Основи конституційного права Китаю.

Китай розташований у східній частині Азії

За формою правління –республіка соціалістичного типу

За формою територіального устрою – унітарна з автономними утвореннями. Відповідно до Конституції КНР в країні прийнято трьохступеневий адміністративний поділ: 1) Країна поділена на провінції, автономні райони та міста центрального підпорядкування. 2) Провінції та автономні райони поділені на автономні округи, повіти, автономні повіти та міста. 3) Повіти та автономні повіти поділені на волості, національні волості та поселення. Автономні райони, автономні округи та автономні повіти є територіями національноої автономії. За необхідності держава може утворювати особливі адміністративні райони. На теперішній час країна поділена на чотири міста центрального підпорядкування – Пекін, Шанхай, Тяньцзінь, Чунцін; 23 провінції; 5 автономних районів. 1 липня 1997 року офіційно був створений Особливий адміністративний район Сянган, а 20 грудня 1999 року офіційно був створений ОАР Аомень.
За політичним режимом - демократія, в процесі становлення.

Конституція. Прийнята в 1982р. (до неї в КНР діяла конституція 1954, 1975 и 1978 р.).

Всенародним обговорюванням, а потім ратифікована парламентом (Все китайськими Зборами народних представників). Кодифікована. Жорстка.

 

Державний устрій

Вищі органи державної влади. В Китаї не прийнята концепція розподілу влади. Вважається, що органами державної влади є тільки представницькі органи типу ради.

Структура органів державної влади:

1. Органи державної влади (вищі і місцеві)
2. Органи державного управління (вищі – уряд, місцеві – виконавчі комітети зборів народних представників)
3. Органи суду і прокуратури

В Китаї на центральному рівні існують шість владних структур: Всекитайські Збори народних представників, Голова КНР, Державна Рада, Центральна Військова Рада, Верховний Народний Суд і Народна Прокуратура.

Верховний орган державної влади (парламент) – Всекитайські збори народних представників (за конституцією не більше 3000) обираються на п’ять років.

Однопалатний орган. Відповідно до Конституції КНР та інших законів КНР сесії ВЗНП скликаються Постійним Комітетом ВЗНП раз на рік, зазвичай у першому кварталі. Збираються на 2 – 3 тижні на рік. А в інший час працює Постійний комітет Всекитайських зборів народних представників. Має самостійні повноваження, підконтрольний ВЗНП. Не має фракцій. Депутат одночасно повинен працювати на виробництві, в установах.

Його повноваження охоплюють чотири аспекти: законодавчий, призначення і зміщення кадрів, прийняття рішень і контрольний.

1. Законодавча влада: ВЗНП має повноваження вносити поправки до Конституції КНР, розробляти та виправляти основні закони держави

2. ВЗНП має повноваження обирати призначати звільняти зпосади працівників і керівників інших вищіх органів державної влади, а саме: обирати членів Постійного Комітету ВЗНП, Голову і заступників Голови КНР; призначати кандидатур Прем`єра Держради КНР, кандидатури заступників Прем`єра, членів Держради, міністів, голів державних комітетів, Головного ревізора, Відповідального секретаря; обирати голову ЦВС, призначати інших членів ЦВС, обирати голову Верховного Народного Суду і Генерального прпокурора Верховної Народної Прокуратури; звільняти з посади працівників і керівників, назначення яких належить до прерогативи ВЗНП.

3. ВЗНП має повноваження приймати важливі державні рішення: розглядати і затверджувати доповіді про виконання планів народногосподарського і соціального розвитку, розглядати і затверджувати проект державного бюджету і звіти про його виконання, затверджувати створення адміністративних одиниць на рівні провінцій (автономного району, міста центрального підпорядкування), виносити рішення стосовно утворення особливих адміністративних районів іх політичного устрою, виносити рішення стосовно питань війни і миру. ВЗНП також володіє іншими повноваженнями, що відповідають його статусу вищого державного органу влади

4. ВЗНП має повноваження здійснювати контроль за роботою інших вищіх державних органів: ВЗНП здійснює контроль за дотриманням Конституції КНР. Відповідно до Конституції КНР Державна Рада, Верховний Народний Суд і Верховна Народна Прокуратура формується Всекитайськими Зборами народних представників і є підзвітні та підконтрольні йому. Здійснюючи контрольну функцію, ВЗНП контролює від імені народу роботу уряду та інших держівних органів.

Глава держави. Згідно діючої Конституції, для кандидатів на посаду Голови і заступника Голови КНР обов'язкові дві умови:

· політична умова - кандидат повинен бути громадянином КНР і мати громадянство КНР; повинен мати право обирати і бути обраним;

· вікова умова – кандидат повинен бути старше 45 років. Головою КНР повинен бути політично зрілий громадянин, з багатим досвідом і широким життєвим світоглядом, який має поважну репутацію і високий престиж. Обирається ВЗНП на 5 років, на 2 терміни.

Голова КНР є важливою складовою структури державних органів Китаю, незалежним державним органом. Голова КНР виконує функції голови держави за рішенням Всекитайських зборів народних представників і їх Постійного комітету. З погляду процедури, протоколу і символіки, Голова КНР володіє найвищим статусом. Проте з погляду сутності державної діяльності, Голова КНР не може самостійно вирішувати ніяких державних справ, а тільки виконує свої функції на підставі рішень Всекитайських зборів народних представників і їх Постійного комітету.

Згідно діючої Конституції, повноваження Голови КНР поділяються на внутрішні і зовнішні.

Внутрішні повноваження: на підставі рішень Всекитайських зборів народних представників і Постійного комітету ВЗНП оприлюднює закони, призначає і звільняє Прем'єра, заступників Прем'єра і членів Держради, міністрів, голів комітетів і комісій, Головного ревізора, начальника Секретаріату, нагороджує державними нагородами і присуджує почесні звання, опубліковує укази про амністію, про введення військового стану, оголошує про стан війни, опубліковує укази про мобілізацію.

Зовнішні повноваження: від імені КНР приймає дипломатичних представників іноземних держав; за рішенням Постійного комітету ВЗНП направляє і відкликає повноважних представників в іноземних державах; ратифікує і денонсує договори і важливі угоди, пов’язані з іноземними державами.

Голова КНР і його заступник обираються Всекитайськими зборами народних представників і безпосередньо підпорядковуються їм.

 

Центральний виконавчий орган КНР. Державна Рада КНР – Центральний народний уряд, найвищий орган виконавчої влади.

До складу Ради входять Прем`єр, заступники Прем`єра, члени Держради, голови міністерств та державних комітетів, Голвний ревізор, Відповідальний секретар. Кандидатуру на посаду Прем`єра висуває Голова КНР, затверджує ВЗНП; голова КНР призначає і зміщує Прем`єра Держради. Інші члени Держради висуваються Прем`єром, затверджуються ВЗНП або його Постійним Комітетом, призначаються і зміщуються головою КНР. Строк повноважень Держради кожного скликання 5 років. Прибування членів Держради на посаді не повинно перевищувати двох скликань. В роботі Держради втілюється принцип відповідальності Прем`єра за роботу уряду і відповідальності міністрів та начальників держкомітетів за роботу своїх підрозділів. На Державну Раду покладений обов`зок втілювати в життя курс і політику КПК і законодавчі акти, прийняті ВЗНП. Вона керує внутрішніми та зовнішніми справами, обороною, фінансами, економікою, культурою та просвітницькою роботою в Китаї.Відповідно до Конституції КНР Держрада КНР володіє широкою сферою функцій, які зводяться до наступного: адміністративне законодавство, право законодавчої ініціативи, адміністративна влада, економічне управління, управління соціальним життям та інші функції.

 

Центральна Військова Рада КНР є найвищим державним військовим органом, відповідальним за керівництво збройними силами всієї країни.

Збройні Сили КНР складаються з: Народно-визвольної армії Китаю (НВАК) - регулярної армії держави, основним завданням якої є зміцнення національної оборони, відсіч агресії, захист батьківщини, участь у розбудові країни і сумлінному служінні народу; Народної збройної міліції Китаю, яка несе відповідальність за захист безпеки громадян, забезпечення громадського порядку та охорону державних кордонів;Народного ополчення, що є масовою збройною силою, сформованою без відриву його членів від виробництва.

У складі Центральної Військової Ради – Голова, декілька заступників Голови і члени Ради.

Термін повноважень Центральної Військової Ради – 5 років, члени Ради можуть переобиратися на наступний термін.

 

Судова влада КНР. Органу конституційного контролю не існує. Тому, що вище ВЗНП не може стояти ніякий орган. Існують загальні та спеціальні суди. Загальні – це Верховний народний суд (затверджує смертельні вироки) і місцеві народні суди трьох ступенів, а спеціальні – це військові суди. Населення рідко звертаються до суду, переважають недержавні, неформальні способи вирішення спорів.

Система судових інстанцій Китаю включає суд першої і другої інстанції з позицій процесуального права, і чотири рівні і дві інстанції з точки зору системи народних судів. Місцеві народні суди різних ступенів виносять вироки і рішення у справах, що входять до їх компетенції, як суд першої інстанції, якщо сторони у справі не згодні з їх рішенням, вони можуть у визначені законом терміни подати апеляцію до вищестоящого народного суду; вирок або рішення, прийняте після розгляду скарги або протесту вищестоящим народним судом, є вироком і рішенням другої інстанції. Згідно системі судів першої і другої інстанцій, вироки і рішення народного суду як суду другої інстанції є остаточними і не підлягають оскарженню.

Верховний Народний Суд є найвищим судовим органом держави, що незалежно здійснює судову владу, а також найвищим органом нагляду по відношенню до місцевих народних судів різних рівнів і спеціалізованих народних судів. Верховний Народний Суд відповідальний перед ВЗНП і їх Постійним комітетом і підзвітний їм. Голова і заступники Голови Верховного Народного Суду, а також члени судової колегії, призначаються на посаду і звільняються з посади за рішенням ВЗНП.

Повноваження Верховного Народного Суду: розглядає апеляції і зустрічні позови, перевіряє вироки по вищій мірі покарання і рішення народних судів різних рівнів, визначає сутність злочинів, не передбачених кримінальним кодексом, роз'ясняє і вирішує відповідні юридичні проблеми і т.ін.

Народна прокуратура КНР є органом державного нагляду за дотриманням законності. Система народної прокуратури Китаю має чотири інстанції: нижчу, середню, вищу і Верховну народну прокуратуру. Структура органів народної прокуратури відповідає системі народних судів.

Верховна народна прокуратура як найвищий державний орган прокурорського нагляду, незалежно здійснює прокурорську владу від імені держави і несе відповідальність безпосередньо перед Постійним комітетом ВЗНП. Її основне завдання: керувати місцевими народними прокуратурами різних рівнів і особливими народними прокуратурами у здійсненні, відповідно до закону, правового нагляду, гарантувати єдність і правильність виконання державних законів.

 

Основи конституційного права Бразилії Держава в Південній Америці. До початку XIX в. країна була колонією Португалії. У 1822 р. проголошена незалежною імперією, в 1889 р. - республікою. У 1964 р. в Бразилії був здійснений військовий переворот і встановлений авторитарний політичний режим. Під тиском опозиції і виступів народних мас військовий режим виконав значну еволюцію у бік лібералізації; у січні 1985 р. в країні був вибраний цивільний Президент.

За формою правління – президентська республіка.

За формою територіального устрою – федерація (відносно централізована, асиметрична ) 26 штатів і федеральний округ (тет знаходиться столиця) і три федеральні території, які підпорядковуються центру. Штати не мають суверенітету, права виходу із суб’єкта федерації. принципам федерального Основного закону. Система органів влади і управління в штатах багато в чому схожа з федеральною. Кожен штат мають однопалатні законодавчі збори (обирається на 4 роки); обираний населенням губернатор штату є головою уряду. Штати мають власну судову систему, що діє на основі принципів, встановлених федеральною Конституцією.

За політичним режимом - демократія, в процесі становлення.

Конституція. Діє Конституція 1988р. прийнята Установчими зборами (42тис. слів – ІІ-га по об’єму після Конституції Індії). 8- ма в історії Бразилії. Конституція – демократична – передбачає: багатопартійність, розподіл влади, посилення ролі парламенту, зменшує повноваження президента, зрівнює положення штатів тощо. Конституція жорстка. Кодифікована. В конституції говориться про вибори та референдум, але не уточнюється їх різниця.

 

Законодавча влада Бразилії.

Найвищий законодавчий орган - двопалатний Національний конгрес, що складається з Палати депутатів і Федерального Сенату. Обидві палати обираються прямим і таємним голосуванням (депутати на 4 роки, сенатори - на 8 років). Палата депутатів є органом загальнонаціонального представництва. Число депутатів від кожного штату населенню, що пропорційно проживає в нім, але не повинно бути менше 6. Федеральні території представлені двома депутатами (кожна). Депутати обираються по пропорційній системі і правилу найбільшої середньої. Федеральний Сенат (верхня палата) представляє суб'єктів федерації. Кожен штат, як і федеральний округ, представлений 3 сенаторами. Сенатори обираються по мажоритарній системі. Кожні 4 року Сенат оновлюється поперемінно на 1/3 і 2/3.

Законодавчий орган – Національний конгрес.

 

Палата депутатів 513 депутатів Сенат 81 сенатор

Національний конгрес працює сесійно, збирається два рази на рік (з 15 лютого по 30 червня, і з 1 серпня по 15 грудня)

Законодавча ініціатива належить членам палат Конгресу, Президентові Республіки, Федеральному Верховному суду, вищим трибуналам, генеральному прокуророві Республіки і громадянам Республіки у випадках і по предметах, передбачених Конституцією.

Повноваження Національного конгресу розподілені:

 

 

Питання, які вирішує із санкції Президента Питання, які вирішує самостійно

(всього 17 питань) (міжнародні договори, призначає оклад

збройні сили, податки, національні питання, президенту,

територіальні питання, утворення прокуратури) уповноваження Президента оголошувати війну, укладати мир, вирішувати прохід іноземних військ через національну територію або тимчасове їх знаходження на цій території, дозвіл Президентові Республіки або Віце-президентові залишати країну, якщо їх відсутність перевищуватиме 15 днів, санкціонування оголошеного Президентом військового або облогового положення, федерального втручання, а також припинення цих заходів; обрання 2/3 члени Федерального Рахункового трибуналу; санкціонування референдумів і плебісцитів; контроль за діяльністю федеральної адміністрації.

Глава держави, уряду і верховний головнокомандуючий -Президент Республіки, що обирається безпосередньо громадянами на 4 роки (до 1994 р. - 5 років) без права переобрання. Одночасно з Президентом обирається Віце-президент. Як глава держави Президент привласнює відзнаки і почесні звання; здійснює помилування і зменшує термін покарання; призначає, після затвердження Федеральним Сенатом, суддів Федерального Верховного суду і судів вищої інстанції, губернаторів територій, генерального прокурора Республіки, президента і директорів Центрального банку і інших державних цивільних службовців, якщо це потрібно законом; інших федеральних суддів і генерального адвоката Республіки; частина суддів Федерального Рахункового трибуналу, членів Ради Республіки і Ради національної оборони (з відома Сенату). У сфері законодавства Президент здійснює право законодавчої ініціативи, санкціонує, промульгував закони і розпоряджається про їх публікацію, має право накладати вето на закони, здійснює делеговане законодавство, у разі термінової необхідності видає акти з силою закону (з подальшим уявленням їх в Конгрес). В області внутрішньої і зовнішньої безпеки Президент наділений правом оголошувати військове і облогове положення; оголошувати федеральне втручання; здійснювати верховне командування озброєними силами, заохочувати вищих офіцерів і призначати їх на посаді; скликати і головувати в Раді Республіки і Раді національної оборони і т.д. Президент реалізує виконавчу владу на федеральному рівні за допомогою міністрів держави. Як глава виконавчої влади він призначає і звільняє федеральних міністрів; здійснює вище керівництво державною адміністрацією; направляє в Конгрес, коли відкрита законодавча сесія, урядове повідомлення і план, що описують положення в країні і вимагають необхідних дій; представляє в Конгрес багаторічні плани, бюджет і бюджетні пропозиції, встановлені в Конституції.

Отже, виконавча влада Бразилії належить Президенту, якому допомагають міністри, вони утворюють Кабінет, очолюваний Президентом. Кабінет – дорадчий орган при Президентові (уряду, як колегіального органу не існує)

Судова влада Бразилії. У Бразилії існують дві судові системи - федеральна і штатів, але вони централізовані. Згідно Конституції (ст.92) органами судової влади в Бразилії є: Федеральний Верховний суд; Вищий суд правосуддя; федеральні регіональні суди і федеральні судді; трудові суди і трудові судді; виборчі суди і виборчі судді; військові суди і військові судді; суди і судді штатів, федерального округу і територій. Всі суди в країні діляться на загальних і спеціальних. З вищезгаданих до спеціальних відносяться трудові, виборчі і військові суди.

Найвищим органом в судовій системі є Федеральний Верховний суд, що включає 11 членів, що призначаються Президентом Республіки з відома Федерального Сенату. Його головна функція - здійснення конституційного контролю відносно законів і інших актів Союзу і штатів. Правом оскарження в порядку конституційності наділені Президент Республіки, президії обох палат Національного конгресу, президії законодавчих зборів штатів, губернатори штатів, генеральний прокурор Республіки, політичні партії, представлені в Національному конгресі, профспілки або професійні національні асоціації

Судові системи штатів. До числа загальних судів штатів входять суди правосуддя, суди першої інстанції, суди присяжніх, мирові судді; у число спеціальних - трибунал і судді по військових справах, трудові суди і ін. Мирові суди формуються з громадян, що обираються прямим, загальним і таємним голосуванням на 4 роки, з повноваженнями здійснювати одруження, вирішувати спори і здійснювати примирливі функції неюридичного характеру. Федеральний Верховний суд, інші вищі суди (у тому числі і спеціальні) мають право змінювати кількість нижчих судів і число їх членів. Адміністративні і дисциплінарні питання судового корпусу вирішує особливий орган - магістрат.

Суддями і прокурорами можуть бути призначені особи, що мають 10-річний досвід юридичної практики. Посада федерального судді заміщається в порядку публічного конкурсу, в якому бере участь організація адвокатів Бразилії. Конституція закріплює за суддями право на довічне перебування на посаді після 2 років роботи, а протягом цього періоду усунення з посади може відбутися тільки після остаточного і такого, що не підлягає перегляду рішення суду, в якому вони працюють. Відставка судді з повною виплатою обов'язкова при недієздатності або досягненні 70 років і добровільна при стажі 30 років (після 5 років фактичної діяльності як суддя). Відчуження або зсув з посади і відставка суддів ради суспільних інтересів здійснюється рішенням, прийнятим 2/3 голоси відповідного суду, із забезпеченням можливості захищатися.