Значення засад конституційного ладу у формуванні демократичної, правової і соціальної держави.

Засади конституційного ладу – це система фундаментальних політико-правових принципів, що визначають характер взаємовідносин між особою, громадянським суспільством і державою. В сукупності ці принципи складають провідний генеральний інститут конституційного права. У Конституції України 1996 р. більшість норм цього інституту розміщено в розділі І «Загальні засади».

Засади конституційного ладу відрізняються від усіх інших принципів права низкою ознак, серед яких:

фундаментальність – основоположний, вихідний характер;

політико-правовий характер – вони є політичними деклараціями за змістом і правовими принципами за формою;

найвищий ступінь абстрактності – вони являють собою узагальнені категорії, які неможливо об’єднати в єдине поняття, не виходячи на рівень морально філософських категорій (таких, як добро і зло, буття і небуття, доцільність і справедливість тощо);

загальність – вони визначають сутнісний зміст правового впливу на всі форми соціальних зв’язків, на всі сторони соціальної дійсності, адресовані всім суб’єктам права;

підвищена стабільність – вони відображають усталені уявлення народу про належний та справедливий устрій державного й суспільного життя, його найбільш суттєві політико-правові цінності, а тому й залишаються незмінними тривалий проміжок часу, надаючи стабільності всій системі права в цілому;

ідеологічна загальноприйнятність – вони поділяються усіма прогресивними силами суспільства; саме ця риса робить засади конституційного ладу тим наріжним каменем, навколо якого може відбутися порозуміння між основними політичними партіями та рухами, згуртування народу в процесі державотворення;

конституційна форма закріплення – вони сформульовані у вигляді окремих декларативних норм Конституції (розміщених, як правило, у першому розділі), або виводяться логічним шляхом зі змісту кількох її приписів;

юридичне верховенство – будучи закріпленими в Конституції, вони мають пріоритет не тільки перед нормами усіх інших джерел права, але й перед іншими нормами самого Основного Закону, створюючи єдиний „каркас” правового регулювання в усіх сферах суспільного життя;

постійність – їх дія є безперервною, наслідком чого є стан конституційного правопорядку;

системність – кожен з них має самостійну цінність і відіграє власну системотворчу роль; водночас усі засади конституційного ладу органічно поєднані між собою і можуть діяти тільки разом; порушення одного із цих принципів невідворотно призводить до порушення усіх засад конституційного ладу в цілому;

особливий захист з боку держави – посягання на засади конституційного ладу є найтяжчим конституційно-правовим деліктом, за вчинення якого передбачена не тільки конституційна, але й кримінальна відповідальність.

Засади конституційного ладу відіграють ключову роль у політико-правовій системі суспільства, надаючи їй визначеності, стабільності й відіграючи роль загального орієнтиру державного будівництва, підґрунтя для діяльності всіх органів державної влади й інститутів громадянського суспільства. Ці принципи відображають певні суспільні ідеали, визначають і закріплюють основи правового ста­тусу суб’єктів конституційно-правових відносин, зумовлюють певний характер взаємовідносин між ними. Відповідно до ч.3 ст.5 Конституції України право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить лише народові, а законопроекти про внесення змін до розділу І Конституції України затверджуються всеукраїнським референдумом (ч.1 ст.156).

У спеціальній літературі запропоновано декілька підходів до класифікації засад конституційного ладу. Зокрема, залежно від підсистем суспільного ладу, яких вони стосуються, засади конституційного ладу поділяються на засади політичної системи, засади економічної системи, засади соціальної системи і засади духовно-культурної системи. Крім того, зустрічається поділ цих принципів на засади державного і суспільного ладу, на гуманістичні й демократичні засади тощо.