Особисте життя.
Офіційно Володимир Сосюра був одружений двічі.
Вперше одружився в 1922 році. Його перша дружина — Віра Каперівна Берзіна, колишній політрук червоноармійського ескадрону, студентка, як і він сам, у повоєнному Харкові. Їй він присвятив поему «Робфаківка». Причиною розлучення стали шовіністичні погляди дружини:
Ми з тобою зійшлися в маю,
ще не знав я, що значить ідея.
Ти й тоді Україну мою
не любила, сміялася з неї.
Від першого шлюбу в нього було двоє синів.
Вдруге Сосюра одружився в 1931 з Даниловою Марією Гаврилівною. Вона була на 12 років молодшою, закінчила балетну школу в Києві. 15 січня 1932 року в них народився син Володимир.
Протягом усього життя Марія була для поета жіночим ідеалом, всепоглинаючою любов’ю і незмінною Музою, - і лише їй одній – всі найкращі поетові посвяти.
МАРІЇ
Якби помножити любов усіх людей,
Ту, що була, що є й що потім буде,
То буде ніч. Моя любов, як день,
Не знають ще чуття такого люди.
Якби зібрати з неба всі зірки
І всі сонця з усіх небес на світі, -
Моя любов горітиме яркіш
За всі сонця, на тисячі столітті.
Якби зірвать квітки з усіх планет.
Що вітер їх під зорями колише, -
Моя любов пахтітиме міцніше
Над квіти всі, крізь років вічний лет.
Якби зібрать красунь усіх віків,
Повз мене хай ідуть вони без краю, -
Марії я на них не проміняю,
Ні одній з них не вклониться мій спів.
Хай очі їх зіллються в зір один,
І в серце зір цей буде хай світити, -
Твоїх очей йому не замінити.
З яких зірок злетіла ти сюди,
Така ясна, що спів про тебе лине?
Світи ж мені, світи мені завжди,
Над зорі всі, зоре моя єдина!...
У 1949 р. Марію Сосюру заарештували начебто за розголошення державної таємниці і заслали до Казахстану. Через рік по смерті Сталіна вона повернулася. Казали, що з вокзалу додому Сосюра нібито ніс її на руках. Згодом вони знову офіційно одружилися, й останні десять літ їхнього життя були мирними та щасливими. Мали онуків Світозара й Орисю.
Марія пережила Володимира на 30 літ, померла 1995 року.
«Васильки» (1939)
Улюблений колір письменника — голубий. Голуба ріка поезії Сосюри напуватиме ще не одне покоління шанувальників його таланту.
Лірична героїня любовної лірики Сосюри - це неодмінно — красуня з блакитними очима.
Вірш «Васильки» написаний поетом під впливом однойменної народної пісні. Це невеличка поетична мініатюра — роздум про вічну красу життя. Вірш має всього дванадцать рядків, але наповнені вони багатством асоціацій, виразністю образів і глибиною поетичного бачення.
Тема: оспівування щирого почуття, щасливої миті у душі закоханих.
Основна думка: возвеличення кохання — смисл життя кожної людини.
Художні засоби твору:
Повтори: «Васильки у полі»
Метафори: «гаї синіють», «щастя синіє у душі…», «осіяють роки»,«синіє поле», «хмарки летять».
Порівняння: «Васильки у полі… — васильки з-під вій», «одсіяють роки, мов хмарки на небі».
Епітет: «рідні очі».
Цікаво!
ВАСИЛЬКИ або ВОЛОШКИ — символ ніжної і тонкої душевної краси, праведності й святості, душевної чистоти, скромності й привітності. Назва квітки, каже легенда, походить від імені хлопчика Василька, якого русалки на Зелені свята заманили в поле й залоскотали — і він перетворився на квітку, звідси її назва.
Вірш «Так ніхто не кохав» подібний за своєю тематикою до попереднього
«Білі акації будуть цвісти» (1927)
Тема: Мотив кохання у даній поезії поєднується з мотивом любові до Вітчизни.
Головна думка: Для щастя людини мало кохати — їй треба відчути себе громадянином, жити в ім'я щастя Батьківщини.
Художні засоби: Метафора: промінь морями заллє золотий річку, і верби, і кручі...;
Стиснулось серце до крику...
Порівняння: В тебе і губи, і брови твої, як у моєї Вкраїни...; Ось вона йде у вінку, як весна...
Епітети: місячні ночі жагучі; ніжний вітер
Оксиморон: солодко плачуть солов’ї
«Любіть Україну» (1944)
Написання патріотичної поезії мало негативне значення для поета…
Він був звинувачений у націоналізмі, його перестали друкувати, він живе під прямою загрозою арешту, яка зникла тільки зі смертю Сталіна в 1953 році.
Тема: зображення поетичного образу України, її краси її величі.
Ідея: возвеличення палкої любові українців до рідного краю, Батьківщини.
Основна думка: любов до України є невід'ємною частиною духовності людини.
Висновок: люби рідну землю, шануй інші народи, будь щедрий серцем на добро, добрі вчинки — тим ти звеличиш і прославиш своє ім’я, свою Україну у віках.
