Характеристика здібностей дітей.

Тема 24. Розвиток здібностей у дошкільному віці

План

1. Характеристика здібностей дітей.

2. Пізнавальні здібності дошкільників.

3. Практичні здібності дошкільників.

4. Спеціальні здібності дошкільників.

5. Вивчення здібностей дитини.

6. Умови розвитку здібностей у дошкільному віці.

7. Робота з обдарованими дошкільниками.

 

Література

1. Абрамова Г. С. Возрастная психология. – М.: Академический проект, 2001.

2. Венгер Л. А., Мухина В. С. Психология. – М.: Просвещение, 1988.

3. Власова О. І. Педагогічна психологія. – К.: Либідь, 2005.

4. Выготский Л. С. Вопросы детской психологии. – СПб.: Союз, 1997.

5. Детская практическая психология / Под ред. Т. Д. Марцинковской. – М., 2000.

6. Детская психология / Под ред. Я. Л. Коломинского, Е. А. Панько. – Минск: Университетское, 1989.

7. Дьяченко О. М., Лаврентьева Т. В. Психологическое развитие дошкольника. – М.: Педагогика, 1984.

8. Задесенець М. П. Вікові особливості розвитку дітей і формування їх особистості. – К.: Вища школа, 1978.

9. Лейтес Н. С. Способность и одаренность в детские годы. – М.: Педагогика, 1984.

10. Люблінська Г. О. Дитяча психологія. – К.: Вища школа, 1978.

11. Мухина В. С. Детская психология. – М.: ЗКСМО-Пресс, 2000.

12. Одаренные дети. – М.: Прогресе, 1991.

13. Павелків Р.В., Цигіпало О.П. Дитяча психологія: Навч. посіб. – К.: Академвидав, 2008.

14. Савенков А. И. Путь к одаренности: Исследовательское поведение дошкольников. – СПб.: Питер, 2004.

15. Смирнова Е. О. Детская психология. – М.: Владос, 2003.

16. Способности ваших детей / Сост. Н. П. Линькова, Е. А. Шумилин. – М.: Просвещение, 1969.

17. Субботский Е. В. Ребенок открывает мир. – М.: Просвещение, 1991.

 

Характеристика здібностей дітей.

Цілеспрямований розвиток здібностей є найбільш складною і суперечливою проблемою формування знань, умінь і навичок як основних складових, що визначають готовність дитини до діяльності й усвідомленої поведінки. Прагнення розв'язати її зумовлене постійно зростаючою потребою суспільства удосконалювати умови підготовки дитини до трудової діяльності та спілкування як провідних форм її взаємодії із соціальним і природним середовищем.

Здібності – індивідуально-психологічні якості особистості, що передбачають і забезпечують успішність виконання нею діяльності.

Сферою їх вияву є галузі практичної, наукової і мистецької діяльності. Здібності за інших рівних умов полегшують засвоєння знань, формування умінь і навичок, які призводять до подальшого їх розвитку. До здібностей належать не усі психологічні властивості, а тільки ті, які відрізняють одну людину від іншої.

Процес реалізації здібностей передбачає вияв дитиною активності, зумовленої як характером та цілями тієї чи іншої діяльності, так і її мотивацією, схильностями та інтересами.

Часто здібності вважають вродженими, однак науковий аналіз показує, що вродженими можуть бути лише задатки, а здібності є результатом їх розвитку.

Задатки – генетично закріплені анатомо-фізіологічні особливості мозку і нервової системи.

До них належать передусім будова головного мозку, органів чуття, властивості нервової системи, якими організм наділено від народження. Анатомо-фізіологічною основою задатків є будова і функції вищої нервової системи, такі властивості процесів, як сила, врівноваженість і рухливість. Слабкість нервової системи є підґрунтям високої сенсорної чутливості, що позитивно позначається на розвитку багатьох здібностей. Проте задатки є потенціями розвитку здібностей, а визначальним чинником їх формування виступають умови життя та особливості набуття соціального досвіду. У діяльності дитини здібності не лише виявляються, а й під керівництвом дорослого формуються та розвиваються.

Задатки є лише можливостями та передумовами розвитку здібностей, хоча не гарантують їх появу і розвиток. Жодна дитина, якими б задатками і здібностями вона не володіла, не може стати талановитим математиком, музикантом чи художником, якщо не буде цілеспрямовано, старанно і наполегливо займатись відповідною діяльністю. Задатки є багатозначними. На основі одних і тих же задатків можуть розвиватися неоднакові здібності, залежно від характеру та вимог діяльності, якою займається дитина, а також від умов життя та виховання.

Здібності мають якісну та кількісну характеристику. Якість здібностей визначається тією діяльністю, умовою успішного виконання якої вони виступають. За якістю здібності класифікують на математичні, технічні, художні, літературні, музичні, організаторські, спортивні тощо.

Здібності поділяють на загальні і спеціальні.

Загальні, такі, як спостережливість, хороша пам'ять, творча уява, є важливими для багатьох видів діяльності. Спеціальні ж відіграють важливу роль лише у конкретних видах діяльності – художній, літературній, музичній та ін.

Загальні здібності утворюють дві групи: пізнавальні і практичні.

Створення дорослим спеціальних ситуацій і умов розвиває здібності дітей.