Тема 7. Суспільно-політичне життя та український рух у другій половині 19 ст.

Питання:

1.Виразники української національної ідеї у Наддніпрянщині в другій половині 19 ст.

2.Суспільне-політичне життя в Західної Україні.

3. Російський суспільно-політичний рух в Україні.

4. Польське повстання і Україна.

 

Література: параграфи 24-31, к.к., додаткова література.

 

I. 1.Нове посилення національного руху починається в другій половині Х1Х століття, що було відповіддю на посилення національного гніту з боку російського уряду. З 1859 року виникають націон. гуртки, які через культурно-просвітницьку діяльність намагаються слугувати народу («хлопомани» В.Антонович). В Петербурзі виникає перша українська громада (Костомаров, Бєлозерський, Куліш), яка видає журнал «Основа». З 1861 року в багатьох містах створюються гуртки, які отримають назву громади. Громади об'єднували інтелігенцію, офіцерів, студентство, передових поміщиків.

2. Найвпливовішою була Київська громада (1861г.). Ліберальне крило представляли Антонович, Подолинський, Чубинський і інші. Основну увагу приділяли вивченню укр. культури, мови, історії, просвіт. діяльності. Революційне крило складали Красовський, Синегуб, Потоцкій, Піліпенко і ін. Їх мета – народне повстання. У 1863 році був виданий циркуляр про заборону видань церковних книг, підручників на малоруській мові (Валуєвський циркуляр).

3. До початку 70-х років громадівці зберегли тільки Київську організацію, вона стала називатися «Стара громада»(В.Антонович, Драгоманов, Чубинський). У багатьох містах на початку 70-х років з'являються молоді громади, які основну увагу приділяли науковій і видавничій діяльності (створення Південно-західного відділу Російського географічне товариства, історичного товариства Нестора Літописця, видання газети «Київський телеграф»). У 1876 році вийшов Емський указ Олександра П, який забороняв ввозити книги і брошури укр.мовою, постановку вистав, друкування текстів і муз. нот, заборонялося слово Україна. У 1878 році за кордоном починає виходити збірка «Громада», видавцем якої став Драгоманов, він формулює теорію громадівського соціалізму.

4. У 80-і роки громади розпадаються на окремі гуртки, які займаються тільки просвітницькою діяльністю. З 1882 по 1906 рр. виходить історичний журнал «Київська старина». На початку століття громади припиняють свою діяльність.

5. У 90-і роки починається новий етап українського руху молоді, виникають різні товариства: а) 1892 рік – братство тарасівців; мета – боротьба за незалежність України; учасники – Липа, Боровик, Русова і ін. б) 1897 рік – загальна українська безпартійна демократична організація; мета – об'єднати всі національні сили; керівник В.Антонович; в) 1899 рік – із студентських громад Києва, Полтави, Харкова виникає «Молода Україна»; мета – боротьба за незалежність України; учасники – Руденко, Лазаревський і ін.)1899 рік – в Харкові створена Революційна українська партія (Д.Антонович)

П.6. Революція 1848 року поклала початок демократичним реформам в суспільному житті на Західній Україні. Конституційною грамотою від 25 квітня 1848 року Австрія була проголошена конституційною монархією, декларовано демократичні свободи. Після 1851 року громадянські права й свободи обмежувались, було відновлено цензуру.

7. Новий цикл конституційних реформ почався у 60-х рр.. У 1860 р. було проведено розподіл влади між імператором і рейхстагом та провідними сеймами, в 1867 р. Австрійська держава перетворилася на дуалістичну (двоїсту) Австро-Угорську імперію. Була прийнята Конституція, проведена шкільна реформа.

8. Підйом суспільно-політичного руху в Зах.Україні пов'язаний з ухваленням нової Конституції А-У, за якою якої Галичина отримала автономні права і могла мати свій законодавчий орган – крайовий сейм.

9.У суспільно-політичному русі існували два основні напрями: москвофіли і народовці.

10. Москвофілів представляли поміщики, духівництво, чиновники, інтелігенція, які орієнтувалися на Росію, на злиття українців і росіян. Лідерами були Зубрицький, Наумович і ін. Вони отримували грошову допомогу від Росії. Видавали газету «Слово», журнали «Сімейна бібліотека», «Галичанин», під їх впливом сформувалися культурні суспільства «галицько-російська матиця», «Народний будинок» і ін. Особливих результатів не досягли.

11. Іншою течією, яка протистояла москвофілам були народовці. Соціальну базу цього напряму складали адвокати, вчителі, лікарі, частина духівництва. Рух народовців ділився на два крила: ліберальне і революційне (радикальне).

12. Ліберальне крило очолювали Романчук, Барвінський, Левицький. Головною метою ставили розвиток української літератури, створення єдиної літературної мови, об'єднання інтелектуальних сил: а) створили декілька періодичних видань: газети «Мета», «Нива», «Правда», «Справа» та інші; б) утворили культурно-просвітницькі і наукові суспільства: 1861 рік – «Російська бесіда», 1862 рік – перша нелегальна організація у Львові – громада; 1868 рік – «Просвіта»; 1873 рік – наукове товариство імені Шевченка; в)організували український національний театр (1861 рік, Львів); г) видавали твори Шевченка, Мирного, Франко і ін.

13. Серед народовців виділялася група радикально настроєної молоді, яка знаходилася під впливом ідей Драгоманова і вибрала для себе третій шлях європейської демократії. Лідерами крила були Франко, Терлецький, Павлик і ін.

Через свої видання «Батьківщина», «Дзвін», «Хлібороб» вони почали вести агітаційну роботу в масах робочих і селян. У 1885 році вони створили політичну організацію «Народна Рада». У 1890 році виникла перша політична партія Галичини Русько-українська радикальна партія (РУРП) – перша легальна політична партія європейського типу і водночас перша в Європі селянська партія соціальної орієнтації. Програмою цієї партії було об'єднання всіх укр.земель, демократія, соціалізм, національно-територіальна автономія Східної Галичини і Північної Буковини з власним сеймом і адміністрацією. 1890-1894 роки –«нова ера» в польсько-українських відносинах

14.В 1896 році виникла Русько-українська християнська партія (РУХП), в 1899 році – Українська національно-демократична партія (УНДП –Охримович, Левицький, Франко) і Українська соціал-демократична партія (УСДП – Ганкевич, Бачинський).

15. Суспільно-політичний рух в Буковині був представлений «Буковинською трійцею» (Федькович, брати Воробкевичи). У 1875 році у Чернівцях було відкрито університет, з 1885 року видається газета «Буковина».

16. Суспільно-політичний рух в Закарпатті розвивався не так активно. Тут в 1869 році виникло руське товариство, а потім оформилася Руська Рада, яка прагнула представляти інтереси українців на виборах. Ця організація мала москвофільську спрямованість. Лідерами були Василько та ін..,

17. Таким чином, український національний рух в західноукраїнських землях продовжує розвиватися, він набуває політичного забарвлення. В умовах репресій проти українства в Росії Галичина, за словами М.Грушевського, незважаючи на тяжкі умови власного національного життя, прийняла на себе роль центру українського руху, духовного П’ємонту, свого роду „культурного арсеналу, де створювались і удосконалювалися засоби національного, культурного і політико-суспільного відродження українського народу ”.

III.18. Разом з національним рухом, в Україні розгортається польський і загальноросійський суспільно-політичний рух, в якому бере участь укр. молодь і інтелігенція. У 60-і роки в Росії виникають гуртки, які ведуть пропагандистську роботу. Найвідомішим гуртком була «Земля і воля».

19. На початку 70-х років починається «ходіння в народ» з метою підготувати селянське повстання під гаслом «земля і воля народу». Революціонерів цього періоду називали народники. Вони створювали комуни, розмовляли з селянами, мріяли побудувати соціалізм через селянську общину. У 1877 році намагалися підняти селянське повстання в Чигиринським повите на Київщині («чигиринська змова»). Учасники – Стефанович, Желябов, Засулич, Дейч і ін. Підняти селян на повстання не вдалося.

20. В кінці 70-х-на поч. 80-х років народники почали боротися з самодержавством методом терору. Вбивство царя Олександра П 1 березня 1881 року, в якому брали участь українці Желябов, Перовська, Кибальчич, не призвело до народного повстання.

21. В кінці 60-х років в Україні починаються перші економічні страйки робочих (1869 рік). В цей період з'явилася необхідність організацій, які захищатимуть інтереси робочого класу. У 1875 році виник «Південноросійський союз робочих» в Одесі під керівництвом Заславського. У 1880 році в Києві виникає «Південноросійський робочий союз», керівниками якого були Щедрін, Вовків і ін.

22.В Україні починають розповсюджуватися ідеї марксизму, чому сприяла діяльність групи «Звільнення праці» під керівництвом Плеханова (Женева). У 1871 році професор Київського університету Зібер перевів «Теорію цінностей і капіталу Рікардо», де розповідалося про економічні ідеї Маркса. У 1872 році учений Подолинській мав особисту зустріч з Марксом і Енгельсом. У 1883 році в Харкові був переведений «Маніфест Комуністичної партії». З кінця 80-х років в Києві, Харкові, Катеринославі, Одесі і інших містах виникають марксистські гуртки.

23. У 1895 році в Петербурзі був створений «Союз боротьби за звільнення робочого класу» під керівництвом В.Ульянова. Такі союзи виникли у всіх промислових містах України. У 1898 році в Мінську була створена Російська соціал-демократична робоча партія (РСДРП).

IV. 24. 1860-62 роках в Києві існував таємний кружок у військовому училищі, який ставив перед собою мету підготувати селянські повстання для допомоги польському руху. Керівниками були Малаховський, Синегуб, Красовський, гурток був розкритий, учасники арештовані. У 1861 році був створений «комітет російських офіцерів в Польщі» під керівництвом А.Потебні, коли в Польщі в 1863 році почалося повстання, він очолив один із загонів. У 1864 році повстання було придушено.