Правила оформлення пояснювальної записки та графічного матеріалу

Пояснювальну записку випускної роботи оформляють, як правило, машинописним способом або за допомогою комп'ютера.

Текст розміщують на одному боці стандартного аркуша (210x297 мм) через два міжрядкові машинописні (1,5 комп'ютерні) інтервали до тридцяти рядків на сторінці. Мінімальна висота шрифту 1,8 мм, що відповідає 14-му розміру комп'ютерного шрифту. На кожному аркуші повинні бути поля: ліворуч, зверху та знизу — не менше ніж 20 мм, праворуч — не менше за 10 мм. Шрифт друку повинен бути чітким, чорного кольору. Щільність тексту має бути однаковою. Друкарські помилки, описки та графічні нечіткості, виявлені під час оформлення записки, повинні виправлятися тим самим кольором після акуратного підчищення чи за допомогою коректора.

Виклад змісту тексту має бути коротким, чітким, без зайвого суб'єктивного тлумачення. Терміни та визначення повинні відповідати стандартам, а за їх відсутності — загальноприйнятим у науково-технічній літературі. Текст пояснювальної записки поділяється на розділи, підрозділи, пункти. Розділи та підрозділи, які відображають зміст і результати роботи, повинні мати заголовки. Заголовки розділів тексту, які відповідають структурним частинам випускної роботи, друкують великими літе­рами симетрично до тексту. Кожний розділ потрібно починати з нової сторінки.

Заголовки підрозділів і пунктів (якщо такі є) друкуються малими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. У кінці заголовка крапку не ставлять. Підкреслювати заголовки і переносити слова в них не допускається. Відстань між заголовками та подальшим текстом має дорівнювати трьом міжрядковим інтервалам, а відстань між заголовком і останнім рядком попереднього тексту (якщо кінець одного і початок іншого підрозділу розташовуються на одній сторінці) — чотирьом міжряд­ковим інтервалам. Кожну сторінку роботи нумерують. Нумерація має бути наскрізною, причому першою сторінкою є титульний аркуш, другою — індивідуальне завдання, третьою — анотація. Сторінки нумерують арабськими цифрами у правому верхньому куті аркуша. На титульному аркуші та індивідуальному завданні номер не ставиться. Якщо в тексті є рисунки і таблиці, виконані на окремих сторінках, їх необхідно включити в загальну нумерацію. Сторінки з додатками та списком літератури також наскрізно нумерують. Після номера розділу ставлять крапку. Підрозділи, пункти слід нумерувати арабськими цифрами в межах кожного розділу. Номер підрозділу повинен складатися з номера розділу та підрозділу, розділених крапкою. У кінці номера підрозділу також ставиться крапка (наприклад, "2.1."). Номер пункту має складатися з номера розділу, підрозділу і пункту, розділених крапками (наприклад, "2.1.3.").

Кількість ілюстрацій у роботі визначається її змістом і має бути достатньою для розкриття ідей роботи. Усі ілюстрації (фотографії, схеми, креслення тощо) називаються рисунками, які нумерують послідовно в межах розділу або наскрізно (якщо рисунків небагато) арабськими цифрами. Номер рисунка має складатися із номера розділу та порядкового номера рисунка, розділених крапкою (наприклад, "Рис. 1.2.").

Цифровий матеріал записки необхідно оформляти у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати змістовний заголовок, який розміщується під словом "Таблиця" з її номером. Таблицю слід розміщувати після першої згадки у тексті записки так, щоби її зручно було розглядати. Переносячи частину таблиці на наступну сторінку, нумерацію вертикальних стовпців слід повторити, а над нею розмістити слова "Продовження табл." із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, розділених крапкою (наприклад, "Таблиця 1.2"). Посилаючись в тексті на таблицю, вказують її повний номер, а слово "таблиця" пишуть у скороченому вигляді, наприклад, "(табл. 1.2)".

Формули нумерують у межах розділу арабськими цифрами. Номер формули складається з номера розділу і її порядкового номеру, розділених крапкою, наприклад, "(1.2)". Номер формули слід брати у круглі дужки і розташовувати праворуч на рівні нижнього рядка формули, якої він стосується. Посилаючись на формулу в тексті, необхідно подати її повний номер у дужках, наприклад, "У формулі (1.2)...".

До списку літератури включають усі використані джерела, які розташовують у послідовності посилань по тексту записки або за алфавітом. Інформація про видання (монографії, книги, брошури, довід­ники тощо) має містити: прізвище та ініціали автора, заголовок, місце видання, видавництво і рік видання, обсяг у сторінках. Прізвище автора подається в називному відмінку, наприклад: 1.Гриньова В. М. Соціально–економічні проблеми інноваційного розвитку підприємств: монографія / В. М. Гриньова, О. В. Козирєва. – Х.: ВД “ІНЖЕК”, 2006. – 192 с

У тексті пояснювальної записки робляться посилання на відповідні джерела, матеріали чи окремі результати, що використовувались для виконання роботи і наведені у списку літератури. Посилання в тексті на джерела необхідно позначати порядковим номером за переліком їх у списку літератури у квадратних дужках, наприклад "... у працях [3, 8, 10, 12]." чи "...[18, с. 28—32]...".

Додатки оформляються після списку літератури, як продовження роботи на наступних її сторінках. Тексту додатків передує аркуш з номером розділу і назвою "Додатки". Кожен додаток починається з нової сторінки, в правому верхньому куті якої друкують слово "Додаток". Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично до тексту сторінки ("Додаток А").

Графічні матеріали випускної роботи повинні в наочній формі відображати основні результати, висновки та рекомендації, мати певну логічну послідовність, а в сукупності повністю розкрити тему роботи.

Залежно від теми роботи графічний матеріал може виконуватися у вигляді слайдів, демонстраційних креслень і плакатів, що містять таблиці, графіки, діаграми, формули, схеми тощо, які є у пояснювальній записці.