РОЗДІЛ ІІ. Проблема правового регулювання вищої освіти в Україні на сучасному етапі у різноманітних наукових підходах

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………..………….3

РОЗДІЛ І. Становлення та розвиток освітньої діяльності в Україні в період незалежності………………………….....................................................................7

РОЗДІЛ ІІ. Проблема правового регулювання вищої освіти в Україні на сучасному етапі у різноманітних наукових підходах…………………………14

РОЗДІЛ ІІІ. Особливості становлення освітнього права як нової галузі

в системі права України………………………………………………………….23

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………28

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ………….……..32

ВСТУП

Актуальність дослідження. Вища освіта – це стратегічний ресурс соціально-економічного і культурного розвитку суспільства, поліпшення добробуту людей, забезпечення національних інтересів, зміцнення авторитету і конкурентоспроможності держави на міжнародній арені.

Суспільство і вища освіта – єдина, взаємопов’язана система. Модернізація вищої освіти – соціально детермінований, керований процес. Його зміст та спрямованість визначається через існуючі в суспільстві політичні механізми взаємодії різноманітних інтересів (класових, корпоративних, професійних тощо), характер їх прояву в освітній політиці, в діяльності її основних суб’єктів, перш за все держави.

Умови існування людства на початку ХХІ століття обумовлюють необхідність переходу до нової стратегії розвитку суспільства на основі знань, інформації, високоефективних технологій. Формування сучасної системи вищої освіти, що відповідає цим цілям, – один із найважливіших пріоритетів для всіх країн і народів світу. Сьогодні вища освіта як ніколи перебуває у центрі особистісного та суспільного розвитку.

Зважаючи на актуальність проблеми, була обрана тема курсового дослідження: “Правове регулювання вищої освітньої діяльності в Україні”.

Об’єктом дослідження є процес правового регулювання вищої освітньої діяльності в Україні.

Предметом дослідження є.

Мета дослідження полягає у

Завдання дослідження:

- здійснити комплексний аналіз чинної нормативно-правової бази, вітчизняних та зарубіжних наукових джерел;

Джерельною базою дослідження є: Закони України “Про освіту”, “Про національну програму інформатизації”, “Про вищу освіту”, Укази Президента України “Про основні напрями реформування вищої освіти України”, “Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до неї в Україні”, Постанова Верховної Ради України “Про стан, напрями реформування і фінансування освіти в Україні”, Постанова Кабінету Міністрів України “Про ліцензування, атестацію та акредитацію навчальних закладів”, “Про затвердження Положення про дистанційне навчання”, Національна доктрина розвитку освіти, Положення “Про державний вищий заклад освіти”, Програма “Освіта. Україна ХХІ століття”.

РОЗДІЛ ІІ. Проблема правового регулювання вищої освіти в Україні на сучасному етапі у різноманітних наукових підходах

 

Проблема створення, вдосконалення та подальшого розвитку правового регулювання сфери освіти в Україні залишається однією найактуальніших. Екс-президент України В.Янукович зазначив: “Для мене, як Глави держави, освітня галузь є пріоритетною, адже за великим рахунком освіта – це головна складова гуманітарної сфери. Вона навчає і виховує, творить людину і громадянина” [9].

Правове регулювання сфери освіти в Україні – це сукупність правових засобів, за допомогою яких держава здійснює правовий вплив на суспільні відносини в освітянській галузі. Мета правового регулювання сфери освіти – забезпечення безперешкодного руху інтересів суб’єктів до цінностей.

Дослідник С.С.Алексєєв виділяє структуру правового регулювання, що характеризується, насамперед, методами і способами регулювання [11, с.67]. Кожна галузь права має свій метод чи сполучення методів правового регулювання. У теорії правового регулювання прийнято виділяти два методи правового впливу:

· метод децентралізованого регулювання, побудований на координації цілей і інтересів у суспільних відносинах, і який застосовується у сфері галузей приватноправового характеру;

· метод централізованого, імперативного регулювання, що базується на відносинах субординації між учасниками суспільних відносин і що використовується у публічно-правових галузях [10, с.156].

РОЗДІЛ ІІІ.