Конструктивна діяльність дошкільника

До початку дошкільного дитинства малюк вміє створювати деякі елементарні побудови. Однак, конструювання ще не стало самостійним видом його діяльності. Правда, елементи конструктивних дій помітні в "її грі, в якій вони мають допоміжне значення. Часто дитина в найпростіший спосіб поєднує декілька деталей, надаючи їм ігрового значення.

Конструктивна діяльність складається упродовж 4-5-го року життя. її метою є створення конструкцій, які зображують різноманітні предмети і ситуації. Вона може відбуватися поза грою або у зв'язку з грою, при цьому конструктивні задуми набувають самостійного значення і часто підпорядковують собі гру.

Конструювання передбачає спорудження будов, у якому здійснюють взаємне розміщення частин та елементів, поєднуючи їх у різний спосіб.

Результатом цього процесу є певний реальний продукт. У цьому сенсі конструктивна діяльність подібна на інші її види (малювання, ліплення), однак передбачає специфічні прийоми обстеження (виокремлення основних частин, опорних деталей, їх розміщення тощо), відповідні способи, прийоми обстеження і побудови конструкції.

Конструювання завжди має на меті розв'язання певного конструктивно-технічного завдання, пов'язаного з організацією простору, встановленням взаємного розміщення елементів і частин предметів відповідно до певної логіки. Важливо, щоб результат конструювання відповідав вимогам реальної споруди і виконував її призначення: стілець виготовити так, щоб на нього можна було посадити ляльку, міст - щоб по ньому могла "проїхати" машина. Це означає, що будова, хоч і створюється не для практичного використання, у ній повинні відтворюватися основні елементи і функції реальної будови. Для розвитку конструктивної діяльності у ранньому дитинстві важливим е вміння наділити будову певним змістом. Цьому вчить малюка дорослий. Коли вів "спорудив" міст, дорослий має відзначити: "Який гарний, високий міст. По ньому поїде машина". Цим він спонукає дитину до відповідних ігрових дій.

У дошкільному віці, за спостереженням А. Давидчук, розвиваються такі дві взаємопов'язані сторони конструктивної діяльності:

1)конструювання-зображення. Зовнішнім проявом його є захопленість дитини процесом конструювання, байдужість до того, чи буде використана конструкція у грі. Дитиною керує прагнення весь час створювати нові конструкції, а не інтерес до результату цієї діяльності;

2) конструювання для гри. Конструювання, що має в основі ігровий мотив, подібне до конструктивно-технічної творчості дорослих, адже підпорядковується практичному призначенню будови, при створенні якої необхідно враховувати функціональні умови, наприклад побудований корабель повинен вміщувати всіх моряків. Водночас дитяче конструювання має певну специфіку. Якщо кожний елемент конструкції дорослого виконує фіксовану функцію, пов'язаний з іншими в єдине ціле, то щодо дитячої, він може не відповідати всім вимогам до реального об'єкта. Часто конструкція подібна до нього загальними контурами, формою, однак їй бракує багатьох елементів, а під час гри дитина може залежно від сюжету змінити її призначення.

Основним моментом конструювання є аналітико-син-тетична діяльність з обстеження предметів, результатом якої є пізнання структури об'єкта і його частин, врахування логіки їх з'єднання, з'ясування способу конструювання. В аналізі зразка і виборі способів його побудови дошкільнику допомагає не просто зорове сприймання, а спеціально організована пізнавальна діяльність. Він обстежує не лише основні ознаки предметів (форма, пропорція, величина та ін.), а й їх специфічні конструктивні властивості (стійкість, рівновага, протяжність тощо). На основі аналі-тико-синтетичної діяльності дитина планує процес конструювання, створює задум. Успішність його реалізації багато в чому залежить від її вміння планувати і контролювати процес конструювання.

Уміння обстежувати конструкцію розвивається під керівництвом дорослого. За правильної організації цього процесу 3-4-річна дитина називає предмети, вирізняє їх основні частини, деякі деталі; 4-5-річна - добре розрізняє основні частини за величиною і формою, встановлює розміщення одна відносно одної. Старший дошкільник може самостійно проаналізувати зразок або конструкцію (виокремити частини, з'ясувати їх призначення і просторове розміщення), знаходить цікаві конструктивні розв'язання, планує етапи створення власної конструкції; 6-7-річ-на дитина вже аналізує конструкцію предмета з практичного погляду. Виокремлюючи частини, вона встановлює їх функціональне призначення, відповідність форми, величину, місцезнаходження, а також думає про ситуації, у яких використовуватиметься конструкція.

Удосконалення аналітико-синтетичної діяльності створює основу для конструктивної творчості дошкільника.

Типи конструктивної діяльності, їх вплив на психічний розвиток дошкільника

Основними типами конструктивної діяльності є конструювання за зразком, конструювання за даними умовами, конструювання за задумом.

Конструювання за зразком. Суть цього конструювання полягає у відтворенні в конструкції запропонованого як зразок предмета. Найпростіший спосіб такого конструювання - створення зразка на очах у дітей, які мають змогу спостерігати особливості, послідовність процесу, деталі конструкції, дії конструктора тощо.

Значно складнішим є конструювання за готовим зразком, оскільки дитині необхідно виділити у ньому окремі деталі за результатами його обстеження. У цьому процесі дитина виробляє точніше уявлення про предмет, який необхідно буде сконструювати. Основне при обстеженні зразка - проаналізувати великі основні його частини та їх взаєморозміщення.

Використання розчленованого на елементи зразка виправдане лише на початку оволодіння конструктивною діяльністю, коли дитина набуває перших навичок обстеження, вміння виокремлювати його основні частини. Тривале конструювання за розібраним зразком з часом втрачає свою користь, бо дитина, навчившись точно копіювати його, вичерпує своє конструктивне завдання-

Діяльність, яка складається лише з точного відтворення зразка, не розвиває вміння творчо розв'язувати конструктивні завдання. Цій меті підпорядковане конструювання за цілісним зразком, коли дитина внаслідок обстеження повинна встановити, за допомогою яких деталей вона зможе його відтворити. Ще ефективнішим є зразок-малюнок, оскільки малюку необхідно відтворити на основі площинного зображення тримірну конструкцію, що вимагає здатності бачити за зображенням реальну дійсність.

Конструювання за заданими умовами. Його особливість полягає у необхідності побудувати конструкцію на основі сформульованих вихователем умов, вимог, завдань, гри (сконструювати пароплав, щоб на ньому могли розміститися команда і пасажири; побудувати міст через річку, щоб по ньому могли проїхати машини). Для цього необхідно бачити залежність конструкції предмета від його призначення, уміння враховувати І виконувати певні умови.

У процесі конструювання відповідно до завдання дитина вчиться по-різному розв'язувати його на основі одних і тих самих умов. Це створює важливі передумови для розвитку творчості - їй цікаво побудувати різноманітні будинки, у різний спосіб обгородити їх, спорудити міст через річку тощо. Нерідко дитина створює багато будівель, які послідовно ускладнюються. Спорудження високих і низьких, широких і вузьких, довгих і коротких будиночків формує у дітей гнучке уявлення про різні їх типи, узагальнене вміння їх будувати. Це становить основу творчого конструювання: діти легко будують потрібні їм споруди, втілюючи у них най вибагливіші задуми. Наприкінці дошкільного дитинства створені ними конструкції відповідають різноманітним і складним умовам.

Конструювання за задумом. Таких умінь вимагає від дитини ігрова діяльність, для якої потрібні будови не лише зі спеціального матеріалу (наприклад, кубиків), а й з предметів, які оточують дитину - меблів, дощок, палок, шматків матерії тощо. Гра часто вимагає створення конструкцій, якими дитина могла б користуватися особисто. Діти будують споруди, які хочуть використовувати у різних цілях: кораблі і баржі, на яких вирушили б у плавання.

Використання будов у грі надає конструюванню дітей великого практичного смислу, змінює його характер. Конструюючи, вони дбають, щоб будова була подібна до певного предмета, щоб можна було погратися з нею. Така настанова змінює ставлення дітей до процесу конструювання: вони намагаються створити конструкцію, яка б максимально відповідала задуманій ними грі.

Конструювання для гри об'єднує дітей: вони вчаться спільно обговорювати його план, разом виробляти рішення, підпорядковувати свої бажання конструктивним задумам, відстоювати свої міркування щодо конструкції тощо.

Типи конструювання чергуються залежно від його завдання і ситуації, у якій діє дошкільник. Кожний із них розвиває у дитини специфічні здібності.

Для створення будов діти використовують призначений для цього будівельний матеріал (бруски, кубики), а також інший (палиці, фанерні і картонні ящики, коробки, дошки тощо). Це розвиває у них спеціальні здібності, сприяє формуванню навичок спілкування, естетичних, моральних якостей. Вони вчаться узгоджувати свої плани і дії, виявляти ініціативу, відстоювати свої пропозиції, поступатися, допомагати одне одному, радіти спільному успіху.

У старшому дошкільному віці конструювання стає складною і різноманітною діяльністю. Крім будівельного матеріалу, діти використовують конструктори з металу, пластмаси, дерева з різноманітними типами з'єднання деталей. Особливо приваблює старших дошкільників конструювання з паперу, природного матеріалу. Вони вже можуть самостійно придумувати й виконувати оригінальні вироби.

Конструювання розвиває уміння бачити предмет, розуміти його призначення, властивості деталей. Під час складання конструкції дитина переконується, що одні деталі стійкі у будь-якому положенні, інші - лише у визначеному, а різноманітні поєднання деталей дають різну міцність (важко, наприклад, створити міцну будову лише з пластин, та, поєднуючи кубики і пластини, можна зробити міцний будинок).

У процесі конструювання діти дізнаються, що визначеній формі і вазі деталей відповідають визначені конструктивні властивості. Наприклад, куб однаково стійкий, на яку б грань його не поставили, а брусок буде стійким, якщо його покласти на будь-яку бокову грань.

До продуктивних видів діяльності належать аплікація і ліплення, які за психологічним значенням подібні до зображувальної і конструктивної діяльності. У дітей, активно зайнятих малюванням, конструюванням, ліпленням і аплікацією, розвивається здатність до планування діяльності.