Етапи проектної діяльності

• Пошуково-дослідницький (пошук та обґрунтування проблеми; виділення підтем у темі проекту, вибір підтеми; формування творчих груп; підготовка матеріалів для дослідницької роботи; визначення форм подання підсумків проектної діяльності)

• Технологічний (опрацювання ідей; організація пошукової діяльності; стимулювання діяльності; самоконтроль діяльності; контроль якості)

• Оформлення результатів (оформлення проекту за правилами у командах, проблемних групах; оцінка результатів проектної діяльності; оцінка проекту)

• Презентація результатів (захист проекту))організація роботи експертів; доповіді про результати роботи; оформлення результатів)

• Рефлексія (самооцінка проекту; самооцінка діяльності; самооцінка результатів; аналіз успіхів і помилок)

 

Чотири стовпа освіти

Основними напрямами діяльності комісії Ж.Делора стали: освіта і культура, освіта і громадянськість, освіта і соціальна згуртованість, освіта і праця та зайнятість, освіта і розвиток, дослідження в галузі освіти та наука. Крім того комісією були виконані три наскрізних теми, що безпосередньо стосуються проблем функціонування освіти: комунікаційні технології, вчителі та навчання, фінансування та управління освітою. Комісія підготувала доповідь, яка отримала назву “Освіта як прихований скарб”. У ній розглядаються основні проблеми та протиріччя, з якими зіткнулася сучасна освіта, подаються рекомендації щодо шляхів їх подолання та розв’язання.

У центрі уваги світового освітнього співтовариства на порозі ХХІ ст. стоятимуть, на думку експертів Ради Європи з питань освіти, такі протиріччя:

· Протиріччя між глобальними та локальними проблемами, яке полягає у необхідності поступово стати громадянином світу без втрати власного коріння.

· Протиріччя між універсальним та індивідуальним. Воно полягає у виникненні ризиків, пов’язаних з тенденцією до загальної глобалізації культури. Виникає небезпека нехтування унікальним характером кожної людини, її правом самій обирати свою долю і використовувати для цього всі духовні багатства людства, до яких, перш за все, належать культурні надбання власного народу. Саме останнім, за умови відсутності заходів щодо їх збереження, загрожує небезпека.

· Протиріччя між традиціями та модернізмом. Провідними напрямами його вирішення є: адаптація без відмови від власного коріння, діалектичний зв’язок між власною незалежністю та свободою і розвитком інших, управління технічним прогресом.

· Протиріччя між довгостроковими та короткостроковими завданнями. Проблемою є те, що головна увага надто часто зосереджується на вирішенні останніх за рахунок перших, оскільки громадськість вимагає негайних відповідей і рішень, що часто призводить до значних втрат.

· Протиріччя між конкуренцією у досягненні успіхів і прагненням до рівності можливостей в освітній сфері. Вирішення цієї проблеми може забезпечити концепція освіти протягом усього життя, в якій задіяним є як стимулюючий фактор змагальності так і об’єднуюча людей солідарність.

· Протиріччя між надзвичайно інтенсивним ростом інформації та можливістю людини її засвоїти. Наслідком такого протиріччя є перевантаження шкільних програм. Констатуючи цей факт, Комісія все ж вважає за необхідне внесення до навчальних програм галузей знань, пов’язаних з пізнанням самого себе та засобів забезпечення фізичного і психічного здоров’я, з пізнанням та збереженням оточуючого середовища. У зв’язку з означеною проблемою перевантаження необхідно чітко визначити пріоритети за умови збереження основних елементів базової освіти.

· Нарешті, існує вічне протиріччя між духовним та матеріальним світом. Людство потребує морального ідеалу та моральних цінностей. Нема більш благородного для освіти завдання, як пробудження у кожної
людини (за умови поваги до її традицій, переконань, до плюралізму) усвідомлення універсальності світу з тим, щоб людина у певному розумінні, перевершила саму себе. Адже мова йде про виживання людства [26].

Вирішення означених протиріч зумовлює таку постановку головного завдання розвитку освіти у ХХІ столітті: надати можливість всім без винятку проявити свої таланти і весь свій творчий потенціал, що означає можливість для кожного реалізувати свої життєві плани. Досягнення цієї мети вимагає перегляду етичних та культурних аспектів освіти для забезпечення кожному можливості зрозуміти іншого у всій його своєрідності та зрозуміти світ у його хаотичному русі до певної єдності. Але почати треба з того, щоб навчитись розуміти себе, для чого необхідна активізація внутрішніх зусиль, основою яких є знання, роздуми, досвід і самокритика.

Охарактеризуйте сучасні тенденції вищої освіти

Нині в Україні відбувається становлення нової системи освіти, яка зорієнтована на входження в єдиний світовий освітній і інформаційний простір. Цей процес супроводжується істотними змінами в педагогічній теорії і практиці навчально-виховного процесу

Перш ніж підійти до визначення педагогічних технологій треба ознайомитися хоча б у стислому викладі з основними тенденціями розвитку систем освіти. Це допоможе краще зрозуміти роль нових технологій у практиці навчання, яку передовсім слід розглядати як необхідну умову когнітивного, інтелектуального, творчого і морального розвитку учнів. Креативний (творчий) розвиток стає ключовим словом педагогічного процесу, істотним, глибинним поняттям процесу навчання.

Тут постає питання: чим обумовлений такий напрям педагогічної науки і практики? Що потрібно сучасній молодій людині для того, щоб відчувати себе комфортно в нових соціально-економічних умовах життя? Яку роль має відігравати школа і якою вона повинна бути в ХХІ столітті, щоб підготувати людину до повноцінного життя і праці?

Невдоволеність багатьох країн результатами шкільної освіти спричинила потребу її реформування. З цією метою важливо було виробити стратегічний напрямок розвитку системи загальної середньої освіти на перспективу.

Порівняльний аналіз математичної і природничо-наукової підготовки учнів 50-ти країн світу, за даними Третього міжнародного дослідження (Third International Mathematics and Science Study TIMSS), показав, що найвищі результати як з математики, так і з природознавства мають школярі Сінгапура. Їх показники статистично значно відрізняються від інших країн, які беруть участь у дослідженнях з математики (7-8-мі класи) і природознавства (8-мі класи). До них наближаються школярі Південної Кореї і Японії, а також Бельгії і Чеської Республіки.

Важливо відмітити, що ці показники тестування 13-літніх школярів у 1991 і 1995 роках у рамках програми ТІМSS мало чим відрізнялися. Це свідчить про те, що стан природничо-наукової освіти в цих країнах практично не змінився за останні п'ять років.

За результатами проведеного порівняльного аналізу були зроблені і деякі рекомендації до реформування системи навчання не тільки тих, а й інших навчальних предметів, оскільки досить схожа картина спостерігається і з історії, і з іноземних мов, з яких в 1995 році було проведено аналогічне дослідження. Серед сформульованих рекомендацій найістотнішими є такі:

• посилення практичної спрямованості змісту курсів природничо-наукового циклу; вивчення явищ, процесів, об'єктів, речей, які оточують учнів у повсякденному житті;
• зміна акцентів у навчальній діяльності, що спрямовані на інтелектуальний розвиток учнів за рахунок зменшення долі репродуктивної діяльності; використання завдань, які перевіряють різноманітні види діяльності, збільшення вагомості завдань для застосування знань, котрі пояснюють навколишні явища; урахування знань, що отримують учні поза школою з різноманітних джерел.

У 1997 році було проаналізовано результати тестування випускників шкіл країн ТІМSS з математики і фізики. Мета тестування - оцінити стан математичної і природничо-наукової підготовки випускників загальноосвітніх середніх навчальних закладів у співставленні з різноманітними системами освіти. Оцінці також підлягала підготовка учнів за поглибленою програмою з математики і учнів, які вивчають фізику як окремий предмет.

Перевірка стану підготовки з цих навчальних предметів відбувалася за трьома основними напрямами:

• Змістовий - який понятійний апарат засвоїв випускник за роки навчання у школі? Перевіряється не відтворення знань і формулювань, а засвоєння фундаментальних понять, принципів і законів, таких як енергія, закон збереження енергії в реальних процесах тощо.
• Контекстуальний - чи може випускник школи використовувати знання у розв'язанні повсякденних завдань у контексті реальних життєвих ситуацій? Або, вивчивши курси природничо-наукових предметів, учень при поясненні явищ, які він спостерігає, опирається не на те, чого його навчали в школі, а на псевдонаукові, побутові уявлення, сформовані за межами школи?
• Процесуальний - чи сформовані інтелектуальні вміння, що дають змогу проводити логічні операції мислення і встановлювати причинно-наслідкові зв'язки при розв'язанні повсякденних завдань.

Основні висновки, які були зроблені цього дослідження: недостатній рівень природничо-наукової грамотності випускників, їхнє невміння застосовувати знання, які отримані при вивченні природничо-наукових дисциплін у реальних ситуаціях.

Таким чином вище наведені незалежні міжнародні дослідження показують не тільки недоліки загальної середньої освіти в різних країнах світу, а й шляхи подолання цих недоліків.

Схожі висновки зроблені в доповіді, яка підготовлена Міжнародним центром освіти "Визначення ефективності освіти в американських школах" (червень 26-29, 1994, м. Атланта, штат Джорджія) на основі аналізу стану освіти в 10 великих країн світу (США, Канада, Китай, Корея, Японія, Франція, Росія, Німеччина, Великобританія, Данія) за трьома базовими предметами: математика, фізика, мови (читання, письмо, мовлення/прослуховування).

Аналогічних висновків дійшли і учасники круглого столу, який був організований на сторінках Educom Review у листопаді 1994 року, в якому взяли участь провідні педагоги США, бізнесмени, вчителі і адміністратори різноманітних освітніх структур із різних штатів.

Широко відомий американський педагог І. Гудлед так висловлюється щодо ролі школи в сучасному постіндустріальному суспільстві: "Школа і тільки школа створюється для того, щоб забезпечити систематичний, постійно підтримуваний процес освіти, суть якої полягає в передачі знань, умінь, відношень (ставлень), цінностей, відчуттів та почуттів". І. Гудлед обгрунтовує дванадцять пріоритетних цілей, які відповідають сучасним вимогам до школи. Серед них - "оволодіння учнями базовими навичками і фундаментальними процесами (читання, письмо, мова, математичні поняття і дії); інтелектуальний розвиток (розвиток мислення, вміння розв'язувати проблеми, задатків до самостійного судження і прийняття рішень); підготовка до вибору професії і подальшої освіти. Інші цілі включають у себе: громадянське виховання; формування позитивної Я-концепції і навичок міжособистих взаємин; розвиток творчих задатків; емоційний і фізичний розвиток; моральне виховання".

Визначення стратегічних напрямків розвитку систем освіти хвилюють практично все світове співтовариство. У книжці "Школа ХХІ століття. Пріоритети реформування освіти" американський педагог Філіп С. Шлехті, посилаючись на опитування багатьох бізнесменів, працедавців, шкільних функціонерів, підкреслює, що на запитання: "Що ви хочете від школи?" отримував, як правило, одну й ту саму відповідь: "Нам потрібні люди, які вміють учитися самостійно". Це і зрозуміло, розмірковує автор, якщо учень знає, як учитися, здатний досягати мети, якщо він уміє працювати з книжкою, одержувати знання від учителя, шукати і знаходити необхідну інформацію, щоб розв'язати ті чи інші проблеми, використовувати найрізноманітніші джерела інформації для розв'язання цих проблем, тоді йому буде легше підвищити свій професійний рівень, перекваліфікуватися, отримати будь-які додаткові знання, - а саме це і потрібно в житті. Зрозуміло, домогтися цього значно важче, ніж навчити учнів читати, писати, рахувати, засвоювати суму різноманітних знань з різних предметів. Навіть якщо школа впорається з таким завданням, дуже добре, для інформаційного суспільства, яким стає США, і багато інших країн сучасного світу, цього зовсім не достатньо. На думку одного із провідних економістів світу Ластера Туроу знання стає єдиним джерелом довготривалої стійкої конкурентної переваги, оскільки все інше випадає із рівняння конкуренції, але знання може бути використане тільки через кваліфікацію індивідів.

Сучасний і майбутній роботодавці зацікавлені в такому працівникові, який уміє думати самостійно і розв'язувати різноманітні проблеми; володіє критичним і творчим мисленням, багатим словниковим запасом, який грунтується на глибокому розумінні гуманітарних знань.

За переконанням Ф.С. Шлехті, ті учні, які успішно засвоять базовий курс шкільної програми, навчаться застосовувати свої знання у знайомій ситуації, отримають дипломи, але не будуть спроможні самостійно працювати з інформацією і отримувати знання, не зможуть розраховувати на успіх в інформаційному суспільстві США ХХІ століття.

Отже випускник сучасної школи, який буде жити і трудитися в наступному тисячолітті, постіндустріальному суспільстві, повинен володіти певними якостями, а саме:

• гнучко адаптуватися до життєвих ситуацій, які постійно змінюються, самостійно отримувати необхідні знання, вміло застосовувати їх на практиці для розв'язання різноманітних проблем, щоб упродовж усього життя мати змогу знайти своє місце;
• самостійно критично мислити, вміти бачити труднощі, що виникають у реальному світі і шукати шляхи раціонального їх розв'язання, використовувати сучасні технології; чітко усвідомлювати, де і яким чином отримані ними знання можуть бути використані у практичній діяльності; бути здатним генерувати нові ідеї, творчо мислити;
• грамотно працювати з інформацією (вміти збирати необхідні для дослідження певного завдання факти, аналізувати їх, висувати гіпотези розв'язання проблем, робити необхідні узагальнення, співставляти з аналогічними або альтернативними варіантами, які розглядаються, встановлювати статистичні закономірності, формулювати аргументовані висновки і на їх основі виявляти і розв'язати нові проблеми);
• бути комунікабельними, контактними в різноманітних соціальних групах, уміти працювати спільно в різноманітних галузях, попереджувати конфліктні ситуації або вміло виходити із них;
• самостійно трудитися над розвитком власної моральності, інтелекту, культурного рівня.

Як відомо, США після запуску радянського штучного супутника Землі були надзвичайно стурбовані своїм відставанням у стратегічно значущих галузях техніки і технології. Причини такого відставання досить резонно шукали у стані системи освіти взагалі і шкільної освіти зокрема. На початку 80-х років було опубліковано відому доповідь комісії з вивчення проблеми якості освіти в школах "Нація в небезпеці: необхідність реформи школи". З того часу кращі уми країни намагалися виробити певну педагогічну доктрину, яка показала би шлях виходу із тупика. Подібних спроб було багато. Серед них варто звернутися до масштабного проекту "Освіта світового класу" (World Class Education. Richmond, 1993), який був розроблений педагогічною спільнотою штату Верджінія. В.Я. Пилиповський, на матеріал якого посилається Б.С. Гершунський, виділяє основні "життєві ролі", тобто ким американські учні мають стати у процесі навчання.

• Особистість, яка може реалізувати себе. Людина, яка вирізняється добре розвиненим усвідомленням своїх задатків і потреб, послідовно використовує це знання для вибору альтернатив, які найбільш імовірно дають змогу вести здорове, продуктивне і наповнене самоздійсненням (самореалізацією) життя. Ця роль охоплює фізичні, розумові і емоційні аспекти життя, що забезпечують основу для особистісної самореалізації.
• Особистість, яка прагне підтримати інших людей. Це життєва роль людини, яка вміє цінувати взаємини з іншими людьми і розвивати різноманітні плідні зв'язки з ними. Ця роль включає в себе весь спектр сімейних, особистих, мікросоціальних зв'язків на рівні общини, ділових і міжнародних точок дотику, без чого важко уявити життя кожної людини.
• Життя як постійне навчання. Це - роль людини, яка постійно отримує нові знання поряд з вмінням реагувати на умови зовнішнього світу, які постійно змінюються. Дана роль враховує той факт, що нові моделі, ідеї, інформація і можливості проявляються як всередині, так і поза навчальним закладом, - іноді багато років після завершення формальної освіти.
• Діяльний учасник культурного розвитку. В цій ролі людина вміє цінувати культурну і творчу діяльність, бере участь в ній і розуміє найбільш важливі сторони і аспекти культури, що формують особистість і суспільство. Ця роль включає в себе ту чи іншу діяльність і власну участь у процесі культурного збагачення особистості і суспільства.
• Висококваліфікований працівник. Це людина, яка бере на себе відповідальність за послідовне виробництво високоякісної продукції і відповідних сервісних послуг. Ця роль має на увазі діапазон умінь, задатків і внутрішніх установок, які необхідні для виробництва, збуту і доставки якісної продукції та сервісних послуг.
• Інформований громадянин. Це особистість, яка добре обізнана з питаннями історії, політичної ситуації і реальних потреб своєї спільноти, з глибоким зацікавленням реагує на регіональні (локальні), національні та міжнародні проблеми. Ця роль включає в себе різноманітність політичних, економічних і соціальних видів діяльності поряд із громадянською відповідальністю в рамках локальних, національних і міжнародних угруповань.
• Захисник навколишнього середовища. Виступаючи в цій ролі, особистість добре усвідомлює взаємозв'язок і механізми, що існують у природі, цінує їх важливість, а також уміє ефективно і відповідально використовувати природні багатства. Ця роль охоплює всі аспекти розуміння природи з метою захисту, регулювання і збільшення її ресурсів.

Другий блок програми розвитку сучасної американської школи складають загальнонавчальні інтелектуальні вміння, різноманітні мислительні і комунікативні вміння, уміння розв'язувати різноманітні проблеми, працювати з кількісними даними, а найголовніше - тісно співробітничати з іншими людьми.

Як видно із вище сказаного, погляди педагогів різних країн світу на розвиток систем освіти досить близькі. Постіндустріальному суспільству треба люди, які можуть самостійно мислити, здатні до самореалізації, зрозуміло, на основі об'єктивної самооцінки. Посилаючись ще раз на прогностичний аналіз американського економіста Ластера Туроу: "технологія і ідеологія потрясають основи капіталізму двадцять першого століття. Технологія робить кваліфікації і знання єдиним джерелом стійкої стратегічної переваги". Усвідомлення цього факту стає надбанням сьогоднішнього дня. Все більше випускників шкіл і вузів розуміють, наскільки їм потрібні знання, практичні та інтелектуальні вміння для самоутвердження, самореалізації в цьому житті. Конкурси до вищих навчальних закладів, вступ до аспірантури, незважаючи на недалекоглядність керівників влади, достатньо очевидно це демонструють. І студент нині вже не той. Сьогоднішнього студента не треба примушувати відвідувати лекції, він сам старається потрапити в аудиторію. В школі поки що потрібний перелом не настав. Необхідна істотна реформаторська робота, яка ураховує вищезгадані цілі та особливості перехідного періоду.

Очевидне й інше: досягти вищезазначених цілей можливо лише через особистісно-орієнтовані технології, бо навчання, що орієнтоване на якогось середнього учня, на засвоєння і відтворення знань, умінь і навичок, не може відповідати ситуації, яка склалася.

Таким чином головний стратегічний напрям розвитку системи шкільної освіти в різних країнах світу лежить на шляху розв'язання проблеми особистісно-орієнтованої освіти - такої освіти, де особистість учня, студента була би в центрі уваги педагога, психолога, в якій діяльність учіння, пізнавальна діяльність, а не викладання, була би ведучою в тандемі учитель-учень, щоб традиційна парадигма освіти учитель-підручник-учень була рішуче замінена на учень-підручник-учитель. Саме так побудована система освіти у провідних країнах світу. Вона відображає гуманістичний напрям у філософії, психології та педагогіці.

Системи освіти в будь-якій країні покликані сприяти реалізації основних завдань соціально-економічного і культурного розвитку суспільства, бо саме школа і вуз готують людину до активної діяльності в різноманітних сферах економічного, культурного, політичного життя суспільства. Тому роль школи як базової ланки освіти надзвичайно важлива. Здатність освітньої установи достатньо гнучко реагувати на запити суспільства, зберігаючи при тому накопичений позитивний досвід, має надто велике значення.

КЛАСИФІКАЦІЯ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ

Компетентності: спеціальні (фахові), загальні.

До спеціальних (subject related) відносяться компетентності, які: є специфічними для даної предметної області (галузі/напряму/дисципліни); •

безпосередньо пов’язані із спеціальними знаннями у предметній області;

визначають профіль програми, тобто роблять її індивідуальною, істотно відмінною від інших програм.

Загальні (generic) компетентності–знання, розуміння, навичкитаздатності, якими студент оволодіває у рамках виконання певної програми навчання, але які мають універсальний характер.

Загальні компетентності (Tuning, 2012) •

Здатність до аналізу та синтезу

Уміння застосовувати знання на практиці

Планування та розподіл часу

Базові загальні знання сфери навчання

Застосування базових знань професії на практиці

Усне та письмове спілкування рідною мовою

Знання другої мови

Елементарні навички роботи з ПК

Дослідницькі уміння

Здатність до самонавчання

Навички роботи з інформацією (уміння знаходити та аналізувати інформацію з різних джерел)

Уміння самокритики та критики

Здатність адаптуватися до нових ситуацій

Здатність генерувати нові ідеї (творчість)

Загальні компетентності (Tuning, 2012)

•Розв’язання задач

Прийняття рішень

Робота в команді

Міжособистісні вміння

Лідерство

Здатність працювати в команді фахівців з різних підрозділів

Уміння спілкуватися з непрофесіоналами галузі

Увага до відмінностей та впливу культури

Уміння працювати в міжнародному контексті

Розуміння культур та традицій інших країн

Уміння працювати автономно

Розробка та менеджмент проекту

Ініціативність та дух підприємництва

Дотримання етики

Забезпечення якості

Воля до успіху

Фахові (спеціальні) компетентності В рамках проекту Tuning повністю розроблені програми Євробакалаврів та Євромагістрів для 9 предметних областей (subjectareas)– Бізнес і менеджмент, Хімія, Науки про Землю, Освіта, Європейські студії, Математика, Фізика, Історія, Сестринська справа.

Ведеться/завершена робота по навчальних програмах третього циклу.