Основні принципи місцевого самоврядування

Місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах:

o народовладдя;

o законності;

o гласності;

o колегіальності;

o поєднання місцевих і державних інтересів;

o виборності;

o правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим таіншими законами;

o підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб;

o державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування;

o судового захисту прав місцевого самоврядування.

33) Особливості реалізації прав і свобод людини в місцевому самоврядуванні. Друга половина XX ст., особливо повоєнний період, характеризується зростанням уваги до прав і свобод людини, які набули статусу аксіоматичної загальнолюдської цінності. Тема їх захисту й забезпечення стала головною як у міжнародному, так і в національному праві. Іманентна риса індивіда, що характеризує його як представника всього людського роду, - його права, які є позатериторіальними і позанаціональними. Вони становлять загальносвітову, загальнокультурну цінність незалежно від націй, ідеологій,релігій, а тому давно стали об'єктом міжнародно-правового регулювання. У суспільному житті України ніколи не було пріоритету прав і свобод людини щодо інститутів держави. Одержавлення соціальних процесів, диктат влади, її патерналістське ставлення до народу перешкоджали формуванню громадянського суспільства й демократичних правових інститутів. У свою чергу, через те,що особистість пригноблена, витіснена на периферію соціальних зв'язків, суспільство не змогло вибудувати ефективних економічних, правових і політичних відносин, стати дійовим партнером державної влади. Сьогодні в Україні поступово змінюються пріоритети і теза «не людина для держави, а держава для людини» стає ключовою формулою державної політики. За нинішніх умов будьяка політика, програма або модель розвитку держави, суспільства втрачають свій сенс, якщо не мають людського виміру, не спрямовані на потреби конкретної особи. Ідеологічним обґрунтуванням процесу становлення громадянського суспільства в Україні,на думку провідних учених, стають: а) концепція індивідуалізму,згідно з якою людина розглядається як першооснова суспільного й політичного устрою, найвища соціальна цінність;,б) принцип непорушності приватної власності; в) ліберальне розуміння свободи,що не обмежується взаємовідносинами між людиною й державою,коли політична свобода розглядається тільки як засіб для реалізації особистої волі; г) ідея місцевого самоврядування, що передбачає диференціацію й відносну автономію різних форм публічної влади.

34) Механізм реалізації муніципальних прав і обов’язків особи.

До його складу відносять правосвідомість, принципи права, юридичні норми, заходи юридичного примусу.Механізм реалізації прав, свобод та обов’язків особи визначається як відносно відокремлена сукупність елемента, за допомогою яких в умовах додержання законності, з позицій гуманізму і соціальної справедливості кожною людиною і громадянином Україниздійснюються його конституційні можливості. Основою механізму є сукупність факторів, необхідних умов переведення соціальних благ, що закріплені нормою права, в практичну життєдіяльність конкретної людини.

37) Відповідно до ст. 10 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні", порядок формування та організація діяльності місцевих рад визначається Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад. Окремо порядок формування представницьких органів місцевого самоврядування визначається у ст. 45 зазначеного Закону.
На підставі пунктів 1 і 2 цієї статті сільські, селищні, міські, районні у містах (у разі їх створення), районні, обласні ради складаються з депутатів, які обираються населенням відповідної території на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Згідно з цим Законом, депутати сільських, селищних, міських рад обираються громадянами України, які належать до відповідних територіальних громад. Депутати районних, обласних рад обираються громадянами України, які належать до відповідних територіальних громад у межах району, області.
Порівняно із Законом України "Про вибори депутатів місцевих рад" від 14 січня 1998 p., який закріплював мажоритарну виборчу систему, згідно із Законом від 6 квітня 2004 p., вибори депутатів сільських, селищних рад провадяться за мажоритарною системою відносної більшості лише в одномандатних виборчих округах, на які поділяється вся територія відповідно села (кількох сіл, жителі яких добровільно об'єдналися у сільську громаду), селища.
Вибори депутатів міських чи районних у містах рад, районних, обласних рад, міст Києва і Севастополя провадяться за пропорційною системою: депутати обираються за виборчими списками кандидатів у депутати (далі — виборчі списки) від організацій політичних партій, виборчих блоків організацій політичних партій у багатомандатному окрузі, межі якого збігаються з межами території відповідної міської громади, відповідного району в місті, району, області та міст Києва і Севастополя.

38) Відповідно до різних сфер, тобто об'єктів діяльності, розрізняють політичні, економічні, соціальні, культурні, екологічні як внутрішні об'єктні функції.

Політична функція полягає у вирішенні політичних питань місцевого значення, пов'язаних з формуванням шляхом виборів рад відповідного рівня, участі населення у всеукраїнських і місцевих референдумах, виборах Президента України, народних депутатів, реалізацією інших форм народного волевиявлення.

Економічна функція виявляється у вирішенні радами економічних питань місцевого значення.

До соціальних і культурних функцій належать питання прийняття і реалізації відповідними радами програм соціального й культурного значення, управління закладами соціально-культурного призначення, вирішення соціальних і культурних питань на території відповідної ради.

Екологічна функція представницьких органів виявляється в процесі прийняття відповідних програм охорони навколишнього середовища та участь у підготовці загальнодержавних і регіональних програм.

За способами й засобами діяльності рад розрізняють представницьку, нормотворчу, фінансово-бюджетну, контрольну, матеріально-технічну, оборонну та інші функції.

Представницька функція — основа управління державними і громадськими справами, що здійснюється відповідними радами, на підставі їх повноважень.

Нормотворча функція — найбільшою мірою характерна для повноважень, в процесі реалізації яких приймаються та скасовуються акти представницькими органами.

Фінансово-бюджетна функція — спрямована на прийняття і здійснення місцевих бюджетів, місцевих податків і зборів тощо.

Контрольна функція передбачає контроль з боку відповідних рад за діяльністю органів, посадових осіб, установ і організацій, розташованих на території ради, захист інтересів, прав і свобод населення.

Матеріально-технічна функція здійснюється у сфері управління об'єктами комунальної власності, інфраструктури сіл, селищ, міст.

Важливе значення має і оборонна функція.

38) Критеріями класифікації функцій представницьких органів місцевого самоврядування можуть бути: правова, організаційна та матеріально-фінансова самостійність в межах повноважень визначених законом про місцеве самоврядування та іншими законами; територіальні межі здійснення повноважень рад; конкретні сфери діяльності місцевого самоврядування; завдання, які вирішують ці ознаки на певному етапі діяльності рад; способи впливу цих органів на певні об'єкти тощо. Функції місцевих рад у своїй сукупності утворюють складну ди­намічну систему, яка виражає найхарактерніші їх риси:

а) нормотвор- ча функція — врегулювання суспільних відносин у сфері місцевого самоврядування;

б) установча функція — діяльність місцевих рад що­до формування власної структури, утворення виконавчих органів, організацій, установ, допоміжних і консультативних служб;

в) кадрова функція — формування персонального складу органів, що створюють­ся місцевими радами, призначення посадових осіб;

г) організаційно розпорядча функція — діяльність по вирішенню організаційно-правових питань функціонування місцевих рад та їх органів, управління об’єктами комунальної власності; прийняття, зміна, скасування актів ненормативного (індивідуального) характеру;

д) контрольна функція — контроль за діяльністю виконавчих органів рад і їх посадових осіб, органів самоорганізації населення, підприємств, установ, організацій;

е) економічна функція — діяльність місцевих рад щодо економічного розвитку відповідних територій;

є) соціальна функція — напрям ді­яльності місцевих рад щодо соціального захисту населення, реалізації соціальних програм;

ж) культурна функція — підтримка різних видів творчості, збереження пам’яток історії, управління закладами культур­ного призначення;

з) екологічна функція — прийняття програм охоро­ни навколишнього природного середовища, регулювання природоко­ристування, забезпечення екологічної безпеки, здійснення заходів, спрямованих на покращення навколишнього природного середовища;

и) політична функція — сприяння становленню і розвитку політичної системи суспільства;

і) фінансово-бюджетна функція — розробка, прийняття відповідних бюджетів, здійснення контролю за їх виконан­ням, вироблення і реалізація податкової і фінансової політики;

ї) функ­ція забезпечення і охорони прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина — організація надання послуг населенню, охорона гро­мадського порядку, забезпечення законності.

Компетенцію місцевих рад можна класифікувати за галузевими ознаками:

а) у сфері соціально-економічного та культурного розвитку;

б) у бюджетно-фінансовій сфері;

в) з управління комунальною влас­ністю;

г) у сфері екологічної безпеки;

д) із забезпечення правопорядку, прав, свобод та законних інтересів громадян. Окрему групу становлять повноваження:

а) по організації і контролю за діяльністю виконавчих органів;

б) повноваження, які стосуються взаємодії рад відповідно із сільським, селищним, міським головою;

в) повноваження організа- ційного-розпорядчого характеру.

У сфері соціально-економічного та культурного розвитку відпо­відних адміністративно-територіальних одиниць місцеві ради мають досить значні повноваження, серед яких затвердження комплексних і цільових програм, регулювання земельних відносин, встановлення правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечен­ня в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях.

Важливими для розвитку місцевого самоврядування є повноважен­ня місцевих рад у бюджетній та фінансовій сферах: затвердження місцевого бюджету, звіту про його виконання; встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх ставок у межах, визначених законом; прийняття рішень щодо випуску місцевих позик, щодо надання відпо­відно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборах.

Повноваження по управлінню комунальною власністю включають: прийняття рішень щодо відчуження комунального майна; затверджен­ня переліку об’єктів комунальної власності, які не підлягають прива­тизації; вирішення питань про створення, ліквідацію, реорганізацію підприємств, установ та організацій комунальної власності; прийнят­тя рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповід­ної територіальної громади.

До повноважень у сфері екологічної безпеки належать: надання згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об’єктів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормати­вами включає відповідну територію; прийняття у межах рішень з пи­тань боротьби зі стихійним лихом, епідеміями, епізоотіями.

Здійснюючи повноваження по забезпеченню правопорядку, прав, свобод та законних інтересів громадян, місцеві ради, зокрема, при­ймають рішення про визначення територій, на яких можуть проводитися потенційно небезпечні заходи в умовах присутності цивільного населення за участю особового складу Збройних Сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів з використанням озброєння і військової техніки.

44) Серед правових форм діяльності місцевих рад можна виділимо нормотворчу, установчу, правозастосовчу, контрольну та інтерпретаційну.

Нормотворча форма здійснюється шляхом прийняття ними рішень нормативного характеру, затвердження регламенту ради, статуту територіальної громади, положень про символіку територіальної громади, постійні комісії ради, відділи, управління та ін. виконавчі органи ради тощо. Установча форма діяльності місцевих рад виявляється у формуванні власної структури та визначенні кількісного складу ради, структури виконавчих органів ради, чисельності апарату ради і виконкому; обранні депутатами голови районної і обласної ради; прийнятті рішення про дострокове припинення повноважень депутата, сільського, селищного, міського голови, секретаря ради.

Празозастосовча форма діяльності місцевих рад реалізується через прийняття радою рішень індивідуального характеру, висновків і рекомендацій постійними комісіями ради, рішень президій обласної, районної ради дорадчого характеру. У межах контрольної форми можна виділити два види проваджень: нормотворче і виконавче.

Основними організаційними формами діяльності місцевих рад є: сесії; окремі та спільні засідання постійних комісій, підкомісій і робочих груп; засідання президій обласних, районних рад; засідання тимчасових контрольних комісій; персональна робота голови ради, секретаря, заступників голови ради; робота депутатів у виборчих округах; участь голови ради чи депутатів у загальних зборах громадян за місцем проживання; участь депутатів з правом дорадчого голосу в засіданнях ін. місцевих рад та їх органів, органів самоорганізації населення; звіти сільського, селищного, міського голови перед громадою, депутатів перед виборцями; зустрічі керівників та посадових осіб місцевих рад з населенням. Серед допоміжних організаційних форм діяльності місцевих рад можна виділити прес-конференції та інтерв'ю, прийом громадян, участь у роботі "Виїзних приймалень" тощо.

Серед методів діяльності рад виокремимо методи планування, вироблення рішень, інформаційного забезпечення, контролю І координації діяльності.

Метод планування виявляється у складанні поточних І перспективних планів роботи ради, які затверджуються на пленарних засіданнях ради (щодо строків і порядку реалізації організаційних форм діяльності ради та її органів, графіки проведення контрольних заходів і т, д.). Пропозиції до планів вносять голова, постійні комісії, депутати, виконавчий комітет, враховуються місцеві ініціативи, внесені на розгляд ради, пропозиції загальних зборів і органів самоорганізації. Проекти планів розробляються апаратом ради за участю керівника апарату, секретаря ради і під керівництвом голови. Як свідчить практика, обласні ради планують роботу на рік, районні й міські, селищні, сільські ради—на півріччя, діяльність виконавчих комітетів, постійних комісій — на квартал-півріччя228.

Метод вироблення рішень у діяльності місцевих рад має низку особливостей, обумовлених структурою та компетенцією представницьких органів місцевого самоврядування. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які приймаються на ЇЇ пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених Законом "Про місцеве самоврядування в Україні". Рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням. Постійні комісії ради готують висновки (щодо попереднього розгляду кандидатур осіб, які пропонуються для обрання, затвердження, призначення або погодження радою; з питань попереднього розгляду проектів програм розвитку, місцевого бюджету, проектів рішень ради) і рекомендації (за результатами контрольних заходів), які приймаються на засіданні постійної комісії більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії.

Метод інформаційного забезпечення у сучасних умовах набуває суттєвого значення. Рішення рада та її органи приймають на основі документальної чи фактичної інформації, яка отримується шляхом: проведення постійними комісіями перевірок діяльності підзвітних і підконтрольних раді та виконкому органів; їх звітів підрозділів і посадових осіб; заслуховування повідомлень депутатів про роботу в раді і виконання доручень ради; інших органів влади; інформування керівниками підприємств, установ, організацій про результати розгляду депутатських звернень; участі голови і депутатів місцевих рад у роботі загальних зборів громадян; виїздів депутатів з працівниками З МІ на місця з метою вивчення громадської думки щодо діяльності органів місцевого самоврядування; проведення консультативних референдумів на території громади.

Метод контролю у роботі місцевих рад здійснюється, зокрема, через систему контролю виконання, коли на сесіях розглядається стан виконання рішень і зняття їх з контролю, проведення "днів контролю". Органи місцевого самоврядування можуть виступати з ініціативою про перевірки, їх організовувати на підприємствах, установах і організаціях, що не перебувають у комунальній власності, з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади.

45) Форми й методи роботи тимчасових контрольних комісій рад
Тимчасові контрольні комісії є органами ради, що обираються з числа її депутатів для здійснення контролю з конкретно визначених радою питань, які належать до повноважень місцевого самоврядування.
Питання про утворення тимчасової контрольної комісії включається окремим пунктом у порядок денний сесії ради. Основною формою роботи контрольних комісій є закриті засідання.
Депутати, які входять до складу тимчасової контрольної комісії, а також залучені комісією для участі в її роботі спеціалісти, експерти, інші особи не повинні розголошувати інформацію, яка стала їм відома у зв'язку з їх роботою. Тимчасова контрольна комісія у визначений радою строк надає останній письмовий звіт і пропозиції щодо роботи, яка виконана, а також підготовлені нею відповідні проекти актів ради та інші матеріали, що розповсюджуються серед депутатів.

46) Основною формою роботи депутата є його участь в роботі ради.
Закон "Про статус депутатів місцевих рад" визначає їх обов'язки і право. Зокрема, депутат зобов'язаний брати участь у роботі сесій ради, засідань постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано, виконувати рішення ради та її органів, має право брати участь у засіданнях виконавчих органів ради. Зокрема, він або група депутатів мають право звернутися із запитом і запитанням до керівників ради та її органів, сільського, селищного, міського голови, керівників органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих або зареєстрованих на відповідній території, а депутат міської (міста обласного значення), районної, обласної ради — також до голови місцевої державної адміністрації з питань, віднесених до відання ради.

53) До складу виконавчого комітету місцевої ради входить також за посадою секретар ради.

Очолює виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради відповідно сільський, селищний, міський голова, районної у місті ради – голова відповідної ради. У виконавчому комітеті сільської ради функції секретаря виконавчого комітету за рішенням ради може здійснювати секретар відповідної ради. Особи, які входять до складу виконавчого комітету, крім тих, хто працює у виконавчих органах ради на постійних основах, на час засідань виконавчого комітету, а також для здійснення повноважень в інших випадках звільняються від виконання виробничих або службових обов’язків з відшкодуванням їм середнього заробітку за основним місцем роботи та інших витрат, пов’язаних з виконанням обов’язків члена виконавчого комітету, за рахунок коштів місцевого бюджету. На осіб, які входять до складу виконавчого комітету ради і працюють в ньому на постійній основі, поширюються вимоги щодо обмеження сумісності їх діяльності з іншою роботою, встановлені законодавством про місцеве самоврядування для сільського, селищного, міського голови. До складу виконавчого комітету місцевої ради не можуть входити депутати відповідної ради.

Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади – також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.

Виконавчий комітет ради:

- попередньо розглядає проекти місцевих програм соціально-економічного розвитку, цільових програм з інших питань, місцевого бюджету, проекти рішень з інших питань, що вносяться на розгляд відповідної ради;

- координує діяльність відділів, управлінь та інших виконавчих органів, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, заслуховує звіти про роботу їх керівників;

- має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб.

Основною формою роботи виконавчого комітету місцевої ради є його засідання. Засідання виконавчого комітету скликаються відповідно сільським, селищним, міським головою, а у разі його відсутності чи неможливості здійснення ним цієї функції – заступником сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради (районної у місті ради – заступником голови ради) в міру потреби, але не рідше як один раз на місяць і є правомочним, якщо в них бере участь більш як половина від загального складу виконавчого комітету.

13) Муніципальне право як навчальна дисципліна має свою систему, під якою розуміється логічна послідовність вивчення питань, що становлять її зміст. Курс "Муніципальне право Україні" передбачає як вивчення загальних положень муніципального права, так і його окремих інститутів, положень Конституції України щодо місцевого самоврядування, профільного законодавства у сфері місцевого самоврядування та інших джерел муніципального права; отримання студентами знань про поняття, предмет, методи і джерела муніципального права як галузі права, науки та навчальної дисципліни; історичні та теоретичні основи місцевого самоврядування; поняття, правову природу та конституційно-правові принципи місцевого самоврядування; форми безпосередньої демократії в місцевому самоврядуванні; систему місцевого самоврядування в Україні; основні функції місцевого самоврядування та механізм їх реалізації; гарантії місцевого самоврядування; відповідальність у системі місцевого самоврядування тощо.

36) равовий статус представницьких органів місцевого самоврядування розуміється як сукупність їх прав і обов'язків, які визначаються Конституцією України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", іншими законами та нормативно-правовими актами.

Основою цих прав і обов'язків рад є повноваження місцевого самоврядування, які згідно з п. 2 ст. З Закону про місцеве самоврядування здійснюються як територіальними громадами безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: представницькими й виконавчими органами базового рівня, а також через районні та обласні ради, які представляють інтереси територіальних громад базового рівня.

Конституція України закріпила дві системи влади на місцях: місцеві державні адміністрації, які є відповідними органами виконавчої влади, та місцеве самоврядування як публічну владу територіальних громад. Прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, Конституція України (ст. 7) закріпила принцип, згідно з яким «в Україні визначається та гарантується місцеве самоврядування».

Хоча місцеве самоврядування, його органи згідно з Конституцією України не входять до механізму державної влади, це не означає його повної автономності від державної влади, державного управління. Місце та роль органів місцевого самоврядування в системі державного управління визначаються структурою їх повноважень, що включають: 1) власні (самоврядні) повноваження, здійснення яких пов'язане з вирішенням питань місцевого значення, наданням громадських послуг населенню; 2) делеговані повноваження (окремі повноваження органів виконавчої влади, надані законом органам місцевого самоврядування), здійснення яких пов'язане з виконанням функцій виконавчої влади на місцях.

52) Процедури опрацювання проектів, прийняття, набрання чинності та дію актів управління регулюють нормативні акти.

Ініціатором видання акта управління може бути будь-який суб’єкт державного управління. Це такі суб’єкти, як органи виконавчої влади, державні підприємства, установи, державні службовці, громадські об’єднання, а також громадяни.

Процес підготовки акта управління встановлює, переважно, сам орган і закріплює його у відповідному акті.

Порядок внесення проектів рішень Кабінету Міністрів здійснюється на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950 „Про затвердження Регламенту Кабінету Міністрів України”. У межах своєї компетенції опрацьовують проекти своїх рішень також міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, органи місцевої державної адміністрації, органи місцевого самоврядування, адміністрації підприємств, установ тощо. Проекти актів управління повинні бути узгоджені з іншими зацікавленими суб’єктами управлінських відносин. Важлива роль у підготовці та узгодженні проектів належить юридичній службі органів управління. Після закінчення опрацювання проекту та його обговорення приймається рішення, яке підписують відповідні посадові особи: Прем’єр-міністр, міністр, директор тощо.

Наступний етап — видання актів управління. Акти виконавчої влади видають у певному порядку, з додержанням відповідних процесуальних правил. На цьому етапі акт управління стає офіційним документом. Одні акти видають колегіальні органи, інші — єдиноначальні.

Зміни, зупинення та скасування актів управління відбуваються з різних причин.

Зміни застосовують з метою забезпечення ефективності актів управління, внесення до них необхідних доповнень, змін, проведення додаткових заходів або видання їх у новій редакції.

Зупинення дії актів управління (як тимчасовий захід) спрямовано, як правило, на забезпечення законності або доцільності в державному управлінні. Цей захід застосовують для захисту як державних і суспільних інтересів, так і громадян від неправомірних дій органів виконавчої влади, їх посадових осіб. Дію актів зупиняють, наприклад, у зв’язку з поданням скарги, винесенням протесту прокурором у справах про адміністративні правопорушення тощо.

Скасування актів управління — визнання недійсності акта в цілому або окремих його положень. Відповідно до Конституції України скасовувати неправомірні акти може Президент України. Він скасовує акти Кабінету Міністрів України та Ради міністрів АРК. Рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства, можуть бути скасовані Президентом або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

54) Особливе місце серед них займають виконавчі комітети, що створюються сільськими, селищними, районними в місті радами, перед якими ці виконавчі органи підзвітні і підконтрольні, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади – також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. Виконавчий комітет створюється на строк повноважень ради. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету. Структура виконавчого комітету складається з наступних елементів:

– сільський, селищний, міський, районний у місті голова – очолює виконком;

– заступник (заступники) сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради;

– керуючий справами (секретар) виконкому (його функції в селах може здійснювати секретар ради);

– керівники відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради;

– секретар сільської, селищної, міської ради;

– апарат виконкому.

До складу виконавчого комітету можуть входити й інші особи, крім депутатів місцевої ради.

58) Власні повноваження - це повноваження, закріплені нормами муніципального права за суб'єктами місцевого самоврядування, щодо вирішення питань місцевого значення, тобто справ, що безпосередньо стосуються життєдіяльності громади і відповідають її

управлінським та фінансовим можливостям. Власна сфера компетенції місцевого самоврядування - це значна частина питань місцевого значення, яка законом прямо віднесена до його відання і не належить до відання жодного з органів державної влади. У власній компетенції органи місцевого самоврядування самостійно і під свою відповідальність приймають рішення про шляхи та способи розв'язання конкретних завдань. Інстанції, що здійснюють нагляд за реалізацією органами місцевого самоврядування власних повноважень, можуть видавати лише загальні приписи.

59) 70. Основні засади делегування повноважень у сфері місцевого самоврядування. Контроль за виконанням делегованих повноважень у сфері місцевого самоврядування

Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає різні види передання та

делегування повноважень: а) органів виконавчої влади органам місцевого самоврядування (ч. 13 ст. 1); б) органів місцевого самоврядування відповідним місцевим державним адміністраціям (ч. 13 ст. 1); в) визначення міськими радами обсягів і меж повноважень, що здійснюються районними в містах радами та їх виконавчими органами (ст. 41); г) передання сільськими, селищними, міськими

радами повноважень обласним і районним радам (ч. 2 ст. 10); ґ) делегування виконавчими органами сільських, селищних, міських рад на конкурсній основі генеральній будівельній організації (підрядній організації) функцій замовника на будівництво, реконструкцію і ремонт житла, інших об'єктів соціальної та виробничої

інфраструктури комунальної власності(п. 2 ч. 1 ст. 31). У науковій літературі пропонується виділяти такі форми надання повноважень органам місцевого самоврядування: а) установлення - такий спосіб регулювання, коли парламент у конституції і законах визначає компетенцію місцевого самоврядування; (5) передання - форма регулювання повноважень, коли будь-яке повноваження державного органу виключається з його компетенції і включається до компетенції органу місцевого самоврядування; в) делегування - надання державним органом належного йому

права вирішення питань органам місцевого самоврядування на один раз, на деякий час, або на пснизначений строк. Делегування є специфічним способом надання повноважень, при якому один орган покладає на інший обов'язок і надає йому на визначений або невизначений час право вирішувати питання, віднесені до компетенції першого органу. основні засади класичного делегування такі: а) акт про делегування повинен обов'язково прийматися делегуючим органами б) делегуватися можуть тільки окремі повноваження, які є частиною власної компетенції, орган не може делегувати більше, чим має сам; в) після делегування повноважень компетенція делегуючого не змінюється, компетенція органа, якому делегуються ці повноваження, тимчасово розширюється за рахунок останніх; г) делеговані повноваження можуть бути в будь-який час відкликані;. делеговані повноваження - це сукупність повноважень уповноваженого суб'єкта, які за принципом доцільності та швидкого одержання соціального ефекту у визначених сферах суспільних відносин тимчасово передаються для реалізації іншому органу.

65) 1. З ініціативою про створення органу самоорганізації
населення до сільської, селищної, міської, районної у місті (у
разі її створення) ради можуть звернутися збори (конференція)
жителів за місцем проживання за умови, якщо в них брало участь
(було представлено) не менше половини жителів відповідної
території, які мають право голосу.

На зборах (конференції) жителів за місцем проживання
обирається також ініціативна група, члени якої будуть представляти
інтереси жителів - учасників зборів (конференції) у відповідній
місцевій раді.

2. Рішення зборів (конференції) приймається більшістю голосів
їх учасників.

3. Ініціативна група подає до сільської, селищної, міської,
районної у місті (у разі її створення) ради заяву про створення
органу самоорганізації населення, протокол зборів (конференції)
жителів за місцем проживання про ініціювання створення органу
самоорганізації населення із зазначенням основних напрямів
діяльності створюваного органу самоорганізації населення, а також
список учасників зборів (конференції) жителів за місцем проживання
із зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження,
серії і номера паспорта громадянина України або паспортних
документів іноземця та домашньої адреси кожного учасника зборів
(конференції) жителів.

69) Система місцевого самоврядування згідно зі ст. 5 згаданого Закону включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду (у містах з районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради можуть утворюватися районні в місті ради); сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Територіальна громада є первинним суб’єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень. Її складають жителі, об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-те­риторіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр. Саме жителі, які складають територіальну громаду, можуть безпосередньо вирішувати питання місцевого значення за допомогою місцевих референдумів, загальних зборів, місцевих ініціатив.

Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адмі­ністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів і реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують і ліквідовують комунальні підприємства, організації й установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції.

Верховна рада Автономної Республіки Крим здійснює нормативне регулювання з питань: сільського господарства і лісів; меліорації і кар’єрів; громадських робіт, ремесел і промислів; благодійництва; містобудування і житлового господарства; туризму, готельної справи, ярмарків; музеїв, бібліотек, театрів, інших закладів культури та історико-культурних заповідників; транспорту загального користування, автошляхів, водопроводів; мисливства, рибальства; санітарної і лікарняної служб.

Уряд АРК — Рада міністрів Автономної Республіки Крим, яка є виконавчим органом АРК і здійснює виконавчі функції та повноваження в межах своєї компетенції. Наявність цього органу дозволяє не створювати на території Криму місцевої державної адміністрації, як це передбачено для інших областей України. І в той же час потрібно зазначити, що в районах АРК діють районні державні адміністрації, які входять до єдиної системи органів виконавчої влади України.

Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим призначається на посаду та звільняється з посади Верховною радою Автономної Республіки Крим за погодженням з Президентом України.

Правосуддя в Автономній Республіці Крим здійснюється судами, що належать до єдиної системи судів України. Крім того, населення АРК реалізує своє право на місцеве самоврядування так само, як це відбувається в інших адміністративно-терито­ріальних одиницях України.

75) Під га'

рантіями місцевого самоврядування розуміють сукупність умов та заходів,

що забезпечують повну та ефективну реалізацію територіальними гро-

мадами, їх органами та посадовими особами права вирішувати питан-

ня місцевого значення в межах Конституції і законів України. Система

гарантій місцевого самоврядування включає загальні та спеціальні

(власне юридичні) гарантії.

Загальні гарантії місцевого самоврядування обумовлені особливо-

стями суспільно-політичного ладу, ступенем розвитку економіки, духов-

ної сфери, а тому вони підрозділяються відповідно на економічні,

політичні та духовні.

До економічних гарантій належать існуюча економічна система

українського суспільства, засади якої закріплені на конституційному

рівні, а саме: єдність економічного простору, свободи переміщення то-

варів, послуг та фінансових коштів, свобода економічної діяльності;

визнання та рівний захист різних форм власності, у тому числі кому-

нальної власності. Політичні гарантії пов’язані з демократичною, пра-

вовою, соціальною сутністю української держави, з демократичним ха-

рактером політичного режиму, відносно децентралізованою системою

територіальної організації влади. До духовних гарантій слід віднести

існуючу в країні систему культурних та ідеологічних цінностей, загаль-

ний рівень суспільної думки щодо перспектив розвитку місцевого само-

врядування.

76) Стаття 145 Конституції України окремо виділяє судовий захист місцевого самоврядування. Враховуючи побудову судової системи в Україні, судовий захист місцевого самоврядування здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Конституційно-судовий захист (захист Конституційним Судом України) прав місцевого самоврядування може здійснюватися прямо і опосередковано. Органи місцевого самоврядування (на підставі Закону України «Про Конституційний Суд України») можуть безпосередньо направляти до Конституційного Суду України конституційні подання про необхідність офіційного тлумачення Конституції та законів України. За 11 років діяльності Конституційного Суду України таким правом – звернутись до єдиного органу конституційної юрисдикції з конституційним поданням – скористались 126 органів місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські, обласні ради). З них – 23 подання були прийняті до провадження (по чотирьох з них прийнято 3 рішення Конституційного Суду України по решті 19-ти поданнях прийняті Ухвали про відмову у відкритті провадження), інші 103 подання повернуті суб’єктам права на конституційне подання ще на стадії попереднього вивчення цих подань як такі, що не відповідають вимогам законодавства, тобто неналежно оформлені.
Реалізувати своє право на захист у Конституційному Суді України органи
місцевого самоврядування можуть і через інших суб’єктів права на конституційне подання, які можуть звернутися до органу конституційної юрисдикції в інтересах відповідної територіальної громади чи органів місцевого самоврядування (опосередкований захист): групу народних депутатів України, Президента України тощо.

77)

Поняття, ознаки, види муніципально-правової відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Муніципально-правова відповідальність,

як самостійний вид соціальної та юридичної відповідальності,передбачений нормами муніципального законодавства, являє собою зв'язок між суб'єктами муніципально-правових відносин,коли одна сторона (суб'єкт відповідальності)володіючи комплексом

прав у сфері місцевого самоврядування, зобов'язується,зважаючи на свій статус,будувати поведінку згідно з очікуваною моделлю,а друга (інстанція відповідальності) безпосередньо або через представників контролює, оцінює таку поведінку та (або) її результати,а в разі негативної оцінки або наявності вини мають право(може або зобов'язана) певним чином відреагувати.Юридична відповідальності органів місцевого самоврядування має певну специфіку,що дозволяє виділити її в окремий вид муніципально-правову відповідальність.Норми Конституції й законів України, які в сукупності визначають режим відповідальності органів місцевого самоврядування,формують конституційно-правову основу муніципально-правової відповідальності. Введення такої категорії зумовлено необхідністю систематизації форм і ступеня відповідальності,які застосовуються у сфері організації та функціонування місцевого самоврядування. Муніципально-правовій відповідальності,як самостійному виду юридичної відповідальності, притаманні риси й ознаки, властиві юридичній відповідальності в цілому, а також специфічні ознаки, основними серед яких є:а) комплексний характер інституту відповідальності в місцевому самоврядуванні; б) множинність напрямів і видів впливу суб'єктів відповідальності у сфері муніципально-правових відносин на об'єкти місцевого самоврядування;в)програмне уявлення про бажані результати діяльності цих суб'єктів,а також про потенційні негативні наслідки їхньої незадовільної поведінки;г) причиновий зв'язок між реальною діяльністю суб'єктів муніципально-правових відносин та її наслідками;ґ) інстанція відповідальності (територіальна громада є суб'єктом і об'єктом управління, тому як інстанція відповідальності виступають самі мешканці);

78) Підстави муніципально-правової відповідальності та муніципально-правові санкції. Фактичною підставою муніципально-правової відповідальності є наявність складу реально вчиненого правопорушення, щодо якого вся необхідна сукупність передбачених законом елементів є доведеною і за вчинення якого в законі передбачено конкретні санкції. У муніципальному праві фактичною підставою відповідальності є муніципальне правопорушення, склад якого передбачає наявність чотирьох елементів - об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони. Об'єктом муніципального правопорушення є суспільні відносини,врегульовані нормами муніципального права, об'єктивна сторона -саме протиправне діяння.Суб'єктами муніципально-правової є територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування, депутати місцевих рад, органи самоорганізації населення, місцеві державні адміністрації(в частині реалізації делегованих їм повноважень відповідними радами).Муніципально-правові санкції -закріплена нормою права можливість (загроза) примусу,настання невигідних наслідків у разі порушення правила, визначеного в диспозиції.Санкція може мати правовідновлювальне, організуюче,стимулююче,виховне,превентивне призначення. Вони відіграють особливу роль, яка зумовлена суб'єктно-об'єктними характеристиками муніципальних правовідносин і застосовуються у зв'язку з необхідністю забезпечення належного виконання муніципально-правових норм. До основних муніципально-правових санкцій можна віднести дисциплінарні майнові,процесуальні', дострокове припинення повноважень місцевої ради, сільського, селищного, міського голови,відкликання депутата виборцями, скасування, зупинення актів органів і посадових осіб місцевого самоврядування тощо.Підставами відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування перед юридичними та фізичними особами є неправомірні рішення, а також дії та бездіяльність органів і посадових осіб місцевого самоврядування.Підставою матеріальної та дисциплінарної відповідальності є невиконання або неналежне виконання службовцями виконавчих органів місцевого самоврядування своїх трудових обов'язків.

80). Порядок та підстави дострокового припинення повноважень місцевої ради.

Відповідно до ст. 78 Закону України«Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження сільської,селищної,міської, районної в місті, районної, обласної ради можуть бути достроково припинені у випадках: а) якщо рада прийняла рішення з порушенням Конституції України, цього та інших законів, прав і свобод громадян,ігноруючи при цьому вимоги компетентних органів про приведення цих рішень до відповідності із законом;б) якщо сесії ради не проводяться без поважних причин у строки,встановлені законом,або рада не вирішує питань,віднесених до її відання.Повноваження сільської,селищної,міської,районної в місті ради за наявності вищевказаних підстав та в інших випадках можуть бути припинені достроково за рішенням місцевого референдуму.Порядок проведення місцевого референдуму щодо дострокового припинення повноважень ради визначається законом про місцеві референдуми. Питання про дострокове припинення повноважень сільської,селищної, міської,районної в місті ради за рішенням місцевого референдуму може бути порушене сільським,селищним, міським головою, а також не менш як однією десятою частиною громадян,що проживають на відповідній території і мають право голосу.За наявності підстав для дострокового припинення повноважень місцевої ради, а також рішення суду про визнання актів ради незаконними,висновків відповідного парламентського комітету Верховна Рада України може призначити позачергові вибори сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради.І Іитання про призначення Верховною Радою України позачергових виборів сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради може порушуватися перед Верховною Радою України сільським,селищним.міським головою, головою обласної, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації. ІІорядок проведення позачергових виборів рад визначається законом про вибори.
66. Дострокове припинення повноважень сільського, селищного, міського голови. Тимчасове виконання повноважень сільського, селищного, міського голови.

Повноваження сільського,селищного,міського годови,якщо він порушує Конституцію або закони України,права і свободи громадян,не забезпечує здійснення наданих йому повноважень,можуть бути припинені достроково за рішенням місцевого референдуму або за рішенням відповідної ради, прийнятим шляхом таємного голосування не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.Порядок проведення місцевого референдуму щодо дострокового припинення повноважень сільського, селищного,міського голови визначається законом про місцеві референдуми.Рішення про проведення місцевого референдуму щодо дострокового припинення повноважень сільського,селищного,міського голови приймається сільською,селищною, міською радою як за власною ініціативою, так і на вимогу не менш як однієї десятої частини громадян, що проживають на відповідній території і мають право голосу.Повноваження сільського, селищного, міського голови припиняються достроково, а відповідна особа звільняється з посади з дня прийняття місцевим референдумом або відповідною радою рішення про дострокове припинення повноважень.Відповідно до ч.1 ст.79 Закону України«Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження сільського, селищного, міського голови вважаються достроково припиненими в разі:1)його звернення з особистою заявою до відповідної ради про складення ним повноважень голови;2) припинення його громадянства;3) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;4)порушення ним вимог щодо обмеження сумісності його діяльності з іншою роботою(діяльністю),встановлених цим Законом;5) визнання його судом недієздатним,безвісно відсутнім або оголошення таким, що помер; 6)його смерті. З таких підстав повноваження сільського, селищного, міського голови припиняються достроково, а відповідна особа звільняється посади з дня прийняття відповідною радою рішення, яким береться до відома відповідний факт. Не пізніш як на п'ятнадцятий день після звільнення з посади або смерті сільського, селищного,міського голови особа, яка на цей час відповідно до закону здійснює повноваження сільського, селищного, міського голови, звертається до Верховної Ради України з клопотанням щодо призначення позачергових виборів сільського, селищного, міського голови.Порядок тимчасового виконання повноважень сільського,селищного, міського голови регламентується Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».У разі звільнення з посади сільського, селищного, міського голови у зв'язку з достроковим припиненням його повноважень або його смерті, а також у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень повноваження сільського, селищного, міського голови здійснює секретар відповідної сільської, селищної, міської ради.Останній виконує обов'язки з моменту дострокового припинення повноважень сільського,селищного, міського голови і до початку повноважень сільського,селищного,міського голови,обраного на позачергових виборах відповідно до закону, або до дня відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на чергових місцевих виборах(ч. 2 ст.42).У разі якщо на час проведення першої сесії відповідний сільський, селищний, міський голова не обраний, про що на сесії ради інформує голова територіальної виборчої комісії, рада обирає тимчасову президію з числа депутатів ради в кількості трьох -п'яти осіб. Члени тимчасової президії почергово голову ють на пленарних засіданнях ради до обрання секретаря ради. З часу обрання секретаря ради він головує на пленарних засіданнях ради (ч. 2 ст. 46).

81) Міжнародні стандарти місцевого самоврядування знайшли своє відображення в документі Європейська хартія місцевого самоврядування – який на сучасному етапі є основним міжнародним правовим документом для держав членів Ради Європи і містить стандарти щодо організації управління на місцях, які є обов’язкові для держав – членів цієї організації ⁶.

Поява Хартії викликана посиленням різнорівневої інтеграції, у тому числі і на місцевому рівні, що створило необхідність зіставлення систем управління місцевих органів влади в різних країнах і пошуку уніфікованих підходів до їх подальшого розвитку.

Хартія надає вагомого значення питанням демократії в країні, які знаходять своє відображення в діяльності органів місцевого самоврядування. Так, в преамбулі Хартії зазначено: «органи місцевого самоврядування є однією з головних підвалин будь-якого демократичного режиму, право громадян на участь в управлінні державними справами є одним з демократичних принципів, які поділяються всіма державами - членами Ради Європи, існування органів місцевого самоврядування, наділених реальними функціями, може забезпечити ефективне і близьке до громадянина управління»⁷.

82) вропейська хартія місцевого самоврядування є основним міжнародно-правовим документом для країн - членів Ради Європи, який містить стандартні вимоги щодо організацій управління на місцях, на засадах місцевого самоврядування, які є обов'язкові для держав - членів Ради Європи. Метою Європейської хартії місцевого самоврядування є встановлення загальноєвропейських стандартів щодо визначення і захисту прав територіальних громад і органів місцевого самоврядування, що забезпечують їх активну участь у вирішенні питань місцевого самоврядування. Європейська хартія місцевого самоврядування складається з преамбули та трьох частин (18 статей). В преамбулі викладена мета держав членів Ради Європи, які підписали хартію та основні принципи, на яких вона базується. В першій частині хартії сформульовані загальні положення, які вказують на необхідність конституційних і правових основ місцевого самоврядування, в них формулюються принципи, які визначають характер та об'єм компетенцій місцевого самоврядування, захист кордонів, забезпечення організаційної автономії місцевої влади. В другій частині хартії викладені положення, що стосуються кола зобов'язань, які учасники можуть взяти на себе. Вони забезпечують, з одного боку, необхідну гнучкість хартії, можливості її адаптації з врахуванням правових і адміністративно-організаційних особливостей різних країн-членів Ради Європи. Це досягається можливістю виключення учасниками хартії її окремих положень з числа тих, які вони вважають обов'язковими для себе. З другого боку, такі виключення не повинні зачіпати основних принципів хартії. Таким чином передбачається певний компроміс між визначенням тієї обставини, що місцеве самоврядування зачіпає структуру і організацію держави в цілому, форма якої в кожній країні має свою специфіку і необхідністю забезпечення дотримання мінімального набору принципів, які мають поважитися при будь-якій демократичній організації. В Хартії встановлюється відповідний порядок контролю за дотриманням її положень її учасники мають подавати всю необхідну інформацію про національне законодавство та інші заходи, які застосовуються з метою виконання Хартії. В третій частині Хартії містяться норми процесуального характеру: підписання, ратифікація, набуття чинності Хартією, її денонсація, типові для всіх Конституцій, що розробляються Радою Європи. Європейська Хартія місцевого самоврядування є першим багатостороннім правовим документом, який визначає і захищає принципи місцевої автономії, яку Рада Європи зобов'язалася захищати і розвивати. Від імені України Європейську Хартію місцевого самоврядування було підписано 6 листопада 1996р. в м. Страсбурзі, а Верховна Рада України ратифікувала її 15 липня 1997р. Відповідно до ст. 9 Конституції України Європейська Хартія місцевого самоврядування після її ратифікації стала частиною національного законодавства України. В преамбулі Хартії викладені основні принципи, на яких вона базується: місцеве самоврядування становить одну із засад будь-якого демократичного ладу; право громадян приймати участь в управлінні державними справами є загальним демократичним правом і воно безпосередньо може бути реалізоване на місцевому рівні; з метою забезпечення ефективного і наближеного до громадянина управління мають бути створені органи місцевого самоврядування, наділені реальною владою; місцеві органи влади мають широку автономію по відношенню до своєї компетенції та порядку її здійснення; місцеві органи мають володіти ресурсами достатніми для здійснення завдань та функцій місцевого самоврядування; права територіальних громад та органів місцевого самоврядування мають бути надійно захищені.

84) Прийнята в рамках РЄ Хартія місцевого самоврядування є першим комплексним документом, що відбив і закріпив міжнародні стандарти становлення і функціонування місцевого самоврядування на територіях конкретних держав. Але ще 1980 р. держави-члени РЄ підписали Європейську (рамкову) конвенцію про основні принципи транскордонного співробітництва між територіальними общинами або органами влади, що врегулювала основні аспекти міжнародного прикордонного співробітництва між суміжними територіями держав-членів цієї організації. Вона стала, по суті, першим профільним міжнародним документом макрорегіонального характеру, який містить міжнародні стандарти у сфері міжнародного співробітництва місцевої влади, що має вихід на рішення локальних питань розвитку територій. Конвенція складається з Преамбули, 12 статей і Додатку. Виходячи з того, що вони становлять значний прагматичний інтерес в аспекті їх сприйняття національним законодавством України, проаналізуємо їх докладніше. У Преамбулі Конвенції зазначено, що її прийняття відповідає не тільки основній меті РЄ — "досягнення більш тісної єдності між її членами і сприяння співробітництву між ними, що реалізується, зокрема, і шляхом укладення угод в адміністративній сфері", а й відповідає прагненню РЄ "забезпечити участь територіальних общин або органів влади Європи в досягненні цієї мети".

Тут же закріплені основні об'єкти прикордонного співробітництва, що становлять, безсумнівно, загальний взаємний інтерес для суміжних територій — регіональний, міський і сільський розвиток, охорона навколишнього середовища, удосконалювання інфраструктур і обслуговування населення, а також взаємодія у випадках стихійного лиха.

Принципове значення мають положення ст. З Конвенції з переважно бланкетним характером: визначається, що держави-учасниці розвиватимуть прикордонне співробітництво через заохочення ініціативи територіальних общин і органів влади, яка базується на основних розроблених у рамках РЄ принципах співробітництва між місцевою владою; таке співробітництво, що носить дво- або багатосторонній характер, може здійснюватися як на базі особистих домовленостей, так і з урахуванням типових міждержавних дво- і багатосторонніх угод, розроблених у рамках РЄ, з метою сприяння співробітництву територіальних общин і органів влади; досягнуті домовленості та укладені угоди можуть базуватися, зокрема, на типових угодах, а також на угодах, статутах і договорах про основні принципи співробітництва, що містяться в Додатку до цієї Конвенції, шляхом їх відповідного пристосування до конкретної ситуації кожної із сторін. У п. 2 ст. З Конвенції містяться положення процесуального характеру, спрямовані на реалізацію її механізму кожною з дер-жав-учасниць. Серед них: право кожної 3 них в угодах про прикордонне співробітництво, що укладаються, визначати рамки, форми і межі, в яких можуть здійснювати таке співробітництво територіальні общини і місцеві влади, а також право визначати общини або органи, що беруть участь у цьому співробітництві. Спеціально закріплюється положення про те, що сторони за спільним бажанням можуть здійснювати й інші, не зазначені в Конвенції, форми прикордонного співробітництва (п. З ст. 3).

Важливе значення мають положення пунктів 4 і 5 ст. З Конвенції, в яких сказано, що всі договори і домовленості укладаються з дотриманням вимог внутрішнього законодавства кожної із сторін з питань повноважень у сфері міжнародних відносин і з дотриманням правил контролю або нагляду, що регулюють діяльність територіальних общин і місцевої влади. З цією метою кожна сторона, що бере участь, має під час підписання Конвенції або через подальше повідомлення Генерального секретаря РЄ визначити органи влади, що, відповідно до внутрішнього законодавства, уповноважені здійснювати такий контроль або нагляд.

86) Види муніципальних систем в зарубіжних країнах.

Підхід Бейлі, яких розробив 4 моделі місцевого управління.Модель доброзичливого деспота, яка передбачає те, що місцева влада позиціонує себе як органи управління, що діє краще за всіх і знає, як максимізувати добробут жителів Модель фіскального обміну органи місцевого управління надають послуги, які готові оплачувати місцеві жителі.Модель фіскального трансферту місцеве управління сконцентроване на наданні громадських послуг в інтересах досягнення суспільного результату.Модель левіафана, що узгоджується з теорією суспільного вибору – місцеве управління захоплене бюрократами й політиками, діє у власних інтересах.Класифікація системи управління на місцевому рівні з урахуванням таких чинників як державний режим, форма державного устрою, неоднаковий підхід до розуміння сутності та природи державної влади, розмежування адміністративно-територіальних одиниць на природні та штучні, національні та історичні особливості і традиції.

З урахуванням місцевих особливостей: величини територій, географічних умов,

Демографічних чинників,національного складу населення, рівня політичної активності.

87) У статті 10 Європейської хартії місцевого самоврядування також називаються основні суб´єкти такого міжнародного співробітництва — міжнародні неурядові організації (МНУО) місцевої влади й органи місцевого самоврядування інших (зарубіжних) держав.

У процесі виявлення об´єктного складу міжнародного співробітництва важливо мати на увазі, що в якості такого об´єкта виступають різноманітні суспільні відносини системного характеру, які виникають у результаті реалізації територіальними громадами та органами місцевого самоврядування своїх повноважень. Ця система з великою кількістю систем-підсистем, як зазначалося вище, може бути охарактеризована як коло питань місцевого значення. У чинному законодавстві України згадуються "питань місцевого життя", робиться акцент на "всі питання місцевого значення", однак відсутня їх дефініція. Так, ми вже звертали увагу на те, що Закон України "Про місцеві Ради народних депутатів, місцеве і регіональне самоврядування" від 26.03.92 року називав "питання місцевого життя" в якості основного об´єкта місцевого самоврядування (ч.І ст. І), Конституція України називає їх "питаннями місцевого значення", перераховуючи в частині 1 статті 143 найбільш важливі з них.

88) Д

о суб ́єктів міжнародного співробітництва

місцевого

самоврядування

належать територіальні

громади та органи місцевого

самоврядування.

З

аконодавчі положення, які легалізують міжнародне

співробітництво органів місцевого самоврядування України

,

закріплені

у

ст.

15 Закону України "Про місцеве самоврядування в

Україні"

, де йдеться про

дозвіл органам

місцевого самоврядування на

об ́єднання в асоціації всередині країни і входження в

індивідуальному порядку або в рамках відповідної національної

асоціації у міжнародні асоціації та інші добровільні об ́єднання

органів місцевого самоврядування.

У процесі

дос

лідження

об ́єктного складу міжнародного

співробітництва

важливо мати на увазі, що в якості такого об ́єкта

виступають різноманітні суспільні відносини системного характеру,

які виникають у результаті реалізації територіальними громадами та

органами місцевог

о самоврядування своїх повноважень. Ця система

може бути охарактеризована як коло питань місцевого значення. У

чинному законодавстві України відсутня дефініція

поняття «питання

місцевого

значення

»

, хоча воно використовується у законодавстві з

метою позначе

ння сф

е

ри повноважень, предметів відання орнанів

місцевого самоврядування

85) Стандарт ІЗО 9001:2000 містить у собі визначальні базові набори правил і процедур, а також рекомендації, у відповідності з якими вибудовується управління в організаціях різних сфер діяльності, у тому числі в державній і муніципальній сферах.

Він розкриває в узагальненому й систематизованому вигляді світовий досвід ефективного управління (менеджменту). Стандарт не має обмежень по сферах застосування. Він рекомендований як для промислових підприємств, так і для органів державного та муніципального керування. Норми стандарту відображають мінімальні вимоги, які висуваються в усьому світі до органів місцевого самоврядування.