Виховний ідеал у творчості Г.Ващенка

Козацька педагогіка

Образ досконалої особи українця випестуваний упродовж бага­тьох віків українською педагогікою. Педагогічна система кож­ного народу, кожної нації має свій тип досконалої людини. У народів Кавказу - витязь, джигіт, в англійців - джентльмен, у росіян — добрий молодець, у японців - самурай. К.Д. Ушинський зазначав, що кожний народ має свій виховний ідеал.

В українській народній педагогіці, починаючи з XV ст., ідеал довершеної людини репрезентується образом українського ко­зака, потім — січового стрільця, потім - самовідданого борця за самостійну Українську державу.

Усе це переконує, що козак - це досконала людина, на яку орієнтується у вихованні дітей та молоді українська народна педагогіка.

Козацький ідеал досконалої людини стосувався й осіб жіночої статі. Змалку в дівчат виховувалися такі риси, як чесність, подруж­ня вірність, витривалість, працьовитість, відданість обов'язку цнотливість. Називатися козаком чи козачкою - велика честь для українців, найвища людська похвала.

На початку XX ст. гайдамаками називали свідомих революці­онерів, що закликали народ до боротьби. Ідеал народного месни­ка, борця за соціальну справедливість стає традиційним в україн­ській народній педагогіці. Від покоління до покоління передавав цей ідеал український народ, наділяючи його дедалі більш пози­тивними якостями, приписуючи йому фантастичні можливості.

Ідеальні риси народу втілювали герої народних казок. Вони переконували, що всі перешкоди в житті можуть долати тільки кмітливі, розумні, дужі, витривалі люди. Образи улюблених мо­лоддю героїв Залізняка, Довбуша справляли значний вплив на її виховання. Вони спонукали молодь до оволодіння знаннями, до фізичного удосконалення, вселяли переконаність у своїх перева­гах над експлуататорами

 

Виховний ідеал у творчості Г.Ващенка

Сьогодні виховний вплив має бути спрямований на те, щоб наше молоде покоління виросло й розвинулось міцним, здоровим, наці­онально і державно свідомим, освіченим, загартованим тілом і душею, доброзичливим, самостійним, чесним, розумним, працьови­тим, професійно компетентним, ерудованим, культурним, підпри­ємливим, ініціативно творчим, корисним суспільству; щоб молоді люди були палкими патріотами України, вільними громадянами незалежної держави, які своє особисте щастя вбачають у світлій долі своєї рідної Вітчизни.

У наш час у розв'язанні питання виховного ідеалу особливої актуальності набувають педагогічні погляди талановитого україн­ського педагога і психолога Григорія Григоровича Ващенка (1878-1967). Він був глибоко переконаний, що наша національна сис­тема виховання має ґрунтуватися на українській духовності, на нашому національному виховному ідеалі. Стислу формулу свого ідеалу він формулював у словах: «Служіння Богові та Україні». Виховний ідеал «має на собі печать вічності». Він пов'язаний з природженою релігійністю українця, з рідною землею та приро­дою, з християнською українською душею. В основу виховного ідеалу педагог поклав загальнолюдські та національні цінності, моральні закони творення добра і боротьби зі злом, за побудову справедливого ладу, виплеканого на любові і красі.

Ці моральні цінності Г. Ващенко виводить з християнської віри і релігії. Така спільність, за його переконанням, веде людину до виконання подвійної високої мети - служіння Богові і своїй нації. Причому служіння Богові - це служіння абсолютній Пра­вді, Красі, Справедливості, Любові і Нації як реальній земній спі­льноті, в якій ці абсолютні цінності мають знайти своє втілення. Найбільша ганьба для людини - це зрада вірі й Україні.

Г. Ващенко виділив основи виховного ідеалу:

- національні фізичні і психічні особливості народу;

- усвідомлення народом свого призначення;

- християнство і загальноєвропейська культура;

- висока мораль, чистота і світлість душі;

- вище, божественне, одухотворене начало;

- служіння Україні, своєму краю як сенс життя людини;

- національна свідомість, почуття єдності з усією українсь­
кою спільнотою;

- патріотична, здорова, національна гордість, національна гідність, любов до інших народів.

У своїй праці «Виховний ідеал» Г. Ващенко глибоко аналізує більшовицький і націонал-соціалістичний ідеали як ідеали поро­дження тоталітарних систем, показує їх основи.

Більшовицький виховний ідеал: вірність вченню марксизму -ленінізму, непримирима ворожість до інших ідеологій і боротьба з ними, ворожість до релігії, безоглядна вірність компартії і її вождям, радянський патріотизм без дійсних засад інтернаціона­лізму, войовничий атеїзм, підозрілість і обережність, дисципліна, що ґрунтується на почутті страху.

Націонал-соціалістичний виховний ідеал: відданість інтере­сам свого народу, любов до нього, войовничість у боротьбі за пану­вання над іншим народом, міцна воля, тверда вдача, дисципліна, пошана до парткерівництва, особливо до фюрера як представника нації, зневажливе ставлення до інших народів, фізична сила, здо­ров'я, витривалість, навички воєнних дій.

Таким чином, виховний ідеал українця зведений Г. Ващен-ком до двох головних принципів: виховання людини на заса­дах християнської моралі і на здобутках духовності українсько­го народу. Власне, ці принципи складалися впродовж віків і є традиційними в житті і побуті українського народу. Серед них: працелюбність, правдивість, жертвенна любов до України, людя­ність, щиросердність, гостинність, вірність, відданість, оптимістич­ність, захоплення красою і мистецькою творчістю, музикою, спі­вом, танцями, вірність у коханні, статева стриманість, здоровий сімейний побут. Ці риси є основою української ментальності.

Професор Г. Ващенко свою працю «Виховний ідеал» завершує словами: «Плекаючи свої кращі традиції, борючись за свою само­стійну державу, українська молодь разом з тим мусить не тільки плекати загальнолюдські ідеали, а й активно боротись за них... Віримо, що ця боротьба закінчиться перемогою Правди і Добра».

Метою виховання у вільній Україні може бути благо і щастя батьківщини. Під благом батьківщини Г. Ващенко розумів:

1.Державну незалежність, можливість для українського на­
роду вільно творити своє політичне, соціальне, господарсь­
ке і релігійне життя.

2. Об'єднання всіх українців, незалежно від їх територіального
походження, церковної належності, соціального стану і
т.ін., — в одну спільноту, що пройнята єдиним творчим
прагненням і високим патріотизмом.

3.Справедливий державний устрій, який би підтримував лад
у суспільстві і водночас забезпечував особисті права і сво­
боди кожного громадянина, сприяв розвитку й прояву його
здібностей, спрямованих у бік громадського добра.

4. Справедливий соціальний устрій, за якого б зникала й унемож­
ливлювалася боротьба між окремими групами суспільства.

5.Високий рівень народного господарства і справедлива ор­
ганізація його, що забезпечувала б матеріальний добробут
всіх громадян і була позбавлена елементів експлуатації.

6. Розквіт духовної культури українського народу, науки, мис­
тецтва, освіти; піднесення їх на такий рівень, щоб Україна
стала передовою країною у світі.

7. Високий релігійно-моральний рівень українського народу,
реалізація в житті вчення Христа., ■•.

Високий рівень здоров'я українського народу Такою хотів бачити Україну її великий патріот Г. Ващенко, а українське виховання повинно мати національне зорієнтування; породжувати і здійснювати волю національного самоутверджен­ня; плекати народ сильний, гордий, мужній; формувати дужу, свідому націю; очищати українську духовність від всякого на­мулу, привнесеного імперськими, тоталітарними режимами.

Сучасний ідеал українського національного виховання

Християнські доброчинності, на які ми повинні орієнтуватися у формуванні нашого виховного ідеалу: віра, надія, любов, правди­вість, твердість у своїй вірі; уміння долати сумніви, зовнішні спо­куси; християнський оптимізм, бадьорість; уміння зносити не­вдачі, нещастя, страждання; душевний спокій і радість; уважне ставлення до інших; піклування про ближніх, розуміння своїх хиб та провин, уміння їх виправляти; уміння боротися зі злом, шанувати батька і матір, не бути рабом своїх тілесних пристрас­тей, багатства і суєтної слави, бути лагідним і доброзичливим, стримуватися від заздрощів, гордощів і честолюбства, бути чес­ним і правдивим, не красти і не вбивати, співчувати ближнім, допомагати хворим, убогим, ув'язненим; прощати образи, не мститися, боротися зі злом, особливо, якщо воно поширюється в суспі­льстві; по-братерськи ставитися до людей, підтримувати державу, шанувати представників влади без їх обожнювання та ідолопо­клонства, прагнути до мирного співжиття.

Абсолютні вічні цінності та їх антиподи: добро - зло; віра -нігілізм, надія - зневіра, любов - ненависть, доброта - жорсто­кість, чесність - нечесність, справедливість - несправедливість, щирість - лукавство, гідність - підкореність, милосердя - байду­жість, прощення - злопам'ятність, досконалість - недосконалість, краса - потворність, свобода - неволя, нетерпимість до зла -пасивність, великодушність - бездушність, оберігання життя -вбивство, мудрість - безглуздя, благородство - підлість.

Згідно з Концепцією громадянського виховання ідеал націо­нального виховання - це людина-громадянин, патріот, професіо­нал, людина з притаманними їй особистісними якостями і риса­ми характеру, світоглядом і способом мислення, почуттями, вчин­ками та поведінкою, спрямованими на розвиток демократичного громадянського суспільства в Україні, людина компетентна, від­повідальна, національно свідома, з гострим почуттям належнос­ті до рідної землі, народу, визнанням духовної єдності поколінь, спільності культурної спадщини; почуттям патріотизму та від­даності Батьківщині, з гуманістичною мораллю, повагою до та­ких цінностей, як свобода, рівність, справедливість; людина соці­ально активна, компетентна, готова до участі в процесах держа­вотворення, здатна до спільного життя і співпраці, готова взяти на себе відповідальність, робити самостійний життєвий вибір; здатна розв'язувати конфліктні ситуації, працелюбна, відповіда­льна за свої дії, людина правової та політичної культури, крити­чного мислення, здатна відстоювати свою позицію, знаходити нові ідеї, передбачати можливі наслідки дій та вчинків, визначати фо­рми своєї участі в житті суспільства, спілкуватися, захищати і підтримувати закони і права людини, людина толерантна, глибо­ко національно свідома.

 

Література

1. Ващенко Г. Виховний ідеал. - Полтава, 1994.

2. Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття»).

-К.,1994.

3. Концепція безперервної системи національного виховання. - К.,

1994.

4. Концепція виховання у національній системі освіти // Освіта Укра­
їни, 1996.

5. Концепція національного виховання // Освіта. - 1996. - 7 серпня.

6.Любар О., Стельмахович М., Федоренко Д. Історія української педа­
гогіки. - К., 1999.

7. Основи національного виховання. - К., 1993.

8.Стельмахович М.Г. Виховний ідеал української народної педагогі­ки // Початкова школа. - 1998. - № 6.

 

Контрольні запитання і завдання

1. Який сучасний педагогічний ідеал українського національного ви-І

ховання?

2. Покажіть залежність ідеалів народного виховання в Україні від со-І

ціально-економічних та історичних обставин.

3. Використовуючи другу частину праці Г. Ващенка «Виховний ідеал»!
складіть схему змісту українського національного виховного ідеалу