Загальні вимоги до написання та оформлення контрольної роботи

Виконання контрольної роботи студентами заочної форми навчання є складовою частиною навчального процесу, активною формою самостійної роботи студентів.

Контрольна робота складається з двох частин: текстової (теоретичної) та розрахункової.

Приступаючи до виконання теоретичного завдання, студенти повинні:

· визначити до якої теми курсу фінансового аналізу вона належить;

· опрацювати відповідні розділи підручників та необхідні нормативні акти;

· зробити самостійний аналіз теоретичного питання за складеним планом з посиланням на відповідну літературу.

Механічне списування підручника чи матеріалу з періодичних видань не допускається. Висвітлення питань роботи слід супроводжувати аналізом статистичних даних, прикладами з практики господарювання підприємств. Необхідно також показати уміння зіставляти різні підходи до вирішення тих та інших проблем, самостійно робити висновки на основі вивченої літератури, зібраного, опрацьованого і узагальненого фактичного матеріалу.

У розрахунковій частині контрольної роботинеобхідно обґрунтувати розв’язок конкретних задач.

Зміст роботи має відповідати плану і відображати суть теми, що розглядається. Обсяг контрольної роботи 20-25сторінок (у тому числі – таблиці, схеми, діаграми, графіки тощо). Виправлення, закреслювання, вставлення, скорочення слів та використання абревіатур (крім загальноприйнятих) у готовому (чистовому) тексті не дозволяються.

Наведені у роботі цифрові дані, цитати, таблиці, якщо вони взяті з першоджерел, мають супроводжуватися посиланнями на ці джерела. Посилання на цитовані джерела мають бути оформлені певним чином: для книг – вказуються автор, назва книги, номер тому, частини, місце видання (місто), назва видавництва, рік видання, порядковий номер сторінки; для журналів – автор статті, її назва, назва журналу, рік і номер видання, номер сторінки; для газет – автор статті, її назва, назва газети, дата випуску.

Контрольна робота виконується за одним із варіантів, який обирається студентом відповідно до порядкового номеру під яким його прізвище знаходиться у списку академічної групи. Якщо кількість студентів перевищує кількість варіантів, вибір варіанту має бути узгоджений з викладачем. Контрольну роботу студенти виконують самостійно, до­держуючись рекомендованої структури та вимог до технічного офор­млення.

Рекомендується така структура контрольної роботи:

1. Титульна сторінка.

2 Зміст контрольної роботи, де вказуються заголовки розділів (підрозділів) та сторінки, на яких вони розміщені.

3. Вступ, де розкриваються актуальність та практичне значення теми і визначаються джерела інформації.

4. Основна частина, що включає не менше двох розділів.

5. Висновки

6. Список використаної літератури, який розміщують у кінці ро­боти в алфавітному порядку в такій послідовності:

– закони, нормативні акти та положення державного значення;

– літературні та наукові джерела;

– матеріали періодичних видань.

У літературних і наукових джерелах вказують прізвище, ініціали автора, повну назву книги, місце видання, видавництво, рік видання. Для статей, що опубліковані в періодичній пресі, зазначають прізвище, ініціали автора, назву статті, назву журналу чи газети, рік видання, номер журналу чи дату виходу газети.

7. Додатки, до яких слід включати допоміжні матеріали (таблиці проміжних цифрових даних, ілюстрації, схеми допоміжного харак­теру тощо). Кожний додаток починають з нової сторінки, у правому верхньому куті пишуть слово «Додаток». Додаток повинен мати те­матичний заголовок. Якщо в роботі міститься кілька до­датків, їх послідовно нумерують арабськими цифрами (наприклад:«Додаток 1»).

Формули, які приводяться в роботі, в рукописному варіанті слід вписувати чорним чорнилом (пастою) і нумерувати арабськими цифрами. Порядковий номер приводиться в круглих дужках праворуч від формули. Він повинен складатися з номеру розділу та порядкового номеру формули, розділених крапкою. Наприклад: (1.3) означає третю формулу першого розділу.

Допускається й інший підхід до нумерації формул: усі формули, вміщені в текст контрольної роботи, нумеруються наскрізне, підряд з першої до останньої. Наприклад: (5) означає п’яту формулу, вміщену у текст роботи.

Нумерацію формул здійснюють окремо від нумерації таблиць та нумерації рисунків.

Усі додатки, незалежно від їх характеру (звітні форми, аналітично-розрахункові таблиці, громіздкі ілюстративні схеми, комп’ютерні розрахунки тощо), повинні мати заголовок, у якому відображено зміст інформації, що й має той чи інший додаток.