Організація змісту навчального матеріалу

Лейкоз – це пухлини, які виникають з кровотворних клітин, які характеризуються самопідтримуючою, агресивною метаплазією кровотворних клітин, вражаючи переважно кістковий мозок та рідше - інші органи та системи всього організму.

В англомовній літературі замість терміна «лейкоз» частіше використовується термін «лейкемія».

Класифікація. По клініко-гематологічній картині лейкози поділяються на гострі та хронічні. Цей підрозділ базується не на різниці в тривалості перебігу захворювання, а на особливостях гематологічної характеристики і клінічних проявах захворювання.

До гострих лейкозів відносять такі форми, при яки морфологічний субстрат хвороби представлений власними клітинами та зрілими клітинними елементами, т.е. при цьому відсутні перехідні елементи клітинної диференцієровки. Це явище носить назву «лейкемічний провал». Гострі лейкози складають до 95-97% всіх форм захворювань у дітей. Без лікування вони приводять до смертельного кінця на протязі декількох місяців. Якщо проводиться лікування-прогноз часто благоприємний.

В групу хронічних лейкозів включають форми, при яких лейкозні інфільтрати морфологічно представлені клітинними елементами,які знаходяться на різних стадіх диференцієровки. Лейкемічні клітини при хронічному лейкозі частково дозрівають, і вони функціонально активніші бластів при гострих лейкозах. Хронічні лейкози складають 3-5%лейкозів у дітей. Діти з хронічним лейкозом можуть виживати даже без лікування на протязі багатьх місяців і навіть років, хронічні лейкози можуть перетворюватись в невиліковні гострі форми,так званий бластний криз.

В залежності від цитохімічних властивостей бластних клітин гострі лейкози поділяють на дві великі групи:лімфобластні і нелімфобластні.

Гострий лімфомбластний лейкоз характеризується наявністю великої кількості лімфобластів в кістковому мозку. Це найбільш поширена форма новоутворень у дітей, його частота сягає 80% від загального числа гострих лейкозів.

Гострий нелімфобластний лейкоз складає до 15-20% випадків гострих лейкозів у дітей. В залежності від характеристики проліферуючих клітин розрізняють мієлобластний, промієлоцитарний, мієломоноцитарний, моноцитарний і еритромієлоз. Саме ці форми найбільш часто спостерігаються в дитячому віці.

Серед хронічних лейкозів у дітей найбільш часто спостерігається хронічний мієлолейкоз, який має 2 типи перебігу: дорослий і ювенільна форми.

У хворих з лейкозом значно змінюється кількість лейкоцитів в периферичній крові. За кількістю лейкоцитів гострі лейкози поділяються на:

· Лейкемічні (більше 50*10⁹/л лейкоцитів)

· Сублейкемічні (від 10 до 50*10⁹/л лейкоцитів)

· Лейкопенічні (менше 10*10⁹/л лейкоцитів)

· Алейкемічні (менше 1*10⁹/л лейкоцитів)

ЕПІДЕМІОЛОГІЯ. Хворіють лейкозами особи переважно дитячого та молодого віку (до 30 років). В дитячому віці вони бувають частіше, ніж будь-які інші пухлини. По наявній статистиці, у дітей лейкози та лімфоми складають 40% усіх випадків злоякісних новоутворень.

За даними різних дослідників, гострий лімфобластний лейкоз в дитячому віцівиявляється частіше, ніж мієлобластний. Найбільш висока захворюванність гострим лімфобластним лейкозом у дітей віком 3-5 років, причому значно частіше хворіють діти європоїдної раси, ніж негроїдної.

ЕТІОЛОГІЯ ТА ПАТОГЕНЕЗ.

На сьогодні відсутні обгрунтовані теорії, які пояснюють походження лейкозів. Існує ряд теорій про походження лейкозів.

Етіологічні фактори лейкозогенезу умовно розділяють на екзогенні та ендогенні (див. табл. 1).

Табл. 1

Причини виникнення лейкозів у дітей.

Розвиток молекулярної онкології дозволив виявити у хворих лейкозом високу частоту хромосомних мутацій, які сприяють неконтрольованій проліферації кровотворних клітин. До основних хромосомних мутацій, які сприяють виникненню лейкозів, відносять транслокації (обмін ділянками між негоиологічними хромосомами). Перелік транслокацій при різних формах лейкозів наведений в табл. 2.

Табл. 2

Хромосомні транслокації при різних формах лейкозів