Лекции.Орг
 

Категории:


Расположение электрооборудования электропоезда ЭД4М


Деформации и разрушения дорожных одежд и покрытий: Деформации и разрушения могут быть только покрытий и всей до­рожной одежды в целом. К первым относит...


Объективные признаки состава административного правонарушения: являются общественные отношения, урегулированные нормами права и охраняемые...

Захист приміщень від проникнень від проникнення токсичних аерозолів



Загрузка...

Рекомендації щодо поведінки населення після отримання сигналу про аварію на хімічно небезпечному об’єкті.

Під час перебування в приміщенніслід загерметизувати приміщення, щільно закрити вікна та двері, димоходи, вентиляційні люки.

Вхідні двері “зашторити”, використовуючи ковдру або щільну тканину. Заклеїти щілини у вікнах, стики рам плівкою, лейкопластирем або звичайним папером. За можливості потрібно використати індивідуальні засоби захисту органів дихання. Виходячи з приміщення, вимкнути електроенергію та газ, одягнути засоби індивідуального захисту.

Під час перебування поза приміщенням не можна знаходитися у низьких місцях, не переховуватися на перших поверхах багатоповерхових будинків та у напівпідвальних приміщеннях.

Під час забруднення середовища хлором треба піднятися вище п’ятого поверху будинку. Виходити із зони забруднення необхідно у напрямку, перпендикулярному до напрямку вітру.

Під час евакуації транспортом необхідно знати час і місце посадки. Після виходу із зони забруднення перед входом до приміщення зняти верхній одяг для дегазації, прийняти душ, вмитися з милом, питии чай та молоко. Необхідно уникати будь-яких фізичних навантажень.

Санітарно-гігієнічні та медико-профілактичні заходи:

1. Створення санітарно-захисних зон (СЗЗ).Для хімічно небезпечних об’єктів передбачається створення санітарно-захисних зон, у яких забороня­ється розміщення житлових будинків, дитячих та лікувально-оздоровчих установ та інших об’єктів, які не відносяться до хімічно небезпечних.

Відповідно до “Санитирных норм проэктирования промышленных пред­приятий” (СН 245-71) радіус СЗЗ для хімічно небезпечного об’єкта повинен бути не меншим ніж 300 м, а для хімічно небезпечного об’єкта який має об’єм хімічно небезпечної речовини більше 8000 м3, – не менше 1000 м. За наявності у населених пунктах поруч з хімічно небезпечним об’єктом місць масового скупчення людей (стадіони, базари тощо) – ця відстань подвоюється.

2.Заходи щодо захисту населення та територійу разі виникнення аварії на ХНО

1. Оцінка фактичного хімічного стану в районі аварії за допомогою приладів та систем контролю хімічного стану, прогнозування його розвитку.

2. Прийняття рішення щодо заходів захисту населення під час аварії. Основним способом захисту населення під час аварій на ХНО є його укриття в захисних спорудах цивільної оборони та в герметизованих приміщеннях, з одночасним використанням засобів індивідуального захисту. Найбільш ефективною може бути термінова евакуація населення, проведена до наближення первинної хмари хімічно небезпечної речовини.

3. Оповіщення персоналу хімічно небезпечного об’єкта та населення про аварію.

4. Ліквідація аварії. Під час ліквідації аварії проводяться аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи, які враховують специфіку надзвичайної ситуації та локалізацію аварії.

Аварійно-рятувальні роботи включають: контроль за виконанням населенням необхідних заходів захисту; виявлення потерпілих, вивезення їх із забруднених територій, надання першої медичної допомоги, санітарне оброблення людей, очищення продовольства та води, дегазація транспорту, споруд та місцевості.

23.Глоба́льні пробле́ми лю́дства (глобальні проблеми, глобальні проблеми сучасності) — комплекс проблем і ситуацій, що зачіпають життєві інтереси всіх народів світу,характеризуються динамізмом і вимагають для свого розв'язання колективних зусиль світової громадськості (екологічні проблеми, перегони озброєнь, хвороби і т. д.),від вирішення яких залежить подальший прогрес людства і збереження цивілізації.

Глобальні проблеми людства взаємопов'язані, охоплюють всі сторони життя людей, стосуються всіх країн і народів та верств населення, стосуються як поверхні землі, так і Світового океану, атмосфери планети, навколоземного та космічного простору. Вони призводять до великих економічних та соціальних збитків. Нині до всеосяжних, тобто глобальних, проблем людства відносять: 1) демографічну проблему, яку спричинило швидке зростання населення в найбідніших країнах світу; 2) екологічну проблему — вона пов'язана з інтенсивним руйнуванням довкілля, що робить нашу планету непридатною для життя; 3) проблему забезпечення розвитку людства всіма видами ресурсів, у тому числі й продовольчими; 4) геополітичні проблеми, які породжують воєнні конфлікти і загрожують людству самовбивчою світовою війною; 5) проблему поглиблення нерівності й нерівномірності розвитку різних націй, країн, регіонів тощо, що постійно створює регіональну і світову напруженість.

Це найголовніші комплексні проблеми людства, а розвиток цивілізації на планеті постійно породжує нові й нові. Так, людству почала загрожувати страшна хвороба СНІД. Поширюються наркоманія, злочинність, тероризм, відмирають традиційні духовні цінності. Краще технічно озброюючись, людина не стає кращою морально. У цьому, напевно, криються причини виникнення всіх глобальних проблем людства.

24.Соціально-політичні небезпеки досить часто виникають при соціально-політичних конфліктах. Джерелами конфлікту є: соціальна нерівність, яка існує в суспільстві, та система поділу таких цінностей, як влада, соціальний престиж, матеріальні блага, освіта.

Конфлікт – це зіткнення протилежних інтересів, поглядів, гостра суперечка, ускладнення, боротьба ворогуючих сторін різного рівня та складу учасників.

Існує дві форми перебігу конфліктів:

- відкрита – відверте протистояння, зіткнення, боротьба;

- закрита, або латентна, коли відвертого протистояння нема, але точиться невидима боротьба.

А) Війни

Війна – це збройна боротьба між державами (їх коаліціями) або соціальними, етнічними та іншими спільнотами; у переносному розумінні слова – крайня ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між певними політичними силами.

Б) Тероризм

Тероризм(від лат. terror – страх, залякування) – це форма політичного екстремізму, застосування на йжорстокіших методів насилля, включаючи фізичне знищення людей, для досягнення певних цілей.

25. Соціальні фактори,що впливають на життя та здоров'я людини включають в себе цілий спектр чинників як антропогенного, так природного та техногенного походження, які за певних умов сягають масштабів надзвичайних ситуацій. Людина може втратити своє життя чи здоров'я або отримати травми внаслідок соціальних і воєнних конфліктів, терористичних актів, екстремальних ситуацій криміногенного характеру та інших небезпечних подій [33].

Вплив соціальних факторів може виявлятися як у вигляді вогнепальних ран, механічних ушкоджень, травм та забиття, розтрощень та переломів кісток, отруєнь, опіків тощо, так і у формі різних захворювань під час різних соціальних небезпек.

Соціальниминазиваються небезпеки, що отримали широке розповсюдження в суспільстві та ті, що загрожують життю і здоров'ю людей. У своїй основі соціальні небезпеки породжуються соціально-економічними процесами, які протікають у суспільстві.

Соціальні небезпеки можуть бути класифіковані за певними ознаками:

1.За природоюможуть бути виділені наступні групи небезпек:

а) небезпеки, пов'язані із вживанням речовин, які руйнують організм людини (наркоманія, алкоголізм, паління);

б) небезпеки, пов'язані з психічним впливом на людину (шантаж, шахрайство, злодійство та ін.);

в) небезпеки, пов'язані із фізичним насильством (розбій, бандитизм, терор, зґвалтування, взяття заручників);

г) небезпеки, пов'язані з хворобами (СНІД, венеричні захворювання та ін.);

д) небезпеки самогубств (за даними ВООЗ у світі щорічно здійснюється понад 500 тисяч самогубств і приблизно 7 млн спроб. Рівень самогубств оцінюється кількістю здійснених на 100 тисяч населення. Ці цифри виглядають так: Угорщина — 73, Фінляндія — 76, Данія — 45, Австрія — 43, Греція — 8, Великобританія — 16, Україна — 27-30, Росія — 23-29).

2. За масштабамиподій соціальні небезпеки можна поділити на:

а) локальні;

б) регіональні;

в) глобальні.

3. За статевою та віковою ознакоюрозрізняють соціальні небезпеки, характерні для дітей, молоді, жінок, людей похилого віку.

4. За організацієюсоціальні небезпеки можуть бути випадковими та навмисними.

Наркоманія — важке захворювання, що завдає серйозної шкоди здоров'ю, призводить до деградації особистості, інвалідності і смерті в молодому віці. Наркомани є найбільш небезпечною групою ризику різних захворювань. Понад 90% таких важких захворювань, як СНІД, сифіліс, вірусний гепатит виявляються у наркоманів. Це зумовлено як фактором введення наркотиків ін'єкцією, так і ризикованою психічно неадекватною поведінкою у різних життєвих ситуаціях, у тому числі і сексуальній.

Наркоманія —хвороба, що дуже швидко розвивається. Середня тривалість життя людини після початку регулярного прийому наркотиків становить не більше 7 років. Наркомани рідко доживають до 30-річного віку.

Як свідчать дослідження, часто вживати наркотики починають зовсім випадково, через цікавість. Молодь “знайомиться” з наркотиками на дискотеках і вечірках, у компанії з друзями. Найчастіше наркотик пробують із цікавості, через легковажність, наслідування когось, а іноді до вживання наркотиків привчають більш “досвідчені друзі”. Наркоманія поширюється за законами епідемії: хворий на наркоманію втягує у свої тенета все нові й нові жертви. Ті, хто вживають наркотики, без них обійтись вже не можуть, і дози вживання їх з кожним днем все збільшують. Масштабів справжнього лиха набула в Україні ситуація, пов'язана з алкоголізмом.

Алкоголізм — страшна хвороба, яка руйнує організм людини і призводить до її деградації як особистості. Алкоголь — це універсальна отрута, яка діє на весь організм. У людському організмі немає жодного органу, на який би алкоголь не впливав негативно. Алкоголь усмоктується досить швидко в кров, яка розносить його по всьому організму. При важкому отруєнні алкоголем гине декілька тисяч клітин сірої речовини головного мозку. Відмирання клітин головного мозку веде до розвитку слабоумства, агресії та дратівливості.

26.Теорія ризику – це один із перших і основних методологічних засобів оцінки та характеристики небезпек, що дає можливість вважати його одним із методів досліджень галузі знань «Безпека життєдіяльності». Розрізняють ризики:

1) Індивідуальний

2) Груповий(соціальний)

Індивідуальний ризик -частота виникнення вражаючих чинників певного виду, що виникають під час реалізації якихось небезпек у визначеній точці простору.

Під час аналізу індивідуального ризику необхідно враховувати природу нещасного випадку, час перебування у зоні ризику та місце проживання ризикую чого.

Розглянемо приклад ризику (R) впливу на людину небезпечного фактору.

Приклад №1 визначити ризик загибелі від проживання, навчання та роботи у Харкові при чисельності населœення 2 млн. чоловік, якщо щорічно гинœе з різних причин близько 5000 осіб.

R =

Проте знання індивідуального ризику не дає змоги дійти висновку про масштаб катастроф. Тому в курсі БЖД вводиться поняття групового(соціального) ризику.

Груповий(соціальний) ризик – це частота виникнення подій щодо травм певної кількості людей, які підлягають вражаючим діям певного виду, під час реалізації будь-яких небезпек.

Однак у практиці мають місце і ризики «невідомі», тобто такі, які не ідентифіковані й умови виникнення яких достатньо не досліджені.

27.Ризик – це кількісна характеристика оцінки ступеня небезпеки. Величина ризику (R) визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками (n) до максимально можливого їх числа (N) за конкретний період часу: R = n/ N При оцінці загального ризику величина N визначає максимальну кількість усіх подій, а при оцінці групового ризику – максимальну кількість подій у конкретній групі, що вибрана із загальної кількості за певною ознакою. Забезпечити нульовий ризик неможливо. Набула поширення концепція прийнятого ризику, тобто такий ризик суспільство може прийняти (дозволити) у даний час і котрий може бути економічно виправданий.

28. Сутність концепції прийнятного (допустимого) ризику полягає у прагненні створити таку малу небезпеку, яку сприймає суспільство у даний час, виходячи з рівня життя, соціально-політичного та економічного становища, розвитку науки й техніки.

Прийнятний ризик поєднує технічні, економічні, соціальні й політичні аспекти і є певним компромісом між рівнем безпеки й можливостями її досягнення. Розмір прийнятного ризику можна визначити, використовуючи витратний механізм, який дозволяє розподілити витрати суспільства на досягнення заданого рівня безпеки між природною, техногенною та соціальною сферами. Необхідно підтримувати відповідне співвідношення витрат у вказаних сферах, оскільки порушення балансу на користь однієї з них може спричинити різке збільшення ризику і його рівень вийде за межі прийнятних значень.

29.Управління ризиком полягає в завчасному виявленні пов'язаних з ризиком небезпек, що впливають факторів і вжиття заходів щодо зниження ризику шляхом цілеспрямованої зміни цих факторів з урахуванням ефективності вжитих заходів. Управління ризиком включає систему заходів, здійснюваних як до прояву негативної події, так і після його реалізації. Таким чином, під терміном "управління ризиком" розуміють розробку і обгрунтування оптимальних програм діяльності, покликаних ефективно реалізувати рішення в області забезпечення безпеки. Головний елемент такої діяльності - процес оптимального розподілу обмежених ресурсів на виключення або зниження різних видів ризику з метою досягнення такого рівня захищеності населення, організацій і навколишнього середовища, який тільки можливий з урахуванням економічних і соціальних факторів. Управління ризиком включає рішення таких основних завдань (рис. 1.3): аналіз ризику, обгрунтування і прийняття рішень в умовах невизначеності і ризику, реалізація заходів щодо зниження ризику, комунікація ризику.

Правові норми, що регламентують організаційну структуру органів управління безпекою та захистом у НС, процеси її функціонування і розвитку, регламентацію режимів запобігання і ліквідації НС. Структурно-функціональна схема державного управління безпекою та захистом у НС в Україні з урахуванням правового статусу і повноважень органів влади. Органи управління, сили і ресурси з попередження та реагування на НС на державному рівні. Загальні норми законодавства, підзаконних актів, стандарти і технічні умови, технічні і адміністративні регламенти, що регламентують принципи і механізми регулювання безпеки, зниження ризиків і пом’якшення наслідків НС. Превентивні та ситуаційні норми: експертиза, ліцензування, сертифікація, аудит; підвищення технологічної безпеки виробничих процесів та експлуатаційної надійності об’єктів, підготовка об’єктів економіки і систем життєзабезпечення до роботи в умовах НС. Компенсаційні та регламентні норми: пільги, резервуванняджерел постачання, матеріально-технічних і фінансових ресурсів, страхування, спеціальні виплати, норми цивільної, адміністративної відповідальності та процедури їхнього застосування.





Дата добавления: 2017-03-18; просмотров: 897 | Нарушение авторских прав


Рекомендуемый контект:


Поиск на сайте:


© 2015-2019 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.005 с.