Неандертальський геномний проект, 2010 рік

Наскільки ж ми генетично відрізняємося від наших доісторичних предків? Міжнародна група фахівців зайнялася дослідженням цього питання, порівнюючи ДНК неандертальця і сучасної людини. Вони проаналізували ДНК трьох жіночих останків неандертальців, знайдених в Хорватії і порівняли їх з ДНК п'яти сучасних людей з Південної Африки, Західної Африки, Папуа Нової Гвінеї, Китаю та Західної Європи. Цей процес був досить складним, тому що останки неандертальців були дуже пошкоджені за стільки років спочатку мікробами, а потім і людським втручанням. Після усунення генетичного «сміття», дослідники виявили, що 1-4 відсотка геному сучасного європейського і азіатського людини схожий з генетичним набором неандертальців.

Зв'язок між африканським людиною і неандертальцем не була виявлена. Отримані результати суперечили раннім уявленням про поділ видів гомінідів, замість цього припускаючи можливість схрещування деяких древніх людей і неандертальців.

Останні знахідки, 2010

Знайдені скам'янілості в печері в Південній Африці в 2010 році викликали палкі дискусії. Там були виявлені останки дорослої жінки й хлопчика, які жили більше 2 мільйонів років тому. Названі Australopithecussediba, скам'янілості вказали на те, що даний вид був вище і сильніше, ніж Люсі, також у цього виду були довші ноги.

Суперечки серед наукового співтовариства виникають на базі класифікації нових скам'янілостей. Хоча спочатку ці скам'янілості і були віднесені кразряду австралопітеків, деякі фахівці вважають, що вони, все ж, ближче до нашого виду HomoSapiens і, отже, повинні бути віднесені до роду Homo. Хоча останки і володіють меншим розміром мозку, маленьким тілом і довгими руками, але довгі ноги, дрібні зуби і кістки тазу нагадують «людини прямоходячої».

 

Людина прямоходяча: ПІДВИДИ

Homo erectus

· Homo erectus erectus

Людина прямоходяча (лат. Homo erectus) – вимерлий вид з роду Люди (лат. Homo). Перші свідчення його існування з'являються в ранньому плейстоцені (близько 1,8 млн. років тому), а останні зникають лише близько 27 тис. років тому. Вид виник в Африці, а потім поширився по Європі та Азії.

· Homo erectus yuanmouensis

Залишки Yuanmou man були виявлені 1 травня в 1965 році, геологом Фан Цянь, який працював у геологічному науково-дослідницькому інституті механіки. На підставі палеомагнітних знахідки були знайдені в скелі, спочатку вважали, що скам'янілостям було близько 1700000 років і, таким чином, представляло ранні скам'янілості предків людини, знайдених в Китаї та Східній Азії. [ Він був колись думали, щоб бути можливо, передували "Вушань хлопця", але те, що вийшло, щоб бути стовбурових орангутанга (Ponginae). Знахідку хотіли перейменувати як "Wushan Man", але було названо stem-orangutan (Pongidae)

· Homo erectus lantianensis

· Лантянська людина — підвид Homo erectus. Його відкрито в 1963 році, вперше описано Дж. K. Ву наступного року.

· Залишки лантянської людини були знайдені в окрузі Лантянь, в західнокитайській провінції Шеньсі, приблизно за 50 км на південний схід від міста Сіань. Незабаром після відкриття нижньої щелепи першої лантянської людини в Ченьджіаво, також в окрузі Лантянь, черепа з носовими кістками і трьома зубами у верхній щелепі, було знайдено ще один зразок лантянської людини у Гонвенліні (Gongwangling), на іншому місцезнаходженні в окрузі Лантянь. Об'єм черепа оцінюється в 780 кубічних сантиметрів, що близько до показників його сучасника яванського пітекантропа. Лантянська людина старша, ніж добре відома пекінська людина (Homo erectus pekinensis)

· Homo erectus nankinensis

Нomo erectus nankinensis (нанкінська людина) — вимерлий підвид Homo erectus, чиї викопні зуби і фрагменти черепа були знайдені в березні 1993 у печері Huludong (Таншань) приблизно за 26 км на схід від Нанкіна, провінція Цзянсу, Китай. Кістки були термоіонізовані безпосередньо від мас-спектрометра. Отже, нанкінська людина жила близько 580-620 тис. років тому на півдні Китаю. Череп нині зберігається у Нанкінському музеї і детально досліджується авторитетними фахівцями галузі.

· Homo erectus pekinensis

· Синантроп (лат. Sinanthropus pekinensis — «пекінська людина», в сучасній класифікації — Homo erectus pekinensis) — форма (вид або підвид) роду Homo, близька до пітекантропа, однак більш пізня й розвинена. Був виявлений в Китаї, звідси й назва. Жив близько 600–400 тис. років тому, в льодовиковий період.

· Об'єм його мозку досягав 950–1150 см³; ліва частка мозку, де розташовані рухові центри правої сторони тіла, була дещо більше, в порівнянні з правою часткою. Отже, права рука у синантропа була більш розвинена, ніж ліва. Зріст — 1,55—1,6 метра.

· Крім рослинної їжі, вживав м'ясо тварин. Можливо він добував і вмів підтримувати вогонь, одягався, мабуть, у шкури. Були виявлені: товстий, близько 6—7 м шар золи, трубчасті кістки і черепи великих тварин, знаряддя з каміння, кісток, рогів. Вчені вважають, що синантропи були канібалами і полювали на представників свого виду.

· Перший череп синантропа був виявлений у гротах Чжоукоудяня поблизу Пекіна в 1927 р. китайським антропологом Пей Вень-Чжуном (1904–1982). Протягом багатьох років тут працювала міжнародна команда вчених: Йоганн Гуннар Андерсон, Біргер Болін (Швеція), Девідсон Блек (Канада), Пей Вень-чжун (Китай), Отто Зданський (Австрія), Уолтер Грейнджер (США) та ін. У 1926 р. Девідсону Блеку вдалося переконати Фонд Рокфеллера виділити гроші на фінансування великих розкопок в Чжоукоудяні, в ході яких було оголошено про знахідку сорока особин. В основному були виявлені черепи та їх фрагменти; та окремі посткраніальні уламки. Весь виявлений матеріал зник під час Другої світової війни при пересиланні до США.

· Ряд західних вчених скептично поставився до китайських знахідок викопних гомінідів. Однак Чжоукоудянь був все ж оголошений ЮНЕСКО одним з пам'ятників Всесвітньої спадщини. Дослідження піску з грота, де були зроблені знахідки, дозволило встановити вік синантропа з Чжоукоудяня — 770 тис. років (± 80 тис. років).

· У 1963 р. у Ланьтяні було знайдено щелепа, визначена дослідниками як більш давній вид синантропа — (лат. Homo erectus lantianensis).

· У теорії Мультирегіонального антропогенезу синантроп розглядається як основний учасник формування монголоїдної раси на етапі Людини прямоходячої. Однак багато антропологів схиляються на користь точки зору, що синантроп був тупиковою гілкою розвитку людей.

· Homo erectus palaeojavanicus

· Мегантроп (лат. Meganthropus) — назва, запропонована для низки викопних знахідок зубів і фрагментів нижніх щелеп древніх людей, виявлених у Сангірані на острові Ява. Ці щелепи і зуби вирізняються дуже великими розмірами і масивністю.

· Перші знахідки було зроблено в 1939–1941 роках голландським антропологом Г. Г. Р. фон Кенігсвальдом, який і запропонував для них нову родову і видову назву Meganthropus palaeojavanicus. Це назва використовувалася рядом авторів у 1940-ві роки, хоча перший формальний опис таксону під цією назвою було опубліковано Г. Г. Р. фон Кенігсвальдом лише в 1950 році.

· Німецький дослідник Ф. Вейденрейх, автор оригінальної гіпотези про походження людей від гігантопітеків, перехідною формою між ними вважав мегантропів.

· У 1954 році Джон Робінсон розглядав цю групу як вид у складі роду парантропів.

· Згодом уявлення про мегантропів як про самостійну групу древніх людей були спростовані. Зокрема, М. О. Гремяцьким було показано, що фрагменти нижніх щелеп, приписуваних мегантропам, добре поєднуються з верхньою щелепою пітекантропа. Крім того, місця знахідок і датування мегантропів ті ж самі, що і пітекантропів. Таким чином, немає жодних підстав для визнання мегантропа самостійним видом і, тим більше, родом. Видова назва Meganthropus palaeojavanicus зазвичай розглядається як молодший синонім Homo erectus.

· Homo erectus soloensis

· Явантроп (нгандонгська, або солойська людина; лат. Homo erectus soloensis) — викопна людина, залишки якої (11 неповних черепів і 2 великі гомілкові кістки) були виявлені в 1931–1933 роках у відкладеннях верхнього плейстоценуострова Ява, поблизу селища Нгандонг, на березі річки Соло.

· Спочатку, через пізній геологічний вік (60-50 тисяч років тому) та деякі морфологічні особливості, явантропа відносили до палеоантропів. Проте згодом, з огляду на ряд вкрай примітивних особливостей черепа (малий обсяг мозкової частини 1100 см³ та ін), явантропа стали відносити до архантропів (до пітекантропа). Численні ушкодження на черепах деякі вчені пов'язують з існуванням серед явантропів канібалізму, «полювання за головами» і «культу черепів».

· Homo erectus tautavelensis

· Тотавельська людина ( Homo erectus tautavelensis) — підвид гомінідів людини прямоходячої, викопні рештки (вік складає 450 000 років) якого були виявлені в печері Араго біля міста Тотавель, у Франції. Розкопки почалися в 1964 році, проте рештки тотавельської людини будо знайдені лише у 1969 році.

· Перші знахідки на території Тотавелю біли зроблені ще в 1828 році французьким геологом та натуралістом Марселем де Сер з Університету Монпельє. Він вважав, що знайшов решки істот, котрі жили до Потопу. Основні розкопки були розпочаті в 1964 році, після виявлення Жаном Абелане знарядь праці домустьерської доби.

· Homo erectus georgicus

· У 1991 р. грузинський вчений Давид Лордкіпанідзе в складі міжнародної групи дослідників знайшов у Дманісі (Грузія) скам'янілі останки – щелепи і черепа. Спочатку вчені вважали, що ці останки належали H. ergaster, але через різницю в розмірі згодом був зроблений висновок про належність їх до нового виду. Назвали його людина грузинська (лат. Homo georgicus). Передбачалося, що він є нащадком H. habilis і предком азіатського H. erectus. Однак дана класифікація не була прийнята, і в даний час вважається, що це дивергентна група H. erectus – іноді позначається як підвид Homo erectus georgicus (людина прямоходяча грузинська). Можливо це стадія незабаром після перетворення H. habilis в H. erectus.

· У 2001 р був виявлений частково зберігшийся кістяк. Останки мають вік близько 1,8 млн. років. Всього було виявлено 4 скелета, що мають примітивні череп і тулуб, але прогресивні хребет і нижні кінцівки, що забезпечують високу рухливість. H. erectus georgicus демонструє високу ступінь статевого диморфізму, самці значно більші за самиць.

· Череп D2700, що датується 1,77 млн. років тому, має об'єм близько 600 см³ і знаходиться в хорошому стані, що дозволяє порівняти його морфологію з морфологією черепа сучасної людини. На момент відкриття це був найменший і найпримітивніший череп гомінін, знайдений за межами Африки. Однак у 2003 р. на острові Флорес був знайдений череп гомініда (людина флореська), що мав ще менший об'єм мозку.

· В ході розкопок також було виявлено 73 кам'яних інструменту для різання і рубки і 34 фрагмента кісток невпізнаних тварин.

 

Відкриття та вивчення

 

Голландський анатом Ежен Дюбуа, зачарований теорією еволюції Дарвіна стосовно людини, відправився в 1886 р. в Азію (яку, незважаючи на думку Дарвіна, стали вважати колискою людства), щоб знайти предків людини. Перші кілька років він провів на Суматрі, будучи армійським лікарем. Однак там його пошуки не дали результатів. Але в 1891 р. його команда виявила на острові Ява в Голландської Ост-Індії (нині – Індонезія) останки людини. Дюбуа назвав його «пітекантроп» (лат. Pithecanthropus erectus). Назва походить від давньогрецьких слів «пітекос» – мавпа і «антропос» – людина, тобто «мавполюдина». Останки складалися з знайдених на березі річки Соло (Трініл, Східна Ява) декількох зубів, склепіння черепа та стегнової кістки, схожих на відповідні кістки сучасної людини. Знахідка стала відома як «Яванська людина». Зараз ці скам'янілості класифікуються як людина прямоходяча.

У 1921 р. в Чжоукоудянь (близько Пекіна, Китай) в пошуках доісторичних скам'янілостей прибули шведський геолог і археолог Йохан Гуннар Андерссон і американський палеонтолог Уолтер Грейнджер. Негайно були розпочаті розкопки, якими керував австрійський асистент Андерссона палеонтолог Отто Зданскі, який знайшов щось, що виявилося скам'янілим людським зубом. Зданскі повернувся на місце розкопок в 1923 р., і витягнуті з землі в обидва його приїзду матеріали були відправлені в Упсальський Університет (Швеція) для аналізу. У 1926 р. Андерссон оголосив про знахідку в матеріалах двох людських зубів, а Зданскі опублікував це відкриття.

Канадський анатом Девідсон Блек з Пекінського об'єднаного медичного коледжу, захоплений знахідкою Андерссона і Зданскі, отримав фінансування з Фонду Рокфеллера і відновив розкопки в 1927 р. спільно з китайськими та західними вченими. Шведський палеоантрополог Андерс Біргер Болін виявив у ході цих розкопок ще один зуб, опис якого Блек опублікував в журналі Nature. Він охарактеризував знахідку, як приналежну до нового виду (і роду), який він назвав Синантроп пекінський (лат. Sinanthropus pekinensis). Родова назва «Синантроп» походить від давньогрецьких слів, що позначають «Китай» і «людина», тобто «Китайська людина».

Багато вчених скептично відгукувалися про ідентифікацію нового виду на основі єдиного зуба, і фонд зажадав додаткові зразки для продовження фінансування. У 1928 р. були знайдені ще кілька зубів, фрагментів черепа і нижня щелепа. Блек представив ці знахідки фонду та отримав грант у 80 тисяч доларів, на які заснував Кайнозойську дослідницьку лабораторію.

Розкопки за участю фахівців з Європи, Америки та Китаю тривали аж до 1937 р., коли в Китай вторглася Японія. До цього моменту були виявлені більше 200 різних останків, що належали більш ніж 40 особинам. Серед них було 15 частково зберігшихся черепів, 11 нижніх щелеп, безліч зубів і деякі кістки скелета. Крім того було знайдено і багато кам'яних інструментів.

Майже всі початкові знахідки були загублені під час Другої світової війни.