ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА КРАЇН-МОНАРХІЙ ПЕРСЬКОЇ ЗАТОКИ КІНЦЯ ХХ - ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ
ВСТУП
РОЗДІЛ І НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА ТА СУБ'ЄКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ КРАЇН-МОНАРХІЙ ПЕРСЬКОЇ ЗАТОКИ
РОЗДІЛ ІІ ЕВОЛЮЦІЯ ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНОГО КУРСУ КРАЇН-МОНАРХІЙ ПЕРСЬКОЇ ЗАТОКИ КІНЦЯ ХХ - ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ
РОЗДІЛ ІІІ ОСНОВНІ НАПРЯМКИ СУЧАСНОЇ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ КРАЇН-МОНАРХІЙ ПЕРСЬКОЇ ЗАТОКИ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Країни-монархії Перської затоки: Оман, ОАЕ, Саудівська Аравія, Катар, Бахрейн, Кувейт
РОЗДІЛ І НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА ТА СУБ'ЄКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ КРАЇН-МОНАРХІЙ ПЕРСЬКОЇ ЗАТОКИ
В даному розділі нас насамперед цікавлять структура органів і посадові особи, що реалізують зовнішню політику країн-монархій Перської затоки, а саме Оману, Об’єднаних Арабських Еміратів, Саудівської Аравії, Катару, Бахрейну та Кувейту. Для цього ми проаналізуємо основні нормативно-правові документи в сфері зовнішньої політики кожної з країн-монархій та визначимо суб’єктів реалізації, проаналізувавши їх функції та повноваження.
Проаналізувавши ряд праць у сфері політології, міжнародних відносин, дослідивши наукові праці, а саме монографії, статті, ряд підручників у даній сфері, що стосуються питання країн Перської затоки та дослідивши інтернет-джерела, з питань дво- та багатостороннього співробітництва, відносини з міжнародними урядовими та неурядовими організаціями, переглянувши сайти міністерств закордонних справ країн-монархій Перської затоки ми змогли детально та структуровано подати матеріали, що стосуються даної проблематики.
Ми прийшли до висновку, що оскільки традиційною формою правління в країнах Арабського Сходу була монархія, причому монархії найчастіше мали абсолютно-теократичний характер, абсолютні монархії збереглися і після завоювання незалежності в королівстві Саудівська Аравія, в князівствах Аравійського півострова – Оман та ОАЕ. В інших арабських країнах після звільнення утворилися конституційні монархії - Кувейт, Бахрейн та Катар. В цих країнах були прийняті конституції, проголошено створення парламентів. Однак у ряді країн (Кувейт в 1972 р., Саудівська Аравія в 1992 р., Оман в 1996 р.), оскільки конституції були "даровані" правителями, були зафіксовані положення про те, що вся влада виходить від монарха. Таким чином, парламентаризм залишився у багатьох країнах лише зовнішнім прикриттям абсолютизму, не кажучи вже про те, що типовою для цих країн ситуацією став розпуск парламентів і відсутність їх скликання протягом багатьох років [ Історія держави і права зарубіжних країн http://bibliograph.com.ua/teoria-gosudarstva-i-prava-5/142.htm ].
Отже, можемо констатувати, що основими суб’єктами, що реалізують зовнішню політику є правителі кожної із зазначених вище монархій, а основу нормативно-правової бази у сфері зовнішніх зносин становить конституція, дво- та багатосторонні договори, що регулюють відносини в економічній, культурній, політичній, освітній та соціальній сферах.
Проаналізуємо діяльність органів, що виконують ряд зовнішньополітичних функцій та нормативно-правову базу кожної з країн-монархій, що дозволить зрозуміти нам, як саме реалізується зовнішня політика кожної із них.
Перш за все проаналізуємо державний устрій кожної з країн, що дозволить зрозуміти, яким чином розподіляються зовнішньополітичні функції, хто їх виконує чи здатна кожна з даних країн активно співпрацювати на міжнародній арені, вести дво- та багатосторонні зносини, бути активним гравцем та вигідним партнером.
Оман
Роль конституції виконує Основний закон Султанату Оман, затверджений декретом Султана від 6 листопада 1996 р. Вся повнота законодавчої і виконавчої влади належить Султану, який є главою держави, Прем'єр-міністром, верховним головнокомандувачем збройних сил, займає посади міністра закордонних справ, оборони і фінансів. Крім цього, Султан також є верховним суддею і вищою духовною особою країни - главою ібадитів (імамом). Очолюваний Султаном Кабінет міністрів включає спеціального Представника султана, 3 заступників Прем'єр-міністра, секретаря Кабінету і більше 20 міністрів. Заступниками Прем'єр-міністра зазвичай є найближчі родичі Султана; багато міністрів, а також губернатори провінцій належать до правлячої сім'ї. Члени Кабінету несуть перед Султаном колективну відповідальність за проведення загальної політики держави і особисту відповідальність за виконання своїх обов'язків [Исаев В.А., Филоник А.О. Султанат Оман (очерк общественно-политического и социально-экономического развития). М., 2001.].
Розглянемо більш детально конституцію Оману.
В частині другій, виділено принципи, що визначають політику держави.
Стаття 10. Політичні принципи: забезпечення незалежності, суверенітету, безпеки і стабільності країни; оборона держави від будь-якої агресії. Зміцнення уз співпраці і дружби з усіма державами і народами на основі взаємної поваги, спільності інтересів, невтручання у внутрішні справи, дотримання міжнародних і регіональних угод і договорів, міжнародного права, що призведе до поширення миру і безпеки між державами і народами.
Стаття 14. Принципи безпеки: мир - мета держави.
Частина 4. Глава держави:
Стаття 42. Султан виконує наступні обов'язки: захищає незалежність країни, її територіальну цілісність, забезпечує її внутрішню і зовнішню безпеку, визначає генеральну політичну лінію держави. Приймає належні заходи щодо захисту від небезпеки, що загрожує спокою султанату Оман, його територіальної цілісності, безпеки. Представляє державу у внутрішніх справах і у всіх видах міжнародних відносин з іншими державами. Оголошує надзвичайний стан, загальну мобілізацію, війну, укладає перемир'я відповідно до положень закону. Укладає міжнародні угоди та договори на виконання положень закону або делегує повноваження на підписання договорів; видає декрети, які ратифікують договори. Призначає політичних представників при інших державах і міжнародних організаціях і звільняє їх з посади в рамках положень закону; приймає вірчі грамоти представників інших держав і міжнародних організацій.
Стаття 43. Рада Міністрів та спеціалізовані Ради надають допомогу Султану в проведені генеральної політичної лінії держави.
Стаття 44. Рада Міністрів - орган, відповідальний за реалізацію генеральної політичної лінії держави, і виконує такі завдання в межах своєї компетенції. Надає Султану рекомендації з економічних, політичних, соціальних, виконавчим питань, а також пропонує проект законів і декретів. Визначає цілі і політику соціально-економічного та адміністративного розвитку, пропонує шляхи і заходи, необхідні для її реалізації; забезпечує раціональне використання фінансових, економічних і людських ресурсів.
Частина 7. Загальні положення
Стаття 72. Виконання даного Основного закону не суперечить міжнародним угодам і договорам, укладеним султанатом Оман з іншими державами і міжнародними організаціями [ Конституции государств (стран) мира Конституция Оман http://worldconstitutions.ru/?p=88&page=3 ].
Об’єднані Арабські Емірати
ОАЕ - федеративна держава. У його склад входять 7 еміратів (князівств): Абу-Дабі, Дубай, Шарджа, Рас-ель-Хайма, Аджман, Ель-Фуджейра, Умм-ель-Кайвайн. Кожна із вхідних у її склад князівств представляє собою абсолютну монархію і зберігає значну самостійність.
Діє Конституція 1971 року, яка приймалася як тимчасова, проте в 1996 р. отримала статус постійної. За формою правління ОАЕ обмежена монархія особливого типу. Принципи розподілу влади і виборності держорганів не визнаються. Останні формуються шляхом призначення або делегування главами еміратів. Діяльність політичних партій і організацій заборонена.
У Еміратах вся повнота влади належить спадковому правителю, який є головою правлячої династії. Хоча деякі з еміратів мають власні конституції, всі вони є абсолютними монархіями, оскільки правитель може прийняти рішення або скасувати будь-який акт будь-якого органу свого емірату [ Державний устрій http://www.zen.in.ua/o/obєdnanі-arabskі-emіrati/derzhavnij-ustrіj ].
Вищим органом державної влади є Вища рада федерації, що складається з правителів еміратів. В компетенцію Вищої ради входять: визначення загальної політики ОАЕ; затвердження федеральних законів; ратифікація міжнародних договорів; введення та скасування надзвичайного стану; оголошення війни; затвердження призначеного главою держави Прем'єр-міністра, голови Верховного суду і його членів; здійснення верховного контролю над справами федерації та т.д.
Проаналізуємо Конституцію ОАЕ.
Стаття 10. Цілями союзу є: збереження його незалежності, суверенітету, безпеки і стабільності; протидія будь-якій агресії проти ОАЕ.
Стаття 12. Зовнішня політика союзу спрямована на підтримку загальноарабських інтересів, а також на зміцнення дружніх відносин з усіма країнами і народами на основі статуту ООН.
Стаття 40. Іноземні громадяни можуть користуватися на території союзу правами і свободами, прийнятими державними статутами або встановленими договорами та угодами, однією із сторін в яких виступає союз.
Розділ 1. Вища Рада.
Стаття 47. У веденні Ради знаходяться наступні питання: Вища рада союзу визначає внутрішню і зовнішню політику держави, а також все те, що складає цілі та інтереси всіх еміратів; затверджує угоди і договори.
Розділ 2. Президент і його заступник.
Стаття 54. До компетенції президента входять наступні питання: призначає дипломатичних представників в іноземних державах і інших високопоставлених військових і цивільних чиновників; підписує офіційні папери для дипломатичних представників іноземних держав та організацій, приймає дипломатів і консулів іноземних держав.
Розділ 3. Рада міністрів.
Стаття 60. Рада міністрів займається питаннями внутрішньої і зовнішньої політики, а також стежить за виконанням рішень суду ОАЕ, міжнародних договорів і угод.
Глава 9. Збройні сили країни.
Стаття 137. Напад на будь-який емірат вважається нападом на весь союз. Для захисту від нападу повинні бути використані всі збройні сили країни і залучені всі засоби.
Стаття 142. У союзу є право створювати місцеві збройні сили, здатні захищати країну від зовнішніх атак [ Конституции государств (стран) мира Конституция ОАЭ http://worldconstitutions.ru/?p=89&page=2 ].
Саудівська Аравія
Вищі органи влади включають главу держави спадкового принца, Раду міністрів. Консультативну раду, Вищу раду правосуддя. Однак реальна структура монархічної влади Саудівської Аравії дещо відрізняється від того, як її представляють у теорії. Глава держави і релігійний лідер країни – Служитель двох Священних мечетей і одночасно є Прем’єр-міністром, головнокомандувачем збройними силами і Верховним суддею. Глава держави має всю повноту виконавчої, законодавчої та судової влади. Його повноваження теоретично обмежені тільки нормами шаріату і саудівськими традиціями. Законодавчого органу немає – король керує країною за допомогою прийнятих указів. Існуюча система органів державної влади Королівства Саудівська Аравія, на сьогоднішній день, характеризується досить заплутаною структурою, де повноваження деяких державних органів, не маючи відношення один до одного, можуть дублюватися [ Адміністративне право Королівства Саудівська Аравія http://pidruchniki.com/1911052258812/pravo/administrativne_pravo_korolivstva_saudivska_araviya ].
Розглянемо Конституцію Саудівської Аравії.
Глава шоста. Безпека.
Стаття 36. Держава забезпечує безпеку підданих і іноземців на своїй території. Обмеження будь-яких дій, затримання або арешт виробляються виключно на основі норм відповідного положення.
Стаття 41. Особи, які проживають в Королівстві Саудівська Аравія, повинні дотримуватися її законів, поважати цінності саудівського суспільства, його традиції і обряди.
Стаття 42. Держава надає право політичного притулку, якщо це викликано суспільними інтересами. Правила та процедуру видачі звичайних злочинців визначають відповідні положення і міжнародні договори.
Глава сьома. Державна влада.
Стаття 62. У разі виникнення загрози благополуччю королівства, його територіальній цілісності, безпеці і інтересам його народу або перешкоджання виконанню державними установами своїх завдань король вживає невідкладних заходів з протидії цій загрозі. Якщо король вбачає необхідність їх пролонгації, він діє на основі відповідного положення.
Стаття 63. Король приймає монархів і керівників держав, призначає своїх представників за кордоном, приймає вірчі грамоти акредитованих при ньому представників інших держав.
Стаття 70. Правові акти, міжнародні договори та угоди, положення про концесії підлягають опублікуванню і зміни на основі королівських указів [ Конституции государств (стран) мира Конституция Сауд Аравия http://worldconstitutions.ru/?p=86&page=2].
Катар
Діє тимчасова Конституція 1970 зі змінами 1995 року. У 1999 році скликаний конституційний комітет для розробки постійного Основного закону. За формою правління Катар - абсолютна монархія. Політичний режим - феодально-абсолютистський. Організована опозиція в країні відсутня, діяльність політичних партій заборонено.
Згідно Конституції вся законодавча повнота належить виконавчій владі чолі держави - Емірові, яка обирається з поміж чоловічої статі правлячої родини Аль Тані (налічує 3000 чол.). Повноваження монарха надзвичайно широкі. Він представляє державу в зовнішніх зносинах, є верховним головнокомандувачем збройними силами Катару; призначає і зміщує цивільних і військових службовців, формує Раду оборони. Своїм указом Емір може скасувати будь-яке рішення суду.
Виконавчим органом влади є уряд - Рада Міністрів, яка покликана допомагати Емірові у здійсненні ним його виконавчих функцій. Емір може безпосередньо очолювати уряд в якості Прем'єр-міністра.
У 1972 р. сформовано Консультативну раду (Меджліс аш-шура), що складається з 35 чоловік, що призначаються Еміром. Згідно з Конституцією Емір затверджує і промульгує закони після їх обговорення в Консультативній раді, однак будь-якого схвалення законопроекту не потрібно. Консультативна рада також обговорює загальну політику держави в її основних сферах і має право адресувати запит будь-якому міністрові з питань, що знаходяться у веденні очолюваного ним міністерства [ Державний устрій Катару http://www.zen.in.ua/k/katar-derzhava-katar/derzhavnij-ustrіj ].
Розглянемо Конституцію Катару.
Частина 1. Держава і основи правління.
Стаття 5. Держава повинна охороняти свою незалежність, суверенітет і стабільність, територіальну безпеку і недоторканність, а також протистояти будь-якій агресії.
Стаття 6. Держава повинна поважати міжнародне право і договори, намагатися виконувати умови міжнародних договорів, угод, де вона виступає в ролі однієї зі сторін.
Стаття 7. Зовнішня політика держави заснована на принципі підтримання миру і безпеки за допомогою підтримки мирної угоди; на принципі право народів на самовизначення. Держава не повинна втручатися у внутрішню політику держав і має співпрацювати з миролюбними державами.
Частина 4. Розділ 2. Емір.
Стаття 66. Емір є обличчям держави, як на його території, так і за його межами.
Стаття 67. Емір виконує наступні функції: акредитування представників дипломатичних та консульських місій; інші обов'язки, зазначені в конституції.
Стаття 68. Емір укладає договори і угоди, після чого, внісши свої зауваження, подає їх на розгляд Ради аль-Шура. Договір або угода мають силу закону після їх оприлюднення. Що стосується мирного договору або договору, який стосується територіального питання, суверенітету країни, громадських або особистих прав громадян або ж указ про внесення поправки в будь-який закон, то вони вступають в силу тільки після опублікування. Договір не може містити секретні положення, які суперечили б загальноприйнятим положенням.
Стаття 69. Емір може оголосити військовий стан в країні у винятковому випадку, визначеному законом.
Стаття 71. Початок оборонної війни указом оголошує емір. Наступальна війна заборонена [ Конституции государств (стран) мира Конституция Катара http://worldconstitutions.ru/?p=86&page=2].
Бахрейн
Бахрейн - конституційна монархія (спадковий емірат). Династія аль Халіфа перебуває при владі в Бахрейні з 1783. Глава держави - емір. У 1973 р. була прийнята конституція, відповідно до якої пройшли вибори в законодавчий орган - однопалатний парламент (Національні збори). Однак уже в 1975 р. емір розпустив парламент і став керувати країною за допомогою призначеного ним Кабінету міністрів, який поєднує функції органу законодавчої та виконавчої влади. Уряд складається в основному з близьких родичів еміра. Ця Рада уповноважена розробляти і подавати еміру і уряду рекомендації, що стосуються зовнішньої та внутрішньої політики. Політичні партії в країні знаходяться під забороною [ Бахрейн http://www.krugosvet.ru/enc/strany_mira/BAHREN.html ].
Розглянемо детальніше Конституцію Бахрейну.
Передмова до Конституції.
Згідно з поправками до Конституції, населення Бахрейну сповідує іслам, в якому бачить кодекс законів і спосіб життя, оголошує про свою приналежність до арабської нації, про співпрацю з Радою об'єднання країн Перської затоки сьогодні і в майбутньому, а також про боротьбу за все, що допоможе досягти справедливості і миру для всього людства. Поправки до Конституції виходять з наступної причини: благородні люди Бахрейну вважають, що іслам приносить порятунок в цьому житті і в наступному, а також що іслам не сумісний з поняттям інертності або фанатизму, але він постулює, що мудрість - мета віруючої людини. Для досягнення цієї мети необхідно слухати і спостерігати за всією людською спадщиною як на Заході, так і на Сході, щоб почерпнути з неї вигідні, які підходять для нашої релігії цінності і традиції.
Безсумнівно, дані конституційні поправки відображають як волю правителя, так і волю народу, враховують високі цінності і гуманістичні принципи, про які йдеться в Національній Хартії, а також вони гарантують, що громадяни Бахрейну зможуть досягти положення настільки високого, наскільки це дозволяють їх здатності і підготовка. Ці поправки відповідають величі історії і дозволяють Бахрейну займати гідне місце серед цивілізованих світових націй.
Глава 2. Основи суспільства.
Стаття 10. Економіка. Держава докладає зусиль для досягнення економічної єдності з країнами, що входять до Ради об'єднання країн Перської затоки і Лігою арабських країн, а також до всього, що веде до відновлення відносин, співпраці, координації та взаємної допомоги між ними.
Стаття 21. Притулок. Видача політичних біженців заборонена.
Стаття 30. Військова служба. Досягнення миру є метою держави Бахрейн. Особи, які не є громадянами Бахрейну, можуть бути притягнуті до подібної службі тільки в разі граничної необхідності, як це визначено законом.
Глава 4. Державна влада. Загальні положення.
Розділ 1. Глава.
Стаття 37. Угоди. Мирні угоди і угоди про союз, угоди, що стосуються державної території, природних ресурсів, права суверенітету, публічних та індивідуальних прав громадян, угоди, що стосуються торгових відносин, вантажоперевезень, угоди, які призводять державну скарбницю до позабюджетних витрат або тягнуть за собою поправки в законодавстві Бахрейну, повинні бути оприлюднені відповідно до закону, щоб бути дійсними.
Стаття 40. Король призначає і звільняє з посади цивільних, військовослужбовців, делегатів в зарубіжні держави, представників в міжнародних організаціях у встановлених межах і на законних умовах, а також акредитує представників іноземних держав та організацій [ Конституции государств (стран) мира Конституция Бахрейна http://worldconstitutions.ru/?p=86&page=2].
Кувейт
За формою правління Кувейт квазі конституційна монархія. Політичний режим - абсолютистський з елементами парламентаризму. Політичних партій в країні немає. Законодавча влада належить Еміру (голова держави) і Національним зборам. Виборчим правом користуються тільки чоловіки, грамотні, вроджені кувейтці. Глава держави - спадковий Емір, який фактично має всю повноту влади в країні. Емір сам призначає спадкоємця престолу. Це призначення потім затверджується парламентом. У період між сесіями Національних зборів він може видавати декрети, які мають силу закони, які потім повинні бути внесені до парламенту для затвердження. Емір може розпускати Національні збори декретом, позначивши причини такого рішення. Виконавча влада належить Еміру і Раді міністрів [ Державний устрій http://www.zen.in.ua/k/kuvejt-kuvejt-derzhava/derzhavnij-ustrіj ].
Проаналізуємо Конституцію.
Зокрема, у Конституції сказано: «з бажанням здійснювати демократичне правління нашою дорогою Країною і з вірою в роль цієї Країни в просуванні Арабського націоналізму і в розвитку миру в усьому світі і людської цивілізації. Прагнучи до кращого майбутнього для Країни, її процвітання, вищому міжнародному становищу приймаємо даний закон».
Стаття 46. Екстрадиція політичних біженців заборонена.
Стаття 68. Емір оголошує оборонну війну. Загарбницька війна заборонена.
Стаття 70. Емір укладає договори по декрету і передає їх негайно в Національну Асамблею, докладаючи відповідну резолюцію. Договір буде мати силу закону після його підписання, ратифікації та опублікування в Офіційній Газеті. Проте, договори про мир і вступ в союзи або блоки; договори, що стосуються території Держави, його природних ресурсів або суверенітету або соціальних чи індивідуальних прав громадян, торговельні договори, договори про навігації і місце проживання, а також договори, що тягнуть за собою додаткові витрати, не закладені в бюджет, а також такі, які вносять поправки до законів Кувейту, входять в силу тільки якщо приймаються відповідно до закону. Ні в якому разі договори не можуть включати секретні положення, що суперечать вищезазначеним.
Стаття 157. Мир - це мета Держави і захист цілісності Країни, яка є частиною Великого Арабського Світу [Конституции государств (стран) мира Конституция Кувейта http://worldconstitutions.ru/?p=86&page=2 ].
Підсумовуючи, вищезазначене ми прийшли до висновку, що вся повнота влади зосереджена в руках глави держави, рішення якого мають абсолютний характер і не підлягають обговоренню, а наявність законодавчої, виконавчої і судової гілок влади, створює ілюзію демократії та свободи.
Разом з тим, ми повинні не забувати, що для кращого втілення в життя своїх задумів, щодо поступового розвитку країни та планів щодо співпраці з іншими акторами, наростання могутності та авторитету, кожна з даних держав відкриває консульські та дипломатичні представництва, надсилає дипломатичних представників у тій чи іншій країні. Можливим це стає завдяки існуванню Міністерств закордонних справ. Проаналізуємо основні функції міністерств.
Наприклад, обов’язки Міністерства закордонних справ Оману вказані в статті № 4, виданій королівським указом № 32/2008 [Oman, Ministry of Legal Affairs (2008). Royal Decree No. 32/2008. Official Gazette]:
- захист інтересів Оману з іншими країнами;
- встановлення дипломатичних відносин з рештою світу;
- захист інтересів громадян Оману за межами Оману;
- координація з іншими міністерствами і відомствами щодо розробки техніко-економічних відносини з іншими країнами;
- участь в двосторонніх і багатосторонніх комітетах;
- участь в переговорах між іншими країнами і конференціях по відношенню до роботи міністерства;
- оцінка ставлення до Оману з боку інших країн і міжнародних організацій;
- моніторинг міжнародних подій;
- розвиток політичної позиції Оману щодо регіональних та глобальних подій;
- співпраця з іншими міністерствами в справі заохочення іноземних інвестицій і розвитку експорту;
- розвиток діалогу між країнами і усунення суперечок за допомогою мирних методів;
- проведення юридичних процедур по ратифікації міжнародних договорів;
- випуск дипломатичних паспортів;
- контроль дипломатичні представництва в Омані;
- створення товариств дружби з іншими країнами [ Ministry of Foreign Affairs (Oman) https://en.wikipedia.org/wiki/Ministry_of_Foreign_Affairs_(Oman) ].
Різноманітними функціями наділене Міністерство закордонних справ і міжнародної співпраці Об’єднаних Арабських Еміратів, зокрема, воно відображає яскраве обличчя і характер суспільства ОАЕ і служить в якості вікна до зовнішнього світу. Міністерство наголошує на важливості досягнення загального миру і мирним шляхом врегулювання міжнародних суперечок шляхом діалогу і правової діяльності.
За допомогою своїх посольств, дирекцій та дипломатичних місій по всьому світу, Міністерство закордонних справ та міжнародного співробітництва служить сполучною ланкою між мудрим керівництвом і народом ОАЕ, з одного боку, і рештою світу з іншого боку. Міністерство, прагне зміцнити дружбу і співробітництво з іншими країнами, докладає всіх зусиль для підвищення економічного і культурного розвитку та миру в усьому світі.
Міністерство бере на себе ряд обов'язків, як це передбачено конституцією ОАЕ і федеральними законами, і відповідно до принципів країни. Відповідно до постанови Кабінету міністрів № 6 (2001) про організаційну структуру, Міністерства закордонних справ та міжнародного співробітництва доручено ряд завдань:
- налаштування зовнішньої політики країни;
- здійснення нагляду за всіма зовнішніми зв'язками, в тому числі: організація участі країни в організаціях, конференціях і виставках;
- захист інтересів країни і її громадян за кордоном;
- збір, аналіз і оцінка політичної та економічної інформації, організації зв'язку між міністерствами країни і пов'язаних з ними відомств, а також між установами та урядами;
- просування іміджу країни, її цінностей і політики;
- проведення всіх церемоній і формальностей для місій, які представляють країну;
- видача та поновлення дипломатичних і спеціальних паспортів для громадян, видача та продовження звичайних паспортів для громадян ОАЕ за кордоном;
- надання віз для в'їзду в країну або для транзиту;
- підготовка та надання дипломатичним представництвам, консульствам адміністративну і фінансову інформацію для того, щоб представницькі місії країни мали змогу виконати свої завдання, і нагляд за всіма країнами дипломатичних і консульських місій [ United Arab Emirates Ministry of Foreign Affairs and International Cooperation http://www.mofa.gov.ae/EN/TheMinistry/Pages/About-Us.aspx ].
[ Kindom of Saudi Arabia Ministry of Foreign Affairs http://www.mofa.gov.sa/sites/mofaen/MainContactUs/Pages/ContactGeneral.aspx ]
[ Ministry of Foreign Affairs (Kuwait) https://en.wikipedia.org/wiki/Ministry_of_Foreign_Affairs_(Kuwait) ]
[ Kindom of Bahrain Ministry of Foreign Affairs http://www.mofa.gov.bh ]
Реалізація Міністерствами закордонних справ країн-монархій Перської затоки у повній мірі та за допомогою практично організованої роботи своїх прямих функцій, дозволить здійснювати ефективну зовнішню політику та працювати на заданий курс, зокрема у руслі співпраці, економічного зростання та добробуту.
