Тема: „Ринкова інфраструктура та її функції”.

План.

Нормальне функціонування ринку передбачає наявність розвиненої системи, що забезпечують здійснення обміну між його суб’єктами. Вона включає різні засоби та організації, за допомогою яких здійснюється рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів та робочої сили. Ця система отримала назву інфраструктури ринку. Головне призначення інфраструктури ринку - забезпечити цивілізований характер діяльності ринкових суб’єктів.

Функції ринкової інфраструктура:

· інфраструктура здійснює правове забезпечення ринку. Це виявляється в установленні для суб'єктів ринку єдиних правил поведінки та охороні їх економічних інтересів шляхом захисту агентів ринку та покарання винних за порушення правових норм. Основу такого регулювання становить, насамперед, цивільний кодекс. Саме він закріплює одну з найважливіших ознак ринку — економічну свободу його суб'єктів. У Цивільному кодексі України визначені основні вимоги такої свободи — рівність суб'єктів, недоторканність власності, свобода договорів, неприпустимість довільного втручання будь-кого у приватні справи, забезпечення відновлення прав і їх судовий захист.

· інфраструктура сприяє підвищенню оперативності та ефективності діяльності ринкових суб'єктів. Це досягається за рахунок спеціалізації окремих агентів ринку на здійсненні певних торгових операцій, що прискорює рух товарів від виробника до споживача і цим сприяє підвищенню ефективності усієї економіки.

· постійна підтримка конкуренції. Такі елементи інфраструктури, як торгові посередники, підвищують мобільність товарів і цим створюють умови для усунення дефіцитності, що виникає на ринках. Підтримці конкуренції сприяють і фінансові посередники, забезпечуючи перелив капіталів між галузями економіки.

· інформаційного забезпечення ринку. Наявність інформації про ціни, платоспроможний попит, пропонування товарів є неодмінною умовою ефективного функціонування ринків. Такою інформацією суб'єктів ринку насамперед забезпечують товарні та фондові біржі, аукціони та ярмарки. Саме в цих елементах інфраструктури зосереджується основна частина інформації про стан ринків.

· Елементи (інститути) ринкової інфраструктури:

· 1. Біржа - це заклад, в якому здійснюються угоди про купівлю-продаж цінних паперів, валюти або масових товарів, що реалізуються за стандартами або зразками. Економічна роль бірж полягає у виявленні загального рівня платоспроможного попиту і пропозиції на капітал, валюту чи товари і встановлення об'єктивних ринкових цін. Залежно від об'єкта угод щодо купівлі-продажу розрізняють товарні, фондові та валютні біржі та біржі праці.

· Товарна біржа — це організація, що діє на основі самоокупності з метою надання посередницьких послуг із укладення торгових угод, упорядкування торгівлі товарами, регулювання торгових операцій і розв'язання торгових спорів, збирання і публікації відомостей про стан виробництва та інших факторів, що впливають на ціни.

· Інститут біржі існує багато століть. Прообразом сучасних бірж були торгові організації в Месопотамії, а перший закон, що регулював біржову торгівлю, був виданий царем Хаммурапі. Історія сучасних бірж починається з XVI ст., що зумовлено біржовим розвитком торгівлі у зв'язку з відкриттям Америки та зміцненням капіталізму в Європі. Перша біржа, механізм торгів на якій близький до сучасного, була заснована в Антверпені 1531 р. Потім виникають Ліонська (1549 р.) та Амстердамська (1608 р.) біржі. Назва походить від латинської „buvsa”, що означає „гаманець”. Спеціалісти вважають, що ця назва пов'язана з іменем бельгійського купця Ван дер Бурсе, який і запропонував ту форму організації торгівлі, що отримала назву „біржа”.

· Товарна біржа характеризується такими рисами:

· здійснення купівлі і продажу не товарів як таких, а контрактів на їх поставку;

· продаж контрактів лише на стандартизовані види товарів, тобто такі, що можуть бути продані великими партіями за зразками або технічним описом;

· регулярність торгів, що дозволяє зосередити на біржі велику кількість покупців і продавців та виявити ринкові ціни;

· вільна купівля і продаж: контрактів;

· дія ринкових цін, що формуються під впливом реального співвідношення попиту та пропозиції;

· здійснення торгів за єдиними біржовими правилами;

· активна і безпосередня участь у торгах біржових посередників;

· наявність типізації, контрактів та мінімальних поставок, що спрощує ведення торгів.

·

· Функції товарної біржі:

· упорядковує торгівлю, надає їй цивілізованих організаційних форм. На біржі торгують не виробники і безпосередні покупці, а посередники, брокери. Це набагато зменшує число учасників торгів. Угоди укладаються лише у приміщенні біржі і лише у чітко визначений час.

· 2) надає посередницькі послуги, що значно економить як час, так і кошти покупців і продавців.

· 3) дає змогу визначати ринковий попит та пропозицію тих чи інших товарів. Тому біржі виступають у ролі специфічних науково-дослідних установ, виконують прогнозну функцію.

· 4) біржі здійснюють так звану котировку цін, тобто визначення середньої ціни на біржові товари. Для цього після закриття біржі (тобто після завершення операційного дня) виводиться середня ціна, яка повинна бути оголошена перед початком наступних торгів.

· 5) біржа встановлює правила торгів, у т. ч. і стандарти на продукцію, що реалізується на ній, розробляє пакети типових контрактів з угод купівлі-продажу, урегульовує спори, що виникають у процесі торгів, та надає певні гарантії по угодах з товарами.

·

· Основним видом діяльності біржі є угоди, або операції - перехід фінансового інструмента (грошей, банківських документів, цінних паперів) від однієї особи до іншої.

· Основні типи біржових угод:

· Форвардна угода — це угода, за якою продавець повинен мати наявний товар і поставити його в зазначений у контракті строк. Розрізняють угоди біржового обороту та позабіржові. Форвардні угоди вигідні для її учасників, бо для продавця вони гарантують збут продукції, а для покупця — її придбання на вигідних умовах і дають певну страховку від зміни цін.

· Ф'ючерсна угода - це біржова угода з купівлі-продажу товару за умови її оплати за узгодженою ціною через певний період часу після закінчення угоди. Такі угоди укладаються, як правило, не для купівлі або продажу товару, а з метою страхування від можливих змін цін або одержання різниці при перепродажу ф'ючерсної угоди. У результаті переважна більшість зобов'язань за цими угодами виконується шляхом сплати або отримання різниці в ціні, а не через поставку реального товару. Вони використовуються на ринках товарів, для яких характерні значні коливання цін і великі обсяги торгівлі.

· Угоди з премією, або опціони - це спекулятивна угода, що полягає у наданні права, а не зобов'язання на купівлю якогось товару у визначену дату в майбутньому за обумовленою на момент укладення ціною з включенням комісійних продавцю. Якщо ціна товару підвищиться, то покупець придбає товар за обумовленою ціною, а з отриманого прибутку виплачує продавцю комісійні. Якщо ціна знизиться, то покупець зможе відмовитися від покупки і буде змушений сплатити комісійні продавцю.

· Щоб застрахуватись від можливих втрат через зміни цін при укладенні угод з реальним товаром, у біржових операціях застосовують хеджування, абопідстраховочні операції. У найзагальнішому вигляді воно вступає як страхування ціни товару від ризику, небажаного для виробника зниження чи невигідного для покупця підвищення.

·

· Класифікація бірж:

· а) відповідно до характеру біржових операцій (товарні біржі реального товару і ф'ючерсні);

· б) залежно від кількості найменувань товарів, що реалізуються (універсальні та спеціалізовані біржі);

· в) за характером угод біржі поділяють (закриті та відкриті).

· При відкритих торгах участь беруть усі зацікавлені особи, між; якими безпосередньо укладаються угоди. Це відкриті біржі. При закритих торгах усі операції по біржі здійснюються обмеженим колом осіб — членами біржі або їх представниками (брокерами). Усі інші особи можуть здійснювати торги на таких біржах лише через них, даючи їм доручення на продаж; якогось товару і виплачуючи за це певну комісійну винагороду. Це закриті біржі. Вони сьогодні є переважаючими.

· г) залежно від міри впливу держави на біржі (приватні, публічні та змішані).

· Перший тип бірж переважає в Англії та США. Вони мають приватний характер і здійснюють свою діяльність без будь-якого втручання держави. Публічні біржі засновуються державою, яка здійснює їх всебічне регулювання. Цей тип бірж характерний для Німеччини. Найпоширеніші у світі — біржі, що характеризуються обмеженим державним втручанням у їхню діяльність, яке зводиться до створення законодавчих та інших актів, що регламентують діяльність бірж.

· Функціонування товарних бірж вимагає і біржового законодавства, яке покликане формулювати основні принципи біржової торгівлі. До них належать вільне ціноутворення, вільна реалізація продукції, публічна форма торгів, реєстрація укладених угод та котирування цін. В Україні одним із законів, що регулюють біржову діяльність, є закон „Про товарну біржу”.

·

· Валютна біржа - це організаційно оформлений і регулярно функціонуючий ринок, на якому відбувається торгівля валютами різних країн (доларами, дойчмарками, фунтами-стерлінгами, європейською валютою — "євро" ін.). Відповідно до попиту та пропозиції на ці види валют, функції такої біржі виконує Українська міжбанківська валютна біржа, за результатами торгів на цій біржі Національний банк України встановлює курс гривні стосовно до іноземних валют. Покупцями та продавцями виступають переважно банки, що здійснюють угоди за свій рахунок або за дорученням своїх клієнтів. Валютні біржі традиційно не мають самостійного місця функціонування і діють зазвичай при товарних або фондових біржах.

·

· Фондова біржа - це установа, де здійснюється торгівля цінними паперами — акціями, облігаціями, сертифікатами тощо. Вона забезпечує найоптимальніший рух капіталів шляхом обміну цінних паперів на гроші, що призначаються для інвестування в економіку. Вона є некомерційною організацією і не має на меті отримання власного прибутку, її фінансова діяльність здійснюється за рахунок продажу акцій самої біржі, що дають право бути її членами, членських внесків та біржових зборів з кожної угоди, що укладається на біржі.

· Найважливіша мета фондової бірж — забезпечити швидку і ефективну купівлю-продаж цінних паперів, а для їх власників — можливість обміну на гроші.

·

· Функції фондової біржі:

· 1) забезпечення високої ліквідності цінних паперів. Це означає, що кожен потенційний покупець цінного паперу, приймаючи рішення про його купівлю, має бути впевненим, що у випадку необхідності він зможе ці папери продати за їх реальною ринковою ціною. Тільки за таких умов власники грошей будуть обмінювати їх на цінні папери, а не вкладати у банки. Здійснюючи цю функцію, біржі встановлюють правила допуску цінних паперів на біржу, визначаючи вимоги до їх емітентів. Цінні папери, що потрапляють на біржу, підлягають лістингу, тобто перевіряються спеціальною комісією на предмет фінансового стану емітента.

· 2) відображення економічного стану, ділової активності й політичної стабільності країни. Широкий розвиток біржової торгівлі цінними паперами з постійною публікацією вартості цінних паперів або їх курсів зробило фондову біржу чутливим барометром стану справ у окремих компаніях, галузях та економіки країни в цілому. Така оцінка дає можливість власникам грошових коштів та цінних паперів приймати рішення щодо переміщення капіталів із галузі в галузь, стимулюючи приплив інвестиційних коштів у перспективні галузі економіки, підтримуючи технічні та технологічні відкриття та розробки.

·

· Основними учасниками обороту на фондових біржах є торговці цінними паперами, яких називають дилерами, брокерами та маклерами. Дилер — це юридична чи фізична особа, яка здійснює біржове або торговельне посередництво за свій рахунок. Брокером є посередник при укладанні угод, який діє за дорученням і за рахунок клієнтів, одержуючи від них за роботу комісійні. Маклером називають біржового посередника, який здійснює свої функції за наймом, одержуючи винагороду у вигляді заробітку.

· Основні типи фондових бірж (згідно світової практики):

· 1) публічно-правова біржа, що знаходиться під постійним контролем держави. На таких біржах держава встановлює правила біржової торгівлі, контролює їх виконання, звільняє біржових маклерів тощо. Цей тип фондової біржі характерний для Німеччини та Франції.

· 2) біржі зі статусом приватної особи у формі акціонерного товариства. Це приватна компанія, що функціонує згідно з чинним законодавством країни. Держава не бере на себе ніяких гарантій щодо забезпечення стабільності біржової торгівлі і зниження ризику угод. Біржі такого типу функціонують у США, Англії та Україні.

· 3) змішані біржі. Вони утворюються у формі акціонерного товариства, в якому 50% акцій належить державі. Керують такою біржею виборні органи, але біржовий комісар, який призначається державою, здійснює нагляд за діяльністю біржі та офіційно реєструє біржові курси.

· В Україні з 1992 р. функціонує Українська фондова біржа. Вищим її органом є загальні збори членів, які обирають Біржову раду строком на 5 років, та виконавчий орган — Правління біржі. За роки існування УФБ створила розгалужену мережу регіональних центрів та філіалів. Діяльність фондової біржі в Україні регулюється законом „Про цінні папери і фондову біржу”, „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”.

·

· Біржа праці - це посередницька організація, яка має забезпечити узгодження інтересів працівників та роботодавців, узгодження попиту і пропозиції праці, надання допомоги безробітним. Не усуваючи безробіття в цілому, біржі праці створюють можливість упорядкування найму підприємцями робочої сили і скорочення часу пошуку роботи для безробітних. При існуванні системи страхування від безробіття біржі праці виконують функції контролю за встановленням права на одержання допомоги з безробіття. Виділяють такі основні види бірж праці: приватні, що функціонують на комерційній основі, філантропічні, громадські та державні. Біржі праці, крім допомоги із працевлаштування безробітних, надають послуги бажаючим змінити місце роботи, вивчають попит і пропозицію робочої сили, збирають і розповсюджують інформацію про рівень зайнятості різних професій та територій (служби зайнятості населення, правовий статус яких регулюється Законом України "Про зайнятість населення"). Діяльність біржі праці регламентується як національним законодавством, так і рядом конвенцій Міжнародної організації праці.

·

· 2. Інвестиційна компанія — це фінансова організація, що акумулює грошові кошти приватних інвесторів шляхом емісії власних цінних паперів, а зібрані кошти переводить в акції та облігації інших емітентів. Головною їх функцією є андерайтинг, тобто гарантоване придбання випуску цінних паперів при їх первинному розміщенні за фіксованою ціною. Вони також здійснюють підтримку курсу цінних паперів на вторинному ринку.

·

· 3. Банк - це кредитно-фінансова установа, що здійснює функції посередника у платежах та кредитах, а також, емісію грошей і цінних паперів. Без розвинутої мережі банків ринкова економіка не може нормально функціонувати, адже банки виконують дуже важливі функції:

· вони підтримують у робочому стані системи грошових розрахунків між суб'єктами економічної діяльності, здійснюючи прийом депозитів на їх поточні рахунки і переведення їх через використання чеків та інших форм безготівкових платежів. Банки, по суті, є розрахунковими центрами, бо переважна частина розрахунків між суб'єктами економіки здійснюється саме через них;

· банки виступають посередниками у кредитах, що дає змогу перетворювати заощадження домогосподарств і юридичних осіб на інвестиції і цим істотно впливати на розвиток економічної діяльності;

· банки надають своїм клієнтам послуги, як обмін валют, фінансування зовнішньоекономічної діяльності, робота на оптових ринках грошових ресурсів, надання широкого спектра консалтингових послуг у фінансовій сфері. У розвинутій ринковій економіці лише банки можуть виконувати названі функції.

· Свої функції банки здійснюють через такі види операцій:

· - пасивні - через які банки формують свої ресурси для здійснення операцій із залучення грошових коштів у розпорядження банку, формування кредитних ресурсів. До пасивних операцій належать такі: формування статутного фонду банку за рахунок внесків засновників, продаж власних цінних паперів банку, залучення грошових коштів юридичних та фізичних осіб у вигляді депозитів (вкладів) та ощадних рахунків, одержання кредитів від центрального банку, рефінансування одержаного прибутку.

· - активні - це операції із розміщення банками наявних у їх розпорядженні ресурсів, їх поділяють на кредитні (обліково-позичкові) інвестиційні (операції з цінними паперами) та трансформаторні.

· Кредитні операції — це надання банками грошових позик. До них належать вексельні та лізингові операції. Вексельна операція (дисконтування, або облік векселів) — закупка банками векселів у компаній і видача позики під вексель. Лізингові операції — це угоди, при яких один учасник (лізингодавець) за дорученням іншого учасника (лізингоотримувача) вступає в угоду з третім учасником щодо придбання у нього майна за кошти лізингодавця і передачу його у платне користування лізингоотримувачу. В Україні такі операції регулюються Законом «Про лізинг».

· Інвестиційні операції - операції з цінними паперами, або фондові операції. До них належать: придбання цінних паперів для власного портфеля з метою отримання прибутку у вигляді дивідендів чи відсотків, купівля, збереження та продаж цінних паперів за дорученням клієнтів. До цього виду належать і довірчі, або трастові, операції, суть яких у тому, що довірена особа (банк) на підставі укладеного договору набуває відповідні права і виступає розпорядником майна. Ще одним видом цієї групи операцій є факторингові. Це операції із придбання та уступки грошових вимог, передачі права на стягування боргів та ведення бухгалтерського обліку за дорученням клієнта.

· Трансформаторні операції - операції із переведення іноземної валюти та золота з однієї країни до іншої.

·

· Банки, як правило, є комерційними організаціями, метою діяльності яких є одержання прибутку. Останній називається маржою і є результатом здійснення банком як активних, так і пасивних операцій. Джерелом маржі є:

· 1) доход від надання у позику власного капіталу банку;

· 2) різниця між сумою платежів, стягнених з позичальників банку, та сумою, виплаченою банком своїм вкладникам;

· 3) доход від операцій з цінними паперами.

· У будь-якій країні функціонують різні банки, які у взаємодії формують банківську систему. За умов ринкової економіки така система є дворівневою. Після одержання незалежності почалося формування такої системи і в Україні. Початок його було покладено прийняттям у березні 1991 р. Закону „Про банки і банківську діяльність”, відповідно до якого на базі Української республіканської контори Держбанку СРСР було утворено Національний банк України (НБУ), який і став першим рівнем банківської системи і виконує функції резервної системи.

· Основні завдання НБУ:

· обгрунтування та здійснення грошово-кредитної політики держави;

· регулювання роботи юридичних осіб, що здійснюють видачу кредитів від свого імені за рахунок вкладів або інших поворотних коштів, отриманих від фізичних та юридичних осіб.

·

· Для реалізації названих завдань на НБУ покладено такі основні функції:

· емісія грошей та організація їх обігу;

· кредитор останньої надії для комерційних банків (це надання НБУ допомоги банкам, що перебувають на межі банкрутства, щоб запобігти паніці). Прикладом може бути прийнята НБУ у березні 1995 р. постанова „Про невідкладні заходи щодо фінансового оздоровлення комерційних банків та відновлення їх ліквідності і платоспроможності”);

· організація розрахунків між банками;

· обслуговування державного боргу країни;

· проведення операцій на ринку цінних паперів і валютному ринку;

· видача комерційним банкам ліцензій на здійснення
банківських операцій і контроль за діяльністю цих банків.

·

· Другий рівень банківської системи України складають комерційні банки та інші банківські установи, які за умови здорової конкуренції покликані задовольнити потреби юридичних і фізичних осіб щодо банківських послуг і створити сприятливі умови для економічного розвитку країни. Комерційний банк — це кредитна установа, що здійснює універсальні банківські операції та надає різноманітні банківські послуги фізичним та юридичним особам усіх галузей і сфер економіки. Це головна ланка кредитної системи. Комерційний банк забезпечує широкий комплекс різноманітних банківських послуг.

· Банківська система України на кінець 2001 р. включала 189 банків. Серед них 2 банки державні — Ощадний банк і Укрексімбанк, 162 банки — акціонерні товариства (118 — відкриті і 44 — закриті), 25 банків — товариства з обмеженою відповідальністю, 28 банків України мали у своєму складі іноземний капітал, серед них 6 банків із стовідсотковим іноземним капіталом. Сплачений статутний фонд діючих комерційних банків у гривневому еквіваленті склав 4,6 млрд. грн.

· Процес формування банківської системи України ще не завершився. За сучасних умов одним із головних завдань є нарощування розмірів капіталів банків, зокрема і шляхом їх концентрації.

·

· Складовою частиною фінансового ринку є ринок цінних паперів. Цінні папери — це документи, що засвідчують майнове право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між; емітентом цінного паперу та його власником, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають із цього документа, іншим особам. Цінні папери мають встановлену форму і всі необхідні реквізити. В них мають бути чітко засвідчені права володіння або відносини позики чи визначені ті юридичні можливості, на здійснення яких має право законний володілець цінного папера (одержання доходу у вигляді дивідендів, або відсотків, чи певного майна). Способи передачі грошових та інших прав, що випливають з цінного папера, залежать від його виду і можуть бути різними — від вільного обігу до заборони передачі іншим особам. Цінний папір, маючи свій номінал, виражає певну величину реального капіталу, що інвестується. Його ринкова ціна може істотно відхилятися від номіналу, тому він є «фіктивним капіталом».

· Основною метою цінних паперів є забезпечення переходу коштів інвесторів до громадських організацій і підприємств. Випускаючи цінні папери, уряд, громадські організації і підприємства створюють собі можливість отримати кошти для реалізації власних проектів.

· Окремі види цінних паперів, які може випускати емітент, встановлюються законодавством країни. Так, згідно із Законом України „Про цінні папери і фондову біржу” в нашій країні функціонують такі види цінних паперів: акції, облігації, казначейські зобов'язання, сертифікати (ощадні та інвестиційні), векселі.

· Акція — цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує пайову (часткову) участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управління ним, дає право його власнику на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Акції поділяються на привілейовані і прості, іменні і на пред'явника.

· Облігація — цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого відсотка, якщо інше не передбачене умовами випуску. Таким чином, облігація є стандартизованим борговим свідоцтвом. Власники облігацій не мають права участі у прийнятті рішень у справах емітента. Згідно з чинним законодавством в Україні випускаються облігації таких видів: облігації внутрішніх, та зовнішніх державних позик; облігації місцевих позик; облігації підприємств; зовнішні (так звані євробонди).

· Казначейські зобов'язання — це боргові цінні папери, що емітуються державою в особі її уповноважених органів, розмішуються виключно на добровільних засадах серед фізичних і юридичних осіб, засвідчують внесення їх власником грошових коштів до бюджету і дають право одержання фінансового доходу або інші майнові права відповідно до умов їх випуску.

· Сертифікат — це документарна форма цінного папера, що свідчить про сукупність прав, наданих його власнику. Є ощадні і інвестиційні сертифікати. Ощадний сертифікат — це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і відсотків з нього. Інвестиційний сертифікат — це цінний папір, який випускається виключно інвестиційним фондом або інвестиційною компанією і дає право його власнику на отримання доходу у вигляді дивідендів.

· Вексель — це офіційне письмове боргове зобов'язання юридичної або фізичної особи, що дає його власнику право вимагати з боржника виплати вказаної у векселі суми у встановлений строк. Вексель може бути простим і переказним.

·

· Ринок цінних паперів в Україні знаходиться у стані формування. Основна мета при цьому — створення організованого, цілісного, прозорого і високоліквідного фондового ринку, що регулюється державою, має певні функції саморегулювання та спроможний інтегруватися у світові ринки цінних паперів. Важливу роль у цьому процесі відіграє створення достатньої і систематизованої законодавчої та нормативної бази, а також створення привабливого інвестиційного клімату у країні.

· Серед комерційних банків доречно виділити іпотечні банки, які спеціалізуються на наданні позик під заставу нерухомого майна (землі, будівель) землевласникам, селянам, власникам житла. Розвиток мережі іпотечних банків в Україні поки що гальмується тим, що земля не є об'єктом вільної купівлі-продажу.

·

· 4. Страхові компанії – небанківські фінансово-кредитні інститути, які здійснюють страхові операції, акумулюють значні грошові кошти, що надає можливість їм не тільки відшкодовувати застрахованим громадянам і фірмам заподіяні збитки, а й надавати з наявних грошових ресурсів кредити. Деякі страхові компанії з цього погляду можуть конкурувати навіть з банками.

·

· 5. Торговий дім — різновид фірми, асоціації торгових, виробничих та інших підприємств, до яких часто приєднуються і банки, що здійснюють широкий комплекс експортно-імпортних операцій, в т.ч. кредитно-фінансових, транспортно-експедиторських, страхових та маркетингових.

·

· 6. Торгово-промислові палати — комерційні організації, які ставлять перед собою мету — сприяти розвитку економічних і торговельних зв'язків з партнерами зарубіжних країн, зокрема в організації міжнародних ярмарків, а також надавати їм цільові інформаційні послуги (правовий статус цих установ регулюється Законом „Про торгово-промислові палати в Україні”).

·

· 7. Ярмарок (одна з найбільш ранніх форм торгівлі) — періодичні торги, які проводяться в певному місці, вони можуть бути всесвітні, міжнародні, національні, регіональні та місцеві.

·

· 8. Аукціон — спосіб продажу товарів (антикварні речі, твори мистецтва, валюта, житло, товари довгострокового користування, ін.) з публічного торгу в попередньо обумовлений час і в певному місці. Крім добровільних, можуть мати місце і примусові аукціони (останні організовуються органами судочинства або органами влади з метою продажу майна неплатоспроможних боржників чи продажу безпосередньо майна, що не перейшло державі по праву спадкування або в результаті конфіскації).

·

· 9. Лізингові фірми, які спеціалізуються на здачі в оренду на тривалий строк предметів довгочасного користування (як правило, знарядь праці, устаткування, транспортних засобів, механізмів, обчислювальної техніки, тощо); лізинг розглядається як різновид довгострокового кредиту, що надається в натуральній формі і погашається клієнтом у розстрочку; відповідно до договору лізингу орендар сплачує орендодавцю повну вартість взятого в оренду майна; виділяють два види лізингу — фінансовий, коли договір укладається на строк, під час якого амортизується 60% вартості об'єкта лізингу, і оперативний, коли договір передбачає амортизацію 90 % вартості об'єкта лізингу; відносини стосовно лізингу регулюються Законом України „Про лізинг”.

·

· 10. Аудиторські організації — фірми, що виконують контрольні, консультативні та інші функції на основі угод з різними юридичними та фізичними особами, вони можуть мати свої філії (відділення) за кордоном, шо дає їм змогу обслуговувати міжнародні компанії та спільні підприємства; основні завдання аудиторських фірм — дати висновок про фінансове становище, платопро
можність компаній, який у встановленому законодавством порядку публікується в річному звіті цієї компанії разом з її офіційним балансом (правовий статус аудиторських фірм визначається Законом України „Про аудиторську діяльність).

· 11. Холдингові компанії — товариства (здебільшого — акціонерні), які використовують свій капітал для придбання контрольних пакетів акцій інших компаній, що дозволяє їм встановлювати контроль за діяльністю цих компаній, спрямовувати їх розвиток, а також отримувати значну частку прибутку; слід відрізняти чистий холдинг, коли холдингова компанія утворюється для контролю та управління іншими, і змішаний холдинг, коли передбачається також заняття підприємницькою діяльність, а тому помітну роль у діяльності холдингових компаній відіграють банки та інші фінансові установи.

· 12. Довірчі товариства (трестові компанії) — товариства, які спеціалізуються на виконанні відповідно до укладеного договору (угоди) договірних операцій, тобто виконують функції щодо управління майном, цінними паперами, підприємствами і т.д. (правовий статус довірчих товариств визначається Декретом Кабінету Міністрів України від 17 березня 1993 р. „Про довірчі товариства”.

· 13. Брокерські фірми (об'єднання брокерів) — це фірми, які, маючи всебічну інформацію щодо кон'юнктури ринку певного товару, виконують функції посередників на товарних (зокрема — нерухомості), орендових біржах між продавцями і покупцями, розраховуючись за здійснені операції коштами своїх клієнтів і тому така фірма, як і окремий брокер не несе відповідальності за результати укладених договорів (угод); біржа забезпечує брокерів приміщенням, зв'язком, визначає біржові ціни (котирування), сприяє розрахункам та розглядає у разі потреби спори між учасниками угод.

·

· 14. Дилерські фірми (об'єднання дилерів) — фірми, які на відміну від брокерських виступають на біржі від свого імені, здійснюють посередницькі операції за власні кошти і тому ризик за результати цієї чи іншої угоди беруть на себе вже самі дилерські фірми або окремі дилери (правовий статус брокерських та дилерських фірм визначається Законами України „Про товарну біржу” та „Про господарські товариства”).

· Як бачимо, навіть побіжне ознайомлення з елементами інфраструктури, з функціями, які вони виконують, свідчить про те, що інфраструктура, як невіддільна підсистема ринкової системи не тільки забезпечує ефективне функціонування останньої, а й фактично визначає її подальший розвиток. Звідси випливає об'єктивна необхідність створення в Україні сучасної ринкової інфраструктури, зосередження зусиль на подальшому удосконаленні існуючої, на створенні для цього надійного та стабільного правового забезпечення.

·

·