівників вищої кваліфікації, надання вищій школі провідної ролі у післяди-пломній освіті спеціалістів.

Реалізація цих завдань можлива при змістовній організації неперервного навчання як керівників органів освіти та шкіл, так і вчителів.

Класики вітчизняної педагогіки цю проблему завжди вважали однією з найважливіших у навчанні майбутніх учителів та вчителів-практиків.

А.С.Макареико вважав, що педагогічна майстерність не є вродженою, а набутою, і кожен учитель повинен зробити все, щоб стати майстром.

В.О.Сухомлинський зазначав, що суттєвою умовою майстерності педагога є глибина знань, широкий інтелектуальний кругозір, а причиною її втрати окремими вчителями є їх «духовне окостеніння», яке виникає тоді, коли вони не поповнюють своїх знань. В.О. Сухомлинський вважав, що вчитель мусить постійно працювати над собою, і спинятися на досягнутому він не має жодного права. Навички і вміння вчителя, якими б досконалими вони не були, не можуть залишатися на тому самому рівні, інакше перетворяться в ремісництво.

Нині суспільству потрібен не сліпий виконавець адміністративних вказівок, а висококомпетентний професіонал-педа-гог, який володіє глибокими педагогічними знаннями, надбанням національної та світової культури, здатний до творчих нестандартних рішень, готовий до роботи в умовах ринкових відносин.

Вирішення цієї проблеми залежить від двох головних факторів: діяльності самого вчителя, керівника з самоосвіти та дієвості національної системи безперервного підвищення професійної кваліфікації, або, як можна сказати простіше, — від методичної роботи вчителя та методичної роботи з учителем.

Безперервне підвищення кваліфікації педагогічних кадрів — цілеспрямований процес, спеціально організований з метою систематичного оновлення професійної компетентності працівників освіти, зумовлений динамікою розвитку суспільства, науки, освіти, а також потребами, що випливають з особистого досвіду і специфіки діяльності кожного педагога. У цій системі існують колективні та індивідуальні форми оволодіння знаннями. Крім курсової перепідготовки, велике значення має також самоосвіта вчителя, активні форми методичної роботи, вивчення і впровадження у шкільну практику

532 С.П.Максимюк. Педагогіка. Курс лекцій

передового педагогічного досвіду та досягнень педагогічної науки. Для вдосконалення теоретичної і методичної підготовки вчителя вирішальне значення має самостійна робота над науковою літературою з педагогіки, психології та методики викладання. Самоосвіта виступає внутрішнім стержнем, активною творчою, пізнавальною діяльністю в рамках неперервної освіти.

Зараз в Україні функціонує 1549 закладів післядипломної освіти.

Однією з ланок системи безперервного підвищення кваліфікації вчителя є методична робота на різних рівнях: державному, регіональному, шкільному.

Методична робота — це цілісна система взаємопов'язаних дій і заходів, яка грунтується на досягненнях науки, передовому досвіді й конкретному аналізі труднощів, що виникають у вчителів, і спрямована на всебічне підвищення професійної майстерності кожного вчителя, вихователя, керівника закладу освіти, на збагачення й розвиток творчого потенціалу педагогічного колективу, а в результаті — на досягнення оптимальних наслідків освіти, виховання й розвитку майбутніх громадян України.

У внутрішкільній методичній роботі найголовнішим є.надання керівниками школи дієвої допомоги вчителям, класним керівникам, вихователям у розвитку їхньої майстерності. Методичні об'єднання вчителів — одна з форм колективної роботи з підвищення кваліфікації.

В останні роки стоїть завдання підвищити ефективність методичної роботи на основі ідей оптимізації, науково і методично розроблених ученими Ю.К. Бабанським, М.М. Поташником та іншими вченими.

У найзагальнішій формі основними напрямами підвищення якості методичної роботи є такі:

1. Удосконалення змісту методичних занять з точки зору
науковості, доступності, світоглядницької та практичної
спрямованості.

2. Інтенсифікація методичної роботи, упровадження актив
них форм і методів навчання педагогів.

3. Оптимізація методичної роботи — вибір, підбір найкра
щих варіантів методичних занять для отримання в пев
них умовах найкращих результатів без перевантаження
вчителів.

4. Розвиток організаторської і методичної майстерності ке
рівників методичних органів, закладів освіти, стимулю-

Частина 4. Школознавство 533

вання, ініціативи і творчості вчителів, подолання формалізму і рецептурності в методичній роботі. Завдання методичної роботи: підвищення наукового рівня вчителя, підготовка вчителя до засвоєння змісту нових програм, технологій і їх реалізації; постійне ознайомлення з досягненнями психолого-педагогічних дисциплін і методик викладання; вивчення і втілення в навчальний процес передового педагогічного досвіду; творче використання перевірених рекомендацій; збагачення новими прогресивними і досконалими методами і засобами навчання; постійне вдосконалення навичок самостійної роботи вчителя, надання йому кваліфікаційної допомоги у підвищені результативності його педагогічної діяльності.

Зміст методичної роботи:

- поглиблення філософсько-педагогічних знань, спрямованих на відродження і розвиток національної освіти в Україні, вивчення педагогічної теорії і методики навчання і виховання, психології, етики, естетики, поглиблення науково-теоретичної підготовки з предмета і методики його викладання з урахуванням вимог Закону «Про мови» в Україні;

- вивчення діалектики і принципів розвитку національної освіти, школи, профтехосвіти. Збагачення педагогічних кадрів надбаннями української педагогіки, науки, культури. Глибоке вивчення і практична реалізація оновлених програм і підручників, розуміння їх особливостей і необхідності виконання з позиції формування національної школи;

- освоєння методики викладання предметів, демонстрування відкритих уроків, застосування наочних посібників, ТЗН, дидактичних матеріалів;

- освоєння і практичне застосування методів активізації навчальної діяльності учнів і формування в них наукового світогляду;

- систематичне інформування про нові методичні рекомендації, публікації про зміст і методи навчально-виховної роботи, глибоке вивчення державних нормативних документів;

- впровадження досягнень психології, педагогіки, окремих методик та передового педагогічного досвіду.

Функції методичної роботи можна розбити за М.М.По-ташником на три групи: 1) відносно вчителя; 2) педагогічного.

С.П.Максимюк. Педагогіка. Курс.

Частина 4. Школознавство

колективу; 3) досягнень педагогічної науки та досвіду вчителів інших шкіл.

Перша група функцій, спрямованих на вчителя: досягнення компетентності, збагачення знань педагогів (предметних, методичних, дидактичних, психологічних); розвиток світогляду, ціннісних орієнтацій (установка на демократизацію, гуманізацію, гуманітаризацію, оптимальні наслідки діяльності); розвиток мотивів творчої діяльності (любов до дітей, відповідальність, обов'язок, п.отреба самореалізації); розвиток стійких моральних якостей особистості (доброта, чуйність, порядність, принциповість, витримка, терплячість тощо); розвиток сучасного стилю педагогічного мислення; розвиток педагогічної техніки, виконавського мистецтва, артистизму; розвиток емоційно-вольової саморегуляції.

Друга група функцій, спрямованих на педагогічний колектив: консолідація педагогічного колективу як колективу однодумців у головному; вироблення єдиної педагогічної позиції, спільних цінностей, традицій; організації діагностики і самодіагностики реальних навчальних можливостей учнів, класних колективів, професійних можливостей, потреб і запитів учителів; експертна оцінка авторських варіантів програм, навчальних планів, підручників, посібників, засобів навчання і виховання, створених у даному колективі; контроль і аналіз конкретного навчально-виховного процесу і його результатів - якості знань, умінь, навичок учнів, вихованості і розвитку школярів; виявлення, узагальнення, пропаганда та впровадження внутрішкільного педагогічного досвіду, обмін цінними методичними знахідками; стимулювання групової творчості та ініціативи членів педколективу; залучення колективу до науково-дослідницької експериментальної роботи, до цілеспрямованого створення нового досвіду своєї школи.

Третя група функції стосується і кожного вчителя, і колективу: творче осмислення соціального замовлення, нових нормативних актів і документів, доведення їх до свідомості кожного педагога, упровадження досягнень передового педагогічного досвіду, новаторства, профілактика типових для всіх шкіл труднощів і недоліків у педагогічній діяльності; впровадження й використання досягнень психолого-педагогічної науки, інших дисциплін; поширення за рамки школи передового досвіду, досягнутого цим колективом (через педчитання, методичні об'єднання, школи передового педагогічного досвіду).

2. Наукові основи організації методичної роботи

Результати наукових досліджень методичної роботи свідчать, що існують суттєві і типові недоліки в ній, а саме: несистемний підхід, стихійність, формалізм, відсутність діагностики, модульності, диференціації, індивідуалізації, трафаретність і рецептурність методичних вимог, невисока активність учителів.

У сучасній педагогіці прийнята концепція поетапності в здійсненні методичної роботи, рекомендується 4 етапи:

1. Виявлення рівня (низький, середній, високий) стану ме
тодичної роботи.

2. Систематизація, оптимальний відбір ефективних форм
і методів методичної роботи з урахуванням генералізації
підсистеми роботи з вивчення і впровадження передово
го педагогічного досвіду.

3. Розробка наукової, цільової, комплексної програми мето
дичної роботи на всіх рівнях та її реалізація.

4. Реалізація комплексної програми, коригування та аналіз
результатів.

Таким чином, в основу боротьби з формалізмом у методичній роботі закладається не емпіризм, а науковий підхід до цієї справи.

У системі методичної роботи педагогічна наука рекомендує такі методи інтенсифікації:

о мотивація, формування пізнавального інтересу, почуття обов'язку і відповідальності за якість своєї роботи;

о підвищення інформативності занять, збільшення об'єму знань;

о ліквідація непродуктивних затрат часу;

о упровадження активних, нестандартних форм і методів навчання;

о раціоналізація методичних занять;

о використання технічних засобів навчання.

Важливим аспектом роботи керівників методичних органів, організаторів методичних занять, керівників шкіл, ПТУ, які організовують і проводять різні заходи з педагогами, є свідомий підхід, уміння оптимізувати методичну роботу. Необхідно навчитися приймати оптимальні рішення, які дозволяють коротким шляхом досягнути поставленої мети.

рс лекцій

С.П.Максимюк. Педагогіка. Курс

Частина 4. Школознавство

При цьому потрібно пам'ятати, що універсальної форми, методу роботи немає. Системність, конкретність, міра лежать в основі процедури оптимального вибору варіантів методичних занять. Найбільших успіхів можна досягти, якщо оволодіти всією сукупністю засобів оптимізації методичної роботи, а саме:

о комплексне планування завдань;

о конкретизація завдань для кожної групи педагогічних працівників;

о виділення головного, суттєвого в змісті заняття; о оперативне коригування заняття;

о виявлення відповідності результатів реальним можливостям педагогів та нормативам затрат часу. Взаємозв'язок інтенсифікації та оптимізації методичної роботи, удосконалення змісту, розвиток ініціативи і творчості вчителів, упровадження передового досвіду, діагностика утруднень і досягнень учителів — це основи її наукової організації.

3. Організація методичної роботи на діагностичній основі

Методична робота планується і проводиться, як правило, на діагностичній основі. Директор і його заступники глибоко і всебічно аналізують підсумки роботи школи за попередні роки, виявляють невирішені проблеми і недоліки, знайомляться з елементами передового досвіду, проводять виробоничі наради з керівниками шкільних методичних об'єднань, учителями-методистами, керівниками творчих груп. Після цього всі вчителі заповнюють діагностичні анкети, у яких вказують, що вдається добре в навчальній, виховній роботі, у спілкуванні з учнями, що не вдається, з яких проблем потрібна методична допомога, які є труднощі. Заповнення анкети не вичерпує процесу діагностики (мало що вчитель може написати про свої успіхи). Діагностична чи експертна комісія, яка складається з керівників шкіл, учителів-методистів, методистів навчально-методичного кабінету, проводить індивідуальні бесіди з учителями, аналізує шкільну документацію, записи відвіданих уроків і позакласних заходів, після чого звіряє, чи збігаються їхні висновки про досягнення і труднощі вчителя із записами в діагностичній анкеті; затверджує її (або не затверджує). Після цього складається діагностична карта успіхів, труднощів учителів, наставництва, списки охоплення вчите-

лів різними формами методичної роботи (шкільне методичне об'єднання, педагогічний практикум, педагогічна лабораторія, творча група, школа молодого вчителя).

Можливості вчителів, їхній творчий потенціал вивчається в школах за допомогою психодіагностики, яка дозволяє визначити різні сторони особистості вчителя, типові форми його поведінки. Для цього застосовуються тести, рольові ігри, моделювання різних педагогічних ситуацій. Використання діагностики значною мірою позначається на можливостях для оптимального вибору й поєднання різних форм методичної роботи.

4. Традиційні та нетрадиційні форми методичної роботи

В освітянській практиці на різних рівнях (державному, регіональному, шкільному) набрали поширення традиційні обов'язкові форми навчання, методичної роботи з учителями. Незважаючи на властиві їм недоліки (фронтальність, негнучкість, гонитва за кількістю методичних заходів, відсутність оперативності в допомозі, закостенілість форм), система неперервного підвищення кваліфікації вчителів була б неповною без них.

У сучасній школі використовуються такі традиційні форми методичної роботи (зауважимо, що рада, педрада школи, інструктивні наради не завжди є формами власне методичної діяльності, але вони виконують методичні функції):

Рада школи функціонує згідно з Положенням про неї, складається з педагогів, батьків, учнів-старшокласників, збирається один раз на чверть для вирішення важливих для школи проблем, аналізу навчально-виховного процесу в школі та діяльності окремих педагогів, а саме: стан навчально-виховного процесу в школі у світлі вимог Закону «Про освіту»; стан навчальної та виховної роботи в 9-му, наприклад, класі; організація літнього відпочинку дітей та інші.

Педагогічна рада складається з педагогів, вона також існує згідно з Положенням про неї, збирається 4—5 разів на рік, а в деяких навчальних закладах щомісяця. На своїх засіданнях педагогічна рада розглядає такі питання, як: стан трудового навчання в школі та завдання щодо його поліпшення; стан викладання і рівень знань, умінь та навичок учнів з математики; про роботу методичних об'єднань у школі та шляхи її вдосконалення; естетичне виховання учнів засобами

С.П.Максимюк. Педагогіка. Курс лекцій

Частина 4. Школознавство

навчальних дисциплін: можливості, проблеми і перспективи та багато інших.

Інструктивно-методичні наради в школі проводяться за потребою, для цього виділяється один день на тиждень (наприклад, четвер), який називається методичним днем. Адміністрація школи намагається саме в цей день проводити методичну роботу з учителями. На виробничо-методичних нарадах обговорюються такі питання: стан учнівських зошитів, дотримання мовного режиму в школі, правова виховна робота, робота школи з батьками учнів, підготовка до предметних олімпіад та конкурсів, робота вчителів з підготовки учнів до екзаменів, організація літнього відпочинку учнів тощо.

Методичні об'єднання вчителів (шкільні та міжшкільні), у профтехучилищах вони називаються методичні комісії та обласні методичні секції, які працюють згідно з річним планом роботи та відповідних інструкцій. На засіданнях предметних комісій заслуховуються і обговорюються доповіді з найактуальніших питань навчання і виховання; робиться огляд новітньої фахової літератури; обговорюються книги, статті з журналів і газет на актуальні теми; організовується взаємо-відвідування уроків; проводяться і обговорюються відкриті уроки, використання наочності в навчальному процесі, застосування ТЗН та комп'ютерів; організовуються консультації для молодих учителів; заслуховуються звіти вчителів про виконання індивідуальних планів самоосвіти.

Крім названих традиційних форм методичної роботи, у школах ще проводяться предметні тижні, семінари-практи-куми, конференції, міжпредметні конференції, психолого-педагогічні семінари, конкурси педагогічної майстерності, індивідуальні методичні консультації, методичні виставки, оформлення методичних кабінетів або куточків, школи передового досвіду, випуск методичного бюлетеня, дні інформації, співбесіди керівників з учителями про підсумки роботи протягом навчального року, наставництво, стажування, курсова перепідготовка, самоосвіта.

Самоосвіта — це традиційна форма методичної роботи вчителя. У 60—70 роки вчителі писали поширені плани самоосвіти на рік, потім на півріччя (бо зрозуміло, що на рік передбачити хоча б нову літературу неможливо), пізніше написання планів самоосвіти було відмінено, тому що масова методична робота з учителями сприяла самоосвіті.

Індивідуальна самоосвіта — це систематичне вивчення новинок психолого-педагогічної, наукової літератури, участь у роботі шкільних, районних, міжшкільних, обласних (в ПТО)

методоб'єднань, семінарів, конференцій, педагогічних читань (проводяться один раз на два-три роки на рівні держави; один раз на рік — на рівні району, області; один раз на рік під час зимових канікул на рівні школи, ПТУ). Учителі методично розробляють проблеми вдосконалення навчання та виховання, проводять експериментальні дослідження, готують доповіді, виступають на радіо, телебаченні; у школах влаштовують огляди педагогічної літератури і методичних журналів, збірників тощо.

Схема мотиваційного управління в системі самоосвіти

Мотивація трудової діяльності педагога на всіх ступенях освіти складається з чотирьох блоків, які сьогодні реалізуються недостатньо: матеріальна зацікавленість, суть праці, стосунки в колективі, самореалізація у творчості.

Ця мотиваційна модель має характер класичної і підходить для нормальних умов функціонування суспільства або для періоду виходу суспільства з кризи. Вона діє і в період кризи, але ефективність її буде неповною.

Мотив як внутрішній збудник активності індивідів і соціальних спільнот слід відрізняти від зовнішніх збудників — стимулів. Стимулювання здійснюється через накази, розпорядження, заохочення, погрози, санкції.

Матеріальна зацікавленість буде тоді, коли оплата праці буде відповідати трудовому внеску. Зрівняльний принцип нарахування заробітної плати за кількістю відпрацьованих годин без урахування якості праці, її кінцевих результатів — головна причина того, що матеріальна зацікавленість ще ніколи в нашій країні не була задіяна як важіль впливу на активність вихователів, учителів, викладачів.

С.П.Максимюк. Педагогіка. Курс лекцій

Частина 4. Школознавство

Суть педагогічної праці набуває зараз конкретних обрисів. Співпраця з учнями, досягнення реальних і видимих результатів робить працю вчителя набагато привабливішою, ніж це було досі.

Стосунки в колективі: посилюються стосунки колекти-візму у зв'язку із спільними інтересами щодо підвищення кінцевих результатів; оцінка результатів праці кожного педагога сприяє задоволенню потреби в повазі з боку інших; виникають стосунки змагальності між членами педагогічного колективу у зв'язку з розвитком соціального порівняння досягнень кожного.

Самореалізація у творчості і вільний час. Реалізація мотиваційних можливостей трьох попередніх блоків не може не збудити у педагога прагнення шукати і знаходити нові способи роботи з учнями з метою динаміки досягнення цілей. Наслідком такої зацікавленості може стати скорочення термінів засвоєння учнями програмних дисциплін порівняно з нормативними термінами, індивідуалізація навчання, загальне скорочення періоду знаходження учня на даному ступені освіти та інші. Поряд з ефектом самореалізації у творчості спрацьовує стимулююча сила вивільненого в педагога часу, який він використає на власний розсуд. На базі вимірювання результатів праці вчителів через оцінку рівня знань (умінь, навичок), рівня творчого, морального і фізичного розвитку учнів виникає нова сфера мотиваційного впливу, використання якої постійно активізує діяльність учителів, вихователів, викладачів.

Вимоги до організації самоосвіти: зв'язок самоосвіти з практичною діяльністю педагога, систематичність і послідовність самоосвіти, постійне вдосконалення її змісту і форм, багатоплановий підхід до вивчення проблеми, гласність і наочність результатів самоосвіти, створення в школі відповідних умов для самоосвіти (вільний від уроків день, наявність педагогічного або методичного кабінету, своєчасна інформація з бібліотеки про новинки педлітератури тощо), доступ до матеріалів про передовий педагогічний досвід, завершеність самоосвітньої роботи на кожному її етапі (доповіді, виступи, участь у педраді, конференції і тощо).

Відкриті уроки мають на меті підвищити майстерність усіх учителів. Основні завдання: втілення в практику роботи всіх учителів передового педагогічного досвіду і досягнень педагогічної науки, спрямованих на вирішення поставлених перед національною школою завдань. Потрібно досягти, щоб відкриті уроки були корисними. Для цього керівники шкіл,

ПТУ, методисти, досвідчені вчителі повинні готувати відкриті уроки, надавати вчителям консультації та методичну допомогу. Як приклад, можна навести Ростовську Всесоюзну конференцію (Росія, м. Ростов-на-Дону) з розвиваючого навчання. Вона проводилася в 1980 p., а готувалася 1,5 року. Почалася конференція з того, що близько 1000 педагогів-учасників конференції відвідали уроки проблемно-розвиваючого характеру, яких усього було проведено 75, і проходили вони в школах і ПТУ м. Ростов-на-Дону (Росія) та в райцентрах. Тільки після того, як учасники конференції побачили своїми очима ефективність проблемно-розвиваючого виду навчання та вивчили матеріали багаточисленних стендів, після обговорення відвіданих уроків, на яких були присутні міністри освіти, їхні заступники, академіки, учені-педагоги (вони 1,5 року готували ці уроки), відбулося пленарне засідання конференції, потім секційна робота (з предметів), а потім були прийняті рекомендації із впровадження проблемно-розвиваючого навчання.

Вимоги до аналізу й обговорення відкритих уроків: цілеспрямованість обговорення, науковість аналізу, принциповість, поєднана з доброзичливістю під час висловлення критичних зауважень, поєднання аналізу уроку з висновками і рекомендаціями, підбиття підсумків відкритого уроку кваліфікованими спеціалістами.

Проведення відкритих уроків, а ще краще — їх системи — найефективніша форма методичного вдосконалення вчителів (навіть тоді, коли урок готує і проводить і не дуже досвідчений учитель).

Нетрадиційні форми методичної роботи у 90-х роках так розповсюдилися і набрали такої масовості, що їх можна класифікувати:

1. За методикою колективної творчості — це ярмарки педа
гогічної творчості, фестивалі педагогічних ідей і знахідок,
панорами методичних ідей, педагогічні розсипи, клуби
творчих педагогів, методичні турніри і вернісажі, творчі
портрети і лабораторії, школи педмайстерності.

2. Форми, які ненав'язливо спрямовують педагогів на ак
тивну діяльність, — це ділові ігри (педагогічні консиліу
ми, посиденьки, методичні ринги, методичні аукціони),
мозкова атака, конкурс "Кращий учитель року" тощо.

3. Форми, які посилюють наукову спрямованість роботи, —
це проблемні семінари, творчі групи, творчі наукові дис
кусії, навчальні семінари з методикою педдосліджень, кон
сультації з науковцями, авторські школи майстерності,
педагогічні колективні справи, педагогічний турнір з ак-

542_________________________ С.П.Максимюк. Педагогіка. Курс лекцій

туальної наукової теми, громадський науково-дослідний інститут, творчі лабораторії.

4. Форми, що посилюють практичну спрямованість роботи, —
це консультації-практикуми, навчальні семінари, школи
педагога-початківця, педагогічне представництво тощо.

5. Форми, які поєднують традиційну роботу з дозвіллям, — це
мала академія народної педагогіки, педагогічні посидень
ки, вечорниці, урок-панорама, презентації педагогічної
новинки, педагогічний портрет творчого колетиву тощо.
Найбільшого поширення набули такі нетрадиційні фор
ми методичної роботи з учителями, як: методичні фестивалі;
панорамні та нестандартні уроки; семінари-супутники; мето
дичні діалоги, ринги, мости, мозкові атаки; методичні аукціо-
ни; педагогічні консиліуми і тренінги; методичні посиденьки;
педагогічні КВК; проблемні столи; психолого-педагогічні дис
кусії; педагогічні турніри тощо (див. таблицю 6).

5. Передовий досвід використання активних форм методичної роботи

Нестандартна педагогічна рада (Каноницька школа Волиди-мирецького району) — це своєрідний учительський семінар, тут заздалегідь вивішується оголошення про педраду, пропонуються питання для обговорення, кожне з яких пронизане педагогічною ідеєю, спираючись на яку вчитель має змогу проаналізувати свій досвід або досвід колег. Наприклад, для підготовки педради-семінару на тему «Стимулювання позитивного ставлення до навчання, розвиток інтересу до навчання» педагогам була запропонована така програма з постулатів і питань:

1. Любов до дітей — обов'язкова умова педагогічної культу
ри. Сердечність, доброзичливість, теплота у ставленні до
дітей є результатом тривалої роботи педагога над самови
хованням почуттів. Чи займаєтеся ви самовихованням
таких почуттів і як це впливає на проведення уроків і по-
закласних заходів?

2. Необхідно постійно формувати в учнів позитивні навич
ки поведінки, боротися проти шкідливих навичок. А як
ви формуєте позитивні навички, як це впливає на прове
дення уроків і позакласної роботи з учнями?

3. Із захопленням учень вчиться лише тоді, коли він сфор
мує найважливіші вміння і навички, за допомогою яких

Частина 4. школознавство_______________________________ 543

здобуватиме нові знання. Як ви розвиваєте в учнів інтерес до навчання? Якими формами, прийомами, засобами навчання ви користуєтеся? Що вам заважає?

4. Особистість учителя — найважливіша запорука навчан
ня, виховання й розвитку учнів. Як ви своєю особистістю
стимулюєте позитивне ставлення учнів до навчання?

5. Основою будь-якої розумової педагогічної діяльності є
знання дітей, джерела впливу на них. Як ви вивчаєте ін
тереси, вікові особливості, організацію сімейного вихо
вання дітей?

6. Пізнавальний інтерес дітей розвивається на уроці за до
помогою методів, прийомів, засобів. Які методи розвитку
пізнавального інтересу вам відомі? Які з них ви викори
стовуєте?

7. Справжня педагогічна творчість можлива тільки на нау
ковій основі. Книги яких педагогів-дидактиків, психоло
гів про розвиток інтересу до навчання ви читали? Які ре
комендації вчених втілюєте у своїй практиці? Розкажіть
про них колегам.

Керівники Каноницької школи спробували перетворити педагогічну раду на одну з форм збагачення кожного вчителя методикою педагогічного аналізу.В основу такої методики поклали формулу: конкретна постановка мети — опора на ініціативу — самостійність і творчість кожного члена колективу — підвищення вимогливості до нього — перевірка виконання. Це дало змогу максимально використати творчий потенціал кожного в колективній діяльності.

544_________________________ С.П.Максимюк. Педагогіка. Курс лекцій

У нестандартний спосіб проводяться засідання педагогічних раду школах №19,22,23 м. Рівного, Березнівських школах №1,2, школі №206 м. Києва, Старовижівській ЗОШ Волинської області та інших. Це педрада-диспут, педрада-конкурс, педрада-діаграма, проблемна педрада.

Дієвим засобом розвитку демократичних засад в управлінні школою е педрада-диспут. Перед проведенням такої педради методисти готують план-запитувальник, який допоможе вчителеві систематизувати свої знання, виділити основоположні ідеї, винесені на колективне обговорення. Вироблене на такій педраді рішення сприймається кожним як власне. Знімається психологічний опір, вільний обмін думками сприяє розвиткові здатності переконливо аргументувати свої судження, висновки, оцінки, висловлювати ставлення до по-

Частина 4. Школознавство 545

зиції колег. Так народжується колективна думка, яка формується у вільній дискусії.

Педрада-конкурс викликає у вчителів великий інтерес. Для прикладу розглянемо таку педраду в СШ № 69 м. Кривий Ріг, вона була присвячена проблемі «Робота педколективу щодо вдосконалення проведення уроку на основі нового змісту програм і науки управління». Мета заходу: визначити типові помилки й утруднення в реалізації вимог узагальнених програм, знайти шляхи їх подолання; сприяти зростанню педагогічної майстерності вчителів у підготовці й проведенні уроків; узагальнити' систему роботи з предмета та виробити відповідні рекомендації.

До такої педради було проведено попередню підготовку: взаємовідвідування вчителями уроків; захист своїх педагогічних знахідок; оформлення в методкабінеті виставки літератури та методичних розробок з проблеми; проведено контрольні роботи з метою перевірки знань учнів; розроблено анкету для диспуту «Який він, сучасний урок?»; заслухано звіти вчителів про виконання рекомендацій атестації; підготовлено й проведено конференцію вчителів «Підвищення якості навчання й виховання на основі науки управління»; підготовлено запитання для анкетування про підсумки педради-диспуту. Оргробота поєднувалася з методичною (напередодні педради було проведено оперативне навчання та методичний тиждень з проблеми, це були: урок-панорама, урок-КВК, урок-подорож, урок-реклама, урок-роздуми та ін.). На завершення були розроблені пам'ятки з питань «Основні вимоги до сучасного уроку», «Поєднання методів навчання й виховання учнів на уроці».

Підсумувала цю велику роботу педрада-конкурс, у ході якої відбувся захист педагогічних ідей з вибраної проблеми. Педрада пройшла в атмосфері довіри, демократизму, діловитості, йшов жвавий обмін думками, байдужих учителів не було. Досвід роботи педради цієї школи гідний наслідування.

Дідова гра добре зарекомендувала себе в системі удосконалення педагогічних кадрів. Приклад: у Березнівській ЗОШ №1 відбувся захист моделей засідань методоб'єднань учителів з метою вивчення і впровадження передового досвіду методичної роботи. Було сформовано кілька груп, визначено їх лідерів, обрано журі і «кореспондентів». Протягом 15—20 хв. групи розробляли моделі засідань методоб'єднань, потім лідери груп виступали з їх захистом, результати оцінювалися на екрані фішками. У паузах учителі вирішували педситуації, на закінчення «кореспонденти» подали репортаж із залу про ви-

546 С.П.Максимюк. Педагогіка. Курс лекцій

користання нестандартних форм методичної роботи. Журі підбило підсумки й визначило кращу модель.

Методичні аукціони дедалі більше входять у практику, їхньою метою є розширення й поглиблення знань педагогів із конкретної методичної теми. Учасникам дається завдання вивчити певне питання, підібрати необхідний реквізит, «Акціонерне товариство» готує питання. У ході аукціону ведучий ставить запитання, після кожної відповіді рахує до трьох, якщо більше відповідей немає, питання знімається. «Акціонерне товариство» різнокольоровими картками дає оцінки відповідям, які фіксують на табло. Аукціон на тему «Розвиток пізнавальної активності учнів» у Березнівській ЗОШ №1 включав такі питання:

1. Як ви розумієте терміни «розвиток» і «формування»?

2. Які види діяльності знаєте?

3. За якими якісними змінами діяльності можна простежи
ти розвиток дитини?

4. За якими показниками можна судити про творчий харак
тер активності учня?

5. Що означає організувати навчальну діяльність школяра?

6. Що таке пізнавальний інтерес?

7. Які є два напрями формування активної пізнавальної діяль
ності учня?

8. Які рівні пізнавальної діяльності можна виявити?

9. Які методи і прийоми найкраще розвивають пізнаваль
ний інтерес і мислення учня?

10. Чому самостійна робота має стимулюючий характер?

11. Назвіть показники наявності в учнів пізнавальних інте
ресів.

12. За яких умов пізнавальна діяльність учнів буде ефектив
ною?

13. Який стиль керівництва вчителя найефективніший?

14. Які методичні прийоми використовують учителі у своїй
роботі? Що вдається найкраще?

Творчий портрет. До його проведення вчителі, керівники гуртків, класні керівники отримують завдання вивчити досвід колеги, якого представляють, зібрати цікаві факти його професійної біографії, запросити його однодумців, учнів, у тому числі колишніх. Ведучий готує розповідь про героя заходу у стилі передачі «Від усієї душі». Члени шкільного колективу, в якому працює вчитель, пропонують кілька номерів художньої самодіяльності, можуть виступити запрошені артисти, зву-

Частина 4. Школознавство 547

чать шаржі, привітання. Захід, як правило, проходить цікаво, змістовно. Він став традиційним в ЗОШ №13 м. Рівне.

Методичні тижні ввійшли в практику роботи ЗОШ № 12 м.Рівного (по п'ять на рік), у процесі їх проведення вчителі підтверджують присвоєні їм категорії. Розпочинають цикл методичних тижнів учителі й вихователі вищої та першої категорії. Метою перших двох проведених тижнів є: показати види мотивації, форми контролю знань учнів, диференціацію в межах класу, виклад матеріалу збільшеними дозами, роботу з узагальнюючими таблицями, використання наочності, роз-даткового матеріалу тощо. Упродовж наступних двох тижнів брали участь учителі другої категорії і спеціалісти, метою цих заходів є підвищення педмайстерності та надання методичної допомоги. Учителі робили самоаналіз уроків, а решта присутніх — глибокий методичний аналіз з урахуванням передового педагогічного досвіду. Завершується рік тижнем молодого спеціаліста.

Для прикладу наведемо план проведення методичного тижня в ЗОШ № 22 м.Рівного:

о понеділок — інструктивно-методична нарада про зміни в програмах;

о вівторок — методична нарада «Вимоги до ведення шкільної документації»;

о середа — консультація для вчителів, які атестуються;

о четвер — індивідуальна консультація «Вибір методів навчання»;

о п'ятниця — день молодого спеціаліста, консультація «Вимоги до сучасного уроку»;

о субота — консультація щодо самоосвіти, організація наставництва.

Педагогічний міст «Досвід і почин» з теми «Роль особи вчителя в перебудові навчально-виховного процесу» пройшов досить цікаво в ЗОШ№22 м.Рівного. Група досвідчених учителів і початківців висловила свої думки щодо діяльності вчителя й учня на уроці, навчально-пізнавальної діяльності дітей, психологічної підготовки вчителя як необхідної передумови педагогічної майстерності. Обговорювалися питання «Сучасний учитель. Який він?», «Чи існує залежність між ставленням учителя до своєї роботи і ставленням учня до предмета, який викладає вчитель?»

Школа молодих педагогів може організовуватися на міському (районному) та шкільному рівнях. Засідання проводяться чотири рази на рік, найкраще їх проводити в дні учнів-

548 С.П.Максимюк. Педагогіка. Курс лекцій

ських канікул. Заняття включають як розгляд теоретичних питань, так і аналіз уроків за темою, яка є актуальною і викликає труднощі в молодих учителів. Школи вчать молодих учителів володіти собою, спілкуватися з учнями, розв'язувати педагогічні задачі. Щоб звільнити вчителів від загальмо-ваності, стимулювати творчість, застосовують «мозкові атаки», під час яких пропонується велика кількість ідей, їх нарощування, вдосконалення. Забороняється їх критика, заохочуються найнеймовірніші пропозиції, вони тривають від 15 хвилин до однієї години. Приклад «мозкової атаки» в школі молодою вчителя при Департаменті соціального обслуговування Рівненської міської управи: група вчителів з 7—15 чоловік ділиться на дві підгрупи: перша — генерує ідеї, друга — оцінює їх (тут найбільш підготовлені педагоги), обирається ведучий, він створює невимушену ситуацію, заохочує гене-рування, сам висуває ідеї, ставить навідні запитання, пояснює, що критика ідей абсолютно недопустима, час виступу 1—2 хв., можна не раз висловлюватися. Усі ідеї — колективні. Група оцінки відбирає найцінніші ідеї, допомагає їх творчо вирішити.

Кожна з форм методичної роботи виконує важливу роль у справі ознайомлення вчителя з основними досягненнями в галузі педагогіки, психології і впровадження їх у практику, сприяє підвищенню педагогічної майстерності, що впливає на успішність учнів і формування їхньої особистості. На основі вивчення і педагогічного аналізу різних форм можна зробити такі висновки:

- методична робота — це взаємозумовлена і взаємодіюча складова частина єдиного процесу підвищення кваліфікації педпрацівників;

- головний напрям внутрішкільної методичної роботи — навчання вчителів, вихователів, упровадження в їх практику ефективних, раціональних методів і прийомів роботи;

- зміст методичної роботи школи визначається на основі діагностування, результатів педаналізу діяльності вчителя, рівня знань, навичок учнів;

- методична робота має бути заснована на максимальній активності, самодіяльності, взаємодопомозі педагогів і поєднуватися з іншими формами підвищення кваліфікації;

- виправданою формою керівництва підвищенням кваліфі-кації педагогічних кадрів є педагогічна рада як спрямовуючий, координуючий орган, засіб обміну, узагальнення й розповсюдження передового педагогічного досвіду.

Частина 4. Школознавство 549

Отже організація методичної роботи має грунтуватися на глибокому вивченні та аналізі результативності навчально-виховного процесу і рівня професійної підготовки кадрів, координуватися з підготовкою вчителів на курсах та іншими формами неперервного підвищення кваліфікації. Внутрішкіль-на методична робота має особливу цінність, яка полягає в тому, що, сприяючи розвиткові майстерності вчителя сьогодні, вона забезпечує майбутнє школи, її професійний розвиток.

Науково-методична робота уособлює один із найголовніших принципів гуманітарної освіти — принцип єдності теорії та практики, який засвідчує, з одного боку, факт виростання гуманістично-педагогічної теорії з практики, а з іншого — осмислення соціальної практики гуманітарно-педагогічною теорією.

Залучення до науково-методичної роботи в школі, методичному кабінеті, інституті післядипломної освіти сприяє тому, щоб учитель прагнув опановувати нові знання, розвивати професійно важливі якості своєї особистості, удосконалювати професійну діяльність. Але найважливішим є те, що вчитель оволодіває методами самоаналізу та самоконтролю своєї діяльності. Це є підставою творчого підходу до навчально-виховного процесу, бо дає можливість вчителеві самому узагальнювати свій досвід та відбирати ті наукові ідеї, що будуть найбільш ефективними в його педагогічній системі. З точки зору управління освітою, це є визначальним фактором зростання педагогічної майстерності вчителів. Науково-методична робота спрямована на досягнення завдань, що забезпечують ефективність управління освітою на різних рівнях, а саме:

- перше — розвиток професіоналізму особистості та діяльності педагогічних працівників, оволодіння ними сучасним змістом освіти та тими методами, що забезпечують цілісний розвиток особистості учнів.

- друге — формування аналітико-діагностичної основи педагогічної та управлінської діяльності. Аналізу підлягають зміни у розвитку учня, рівень його вихованості та навчальних досягнень, результативність діяльності вчителів, ступінь досягнення управлінських цілей.

- третє — розробка необхідної для функціонування системи освіти та окремого закладу документації, до якої належать концепції, програми, положення, методичні рекомендації.

Тема З

Передовий педагогічний досвід та система роботи з ним

1. Педагогічний досвід як єдність теорії і практики.

2. Види педагогічного досвіду.

3. Критерії передового педагогічного досвіду.

4. З історії передового педагогічного досвіду
та моди на нього.

5. Система роботи з передовим педагогічним
досвідом:

- прогнозування та виявлення передового педагогічного досвіду;

- вивчення передового педагогічного досвіду;

- узагальнення, опис та пропаганда передового
педагогічного досвіду;

- впровадження передового педагогічного досвіду.

6. Управління процесом упровадження досягнень
педагогічної науки та передового педагогічного
досвіду в шкільну практику.

7. Додатки:

- Анотації передового педагогічного досвіду з обласної картотеки.

- Цикл управління процесом упровадження
рекомендацій науки в практику навчання й
виховання в школах Рівненщини.

- Програмне засідання творчої групи Березнівської ЗОНІ № 1 з проблеми «Поліпшення стилю й методів роботи педколективу на основі диференціації навчально-виховного процесу».

- Сценарій конкурсу молодих учителів «Міс Надія».

Частина 4. Школознавство 551

План-конспект вивчення досвіду роботи класного керівника.

Література: 23,161,163,164,165,166,168,170,173,176,177.

1. Педагогічний досвід як єдність теорії і практики

Відомо, що всі теоретичні дисципліни, у тому числі психологія і педагогіка вростають своїм корінням у практичний досвід. У процесі свого розвитку педагогіка неодноразово зверталася до досвіду, збагачуючи його на шляху сходження від абстрактного до конкретного. Педагогічна теорія виконує випереджуючу, прогностичну функцію, будує моделі майбутнього, вирощує новий передовий досвід. Педагогічний досвід живить науку но