Які чотири основні риси має поєднувати ефективна назва аналітичного документу?

Відповідь: 1- А, 2- Б, 3 - В, 4 - Г, 5 - Є, 6 - Д.

2.

3. 1) Багатодисциплінарність - Наука про державну політику спирається на здобутки, дослідження і

методологію суспільних наук, але з розвитком дисципліни було розроблено й власні підходи.

2) Спрямованість на розв’язання проблем - У центрі уваги є розв’язання реальних життєвих проблем, що існують у конкретному суспільстві.

3) Нормативність - Незважаючи на те, що тенденція приписувати нормативні рамки останнім часом послаблюється, вибір серед багатьох варіантів, що його треба робити в рамках науки про державну політику, обов’язково керується цінностями та нормами. 4.

5. В огляді аналітичного документа треба зупинитися на двох його загальних характеристиках:

· Аналітичний документ як інструмент для вироблення й ухвалення рішень.

Розроблений чи в середовищі дослідження політики, чи аналізу політики, аналітичний документ – це орієнтований на проблему і керований цінностями комунікаційний інструмент. З огляду на це, чи то він адресований іншим експертам з державної політики, чи виробникам рішень, метою аналітичного документа є: надати вичерпну й переконливу аргументацію для обґрунтування рекомендацій щодо політики, що їх представлено в документі, а отже, слугувати інструментом для вироблення й ухвалення рішень і бути закликом до дій для цільової аудиторії.

Кількома словами, досягнення цієї мети передбачає такий підхід:

1. визначення й деталізація нагальної проблеми політики, яка потребує розв’язання, у рамках поточної політики;

2. окреслення можливих способів розв’язання (альтернативних варіантів політики);

3. оцінювання ймовірних наслідків цих альтернативних варіантів на основі визначених рамок аналізу та даних поточної політики;

4. обрання найприйнятнішої альтернативи (рекомендації щодо політики) і підкріплення її переконливими аргументами, щоб довести, чому ваш вибір є найкращим із можливих варіантів політики.

· Аналітичний документ: робота прикладна, а не теоретична.

І мета, і підхід до її досягнення свідчать про те, що аналітичний документ суттєво відрізняється від традиційного теоретичного дослідження тим, що результати дослідження мають бути практично застосовані до проблемного питання і використані як аргумент для обстоювання низки конкретних рекомендацій для розв’язання проблеми. Відповідно, центральним місцем документа є сполучення “проблема – розв’язок”, і це є визначальним при розробці аналітичного документа, який чітко спрямований і зосереджений на обстоюванні конкретної рекомендації щодо політики.(…)

Ще одна принципова відмінність між аналітичним документом і традиційними теоретичними дослідженнями полягає в тому, що аналітичний документ – це аргументація, побудована на цінностях, а не просто фрагмент холодної наукової об’єктивності. В аналітичному документі вам треба рекомендувати практичні розв’язання реальних життєвих проблем широкій і дуже політизованій аудиторії. Незважаючи на ґрунтовний аналіз, вам, як експерту з державної політики, ще й необхідно знайти таку позицію, яка дасть відчуття, що ви зможете виробити найкращий можливий варіант розв’язання проблеми. Отже, нормативний аспект процесу вироблення й ухвалення рішення та оцінювання є також ключовим елементом аналітичного документа.

Які чотири основні риси має поєднувати ефективна назва аналітичного документу?

1 -бути описовою, тобто окреслювати предмет і проблему аналітичного дослідження;

2 -бути якомога чіткішою й зрозумілішою;

3 -бути стислою й лаконічною;

4 -бути цікавою для ваших читачів.

9. Анотація або резюме в публікаціях вміщуються перед розділом аналітичного документа “Вступ”, і той факт, що вони є автономними частинами (вилучені з нумерації основного тексту документа), відбиває їхню роль. Ця частина документа є першою можливістю широкого спілкування з читачем (після назви й змісту); однак вони відрізняються тим, які інтереси і потреби читачів задовольняють. Анотація націлена на зацікавлення

читачів через надання стислого огляду головної теми і порушених у документі проблем. Тут функції двох варіантів збігаються, бо резюме також націлене на те, щоб зацікавити читачів прочитати весь аналітичний документ. Однак головна функція резюме – задовольнити потреби тих читачів, які не читатимуть весь документ, а також читачів, яких передусім цікавлять результати й висновки дослідження та пропоновані рекомендації щодо політики, особливо – виробників політики. З цією метою резюме й представляє цілий документ за допомогою конспективного викладу всіх його основних частин та висновків.

Анотація й резюме складаються зі схожих компонентів, але їх

спрямованість і ступінь деталізація – різні

Ось такі чотири компоненти звичайно трапляються як в анотації, так і в резюме, і вони відповідають структурі основного тексту документа:

Проте наявність й ступінь виразності кожного компонента в анотації або резюме свідчить про суттєві відмінності між ними, і хоч обидва варіанти цього структурного елемента є скороченими версіями всього аналітичного документа, різні цілі, яким служить кожен із них, визначають різний ступінь деталізації й обсягу. Анотація повинна бути короткою тому, що потенційний читач усього аналітичного документа хоче швидко зрозуміти, про що цей документ перед ознайомленням з основним текстом. Тому складові компоненти тут тільки коротко намічені для того, щоб дати загальний огляд документа без якихось подробиць. Автори по-різному підходять до включення останнього компонента, а саме – висновків і рекомендацій. Деякі автори віддають перевагу такому підходу, коли результати дослідження та пропоновані рекомендації прямо зазначаються. Враховуючи

мету резюме, включення цього компонента видається доречним. Проте інші автори навмисне не зазначають фактичних висновків і рекомендацій, до яких вони дійшли в своєму дослідженні, щоб таким чином зацікавити читачів дізнатися про конкретні результати дослідження, прочитавши весь аналітичний документ.

 

10.

· Контекст проблеми політики

Вступ, як правило, відкривається “встановленням загальної картини” документа, тобто розглядом порушеної в документі проблеми у ширшому контексті. Це вводить читачів в тему дослідження і дає загальний план, щоб вони могли зрозуміти подальший зміст аналітичного документа. Однак, важливо, щоб ця частина вступу була насиченою і стислою, оскільки читачі можуть втратити інтерес, якщо документ відкривається занадто загальним або деталізованим описом контексту. Через це багато авторів швидко звужують інформацію загального плану і представляють центральні для дослідження питання.

· Визначення проблеми політики

Ця частина вступу є переходом від інформації загального плану до конкретної проблеми, центральної в аналітичному документі. Цей компонент ключовий для переконання читача у правильності вашої думки про те, що існує нагальна проблема, і що ваш аналітичний документ варто прочитати, бо в ньому запропоновані можливі шляхи її розв’язання. Важливо також, щоб цей компонент чітко розкривав ваш погляд на проблему, і читачі могли зрозуміти альтернативні варіанти політики та рекомендації, які ви далі запропонуєте в аналітичному документі.

Хоча й немає єдиного правильного підходу до написання цієї частини, ключове для аналітичного документа сполучення “проблема – розв’язок” підкреслює важливість цього компонента вступу в переконуванні читача, що існує нагальна проблема політики. Тому, що рішучіше й чіткіше автор визначить і викладе суть та основні аспекти аналізованої проблеми, тим більша ймовірність переконати читачів. Таким чином, цей компонент дає базовий виклад обґрунтування дослідження. Для його розроблення корисно розглянути такі запитання:

Ø У чому полягає проблема?

Ø Як ця проблема впливає на суспільство?

Ø Хто є стейхолдерами, котрих прямо чи опосередковано зачіпає проблема?

Ø Які складові проблеми?

Ø Які прикметники ви вжили б для опису проблеми?

Ø Які ключові питання або суперечки пов’язані з цією проблемою?

· Виклад намірів (Statement of intent)

Цей компонент, який ще часто називають викладом мети (statement of purpose), як правило, складається з одного чи двох речень, в яких сформульована мета аналітичного документа. Виклад мети відіграє дуже важливу роль, даючи початок процесу побудови аргументації, ключової для аналітичного документа. Тому цей компонент часто розкриває ставлення автора до проблеми політики і він тісно зв’язаний з попереднім – визначенням проблеми.

· Методологія й обмеженість дослідження

У вступі автори звичайно дають короткий огляд використаної в аналітичному дослідженні методології, тобто, які види й методи аналізу застосовувалися та які змінні оцінювалися. Крім того, що він підготовлює читача до такого аспекту дослідження, цей компонент вступу важливий для встановлення довіри до автора як дослідника, він допомагає продемонструвати, що наведені в аналітичному документі аналіз і аргументи ґрунтуються на солідному досвіді. Деякі автори у цьому елементі вступу вирішують зазначити обсяг і обмеженість дослідження. Довіра до вас як дослідника зросте, якщо ви визнаєте, що в одному окремому дослідженні неможливо розглянути кожен аспект розглядуваної проблеми політики, і що може бути певна обмеженість дослідницької методології, наприклад, у тому, що стосується типу й обсягу доступних для аналізу даних.

· ”Дорожня карта” документа

Завершальним компонентом вступу є, як правило, так звана “дорожня карта”, що дає загальне уявлення про те, як організовано аналітичний документ. Це важливий компонент, який допоможе читачеві підготуватися до прочитання великого та потенційно складного аналітичного документа.

11. Компоненти опису проблеми:

Ці два компоненти опису проблеми можна викласти таким чином:

· Передісторія проблеми

Цей компонент, звичайно, розкриває історію проблеми: її причини; групу (групи) людей, на кого ця проблема впливала; правовий, політичний, економічний і соціальний аспекти проблеми в минулому; напрями політики, впроваджені в минулому для розв’язання проблеми та їх наслідки.

· Проблема в середовищі поточної політики

Цей компонент, звичайно, розкриває сьогоднішній статус проблеми: її сучасні правові, соціальні, економічні, політичні контексти і впливи; обсяг проблеми на цей момент; групу (групи) людей, на кого вона впливає; поточна політика, яка впроваджується для розв’язання проблеми; успіхи і невдачі нинішніх підходів.