про розірвання шлюбу та стягнення аліментів

До Васильківського міськрайонного суду

Київської області

Адреса:08600, м. Васильків, вул. Шевченка, 8

 

Позивач:Ганусяк Анна Вікторівна

зареєстроване місце проживання:

Київська область, Васильківський район, смт. Гребінки, вул. Чайковського, 19

засоби зв'язку: моб. тел. 096 963 12 50

 

Відповідач: Ганусяк Руслан Ярославович

зареєстроване місце проживання: Київська область, Васильківський район, с. Саливонки, вул. Фрунзе, 34

засоби зв’язку: моб. тел. 096 154 57 30

На підставі ч.2 ст. 110 ЦПК України, позов пред’являється за зареєстрованим місцем проживання позивача, який має на утриманні малолітню дитину.

На підставі п.3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору в частині вимог щодо стягнення аліментів.

 

П О З О В Н А З А Я В А

про розірвання шлюбу та стягнення аліментів

09 червня 2008 року між мною та відповідачем, Ганусяком Русланом Ярославовичем, був укладений шлюб, який зареєстрований виконкомом Гребінківської селищної ради Васильківського району Київської області, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 5.

За час перебування в шлюбі, маємо спільну дитину – Ганусяк Ростислава Руслановича, 18 грудня 2008 року народження.

Я, Ганусяк Анна Вікторівна та відповідач, Ганусяк Руслан Ярославович, прожили у спільному шлюбі 8 років вели спільне господарство та будували міцні сімейні відносини. Нажаль, все вище вказане більше стосується перших років спільного життя, але останні роки ми не можемо як сім’я проживати, разом виконувати сімейні обов’язки, спокійно вирішувати навіть нескладні поточні проблеми, постійно сперечаємося та принижуємо один одного. Постійні сварки та скандали неодноразово відбувались в присутності нашої дитини. Оскільки, як я вважаю, наша спільна дитина є ще маленькою і багато речей не розуміє, але в подальшому це може суттєво вплинути на її психіку, погляди на життя, в тому числі на життя в шлюбі та формування її світогляду, особливо, щодо відносин в родині між чоловіком та жінкою, які є основою в будь якої сім’ї. Я неодноразово звертала увагу на це свого чоловіка, але відповідач повністю ігнорував та ніяк не реагувала на мої зауваження.

Я та відповідач не одноразово протягом останніх років намагалися говорити один з одним про наші особисті сімейні проблеми, спокійно вирішувати їх та ніяких результатів це не дало. В сімейних стосунках нічого не змінювалося за останніх кілька років, хоча ми прикладали для цього максимально зусиль, наші відносини переросли в ще більш ворожі.

З жовтня 2015 року з відповідачем ми фактично спільно не проживаємо, хоча і протягом останнього року намагались поновити наші відносини та проживати однією сім’єю та нажаль нам це не вдалося.

В результаті наших розмов я прийшла до висновку, що розлучення це єдиний вихід для нас побудувати нове щасливе життя та зберегти нормальне бачення про сім’ю нашої спільної дитини, тим більше відповідач особисто вирішав сам розірвати зі мною будь-які стосунки, пішов з помешкання де ми спільно проживали та не відвідує не мене не нашу дитину, матеріально не забезпечує та не приймає участі у вихованні нашого спільного сина Ростислава.

З підстав наведених вище, збереження нашої сім’ї і подальше спільне проживання з відповідачем є неможливим.

Тому, у відповідності до ч.3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Крім того, ч.1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред’явлений одним із подружжя. Оскільки укладання шлюбу здійснюється на засадах взаємної любові та поваги, то збереження подружніх відносин неможливо, якщо втрачена їх основа. Тому вказана вище норма закону надає мені право звернутись до суду з відповідним позовом, в якому вимагати розірвання шлюбу.

Підстави, які б перешкоджали звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу, передбачених ст. 110 Сімейного кодексу України, зокрема таких як вагітність або ж недосягнення нашою спільною дитиною одного року, - відсутні.

Тому вважаю за необхідне, на підставі с. 112 Сімейного кодексу України, просити суд постановити рішення про розірвання шлюбу, оскільки наше подальше спільне життя як подружжя є неможливим, а збереження шлюбу суперечить як моїм інтересам так і немонолітної дитини.

Крім того, наша спільна дитина, що була народжена за час шлюбу проживає та буде проживати зі мною, про що свідчить довідка про склад сім’ї, додана до даного позову, а питання майна, набутого в період перебування мене та відповідача в шлюбі, будуть вирішуватись поки що в позасудовому порядку шляхом спільного порозуміння, взаємних поступок та інтересів кожного з подружжя.

З моменту фактичного припинення шлюбних відносин, Ганусяк Руслан Ярославович, матеріально мені та нашій спільній дитині взагалі не допомагає, участі у її вихованні не приймає, внаслідок чого я не маю можливості сама утримувати нашого малолітнього сина Ганусяка Ростислава Руслановича, крім того сплачувати кредитну заборгованість, яка виникла внаслідок потреб Ганусяка Руслана Ярославовича але нажаль була оформлена на моє ім’я.

Утримання дитини, надання їй матеріальної допомоги є природним обов’язком батьків, зокрема ст. 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Всупереч зазначеним вимогам, відповідач ухиляється від свого обов’язку щодо утримання неповнолітньої дитини.

Між мною та відповідачем на момент пред’явлення цього позову не досягнуто згоди з приводу матеріального утримання та виховання дитини.

Таким чином, з положення ст. 181 Сімейного кодексу України випливає, що вразі відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину, той з подружжя, з ким вона проживає, має право звернутися до суду з відповідним позовом про стягнення аліментів.

На даний час, наскільки мені відомо мій чоловік офіційно ніде не працює. За останні роки він неодноразово змінював місце своєї роботи, що призводило до отримання відповідачем непостійних та нерегулярних доходів, які в досить значній частині становили доходи від неофіційних джерел. Основним з джерелом його доходів був підробіток на будівництвах.

У відповідності до ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду аліменти на утримання дитини можуть бути присуджені у твердій грошовій сумі.

Також ч. 1 ст. 184 Сімейного кодексу України передбачено, що якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

До обставин, які надають суду право визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, належать, зокрема, випадки, коли платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Крім того, звертаю увагу суд на те, що відповідач не має іншої родини та інших неповнолітніх чи малолітніх дітей, не має на утриманні інших осіб, зокрема батьків чи осіб, які потребують обов’язкового утримання з його боку.

В той час, я змушена сама утримувати та виховувати малолітнього сина, одночасно працювати за для матеріального забезпечення себе та нашої спільної дитини, при тому, що я отримую мінімальну заробітну плату в розмірі 1450 грн., якої недостатньо для належного, необхідного та достатнього забезпечення і утримання як неповнолітнього сина так і мого особисто проживання.

При таких умовах, враховуючи вищевикладене та керуючись положенням ст. 184 СК України, розмір аліментів на утримання неповнолітнього сину, Ганусяка Ростислава Руслановича необхідно визначити в твердій грошовій сумі у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. так як відповідач не має постійного заробітку, а доходи його є мінливими та нерегулярними, більш того за наявності такої істотної обставини як отримання ним доходу від неофіційних джерел заробітку, з відповідача на мою користь необхідно стягнути аліменти саме в твердій грошовій сумі з моменту звернення з цим позовом до суду та до досягнення нашого сина повноліття.

У відповідності до п. 14 Постанови Пленуму Верховного суду України «Пропрактику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року, у випадку коли при розірванні шлюбу в судовому порядку встановлено, що подружжя не досягло згоди про те, з ким із них будуть проживати неповнолітні діти, про порядок та розмір виплати коштів на утримання дітей, дружини (чоловіка), суд вирішує зазначені питання по суті одночасно з вимогою про розірвання шлюбу з дотриманням закону, який регулює ці правовідносини.

При таких обставинах, на підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 3, 4, 38, 42, 44, 57, 58, 59, 64, 109, 118, 119, 120 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 105, 110, 112, Сімейного кодексу України, -

П Р О Ш У:

1. Шлюб між мною, Ганусяк Анною Вікторівною, та відповідачем, Ганусяк Русланом Ярославичем, зареєстрований 09 червня 2008 року зареєстрований виконкомом Гребінківської селищної ради Васильківського району Київської області, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 5.

2. Стягнути з Ганусяка Руслана Ярославовича на мою користь аліменти на утримання неповнолітнього сина, Ганусяка Ростислава Руслановича, 15 грудня 2008 року народження, в твердій грошовій сумі у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. щомісячно з моменту звернення до суду з цим позовом до досягнення ним повноліття.

3. Судовий збір за подання позовної заяви, стягнути з відповідача

ДОДАТКИ:

1. Копія позовної заяви про розірвання шлюбу та стягнення аліментів – 1 примір.

2.Копія свідоцтва про укладання шлюбу між позивачем та відповідачем – 2 примір.

3.Копія свідоцтва про народження дитини, Ганусяка Ростислава Руслановича – 2 примір.

4. Копія довідки про склад сім’ї – 2 примір.

5. Копія Довідки про доходи – 2 примір.

6. Копія паспорту громадянки України, Ганусяк Анни Вікторівни – 2 примір.

7.Квитанція про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду.

 

«___» грудня 2016року _____________ А.В. Ганусяк

ь