Найголовніше при переході дороги — це твоя зосереджена увага!

Учень

Правила дорожні знаю,
Їх виконую завжди.
Знаки па ходу читаю,
Щоб не трапилось біди.
В школу свій маршрут долаю,
Шлях, що вдало вибрав я.
Він безпечний, я це знаю,
Знає це й моя сім’я.
І дорогу переходжу
Тільки там, де перехід.
І на все я час знаходжу,
На навчання і похід.
Основне — це дисципліна,
І тоді біда мине.
Знати треба неодмінно,
Що життя — це головне!

Учитель. Життя людини, її здоров’я — це головне. У кожної людини воно одне. Втратити здоров’я або життя дуже просто і легко, а от повернути його назад іноді буває неможливо. Тому про це треба завжди пам’ятати. Кожен з вас іде вранці до школи, а після уроків повертається додому. Це — дорога до школи. Вибір такої дороги треба обдумати і обговорити з дорослими, щоб вони знали, де вас зустрічати, коли виникне потреба. Дорога ця повинна бути якомога безпечнішою, щоб по можливості не переходити вулицю або переходити її найменшу кількість разів по підземному чи регульованому переходу, щоб була ця дорога освітлена і люки всі були міцно закриті, а у дворах не було бродячих собак. Як же вибрати саме такий безпечний маршрут? Виявляється, що просто. Кілька разів треба з мамою або татом пройти до школи різними маршрутами, підрахувати, скільки часу йде на кожен з них, які перешкоди трапляються на шляху, скільки разів ви переходите дорогу і чи можна цього уникнути і т. д. Тоді вибираєте найбезпечніший маршрут і ходите лише ним, щоб батьки знали, де вас зустрічати, коли раптом ви затримаєтеся у школі. Безпечна дорога — це життєва необхідність. І ваш маршрут повинні знати найближчі люди, щоб у разі необхідності надати допомогу.

Любіть себе та інших поважайте,
Своє життя й здоров’я бережіть.
І правильну дорогу вибирайте,
Якщо до старості бажаєте дожить.
Щоб не спізнитись — ви не поспішайте.
Раніше вийдіть, щоб спокійно йти.
А по дорозі рот не роззявляйте,
Щоб і життя, й здоров’я зберегти.
Бо їде транспорт, всюди перехожі.
Хтось на роботу, хтось з роботи йде.
Чи сіє дощ, чи дні стоять погожі,
А рух не зупиняється ніде.
Летять машини, швидкість в них висока.
Миттєво транспорт цей не зупинить.
І хоч дорога, може, й не широка,
Та через неї, діти, не біжіть.
Спіткнутись можна чи перечепитись...
Летять машини, вам несила встать.
Автомобіль не може зупинитись,
Страшне нещастя може вас спіткать.
Дорогу виберіть до рідної вам школи,
Щоб світлою й безпечною була.
І навпростець теж не ходіть ніколи,
Собі й нікому не бажайте зла.

Тепер зупинимося на тому, як треба переходити дорогу, оскільки кожній людині в житті доводиться багато разів переходити її. Для цього на дорогах є спеціально встановлене місце, яке називається пішохідний перехід. Про нього нам сповіщають знаки: 5.16.1; 5.16.2

Пішохідний перехід. 5.17.3; 5.17.4. Надземний перехід. 5.17.1; 5.17.2. Підземний перехід. На проїжджій частині намальована дорожня розмітка «зебра», по якій можна переходити, коли зупиняться транспортні засоби. Треба бути дуже уважним, коли збираєтеся переходити дорогу, і зачекати, доки не зупиняться машини. Є ще регульовані переходи, де стоїть світлофор. Він регулює рух транспорту, і в потрібний момент транспорт зупиняється — тоді для нього горить червоне світло, яке забороняє рух. У цей самий час для пішоходів горить зелене світло, що дозволяє їм переходити дорогу. А на другорядних дорогах, де машини проїжджають рідко, нема встановлених місць для переходу. Як бути? Треба пам’ятати такі правила: ніколи не перебігайте через дорогу перед транспортом, який їде близько. Старайтеся не переходити дорогу перед транспортом, який знаходиться недалеко від вас, бо ви можете не розрахувати його швидкість і віддаль. Тому найкраще переходити дорогу тоді, коли поблизу немає машин. Ніколи не стійте на середині дороги, бо дороги бувають вузькі, з поворотами, а машини важкі, великі та ще й з причепами, який може вас зачепити, а водій і не побачить. А якщо ви кудись поспішаєте, то раз і назавжди позбавтеся від поганої звички — запізнюватися. Краще прийдіть на хвилину раніше, ніж на секунду пізніше. А хочете почуватися завжди комфортно, то заздалегідь сплануйте свій час так, щоб не спізнюватися, і тоді вам не треба бігти через дорогу, доганяти автобус чи вистрибувати на ходу. Хочеш усе встигати, треба менше спати.

А зараз дізнаємося, що таке недостатня видимість і що таке обмежена видимість.

Недостатня видимість — це видимість дороги менше 300 метрів під час туману, сильного дощу чи граду або снігопаду і сутінків. Ось тоді треба бути особливо уважним і не тільки уважно придивлятися до дороги, а ще й добре прислухатися, щоб не потрапити, бува, під колеса. В такі дні треба бути дуже обережним і старатися по можливості менше ходити вулицями.

Обмежена видимість — це коли частину дороги заважає бачити якийсь предмет: машина, будинок, дерева або кущі за крутим поворотом. Тоді треба бути дуже уважним, переконатися, що назустріч не їде інший транспортний засіб, і лише тоді переходити дорогу.

А тепер ознайомимося з терміном «гальмівний шлях». Це шлях, який продовжує долати транспортний засіб після того, як водій уже загальмував і колеса не крутяться. Водій натиснув на гальма, а машина ще рухається вперед. Це подібно до того, як ви спускаєтеся з гори на санчатах, хочете зупинитися, але не можете і перекидаєтеся. Те саме відбувається з машиною.

Якщо водій різко натисне на гальма, то він може перекинутися, але все одно він не зупиниться миттєво, а продовжує їхати далі, як на санках, бо колеса не крутяться, а автомобіль іде. Це і є гальмівний шлях. Він навіть є в людини, коли вона біжить чи швидко йде. І якщо під час бігу вам скажуть різко зупинитися, то ви цього відразу не зробите, бо можете впасти.

Хоча ноги і стануть, однак тіло ще рухатиметься за інерцією. Гальмівний шлях у різних транспортних засобів буває різний і залежить від виду транспортного засобу: чим важчий автомобіль, тим більший гальмівний шлях; чим більша швидкість, тим довший гальмівний шлях; якщо дорога слизька чи мокра, то гальмівний шлях ще довший. Знаючи це, пам’ятайте, що в дощову погоду або взимку, коли на дорозі сніг і лід, треба бути вдвічі уважнішим на дорозі і не переходити її перед транспортом ні в якому разі.

Надворі зима чи спека,
Знай: дорога — небезпека!
А тому про себе дбай,
Добре правила вивчай!
Хочеш все в житті встигати,
Треба дисципліну мати.
Більше діла — менше слів!
От дивись і все успів.
По дорозі йдеш до школи,
Не лови ворон ніколи.
А завжди подумай ти.
Як дорогу перейти.
І ніколи не біжи,
Завжди з розумом дружи.
Про своє життя подбай,
Тому Правила вивчай.
Якщо ти не вивчив вірша —
Це для тебе трохи гірше,
А як Правил ти не знав,
То вважай, що вже пропав.
Злая доля не мине,
А життя у всіх одне.
Тому думай, як робити,
Щоб свій вік не вкоротити.

Питання для повторення

· Що таке дорога до школи?

· Як вибрати безпечний маршрут?

· Як переходити дорогу?

· Що таке обмежена видимість?

· Що таке недостатня видимість?

· Що таке гальмівний шлях?

· Чому треба вивчати Правила дорожнього руху?

А зараз спробуємо скласти вірш. Останнє слово в другому рядочку добирайте в риму за змістом.

Щоб на дорогах жертвою не стати,
Потрібно Правила... (вивчати).
Тож знати треба сину й доні,
Що рух у нас... (правосторонній).
І пам’ятайте в чому справа:
Всім рухатися треба... (справа).
Де по дорозі мчать машини,
То це... (проїжджа) є... (частина).
А де прогулюються пари,
Де люди йдуть — це... (тротуари).
На гальма вже натис водій,
Машина мчить — шлях... (гальмівний).
Машину раптом не спинити.
Це ви повинні... (розуміти).
Дорогу не перебігайте,
А краще трішки... (зачекайте).
Щоб не було нікому шкоди,
Завжди ідіть на... (переходи).
І теж хвилинку зачекайте,
І не біжіть,... (не поспішайте),
Бо завжди той, хто поспішає,
Усіх смішить і... (звеселяє).
Самому ж не до сміху буде,
Над ним сміятимуться... (люди).
Та щоб у світі добре жити,
То треба Правила... (учити)
Й виконувати їх завжди,
Тоді не трапиться... (біди).

 

 

Це повинні знати всі діти

Бесіда про правила дорожнього руху

Мета: розширити поняття дітей про правила безпечної поведінки на вулицях і дорогах. Розвивати увагу дітей, уміння переходити дорогу, правильно ходити по тротуарах у різну погоду. Виховувати бажання бути в безпеці на дорогах.

Обладнання: малюнки, таблиці.

Учениця

Для чого правила учить?
Для чого їх нам знати?

Учень

А щоб в безпеці завжди жить,
В біду не потрапляти.
Бо на дорогах тих пригод —
Не можна всі злічити.
Звільни себе від перешкод
І буде легше жити.
А перешкода — незнання,
Це завжди заважає.
Іти по світу навмання
Погано. Кожен знає.

Учитель. Тому ми будемо наполегливо вивчати Правила дорожнього руху, щоб уберегти себе від небезпеки. А правил тут не так і багато, лише є обов’язкова вимога до кожного з вас — всі, без винятку, повинні чітко виконувати їх. А чому так категорично? Відповім вам на це так. От у школі вам задали вивчити правило. Ви не відразу сіли його вчити. Минув день, другий... А про правило ви вже й забули. У школі згадали, але подумали, що «пронесе». А на уроці учитель запитав вас це правило... Ви червонієте, бо соромно, що діти знають, а ви — ні. Але таку прикру помилку ви можете виправити, якщо завтра вивчите і розкажете це злощасне правило. Ну, поставить вам учитель одиницю, вам соромно і вдома може тато чи мама наказати і перед друзями ніяково, але все це можна виправити... А от коли ви не вивчили Правил дорожнього руху або не захотіли їх виконувати, то робите ви в даному разі величезну помилку, бо вас може спіткати страшна біда. Яка саме? Не прикра одиниця, ні! Біда буває страшною, коли людину збиває машина. Вона може втратити руку чи ногу, одержати страшні розриви тканин і внутрішніх органів, струс мозку і ще безліч болючих травм, від яких може залишитися калікою на все життя або й померти. Чи доводилося комусь із вас бачити людину після ДТП? Вона страждає від нестерпного болю, від свого каліцтва і неповноцінності, а найстрашніше, коли така людина залишається прикутою до ліжка. Тому треба завжди пам’ятати про це і робити відповідні висновки: Правила треба знати і виконувати — це найголовніше і найважливіше для вашого життя і здоров’я.

Це треба знати...

· У нашій країні правосторонній рух. Тому автомобілі рухаються з правого боку по проїжджій частині. А пішоходи також дотримуються правої сторони на тротуарі.

· На проїжджій частині людям стояти і розмовляти, ходити і кататися на роликах та інших спортивних знаряддях заборонено.

· Дітям до 14 років на проїжджу частину на велосипедах виїжджати суворо заборонено.

· Влаштовувати ігри на дорозі категорично забороняється, бо діти, які біжать за м’ячем, нічого іншого не помічають і досить часто потрапляють під колеса.

· Переходити дорогу треба лише у встановленому місці — на переходах. Якщо таких нема, то треба стежити за дорогою і переходити лише тоді, коли поблизу нема транспортних засобів, а також слідкувати за світловими сигналами повороту, що їх подають машини.

· На залізничних коліях не можна гратися і ходити по них — це небезпечно.

· Треба пам’ятати про обов’язки пасажира, коли ви знаходитесь у громадському транспорті.

· Ніколи не перебігай дорогу! Це дуже небезпечно, бо ти можеш перечепитися, спіткнутись або послизнутись і впасти, а тим часом швидко наближається автомобіль, який не може відразу зупинитися.

· Навіть на відведених місцях для переходу ніколи не метушись і не біжи, а спочатку добре подивися, чи всі транспортні засоби зупинились, бо і водії бувають різні: один безпечний, а другий втомлений і увага у нього притупилась, інший не роздивився світло світлофора і продовжує їхати, а ще інший хоче швидше проскочити, бо поспішає.

· Ніколи не переходь дорогу по проїжджій частині, якщо є підземний перехід. Він для того й існує, щоб вільно рухався транспорт, а пішоходи йому не заважали. Підземний перехід для людей досить зручний і безпечний.

· На деяких дорогах є споруда у вигляді моста для підняття вгору шляхів сполучення, для переходу чи переїзду через залізниці і т. ін. Це — естакада.

· Ніколи не показуй свого «геройства», перебігаючи дорогу перед транспортом, який рухається. Це може для тебе трагічно закінчитися.

Найголовніше при переході дороги — це твоя зосереджена увага!

А от іще правила для учнів, які вирішили піти на екскурсію. Тут усі повинні рухатися «синхронно». Уявіть собі, що цілий клас веде вчитель, а діти йдуть, як їм заманеться: один летить уперед, а інші відстають, хтось кричить, інший голову задер і налетів на стовп. «Один — в ліс, другий — по дрова» — так каже про таких дітей народна мудрість. І вчителеві соромно, що діти не вміють поводитися. Щоб цього не сталося, то треба йти парами, на один крок одне від одного, щоб на тротуарі ви могли вільно розминутися з людьми, котрі йдуть вам назустріч. Не можна вириватися вперед і відставати, відходити без дозволу вбік, голосно розмовляти, бо нікого не цікавлять ваші розмови.

Коли дорога мокра і слизька, також треба правильно ходити. Ніколи не можна йти по бордюрах, бо вони слизькі, ви можете посковзнутися і ненароком потрапити під колеса. І якщо тротуар слизький, то не можна в сніжну чи морозну пору розганятись і їхати, бо ви можете не лише самі впасти, але й збити перехожих. А коли на тротуарах є калюжі від дощу, то їх треба обминати, щоб не забруднити ані себе, ані інших людей. Отже, треба вчитися жити серед людей, щоб ні собі, ні іншим не приносити неприємності. Це не лише правила поведінки на дорозі, а й правила культури.

Що ж, час для казки настав...

Пригоди Кози, що правил дорожнього руху не вчила

Казка про правила дорожнього руху

Над річкою росте лоза
І трав силенна-сила!
Сюди якось прийшла Коза —
Їдальню тут зробила.
А що? Місцинка хоч куди!
Є тінь, щоб відпочити!
І так близенько до води:
Є їсти що і пити.
Сусідів враз собі знайшла:
Дві жабки і Лелека.
Але сюди Коза прийшла
Із міста, іздалека.
Їй по дорозі треба йти,
А ще й з містка не впасти,
Аж дві дороги перейти,
Щоб в цей куток попасти.
І все б нічого, та Козі
Потрібно дещо знати.
У місті — це вам не в лозі
Й не на лужку гуляти!
Тут правила дорожні є,
Їх знати всі повинні:
І пес, що он водичку п’є.
Коти і Кози, й Свині.
А якщо правила не вчить,
Чекає небезпека.
Машина вас зіб’є умить,
Що мчить он там, здалека.
Звичайно, жителям міським
Без них не обійтися.
Ці правила відомі всім,
Ти з ними подружися!
Та не така була Коза,
Вона про них не знала.
В їдальню, де густа лоза,
Вона щодуху мчала.
Ось тротуар, ось правий бік,
Усі йдуть на роботу.
І раптом вереск, гам і крик —
Коза летить навпроти!
Штовхнула сильно Кошеня,
Ударила по оці,
Рогами б’є всіх навмання —
Біжить по лівім боці!
Вона — метка, Коза — прудка!
Біжить і не зважає,
Що ця її хода швидка
Всім іншим заважає.
Та правило це вивчи ти
І знай на кожнім кроці:
По тротуару треба йти
Завжди по правім боці!
А щоб дорогу перейти —
Теж є перестороги.
Не можна, де попало йти
На інший бік дороги.
Зелене світло заморга,
Як спиняться машини...
А от Коза... Яка ганьба!
Летить під самі шини!
І гальма злякано вищать,
Та все ж спинитись встигли.
Всі дуже злякані стоять...
Коза собі — побігла!
Задерла хвостика біжить,
Ще й мекає — співає!
І Правил тих Коза не вчить,
Тому їх і не знає.
І знову скаче навмання
Де вправо, де уліво.
Та від біди біжить щодня.
І поки що щасливо.
От знову йдуть на перехід
Всі чемно тихим кроком.
Й Коза біжить за ними вслід
І, як завжди, галопом!
Червоно світлофор горить,
Усіх застерігає.
Але Коза уже біжить,
Бо, бачте, не встигає.
А тут і трапилась біда
Машина завищала.
Коза-красуня молода,
З розгону так і впала!
Перевернулась разів два,
Від болю світ чорніє...
І от лежить, як нежива,
Піднятися не сміє.
А світлофор тут засвітив
Зеленим гарним оком,
Тому ніхто і не спішив,
А йшов повільним кроком.
Козі піднятись помогли,
Поставили на ноги.
Її гуртом перевели
На інший бік дороги.
Іде вона і шкутильга,
Скривилась, не стрибає,
Бо у Кози болить нога...
Ось так завжди буває,
Як Правил руху не вивчать,
Прийде біда, скорбота.
Ну, а коли вже щось болить,
Стрибати неохота.
Іде тихесенько Коза
В їдальню, що на річці.
А на очах блищить сльоза
І сумно так Козичці.
А от і лози шурхотять,
Плигають жабки в воду.
І бризки весело летять
Від цього хороводу.
От і Лелека — гарний гість,
Із добрим днем вітає.
Коза листки вербові їсть,
А ще траву щипає.
Поїла добре, попила
Й лягла у холодочку.
І в сон одразу попливла
У райському куточку.
Нога вже майже не болить
І треба йти додому.
Але Коза сумна стоїть...
А от чому? Відомо!
Вона боятись почала
Іти через дорогу,
Бо знає добре, що могла
Собі зламати ногу.
І стало сумно враз Козі,
А що робить — не знає.
Стоїть тихесенько в лозі
І так собі гадає:
«Як не піти, лишитись тут —
Прийде лиха година.
Вовки голодні розірвуть...
А там... Зіб’є машина...»
Дорога стала їй страшна
І що Козі робити?
Стоїть і журиться вона,
Що їй недовго жити.
Але Бровко дворняжка біг,
Аж глядь — Коза ридає.
Допомогти б Козі він міг,
Бо Правила всі знає.
Та чи ж погодиться вона,
Щоб вчив її собака?
Стоїть зажурена й сумна
Колишня задавака.
Вже й правила всі хоче вчить,
Щоб їх напам’ять знати,
Щоб у безпеці завжди жить,
Від болю не страждати.
Тож з радістю Бровко навчив,
Йому було приємно.
Разів десяток повторив
Терпляче й дуже чемно.
І щоб не трапилось біди,
Козу він проводжає.
Дорогою туди й сюди,
Всі теми повторяє.
Тепер дотримується їх
Коза на кожнім кроці.
По тротуару йде вона
Завжди по правім боці.
Дорогу також перейде
У визначенім місці.
І не загрожує ніде
Нічого нашій Кізці.
Через дорогу не біжить,
А краще зачекає.
Коза здорова хоче жить
І Правила всі знає.
Дорожні правила вивчай,
Їх треба зазубрити!
Ніколи їх не забувай,
Щоб у безпеці жити!

 

Питання для повторення

· Як треба переходити дорогу?

· Для чого потрібно вивчати Правила дорожнього руху?

· Як потрібно рухатися вздовж тротуару?

· Як поводитися в салоні громадського транспорту?

· Як правильно сідати в автобус, тролейбус та інший транспорт і виходити з нього?

· Як обходити транспорт, з якого ти вийшов, щоб перейти на інший бік дороги?

· Як рухатися групами вздовж тротуару?

· Як іти, коли тротуар слизький, мокрий?

Є один секрет, який ти мусиш знати! Якщо ти вийшов за місто (а там немає тротуарів), то рухатися треба узбіччям назустріч транспорту, щоб бачити його і зійти на бік у разі потреби.

Загадки

Прив’язаний за вусики знайомий жук повзе,
А в череві великому той жук людей везе. (Тролейбус)

По вулицях хатинки малесенькі біжать,
Щоднини пасажири у тих хатках сидять. (Автомобілі)

 

 

Правила поведінки на вулицях і дорогах у зимовий період

Бесіда про правила дорожнього руху

Мета: розширити поняття дітей про рух на дорогах взимку: під час ожеледиці, снігопаду, заметів. Розвивати навички правильної і безпечної поведінки, вміння орієнтуватися на дорозі. Виховувати увагу під час руху на дорогах.

Обладнання: таблиці, малюнки.

Учитель

Зима — це радість, лижі, сміх,
Це ковзанка, це гірка, сніг.
Фортеці, сніжки — це розваги!
В зими свої є переваги.
Але дорога, безперечно,
Зимою дуже небезпечна,
Тому що слизько всім на втіху,
Та водієві не до сміху.
Дорога, як каток, блищить,
Машину тут не зупинить.
З гори, як на санках несеться,
Під гірку вже й не добереться.
В зимовий час, та що й казати,
Дорогу треба посипати,
Усе робити до пуття,
Щоб відбувалося тертя.
А пішоходи — пильні будьте,
Дорожніх правил не забудьте!

Взимку дороги особливо небезпечні, оскільки випадає сніг і засипає їх. Від морозу сніг замерзає, і дорога робиться така слизька, як каток. Тому треба її посипати піском, щоб відбувалося зчеплення коліс з дорогою, тобто тертя. Але дорогу посипали, а сніг іде та йде і вона знову слизька. А машинам треба все одно їхати, їх заносить на поворотах та так сильно, що вона може крутитися навколо своєї осі, як карусель. У таких випадках найчастіше трапляються ДТП з важкими наслідками. Водієві важко впоратися з керуванням. Тому взимку треба бути особливо обережним. Як каже народна мудрість: «Береженого і Бог береже». А це означає, що не можна бігти і ковзатися по тротуару, а тим більше по проїжджій частині. Адже взимку, коли на дорозі слизько, машину неможливо раптово зупинити, гальмівний шлях на слизькій дорозі збільшується вдвічі, а то й більше разів. Хоча на колеса вдягають зимову гуму з шипами, яка хоч трішки поліпшує зчеплення з дорогою, але це мало допомагає, коли дороги слизькі. От уявіть собі: ви натискаєте на гальма, колеса вже не крутяться, але вони ж гумові, і машина чудово їде, як саночки, а з гори ще краще, бо маса машини велика, швидкість теж була високою... І що ви зробите? Будете зі страхом думати, щоб хтось не вибіг на дорогу, щоб не врізатися в дерево, щоб не перекинутись або не наїхати на іншу машину. І добре, як цього не трапиться... Але поки що ви ще маленькі і за кермо вам сідати рано. Ви — пішоходи. Тому подумаймо разом, як вберегти себе від ДТП. Почнемо з того, що взимку треба бути особливо уважним на дорозі.

Це треба знати...

· Коли ви рухаєтеся по тротуару, то не поспішайте, не біжіть, бо можете посковзнутися і впасти.

· Ніколи не ковзайтеся, щоб не збити інших людей, які рухаються поруч, а ще тому, щоб ненароком не виїхати на проїжджу частину, бо це небезпечно.

· Не ходіть дуже близько біля краю тротуару, щоб вас не зачепила машина, яка випадково втратила керування.

· При переході дороги будьте особливо пильні. Переходьте її лише на переході й уважно придивляйтеся, щоб не було поблизу машин, або тільки тоді, як транспортні засоби вже зупинилися.

· Ніколи не перебігайте дорогу навіть коли немає транспорту, бо по слизькій дорозі бігти небезпечно.

· Не катайтеся на ковзанах по тротуару, а тим більше по проїжджій частині — це дуже небезпечно. А є ще й такі «герої», що чіпляються ключками за машини, щоб прокататися «з вітерцем». Не робіть цього ніколи! Машина може загальмувати і такий «герой» вдариться лобом з усього маху в машину. На дорозі можуть бути виїмки, частина дороги може не бути покрита льодом. Кататися треба на катку, там спеціально очищені від зайвих предметів майданчики, які заливають водою, тому поверхня там рівненька, гладенька, по ній добре кататися.

· Ніколи не спускайтеся на санках або на лижах з тієї гірки, що веде на дорогу.

· Залізниці взимку також дуже небезпечні, адже скрізь слизько. Якщо виникає необхідність переходити залізничну колію, то будьте уважні.

· Не грайтеся в рухливі ігри на тротуарах, поблизу проїжджої частини, не штовхайтеся, щоб не потрапити під колеса транспортних засобів.

· Коли чекаєте на зупинці громадський транспорт, ніколи не ставайте на край тротуару, тому що можете посковзнутися самі або хтось ненароком може штовхнути вас, і ви потрапите під колеса. Тому поводьтеся на зупинці культурно, чемно, адже соромно бути невихованим.

· Обходьте транспортні засоби дуже уважно, коли обмежена або недостатня видимість. Спочатку переконайтеся, що машин нема, а тоді обходьте. Як каже народна мудрість: «Сім раз від мір, а раз відріж».

· Зимова дорога криє в собі небезпеку, тому зосередьте на ній всю увагу.

Нерозумні зайці — Казка про правила дорожнього руху

Вже зима прийшла чудова.
На землі така обнова!
І на радість дітворі —
Повно снігу у дворі.
Можна мчати на санках,
Їздити на ковзанах.
Можна ще ліпити сніжки.
В гості йти до Білосніжки.
Гратись, їздити, спускатись,
Цілу зиму розважатись.
От і вийшли поросята
Гарну зиму зустрічати.
Саночки — це дуже класно!
Їх якраз купили вчасно
Для малої дітвори,
Щоб спускатися з гори.
Ковзани зайцям купили,
Бо ж вони їх так хотіли!
Білочкам теж ковзани,
Щоб каталися вони.
Лижі лисонькам купили,
Щоб по снігові ходили.
Вчителі дітей зібрали.
Правила їм розказали:
На дорогу щоб не йшли,
Щоб усі живі були.
І, звичайно, мама й тато
Бесід провели багато.
Щоб малі не пустували,
В ДТП не потрапляли.
На дорогу не ходили
Та біди не наробили.
Місце вибрали для гри,
Щоб спускатися з гори.
Для їзди лижню проклали
І катки позаливали.
Все сказали, все зробили
Й діток гратись відпустили.
А зима така чудова
І казкова скрізь обнова!
Діти гралися, катались,
На санках з гори спускались,
Між дерев по лісу мчали
Й на катку всі танцювали.
Ще фортецю будували
Й весело у сніжки грали.
День до вечора хилився,
Кожен добре притомився.
Хоч не хочеться нікому,
Час усім іти додому.
Треба діткам поспішати,
Бо батьки йшли зустрічати.
День за днем для дітвори
Весело проходив в грі.
Сніг біленький все літає...
Та зайчатам набридає
На катку щодень кататись.
З вітром хочеться промчатись,
Щоб у вухах засвистіло
І навкруг усе летіло!
Хоч каток вогнями сяє,
Гарна музика лунає,
І поверхня тут гладенька.
Та усе якось тихенько,
Все не так, як має бути.
На дорогу б їм гайнути,
Щоб розбігтися швиденько.
І зайці пішли тихенько.
Діти гарно розважались,
А зайці десь подівались.
В танцях білочки кружляли,
Дятли музику міняли.
Лиски із гори спускались,
Поросята борюкались,
Вовченята в сніжки грали
І біди не відчували,
Бо стояли дні погожі,
На чарівну казку схожі.
Від дітей зайці відбились
Й на дорозі опинились.
І стоять такі раденькі!
Тут машини мчать швиденько.
Думку зайчики плекали,
Щоб якась машина стала,
А вони могли чіплятись
Ключками, щоб покататись.
Мрія зайчиків здійснилась —
Вантажівка зупинилась.
Це ж подія! Перший сорт!
І вчепилися за борт.
Тут машина вже рушає,
Плавно швидкість набирає.
Вітер в довгих вухах свище,
А зайцям ще веселіше!
Люблять всі їзду швидку.
Це ж не те, що на катку!
Тут свобода, швидкість, рух,
Аж захоплює їм дух!
Ззаду десь сирена виє,
Аж на серці холодніє,
Ворони біду віщують,
Та зайці цього не чують.
Мчать з машиною у даль,
І біди не чують... Жаль...
А біда прийшла умить —
Камінь на шляху лежить.
Зайчик раптом зачепився
І в кюветі опинився.
Перекинувся сім раз,
І в очах весь світ погас.
Другий зайчик розгубився,
Від машини відчепився...
Бідний, швидкість не здолає,
Що робити вже, не знає...
Хоче вбік кудись звернути,
Та йому не дотягнути,
Бо машина доганяє
Й зайця бідного збиває...
Зразу він у сніг летить
І без руху там лежить...
Згасла свічечка життя
І немає вороття.
Так закінчилась пригода
Двох зайців. І дуже шкода...
Все могло б інакше бути.
Та життя не повернути.
Знову стало вечоріти,
Йдуть батьки дітей зустріти.
А от зайчиків немає
Й де вони — ніхто не знає.
Тут Сорока прилетіла
Й голосно застрекотіла,
Що зайці від всіх відбились
І розбились... І розбились...
І звірята остовпіли,
Бо тепер всі зрозуміли,
Що зайчата затівали,
Нащо ключки майстрували.
Поросята оніміли,
Бо вони також хотіли
Утекти від дітвори
Десь до більшої гори,
По слизькій дорозі мчати...
Й їх біда могла б спіткати.
Цвірінчать скрізь горобці,
Що розбилися Зайці.
Плачуть всі: дорослі й діти,
Бо не знають, що робити.
Як в зайців життя вдихнути?
Та життя не повернути,
Бо воно лиш раз дається.
Сонечко тоді сміється,
Лине пісня, щирий сміх
Для усіх-усіх живих.
А якщо життя немає.
Все тоді свій сенс втрачає.
Тож запам’ятайте, діти,
Треба все як слід робити:
Добре правила вивчати,
Дисципліну завжди мати.
Слухати своїх батьків
І поради вчителів,
Щоб життя й здоров’я мати,
Жити, тішитись, співати.
А дорога, безперечно,
Дуже, дуже небезпечно!
Тому ви так не робіть,
Гратися туди не йдіть.
І уважні дуже будьте,
Добрих правил не забудьте!

Питання для повторення

· Чому взимку на дорозі треба бути дуже уважним?

· Чому гальмівний шлях транспортних засобів узимку зростає?

· Як треба взимку рухатися по тротуару?

· Як треба взимку переходити дорогу?

· Чому взимку не можна влаштовувати ігри поблизу дороги і на тих гірках, що виходять на дорогу?

· Чому не треба проявляти «геройства» на дорогах, особливо взимку?

· Чим може закінчитися для людини неправильна поведінка на дорозі?

 

 

Дорожні знаки. Групи дорожніх знаків. Світлофор. Сигнали для регулювання дорожнього руху

Бесіда про правила дорожнього руху

Мета: ознайомити дітей з основними дорожніми знаками, сигналами світлофора і сигналами регулювальника. Розвивати увагу і вміння користуватися знаннями практично. Виховувати бажання бути в безпеці на дорогах.

Обладнання: дорожні знаки, Правила дорожнього руху.

Учитель. Буквар людині потрібний для того, щоб вивчити азбуку, навчитися читати, писати, тобто стати грамотним. А щоб бути грамотним на дорозі, без якої сьогодні не прожити нікому, щоб жити у безпеці, треба добре вивчити дорожню азбуку — це дорожні знаки, їх є багато і вони різні. Але всі дорожні знаки застерігають кожного з нас від небезпеки на дорозі.

Дорожні знаки поділяються на такі групи:

· Попереджувальні.

· Заборонні.

· Наказові.

· Інформаційно-вказівні.

· Знаки пріоритету.

· Знаки додаткової інформації.

· Пізнавальні знаки.

Попереджувальні знаки інформують про характер небезпеки. Вони можуть нести різну інформацію, у якій ти повинен розбиратися. Наприклад: «Пішохідний перехід», «Небезпечний поворот» (лівий, правий), «Викидання гравію», «Земляні роботи», «Небезпечне узбіччя», «Слизька дорога», «Падіння каміння», «Крутий спуск», «Інші небезпеки», «Залізничний переїзд зі шлагбаумом», Залізничний переїзд без шлагбаума» — тут ти повинен бути особливо обережний, щоб правильно перейти колію і не потрапити під потяг.

Заборонні знаки вводять або відміняють певні обмеження. Наприклад: «В’їзд заборонено» — забороняє в’їзд усіх видів транспорту, «Рух заборонено» — забороняє рух усіх видів транспорту, «Рух мотоциклів заборонено» — забороняє рух мотоциклів, «Рух на велосипедах заборонено» — забороняє рух на велосипедах, «Прохід закрито» — забороняє рух пішоходів, «Кінець зони всіх обмежень» — це означає, що всі обмеження знімаються.

Наказові знаки вводять або відміняють певні режими руху. Наприклад: «Рух прямо», «Рух праворуч», «Рух ліворуч» — дозволяє рух лише у вказаному напрямку, «Круговий рух» — дозволяє рух тільки у зазначеному стрілками напрямку, «Велосипедна доріжка» — дозволяє рух тільки на велосипедах, «Пішохідна доріжка» — дозволяє рух лише пішоходам.

Інформаційно-вказівні знаки інформують про особливості режиму руху або про розташування в напрямку руху населених пунктів та інших об’єктів. Наприклад: «Місце зупинки автобуса» — це зупинка автобуса, «Місце зупинки тролейбуса», «Місце зупинки трамвая», «Місце зупинки таксі», «Пішохідний перехід», «Підземний перехід», «Надземний перехід», «Місце стоянки», «Пункт харчування», «Місце відпочинку», «Готель», «ДАІ», «Лікарня», «Автозаправка», «Вода для пиття».

Всі дороги поділяються на головні і другорядні. У місті біля кожної дороги є тротуари, а за містом вздовж дороги тротуарів немає, але є узбіччя, на якому можуть спинятися машини, по якому можна рухатись і пішоходам. Пам’ятайте, що за містом по узбіччю треба йти назустріч транспорту.

Якщо ви вмієте читати дорожні знаки, то знатимете, як треба рухатися, чого остерігатися, куди звернутись у разі потреби. Дорожні знаки — це азбука, по якій можна читати книгу доріг.

Крім цих знаків, є ще дорожня розмітка — це знаки, що їх малюють просто на проїжджій частині, бордюрах та інших елементах доріг; вони вказують напрямок руху, порядок дорожнього руху, габарити дорожніх споруд: мостів, тунелів і т. д. Розмітка є горизонтальна і вертикальна. Горизонтальна — на проїжджій частині — це лінії білого або жовтого кольору. Наприклад: широка суцільна лінія — позначає край проїжджої частини на автомагістралях; поділ транспортних потоків протилежних напрямків. Якщо така лінія посередині — це осьова лінія, вона поділяє дорогу на дві частини — праву і ліву. Перетинати автомобілям її заборонено. Якщо ти не встиг перейти на другий бік дороги, то можна зупинитися на осьовій лінії. На широких вулицях, де рух транспорту в одному напрямку в декілька рядів, на переходах білою фарбою наносять «острівець». Це безпечне місце для пішоходів. Стоп-лінія означає, що водій повинен зупинитися. Широкі поперечні лінії на проїжджій частині означають перехід для пішоходів. Таку розмітку називають «зеброю».

А ще на великих дорогах, де рух транспорту інтенсивний, на перехрестях доріг встановлені світлофори, які самі регулюють рух автомобілів і пішоходів. Це ваш помічник, бо завжди підкаже, коли йти, коли зачекати, а коли стояти і не рухатись. І хоч у нього тільки три сигнали, ти добре знаєш, що вони означають: Червоне — стій! Жовте — увага! Зелене — йди! Тому подружися з ним — і ти завжди будеш у безпеці!

А от коли світлофор зіпсувався, що тоді? Тоді виходить на дорогу регулювальник дорожнього руху з жезлом, який і в темноті світиться так, щоб усім було його видно.

Запам’ятай сигнали регулювальника!

· Якщо регулювальник стоїть до тебе обличчям або спиною — переходити проїзну частину у цьому напрямку заборонено.

· Якщо регулювальник стоїть до тебе боком (руки витягнуті в сторони, опущені або права рука зігнута перед грудьми) — пішоходам дозволено переходити проїзну частину за спиною та перед грудьми регулювальника

· Якщо регулювальник стоїть до тебе боком (права рука витягнута вперед) — пішоходам дозволено переходити проїзну частину за спиною регулювальника

· Якщо рука регулювальника піднята вгору — ти стій, бо це «увага».

Переходь вулицю лише за сигналом регулювальника або за сигналом світлофора.

Загадки

Має хто три різних ока,
Та ще й дивиться звисока?
Ними він весь час моргає,
Що за звір, хто відгадає? (Світлофор)

Яка тварина втекла із зоопарку, щоб весь час лежати посеред дороги? (Зебра)

Учень

На світлофор дивитись вмій —
Це так в житті важливо!
Червоне світло — значить стій!
Йти просто неможливо!
А жовте увімкнеться вмить, —
Не поспішай, не рвися.
Не треба також тут спішить —
Уважно роздивися.
А як зелене увімкнуть —
То зовсім інша справа!
Через дорогу всі ідуть
Сміливо зліва й справа.

Учениця

Світлофор три ока має,
Він про все розповідає:
Жовтий — стій і роздивись,
Враз замри, не ворушись.
Бо червоний запалає —
Він іти забороняє.
А зелений засвітився —
Це для тебе шлях відкрився.
Будь завжди уважний дуже!
Знай всі правила, мій друже!
Де іти, де постояти,
Де потрібно зачекати.
Це не жарти і не сміх,
Бо життя — одне у всіх.

Учень

Щоб здоровим завжди бути,
Треба добре те збагнути,
Що дорога, безперечно,
Дуже-дуже небезпечна.
Та як правила всі знаєш
І щодня їх пам’ятаєш,
То, звичайно, що тоді,
Де узятися біді?
Кожен знає перехожий:
Перехід на зебру схожий.
Й попереджувальний знак
Перехід покаже, так?
А від школи і додому
Знаєш стежечку знайому?
Бо ж водили мама й тато,
Хоч і знаків там багато,
Знає вже дитина кожна,
Краще як пройти тут можна.

 

 

Громадський транспорт. Види транспортних засобів. Обов’язки пасажира

Бесіда про правила дорожнього руху

Мета: розширити поняття про громадський транспорт, види транспорту. Ознайомити з обов’язками пасажира. Розвивати навички поведінки в громадському транспорті. Виховувати увагу, вміння поводитися серед людей.

Обладнання: плакати, малюнки.

Учитель. Автомобілі придумала людина, щоб легше їй жилося, оскільки великий обсяг робіт нині виконують різні машини, а автомобілі швидко відвозять людей на місце призначення, та й почуває себе людина у транспорті досить комфортно. Коли їдеш у транспорті — ти пасажир. А пасажир має обов’язки і правила, що їх він має дотримуватися. Що ж це за правила? З того моменту, коли ти тільки думаєш під’їхати автобусом, тролейбусом, трамваєм, маршрутним таксі, поїздом метро, електричкою чи на татовій машині до школи чи до театру, до магазину чи до парку, ти відразу стаєш пасажиром.

Будь уважний!

· Ти йдеш на зупинку, а там стоять люди, які теж готуються стати пасажирами. Стань за ними, а не пхайся вперед, у порядку черги зайдеш у потрібний тобі транспорт.

· Не ставай на край бордюру, оскільки тебе можуть ненароком штовхнути під колеса транспорту, який під’їжджає до самого тротуару, щоб зупинитися зручно для посадки пасажирів.

· Не метушись і не бігай на зупинці, щоб не заважати людям, бо ти можеш і сам впасти, і людей штовхнути під колеса машини.

· А коли заходиш у тролейбус, автобус чи інший транспортний засіб, не штовхайся, будь ввічливий з людьми, пропусти вперед стареньких та батьків з малими дітьми.

· У салоні теж поводься відповідно: якщо є вільні місця, то сядь, якщо ж багато людей, стань так, щоб не заважати іншим пасажирам. Голосно не розмовляй, не привертай уваги людей до себе і не заважай своїм криком. Не бігай по салону і не штовхайся.

· Тримайся за поручні, щоб не впасти при раптовому гальмуванні.

· Пам’ятай, що ти повинен уступати місце старшим людям, пасажирам з дітьми, якщо ти сидиш, а їм сісти ніде. Це правила ввічливості.

· Уважно слухай оголошення водія, щоб не пропустити своєї зупинки. До виходу готуйся завчасно, щоб спокійно і без поспіху вийти в потрібному місці.

· При виході будь уважний, тримайся за поручні, щоб не оступитись і не впасти, бо східці бувають не досить зручні або зависокі для тебе.

· Коли тебе ненароком затисло дверима, то потрібно про це голосно повідомити або попросити інших пасажирів, щоб водій відчинив двері.

· Не спирайся спиною на двері, тому що вони можуть автоматично відчинитись і ти випадеш на проїжджу частину.

Отож правил є багато, але якщо ти людина вихована і не байдужа до себе, то їх засвоїти і виконувати зовсім просто. Поспостерігай у салоні за людьми: чоловік вийшов і подає руку жінці, старенькому чоловікові або дитині, а ось цей чоловік допомагає жінці зайти в салон, інший допомагає підняти візок з маленькою дитиною, а ось юнак запропонував місце жінці, а той встав, щоб посадити дідуся... А ти сам у цей час сидиш чи стоїш? Кому ти допоміг, уступив місце, подав руку? Це все правила культури.

Та ось ти прибув до місця призначення і тобі треба перейти дорогу. Тут також існують свої правила.

· Не поспішай переходити, якщо ти навіть добре знаєш, що всі транспортні засоби треба обходити ззаду, а спереду — трамвай, щоб не потрапити під зустрічний транспорт.

· Уважно стеж за сигналами автомобілів, вони показують поворот.

· А сам ніколи не переходь дорогу або перехрестя навскоси, йди лише перпендикулярно і по переходу.

· Переходь дорогу лише у визначених місцях. Якщо машина їде на великій швидкості, то дуже мала ймовірність того, що вона на переході зупиниться. Ти вже знаєш про гальмівний шлях.

· А гальмівний шлях починається з моменту натиснення на гальма і до повної зупинки. Залежить від багатьох чинників: від швидкості транспортного засобу, його маси та погодних умов. Чим більша маса і швидкість, тим довший гальмівний шлях. Якщо дорога слизька від дощу, снігу, льоду, ожеледиці — тим довший гальмівний шлях. Якщо видимість обмежена від туману, дощу — пішоходів погано видно, водій може не встигнути натиснути у потрібний момент на гальма.

А ще по дорозі можуть їхати автомобілі спеціального призначення, які обладнані сиреною і світлом, яке мигає, — маячком. Такі машини їдуть на великій швидкості, їх зобов’язані пропускати всі транспортні засоби і, звичайно, пішоходи, бо це рятувальні служби: міліція, швидка допомога, пожежна машина, газова служба, служба порятунку та інші. Ці машини можуть їхати і на червоне світло світлофора.

У великих містах є дуже зручний вид транспорту — метро. Це підземна залізниця, яка перетинає усе місто за дуже короткий час і перевозить велику кількість людей. Цим транспортом треба вміти користуватися, бо також є свої правила. У салоні потяга треба поводитися так само, як і в іншому транспорті: не штовхатися, не стояти біля дверей, не спиратися на двері, готуватися до виходу завчасно, не шуміти і т. д. Але от пройти в метро можна лише через турнікет, опустивши жетон або магнітну картку, інакше ти не пройдеш, бо турнікет просто ударить тебе. Буде і боляче, і соромно... Звичайно, ще можна з проїзним квитком біля чергового пройти. А на ескалаторі поводься спокійно, не сідай на сходах, не став там свої речі, не біжи, тому що все це може стати причиною нещасного випадку. А коли підходиш на посадку, то не ставай на край платформи, щоб тебе ненароком не штовхнули вниз на колію, краще пройди вперед чи назад до крайніх вагонів, де менше людей. Транспорт — це чудовий засіб пересування, він друг людини, але до того часу, поки людина виконує всі правила користування ним.

Виконуючи всі правила, ти захистиш себе від нещасного випадку, таким чином збережеш життя та здоров’я.

Порося — Казка про правила дорожнього руху

Добре ж як відпочивати
Біля моря, на ріці.
Можна плавати, пірнати
І ловити промінці
Ті, що сонце посилає,
Сипле, сіє цілий день.
Кожен гарно засмагає
Та виспівує пісень.
Безтурботні мама й тато,
Відпочинок — спокій, гра.
Фруктів, овочів багато
І щаслива дітвора.
От і зайчики рішили,
Що поїхати б могли.
Скласти речі поспішили
І квитки для всіх взяли.
А назавтра, рано-вранці.
Як дзвіночки зацвіли,
Похапали сумки, ранці
Й до автобуса пішли.
На місця рядочком сіли,
Згідно куплених квитків.
Пасажири всі раділи,
І водій також радів.
Гарна музика лунає,
Всі принишкли і мовчать.
Хтось під музику дрімає,
Дітлахи дражнилки вчать.
Ось автобусна зупинка:
Там ведмеді стали в ряд.
Пес і Котик, Вовк і Свинка
Та лисички дві підряд.
Ще від лісу до зупинки
Порося мале біжить.
Хрюкнуло, штовхнуло Свинку
Й стати першим норовить.
Що ж, ведмеді відступили,
Порося вперед зайшло,
Їм на лапи наступило,
Ще й вищати почало.
Стільки шуму наробило
І не всядеться ніяк.
Зайцю вушко прокусило,
Лисці з кігтя здерло лак.
Зверху сумки поскидало,
Соки пити почало.
Не трималося і впало,
Сік на Вовка пролило.
Вовк розсердився й легенько
Пустуна за вухо взяв:
«За такі діла, серденько,
Я б тебе відлупцював!
Ну, нехай... Та мусиш знати,
Де і як себе вести.
Чи тебе не вчила мати.
Сам чого не вчишся ти?»
Порося уже мовчало —
В п’яти серденько втекло.
Ох, воно, звичайно, знало,
Що б йому за це було.
У салоні стало тихо,
Ніжно музика звучить.
Поросятко всім на втіху
Сіло нишком і сидить.
На наступній вже зупинці
Вийшов Песик, Щур, Кабан.
Допоміг зійти Кіт Свинці,
А в салон зайшов Баран.
Він старий був, ледь тримався
І присів би залюбки.
Щоб не впасти, намагався
Якось встояти-таки.
Зайченя маленьке встало
(Мама вчила так робить).
Й місце запропонувало
І тепер Баран сидить.
Усміхається в борідку,
Щиро дякує зайцям:
«Добрі зайчики нерідко
Пропонують місце нам.
Дякую, мої маленькі,
Щиро дякую батькам.
Будете і ви старенькі,
Хтось уступить місце й вам».
Порося собі сиділо
І дивилось у вікно.
Поступатись не хотіло
Воно місцем все одно.
Порося було нечемне,
Зле якесь воно було.
Не научене, нікчемне
Все робило всім на зло.
Знов автобус зупинився
І малюк піднявсь на зріст.
За Ведмедя зачепився,
Лисці наступив на хвіст.
Вдарив Цапа ненароком,
Випростався накінець.
По дорозі ще під оком
Залишив Козі синець.
Порося не вибачалось,
Порося є порося!
І з автобуса погналось...
От вам казочка й уся.
Але ні! Усі лишились
Ті, що їхали на пляж.
Зразу трохи пожурились,
Розтривожилися аж.
Можна ж так хіба робити,
Як оце дитя мале?
Як такому в світі жити
І робити іншим зле?
Музика увись летіла,
Біль у серці затихав.
Сонечко усім світило
І автобус під’їжджав
Вже до місця відпочинку,
В ліс, до Синьої ріки.
Всі зібрались за хвилинку
І купались залюбки.
Гарно всі відпочивали.
Діти чемними були:
Старшим місце уступали,
До ріки самі не йшли.
Пасажирами бували
Діти звірів ще не раз.
Але Правила вивчали
І виконували враз.
Бо ж не можна так робити,
Як це робить Порося.
Треба мудро в світі жити...
А тепер вже казка вся!

 

Питання для повторення

· Як треба поводитися на зупинці?

· Чому не можна ставати на край бордюру?

· Як треба поводитися в салоні громадського транспорту?

· Чому треба завжди триматися за поручні у транспорті?

· Які є види транспорту, що можуть їхати на червоне світло світлофора?

· Чому не можна спиратися на двері у громадському транспорті?

· Як треба обходити автобус, тролейбус, машину, маршрутне таксі? А трамвай? Чому так?

Учитель

Люди машини зробили для себе,
Щоб підкорити дороги і небо,
Щоб відчувати і сонце, і вітер,
І щоб у Космос безмежний злетіти.
Але машини нам треба ще й знати.
Правила також потрібно вивчати.
Щоб зберегти і здоров’я, й життя,
Треба учити усе до пуття.

 

Де можна гратися, а де — ні

Бесіда про правила дорожнього руху

Мета: закріпити поняття дітей про те, що дорога — це небезпека і біля неї гратися не можна. Розвивати навички безпечної поведінки. Виховувати увагу і бажання завжди перебувати в безпеці.

Обладнання: малюнки, таблиці.

Учитель. Діти, чи любите ви гратися на свіжому повітрі? (Відповіді дітей.)

Давайте перевіримо, чи знаєте ви, де можна гратися, а де — ні. Приготуйтеся і будьте уважні.

— Дружно всі скажіть мені
На дорозі можна гратись?
— Ні!
— Лине музика й пісні
При дорозі гратись можна?
— Ні!
— Б’є в ворота м’яч хлопчак
На подвір’ї гратись можна?
— Так!
— Можна на дорозі, ви скажіть мені,
Мчати на велосипеді?
— Ні!
— Як тобі вже чотирнадцять й ти мастак
По дорозі можна їхати вже?
— Так!
— А щоб ви ніколи не були сумні,
Правила порушувати можна?
— Ні!

Ось тепер я перевірила, чи вмієте ви гратися. Здається, вмієте.Як ви гадаєте, чому не можна гратися поблизу дороги, особливо там, де рідко їздять машини? Тому що діти під час гри не зважають на небезпеку. Захоплені грою, вони можуть не побачити, не почути автомобіля, що рухається. Якщо м’яч покотився, дитина біжить за ним і більше нічого не бачить, а тому досить часто потрапляє під колеса автомобіля. Та й будь-яка гра настільки захоплює дитину, що іноді вона втрачає пильність. Так само не можна кататися на проїжджій частині на скейт-бордах, на роликах, самокатах, оскільки швидкість їзди на них розвивається висока, що досить небезпечно. І на тротуарах не треба кататися, бо ненароком можна з’їхати на дорогу. Для цього є спеціально обладнані майданчики, стадіони, парки. Тому добре це запам’ятайте і не порушуйте правил, як зайці-пустунці.

Зайці-пустунці — Казка про правила дорожнього руху

Гарно гралися зайчата,
Є чимало в них забав.
Почало уже смеркати,
Хтось велосипед узяв.
Став отак собі кружляти
По доріжці, де є знак.
Захотілось й іншим взяти
І поїздити отак.
Почали вони змагаться,
Тут і галас, тут і сміх,
Їм немає чотирнадцять,
Тож дорога не для них.
Місце є де покататись,
Та надумали зайці
На дорогу небезпечну
Враз поїхати усі.
Ну, а там же небезпечно,
Мчать автобуси й таксі...
А зайці ж не мають права,
Чотирнадцяти нема.
Де на тих зайців управа?
Їх біда там жде сама.
Спеціальної доріжки
Там немає. Що робить?
Та педалі крутять ніжки,
Кожен з них кудись летить.
Захопились. Мчать щодуху,
Їм свобода, наче мед!
Вже сигналять їм у вуха,
А вони летять вперед!
Та біда їх тут зустріла
На секундочку всього...
І машина зачепила
Бідолаху одного.
Він упав, перевернувся
Шість разів, а може, й сім.
Закричав, весь стрепенувся,
І життя погасло в нім.
А зайчата закричали,
Аж луна довкіл летить.
Звірі всі понабігали,
Але що вже тут зробить?
Плачуть діти, мама й тато,
Горю їх немає меж.
Можна все в житті здолати,
Лиш життя не повернеш.
Так скінчилась ця пригода,
Слів для втіхи не знайдеш.
Всім звірятам Зайця шкода
І, звичайно, діткам теж.
Ось така біда страшенна
Сталась з зайчиком одним.
Діти, ви поводьтесь чемно,
Це потрібно вам усім!
Як берете самокати,
На майданчик йдіть усі,
Бо ж на них не можна мчати.
Де автобуси й таксі.
Бо хіба машину можна
У секунді зупинить?
Гальма всі вищать тривожно,
А вона собі біжить...
Досить довгий, кожен знає.
Гальмівний у неї шлях.
Транспорт цю властивість має.
А тоді... і біль, і страх.
Досить вас мені повчати
І читати вам мораль.
Ви про це повинні знати,
А от хто не знає — жаль.
Як за правилами жити,
То тоді біда мине.
Пам’ятайте, любі діти,
Що життя в усіх одне.
Назавжди запам’ятайте,
Згадуйте про це весь час.
Грайтесь, бігайте, стрибайте
Там, де місце є для вас.

 

Якщо ти вивчиш і запам’ятаєш ці правила, то вбережеш своє життя від нещасного випадку. Та це ще не все.

Усі діти дуже люблять різні ігри. Вони влаштовують їх скрізь, і все для гри підходить: консервна банка враз стає футбольним м’ячем, фантик — літачком, камінець — м’ячем для влучення в ціль і т. д. І тоді діти забувають про всі застереження. Вони можуть вибігти на проїжджу частину дороги за своїм м’ячем чи літачком і потрапити під колеса машини.

Запам’ятайте!

· Ніколи не влаштовуйте ігри поблизу дороги.

· Не грайтеся на проїжджій частині дороги, не зупиняйтеся там порозмовляти, ви можете не помітити транспорт, що рухається.

· Не виїжджайте на проїжджу частину на роликах, скейт-бордах, ковзанах і на велосипедах.

· Дітям до 14 років їздити на велосипедах по дорозі суворо заборонено.

· Не спускайтеся з гірки на санчатах, ковзанах, якщо гірка веде до дороги.

Правил різних є багато, їх потрібно знати.
Про свою безпеку завжди треба пам’ятати.
Бо розвага — це чудово, та життя — одне!
Поведешся необачно й лихо не мине.

І не дуже вихваляйся, що герой такий.
Й на героя теж приходить раптом час лихий.
Краще сонечку радіти і в безпеці жить,
Правила усі вивчати й з ними подружить.

Послухаймо казочку про звірят і самі від них повчимося, як треба поводитися на дорогах, а як не треба.

Чи знаєте ви, де живе Казка? Ні? Цього не може бути! Я вам розкажу і ви знатимете. Виявляється, що вона живе всюди. Так, не дивуйтеся! Казочка схожа на маленьку дівчинку, як Дюймовочка, а може, ще меншу. Вона може спокійнісінько сховатись у квіточці, і ніхто її не помітить, а може сидіти під листочком. Коли йде дощ, її не видно. Вона може бути і в мурашнику, бо дуже любить мурашок за їх працелюбство. А рухається Казка так швидко, що ви собі уявити не можете. Вона є скрізь, лише встигай спостерігати. Ви запитаєте, чому ми її не бачимо? Бачити може лише той, хто вміє спостерігати, хто любить природу, не кривдить її мешканців, нічого не нищить. Людина також є частинкою природи. А якщо ти зламав рослинку, скривдив тваринку, то хіба прийде до тебе Казочка? Звичайно, ні! Серед цієї дивовижної краси живе чарівна Казочка, якої, може, ще й ніхто не бачив, крім мене. Тому я вам про неї і розповім.

Одного разу я прийшла в ліс, який палахкотів осінніми барвами. Як гарно було навкруги! Я ходила по опалому листі і мріяла. Аж раптом побачила оту малесеньку Казочку, яка виглядала з-під листочка і дзвінко сміялась. Як тільки я наближалася до неї, вона швидко переміщалася в інше місце. Веселий сміх долинав то з квіточки, то з тонесенької гілочки, на якій вона сиділа, звісивши ніжки. То раптом спускалася на срібній павутинці бабиного літа, гойдаючись, мов на гойдалці. Яка ж вона мила, яка чарівна ця весела дівчинка Казка!

Вона повела мене до рудої білочки, яка жила у цьому гарному лісі і про все знала. Раптом я зробилася такою малесенькою, як дівчинка Казка, і разом з нею полетіла до білочки. Руда красуня розповіла мені дуже цікаві історії, які трапилися колись у цьому дивовижному лісі.

Отож слухайте.

Як білочки правила дорожнього руху учили — Казка про правила дорожнього руху

У густому і дуже гарному лісі жило багато білочок, бо росли тут дуби, сосни, ліщина, ягоди та гриби, тобто чимало лісових страв, які так любили їсти білочки. Тому жилось їм тут добре. А серед них було дві найкращих, про які буде наша розповідь. Одна білочка — це дівчинка Руданя, а друга — хлопчик Рудько. Усі в лісі їх любили і хотіли з ними гратися, тому найчастіше лунали їхні імена: «Рудько, Рудько, Рудько... Руданя, Даня, Даня...» От білочки росли і незабаром зовсім дорослими стали. Прийшов час, і вони справили лісове весілля, на якому всі мешканці веселилися, співали і танцювали. Всім було весело: пташкам і звірятам, метеликам і комашкам, а комарики аж до хмар підстрибували! Лісовичок подарував білочкам затишне дупло. А Рудько і Руданя зробили з нього справжнісінький палац, бо ж Рудько був майстром на всі руки. Він усе на світі вмів зробити, а Руданя була справжньою господинею: і пекла, і варила, навіть шити і плести килими вміла. І хоча для білочок це не обов’язково, проте Даня із задоволенням цим займалася. Коли вони у своєму помешканні навели порядок, створили затишок, то до них на новосілля прийшли гості і були дуже вражені! Так гарно було! А тут і зима прийшла з хуртовинами, тріскучими морозами, однак у помешканні Рудька і Дані тепло, ніяка завія їм не страшна, бо на підлозі товсті вовняні килими та ковдри, що їх виплела Даня. А Рудько змайстрував дубові двері. У комірчинах повно горішків та грибочків, жолудів та різних солоденьких корінців і ягідок. Живуть вони у теплі та в добрі та ще й з іншими діляться своїми запасами. Влітку не лінувались, а працювали, тому тепер усе у них є.

Минув час. Навесні у Дані і Рудька народилося п’ятеро малят: двоє дівчаток і троє хлоп’ят. Малята були такі милі, що батьки не могли ними натішитися. Діти щодня підростали, розумнішали. Мама й тато їх годували, навчали лісових правил.

Незабаром стало тепло, все зазеленіло, зацвіло, і діти вперше вийшли на прогулянку. Як гарно було навкруги! Вони дивились і питали, питали... Питань було так багато, що батьки ледь встигали відповідати. А дітям хотілося дізнатись одразу про все на світі. І вирішили батьки віддати їх у лісову школу. Однак таких малесеньких у школу не брали, і Даня сама почала навчати діток. Ліс був великий, їх могла підстерігати небезпека на кожному кроці. Мама навчила діток розмовляти і співати, навчала їх лісової азбуки, стрибати по гілочках, сліди розпізнавати, а потім посадить на гілочку та й перевіряє, як вони засвоїли вивчене. Як тільки відчує небезпеку, швиденько дітей у домівку веде, щоб лиха, бува, не сталося. А тато з дітками бував менше, бо він годував велику родину. У вільний час він також навчав білченят шукати корінці, горішки та грибочки. А ввечері вся сім’я збиралася у затишному палаці, і тато розповідав цікаві історії.

З кожним днем діти підростали, і тому простір, де вони гралися, також розширювався. Вони спритно перелітали з гілочки на гілочку, так що дуба стало їм замало. Вони перестрибували на величезні сосни, а потім знайшли ще старішого і більшого дуба, якому було, мабуть, років триста і освоїлися на ньому. З висоти вони побачили, що зелене море лісу не кінчається. Це їх дуже здивувало. Від звірят вони дізналися, що далеко за лісом є щось дуже цікаве. Вони попросили тата і маму розповісти, а ще краще показати те цікаве «далеко». Мама була мудрою, вона пообіцяла показати все, але після того як діти вивчать правила поведінки, стануть ще спритнішими і кмітливішими. Діти погодились і почали наполегливо вивчати. Одного дня розчинила для них двері лісова школа. Ось тут і почалися справжні заняття, як і в кожній школі.

У білченят школа викликала неабияке захоплення. Вони швидко навчилися читати сліди і запахи, дізналися про секрети хижих звірів, ознайомилися з правилами безпечної поведінки у лісі. Вчителька водила їх на екскурсії в різні куточки лісу. Але одного разу вона розповіла їм про зовсім незрозумілі речі. А було це так. Якось діти запитали про досить неприємний і страшний звук, що долинав із-за старих сосон. Звук то наростав, то зникав, але був постійно і лякав діток. Тоді вчителька розповіла про те, що там, за соснами, є дорога, вона, як величезна ріка, але по ній не вода тече, а мчать на великій швидкості автомобілі, мотоцикли. І це від них долинає такий звук.

Вони мчать швидко, а зупинитися відразу не можуть, тому звірятам йти туди не можна, бо через неуважність можуть трапитися дорожні пригоди. Тато знав різні історії про дорогу. Тому ввечері, коли зібралася вся родина, він став розповідати дітям про дорогу.

Історія перша

Дорогу зробили люди. Вони дуже розумні, багато знають і вміють. Машини винайшли для того, щоб пересуватись у просторі і часі, бо крил у них нема, як у птахів, навіть таких пухнастих хвостиків, як у білочок, щоб перелітати з дерева на дерево також нема. Однак розум у них є. От і придумали собі люди такі засоби пересування. Буває так, що люди чи звірі потрапляють на дорогу, а там їх збиває автомобіль, який чомусь раптово не може зупинитися чи звернути з дороги.

— А чому туди йдуть звірі? — спитав Пушок.

— Тому що незвичайне завжди приваблює, от і йдуть вони подивитися, що то гуде, — сказав тато.

— А що ті звірі у школі не вчилися? — поцікавилася Руся.

— Хто вчився, а хто ні. А от цікаво всім. Вам теж кортить поглянути, чи не так?

— Так, — погодилися діти.

— Татусю, розкажи ще пригоду, — попросив непосидючий Скік.

Історія друга

Був у мене знайомий їжачок, дуже цікавий і допитливий. Усі кликали його Гострячок. Ми з ним не раз гралися, коли були маленькі. Він цікаво розповідав різні казки та пригоди. Увечері виходив він зі своєї хатки і перед полюванням любив з нами посидіти. Ми слухали його, затамувавши подих. Гострячок знав багато цікавого і страшного про дорогу, але нас туди батьки не пускали, оскільки було небезпечно. Він розповідав, що поживу краще шукати поблизу дороги. Машин уночі мало, як почуєш гуркіт, то швидко біжиш звідти. Ось так минуло літо. Нарешті ми підросли і вже могли ходити далеко від дому. Ось тоді і вирішили піти подивитися на дорогу, де гуркотіло, двигтіло. Ми було страшенно налякані, коли все це побачили, і подумали, що Гострячок — справжній герой, коли не боїться цього та ще й уночі. Дехто не витримав шуму і повернувся назад, а ми вирішили ще побути. Це було справжнє диво. Жоден звір не міг змагатися з машинами. Ми стояли, мов заворожені... Та раптом щось як заскрегоче, як завищить! Усі розбіглися хто куди. А коли вщух гамір, ми визирнули і побачили ще страшніше, ніж почули. На дорозі лежала і не ворушилась лисичка, її збила машина. Вона хотіла перебігти дорогу і потрапила під колеса. Нам було шкода лисичку. Після того я більше не ходив до дороги та ще й попереджав Гострячка, щоб він також туди не ходив. Однак Гострячок лише весело сміявся. Пізньої осені він не прийшов до нас, і ми вирішили, що він вже десь вмостився спати. Але через деякий час прилетіла Сорока і розповіла, що Гострячок вже ніколи не прийде, бо вночі він задрімав на дорозі і не встиг вискочити з-під коліс автомобіля. Тієї ночі ніщо не віщувало лиха. Гострячок добряче попоїв і побіг на дорогу погрітися. Ніч видалася прохолодна, а дорога дихала теплом. Гострячок ліг на тепле місце і заснув. Скрізь було тихо. Та коли він почув гуркіт, було вже пізно, їжачок не встиг відбігти на безпечну віддаль.

— Ой, як страшно... Чому з ним така біда трапилася, він був такий добрий? — із сумом у голосі спитала Росинка.

— Та тому, що й з добрими трапляється лихо, коли нехтувати правилами руху, — серйозно розмірковував Русик.

— А може, комусь треба перейти ту дорогу, бо на тому боці теж є ліс, — промовила Руся.

— Переходити треба лише у визначеному місці, а якщо нема переходу, то треба дочекатися, поки на дорозі не буде машин, а тоді йти, — відповів на те Скік.

— Гратись і відпочивати на дорозі взагалі не можна, — сказав Пушок.

— А сталася ця біда ще й тому, що їжачок повільно бігає. Зі мною такого б не трапилося! — похвалився Скік.

Руданя мовчки слухала дітей, та коли таке почула, то дуже розсердилась і сказала:

— А хіба можна через дорогу бігати й стрибати?

— Ні, — дружно відповіли діти. Скік опустив голівку, йому стало соромно, що так невчасно похвалився.

— По дорозі бігати не можна, це ж не стадіон, та й іти туди не треба, — сказала Руся.

Білченята разом з мамою і з татом почали повторювати Правила дорожнього руху.

А ви, діти, не забули їх? Давайте і ми повторимо!

Щоб здоровим завжди бути,
Треба добре те збагнути,
Що дорога, безперечно,
Дуже-дуже небезпечна.
Та як правила всі знаєш
І щодня їх пам’ятаєш,
То, звичайно, що тоді,
Де узятися біді?
Кожен знає перехожий:
Перехід на зебру схожий.
Й попереджувальний знак
Перехід покаже, так?
А від школи і додому
Знаєш стежечку знайому?
Бо ж водили мама й тато,
Хоч і знаків там багато.
Знає вже дитина кожна,
Як пройти безпечно можна.

Загадки

Якось через кладочку
Йшла собі Загадочка.
Та побачила Миколу,
Та й зайшла до діток в школу,
Щоб побавитись, погратись,
Трішки з ними позмагатись.
Ще й загадок загадати,
Їх про дещо запитати.

По дорозі летить,
Що є сили тріскотить.
Крил немає, роги є,
В нього є ім’я своє. (Мотоцикл)

От натисну на педалі та й помчу в далекі далі. (Велосипед)

Перше біжить, друге доганяє,
На собі вершника тримає.
Роги є і голос має,
Як він зветься, хто вгадає? (Велосипед)

Не живий, а голос має,
Хоч не пташка, а літає.
В синім небі цей артист
Залишає білий хвіст. (Літак)

Має хто три різних ока,
Та ще й дивиться звисока.
Ними він весь час моргає,
Що за звір, хто відгадає? (Світлофор)

Питання для повторення

· Як рухатися по тротуару?

· Як переходити дорогу?

· Чому біля дороги не мож