Непрямий масаж серця (НМС)

• ЧСС менше 60 за 1 хв. після 30 с ефективної ШВЛ.

Техніка виконання НМС

Медичний працівник, який виконує НМС, знаходиться збоку від новонародженого.

Дитина повинна лежати на твердій рівній поверхні; важливо забезпечити надійну

фіксацію її спини. Використовують 2 техніки НМС:

1) метод великих пальців - на грудину натискають подушечками двох великих пальців; водночас решта пальців обох рук підтримують спину дитини (цьому методу надають перевагу, оскільки він ефективніше забезпечує викид крові у магістральні судини);

2) метод двох пальців – на грудину натискають кінчиками двох пальців однієї руки:

другого і третього або третього і четвертого; під час натискувань друга рука підтримує

спину дитини. Цей метод використовують, якщо потрібний доступ до судин пуповини.

Виконують НМС, натискаючи на нижню третину грудини: ця ділянка знаходиться над

мечоподібним відростком (щоб визначити її, потрібно спочатку знайти мечоподібний

відросток). Важливо не натискати на відросток, щоб запобігти розриву печінки. Натискування здійснюють перпендикулярно до поверхні грудної клітки кінчиками пальців, які розміщують уздовж середньої лінії грудини. Після кожного натискування дозволяють грудній клітці відновити свій об’єм, не відриваючи пальці від її поверхні. Глибина натискувань становить одну третину передньозаднього діаметра грудної клітки. Частота натискувань на грудину становить 90 за 1 хв. Важливо координувати НМС зі ШВЛ, уникаючи одночасного виконання обох процедур:

• після кожних трьох натискувань на грудину роблять паузу для проведення венти-

ляції, після чого натискування повторюють.

• за 2 с потрібно 3 рази натиснути на грудину (90 за 1 хв.) і провести 1 вентиляцію (30 за 1 хв.), - разом – 120 дій за 1 хв.

Адреналін

• ЧСС менше 60 за 1 хв. після щонайменше 30 с проведення непрямого масажу серця і штучної вентиляції легень 100 % киснем

• Готують 0,01% розчин адреналіну [1:10000]:

− До 1 мл 0,1 % розчину адреналіну гідрохлориду або 0,18 % розчину адреналіну гідротартрату треба додати 9 мл 0,9 % розчину натрію хлориду.

• внутрішньовенна доза – 0,1мл/кг (0,01 мг/кг)

• За відсутності ефекту і наявності показань введення адреналіну повторюють кожні 3-5 хв. Повторні введення адреналіну здійснюють лише внутрішньовенно.

Ознаки шоку - блідість, брадикардія, позитивний симптом «білої плями»,

− можлива крововтрата у плода (вагінальна кровотеча, відшарування плаценти, передлежання плаценти, кровотеча з пуповини тощо).

• 0,9% розчин натрію хлориду; доза – 10 мл/кг.

Алгоритм подальших дій після 30 с початкової вентиляції маскою

1. Якщо ЧСС ≥ 100 за 1 хв. і наявне адекватне самостійне дихання:

• поступово припиняти ШВЛ, зменшуючи її тиск і частоту;

• оцінити наявність центрального ціанозу та інших дихальних розладів під час са-

мостійного дихання: втягнення податливих ділянок грудної клітки, тахіпное > 60 за 1 хв. або

стогін на видиху;

• за відсутності центрального ціанозу й інших ДР після припинення ШВЛ у дитини з

ТГ > 34 тиж слід викласти її на грудну клітку матері, забезпечивши контакт шкіра-до-шкіри,

накрити теплою пелюшкою і ковдрою і розпочати спостереження:

2. Якщо ЧСС ≥ 100 за 1 хв. і відсутнє самостійне дихання:

• продовжити ШВЛ протягом наступних 30 секунд

3. Якщо ЧСС <100, але ≥ 60 за 1 хв. незалежно від характеру дихання: продовжувати ШВЛ;

5. Якщо ЧСС < 60 за 1 хв.:

• негайно розпочати непрямий масаж серця з частотою 90 компресій за 1 хв.;

• продовжувати ШВЛ з частотою 30 за 1 хв. паралельно з непрямим масажем серця;

6. Якщо ЧСС < 60 за 1 хв. після 45-60 секунд непрямого масажу серця і ШВЛ:

• інтубувати трахею і ввести 0,01% розчин адреналіну внутрішньовенно;

ввести адреналін внутрішньовенно через 3 хв. після першого введення;

• передбачити потребу використати 0,9% розчин натрію хлориду;

Під час проведення ШВЛ перевіряти ЧСС і наявність самостійного дихання приблизно

кожні 30-60 с., поки ЧСС не перевищить 100 за 1 хв. і не встановиться самостійне дихання.

Лікувальні рекомендації

Відсутні докази, щоб обґрунтувати відмову від рекомендованого в даний час співвідношення між кількістю компресій і вентиляцій 3:1. Оскільки вентиляція має вирішальне значення для реанімації новонародженого з асфіксією, слід з обережністю пропонувати будь-яке більше співвідношення, що зменшуватиме хвилинну вентиляцію.

Якщо відомо, що припинення (порушення) серцевої діяльності має серцеву етіологію, слід передбачити потребу використати більше співвідношення компресії-вентиляції (15:2).

Лікувальні рекомендації використання налоксону не рекомендується у комплексі первинних реанімаційних заходів у новонароджених з дихальною депресією. У новонародженого зі стійкою дихальною депресією після введення матері опіатів, в центрі уваги мають залишатися ефективна вентиляція і підтримання прохідності дихальних шляхів. Рутинне відсмоктування вмісту рото- і носоглотки новонароджених незалежно від наявності забруднення амніотичної рідини меконієм більше не рекомендується.

У здорових новонароджених санація верхніх дихальних шляхів пов'язана із серцево-легеневими ускладненнями, спроба відсмоктування із трахеї за відсутності вмісту може призвести до зниження рівня оксигенації, збільшення мозкового кровоплину і внутрішньочерепного тиску.

Новонароджених, які народилися в строк, самостійно дихають, кричать і мають добрий м’язовий тонус, необхідно обсушити і зігріти. Це можливо зробити, поклавши немовля на груди матері.

Стан усіх інших дітей потрібно оцінити, щоб визначити потребу в заходах:

А. Початкові кроки стабілізації стану (забезпечити тепло, звільнити дихальні шляхи за необхідності, обсушити, стимулювати).

Б. Штучна вентиляція легень.

В. Непрямий масаж серця слід виконувати, використовуючи метод двох великих пальців – охоплення руками як оптимальний. Натискувати потрібно на центральну частину нижньої третини груднини, заглиблюючи її на одну третину переднє- заднього діаметра грудної клітки.

Г. Уведення адреналіну (0,01 мг/кг) і/або збільшення об’єму крові.

• Перехід до наступної дії після початкової оцінки стану новонародженого має

відбуватись за підсумками паралельної оцінки ЧСС і дихання. Приблизно 30 сек.

Стан оксигенації новонародженого слід визначати за даними пульсоксиметрії.

• ШВЛ доношених новонароджених слід здійснювати повітрям, а не 100% О2.

• Призначаючи додатковий кисень слід змішувати кисень і повітря, а потрібну

концентрацію кисню визначати за даними пульсоксиметрії.

• Наукові дані не доводять і не заперечують потреби рутинної санації трахеї за наявності меконію у навколоплідних водах навіть у новонароджених з дихальною депресією.

• Рекомендоване співвідношення між ЗМС і ШВЛ під час реанімації щойно народженої дитини залишається 3:1. Однак, якщо відомо, що термінальний стан немовляти в період новонародженості спричинений серцевими проблемами, це співвідношення може бути вищим.

• Доцільно розглянути питання про припинення реанімаційних заходів у разі

відсутності серцевої діяльності протягом 10 хв.

• У немовлят, які не потребують реанімації, перетискання пуповини потрібно

відстрочити принаймні на 1 хв.

РЕАНІМАЦІЯ ТА ПІДТРИМКА НЕМОВЛЯТ ПРИ НАРОДЖЕННІ.

Нижче наведені основні зміни до рекомендацій ЄРР від 2015 року для немовлят:

1. Підтримка переходу: визнається унікальна ситуація для немовляти при народженні, які рідко вимагають реанімації але іноді потребують медичної допомоги протягом постнатального переходу. Термін підтримки переходу був введений для кращого розпізнавання між втручаннями які необхідні для відновлення життєво важливих функцій органів (реанімації) або з метою підтримання переходу.

2. Перетиснення пуповини: для дітей без патології затримка в перетисненні пуповини має складати принаймі 1 хвилину після повного народження, в даний час рекомендується для недоношених і доношених немовлят. На разі не має достатніх доказів,щоб рекомендувати певний час для затиснення пуповини для немовлят які потребують реанімаційних дій.

3. Температура: температура новонароджених без асфіксії повинна бути між 36,5 та 37,5 градусів після народження. Важливо досягти цієї мети оскільки вихід за ці межі має сильний зв’язок з зростанням смертності та захворюваності. Досягнення необхідної температури повинен розглядатися також як індикатор якості.

4. Підтримка температури: В <32 тижнів гестації, поєднання заходів може знадобитися на додаток, щоб підтримувати температуру між 36,5 ° С і 37,5 ° С після пологів через надходження і стабілізації. Ці заходи можуть бути наступними – зволожені теплі суміші газів, збільшення температури у приміщенні та використання пластикових упаковок розміщених на тілі та голові плюс термічний матрац або термічний матрац самостійно, все це може бути ефективним в усуненні гіпотермії.

5. Оптимальна оцінка ЧСС: пропонується у дітей які потребують реанімації, що ЕКГ може бути використано для забезпечення швидкої та точної оцінки ЧСС.

6. Меконій: інтубація трахеї не повинна бути звичайною справою при наявності мезонію та повинна виконуватись тільки при підозрі на непрохідність трахеї. Акцент повинен бути зроблений на ініціюванні вентиляції протягом першої хвилини життя в немовлят що не дихають або дихання у них не ефективне і це не повинно відкладатись.

7. Повітря/кисень: респіраторну підтримку доношених дітей слід починати з повітря. Для недоношених дітей, повітря або низьку концентрацію кисню (до 30%) слід використовувати на початковому етапі. Якщо незважаючи на ефективну вентиляцію, оксигенації (в ідеалі визна-

чається оксиметрією) залишається неприйнятною, використання кисню високої концентрації повинно бути розглянуто.

8. CPAP (СДОР): початкова респіраторна підтримка при спонтанному диханні у недоношених новонароджених з респіраторним дистресом повинна бути приорітетною при СДОР а не інтубація.

 

 

(СЛР) У НЕМОВЛЯТ

У відповідності з загальними керівними принципами СЛР для немовлят проводиться для потерпілих у віці до 12 місяців.

Перевірте немовля на реагування погладжуючи його ступні та легко постукуючи його груди та плечі. Якщо дитина не реагує негайно приступайте до визначення пульсу та, в разі його відсутності, до компресій грудної клітини.

„C” Циркуляція (Circulation)

“C” CIRCULATION (Циркуляція) Пульс у немовлят визначається на плечовій артерії, яка знаходиться на внутрішній частині руки між плечем та ліктем (між біцепсом і плечовою кісткою). (Рис. 1). Легко притисніть плечову артерію двома пальцями на 3-5 секунд. Якщо не відчуєте пульсу протягом цього часу, значить серце немовляти не б’ється, і ви повинні приступити до компресій грудної клітки – непрямого масажу серця.		1. Плечова артерія
“C” COMPRESSION (Компресія) Ніжна грудна клітка немовляти особливо чутлива до пошкоджень якщо компресія грудної клітки виконується неправильно, тому важливо бути дуже обережним коли рятуєте немовля.Покладіть три пальці на центр груди малюка при цьому верхній палець на уявну лінію між сосками дитини. Підніміть верхній палець вгору і натискайте двома нижніми пальцями (рис. 2). Стискайте приблизно до 1/3 -1/2 глибини грудної клітки немовляти.		2. Розташування рук
Рахуйте вголос, поки ви виконуєте 5 циклів з 30 компресій та 2 вдихів до того, як почнете визначати наявність дихання і пульсу у дитини. Якщо в якийсь з моментів у дитини з’явиться пульс, але вона все ще не дихатиме самостійно проводьте рятувальне дихання кожні 3 секунди. Якщо пульсу та ознак дихання немає після перших 5 циклів з 30 натискань та 2 вдихів необхідно перевірити прохідність дихальних шляхів

“A” Дихальні шляхи (Airway)

Для немовляти є нормальним мати неглибоке та швидке дихання. Тому дивіться, слухайте, відчувайте його дихання. Якщо ви не виявили жодних ознак дихання – язик міг стати причиною обструкції дихальних шляхів малюка.

Хоча техніка нахилу голови/підняття підборіддяє подібною до такої у дорослих та дітей, коли ви це робите з немовлям важливо не нахиляти його голову занадто сильно назад. Дихальні шляхи малюків занадто вузькі та перенапруження шиї може призвести до повного припинення руху повітря його дихальними шляхами.Нахиліть трохи голову назад в те положення, що називається “sniffer’s position” („поза нюхаючого”)так щоби зробити немовля схожим ніби воно щось собі нюхає (рис.1) (Щоби більш чітко уявити собі цю позу, уявіть ніби ви намагаєтесь відчути носом ледь помітний запах. При цьому ви неодмінно приймете “позу нюхаючого” – ніс трохи вгору, підборіддя вперед, голова трохи закинута назад). Якщо немовля все ще не дихає самостійно ви повинні допомогти йому в диханні проводячи штучне дихання.

“B” ДИХАННЯ (BREATHING)

Щільно обхопіть ніс і рот немовляти вашим ртом і зробіть швидке, ніжне „пухкання” вашими щоками. Дозвольте малюку видихати довільно – спостерігайте за його грудьми і слухайте його дихання. Якщо він не дихає самостійно, знову прикладіть свій рот до його носа та рота і зробіть ще одне невелике „пухкання”. (рис.1)

1. „Пухкання” щоками

1. “Поза нюхаючого”

 

 

4.

		БРОНХИАЛЬНАЯ АСТМА
	Приступ – обострение болезни Преимущественно ночью/утром. Симптомы – одышка, стеснение в груди, кашель. Аускультация – свистящие экспираторные хрипы.		Status asthmaticus Приступ длится > 6 ч., не поддается стандартному лечению. Симптомы - участие дыхательной мускулатуры, возбуждение, затруднение речи, тахикардия, периферический цианоз, SpO2< 90%.

 

- Анамнез (! Аллергия, недавно принятое лечение, ранее поступления в ОИТ). - Витальные функции, О2 через маску при SpO2< 94%. - Сальбутамол – 5 мг в ингаляции(небулайзер), повторить через 15 мин. или 5 мкг/кг в/в в течении 5 мин. (потом 5 мкг/кг/час) под контролем ЭКГ - возможна аритмия!!! - Гидрокортизон – 200 мг в/в или Преднизолон – 0,5 – 1 мг/кг в/в. - MgSO4 – 1,5- 2 г, инфузия в течении 20 мин. - Аминофиллин - 5-7 мг/кг, инфузия в течении 20 мин. - Кристаллоиды (0,9 % NaCl) – 250 -500 мл.

- Анамнез от родственников. - О2 – 8-12 л/мин, успокоить пациента. - Гидрокортизон – 500 мг в/в или Солю- Медрол – 125-250 мг в/в. - ЭКГ мониторинг. - Кристаллоиды – 500-1000 мл в/в. Если еще не использовались ранее: - Сальбутамол – 2,5-5 мг в ингаляции каждые 15-20 мин. - MgSO4 – 1,5- 2 г, инфузия в течении 20 мин. - Аминофиллин - 5-7 мг/кг, инфузия в течении 20 мин. Как последний вариант: - Адреналин – 0,3-0,5 мг в/м или 0,001-0,003 мг/кг в/в.

Последовательно!

 

Состояние Если состояние

улучшилось. Состояние ухудшается!!!

Не улучшилось

В течении

Необходима интубация трахеи и ИВЛ! Перед интубацией: - Преоксигенация потоком О2. - Кетамин – 1-2 мг/кг в/в. - Сукцинилхолин – 1-1,5 мг/кг в/в. - Коллоиды – 10-20 мл/кг быстрая инфузия. Параметры ИВЛ: - ЧД – 10/мин, ДО – 5-8 мл/кг.

2 часов.

	Появляются следующие симптомы: «Немая» грудная клетка, истощение дыхательных усилий, брадикардия, гипотензия, кома.

 

ОИТ – Отделение интенсивной терапии;

ИВЛ – Искусственная вентиляция легких.

 

Гостра дихальна недостатність (ГДН) - є синдром з ознаками максимального напруження компенсаторних механізмів організму при якому відсутня можливість достатнього насичення киснем органів і систем та виведення вуглекислого газу.

Збір анамнезу захворювання:

1. Встановити точний час від початку нападу ГДН.

2. Встановити причину нападу.

3. Встановити, чи були у минулому такі напади ГДН.

4. Встановити, за яких умов виник/є ГДН - чи пов’язаний він з травмою, хронічним захворюванням легень, фізичним, психоемоційним навантаженням або впливом можливих токсичних речовин.

5. З’ясувати, чи виникали напади задухи при ходьбі, чи примушували зупинятися, їх тривалість у хвилинах. Чи знімались ці напади бронхолітиками або іншими ліками специфічного призначення.

6. Чи схожий цей напад задухи на ті відчуття, що виникали раніше при фізичному навантаженні чи з інших причин за інтенсивністю та характером.

7. Чи посилились та почастішали напади задухи останнім часом.

Збір анамнезу життя:

1. Встановити, які лікарські засоби приймає пацієнт щоденно.

2. З’ясувати, які лікарські засоби пацієнт прийняв до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги.

3. З’ясувати наявність факторів ризику серцево-судинних та респіраторно-обструктивних захворювань або інших етіологічних причин: хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ), бульозна хвороба, травма грудної клітки, артеріальна гіпертензія, тютюнопаління, цукровий діабет, гіперхолестеринемія.

Виявити в анамнезі інші супутні захворювання: порушення ритму серця, порушення мозкового кровообігу, онкологічних захворювань, виразкової хвороби шлунку та 12-палої кишки, захворювань крові та наявність у минулому кровотеч тощо.

4. Зібрати загальний алергологічний анамнез та з’ясувати чи є алергічні реакції на прийом лікарських засобів.

Проведення огляду та фізичного обстеження

1. Оцінка загального стану та життєво важливих функцій: кровообігу, дихання, свідомості за алгоритмом САВDE (Додаток № 2)

2. Відповідно до показань усунути порушення життєво важливих функцій організму – кровообігу, дихання.

3. Візуальна оцінка: голосно пропонують відкрити очі і запитують: «Що у Вас болить?». Якщо хворий не виконує інструкції, лікар поплескує хворого по плечу, щоці і ще раз пропонує відкрити очі. Лікар нахиляється до хворого на відстань до 15-20 см від його дихальних шляхів і слухає його дихання. Відсутність дихання, а також звуки сипіння, хропіння, харчання, клекотання свідчать про порушену прохідність дихальних шляхів.

4. За відсутності потреби в реанімаційних заходах проводять вторинний огляд – більш детальне неврологічне та соматичне обстеження.

Колір шкірних покривів, вологість, наявність харкотиння, ознаки набухання шийних вен.

Оцінка стану серцево-судинної та дихальної системи пацієнта

1. Пульс, його характеристика, АТ.

2. ЧД, його характеристика. Лікар спостерігає за екскурсією грудної клітки, частотою та ритмом дихання.

3. Аускультація легень: наявність вологих або сухих хрипів, бронхіальне дихання, дихання не вислуховується.

4. Аускультація, встановлення або виключення (у разі травми) підшкірної емфіземи, крепітації реберних уламків.

5. Вимірювання артеріального тиску на обох руках.

6. Перкусія ділянки серця: звернути увагу на наявність збільшення границь серцевої тупості.

7. Пальпація в ділянці серця: оцінити верхівковий поштовх та його локалізацію.

Слід мати на увазі, що у деяких пацієнтів з ГДН при фізичному обстеженні причиною відхилень від нормальних показників може бути: інтоксикація, зневоднення, як наслідок хірургічного або інфекційного захворювання.

Проведення інструментального обстеження

1. Реєстрація ЕКГ у 12 відведеннях.

2. У разі, коли на початку клінічних проявів ГДН на фоні серцево-судинних порушень, відсутні електрокардіографічні ознаки, реєстрацію ЕКГ необхідно повторювати з інтервалом 20-30 хвилин.

3. Пульсоксиметрія (визначення сатурації крові киснем, норма – 85% - 100%).

Лікувальна тактика

1. Забезпечення прохідності дихальних шляхів. Очищення ротової порожнини від слизу, блювотних мас, крові, пошкоджених зубів, сторонніх тіл. Положення пацієнта (за відсутності дихання: на спині (горизонтально, на твердій поверхні). За наявності ефективного дихання: на боку. У хворих з регургітацією за наявності ефективного кровообігу: на боку з опущеним головним кінцем) лежачи з піднятою злегка головою або на боці (якщо причина не травматичного походження). При западанні язика потрійний прийом Сафара: розгинання голови в атланто-окципітальному зчленуванні; виведення нижньої щелепи вперед-вверх; відкривання рота.

Положення на спині з максимальним розгинанням голови та відведенням нижньої щелепи вперед, звільнити ротову порожнину від біомас та ввести повітровід.

Хворим з ГДН необхідно обмежити фізичне навантаження, забезпечити повний психологічний спокій, не дозволяти пацієнту самостійно пересуватись. Використання 100% кисню та седація хворих з задишкою та кисню сприяють зменшенню інспіраторного зусилля, а відповідно і набряку легень.

2. Проведення оксигенотерапії показане пацієнтам зі зниженням сатурації менше 95%. Інгаляцію зволоженим киснем проводити за допомогою маски або через носовий катетер зі швидкістю 3-5 л/хв.

Лікування ГДН проводиться з урахуванням етіопатогенетичних причин. Комплекс терапевтичних заходів має бути направлений на відновлення газообміну та підтримку гемодинаміки.

2. Оксигенотерапія суміші кисню шляхом застосування назофарінгеальної маски, маски наркозно-дихальної, ендотрахеальної або трахеостомічної трубки.

3. Підтримка належної прохідності дихальних шляхів.

4. Бронхо- та муколітики.

5. Стимулятори дихального центру.

6. Штучна вентиляція легень, у разі неефективного спонтанного дихання (ЧД 40 і більше дихань за хвилину).

 

Необхідні дії лікаря щодо контролю та корекції артеріального тиску у разі встановлення етіопатогенетичної причини ГДН як наслідок гострої серцево-судинної недостатності.

Обов’язкові:

- рекомендований контроль рівня АТ.

- низький рівень АТ погіршує кровообіг у коронарних судинах, що призводить до збільшення зони інфаркту та є предиктором електричної нестабільності міокарду.

- для підвищення АТ перевага надається внутрішньовенному крапельному введенню допаміну зі швидкістю 2-10 мкг/кг/хв. під контролем частоти серцевих скорочень та АТ, який може поєднуватися з внутрішньовенним крапельним введенням добутаміну, починаючи з дози 2,5-5 мкг/кг/хв.

- для зниження АТ застосовуються b-адреноблокаторам і/або нітрати (див. протокол надання медичної допомоги по лікуванню артеріальної гіпертензії).

ОЦІНКА СТАНУ ПАЦІЄНТА - ЗА АЛГОРИТМОМ САВDE

 

С - кровообіг (Circulation)

1. Оцініть колір шкіри на відкритих частинах (кисті): синя, рожева, бліда або мармурова.

2. Оцініть температуру кінцівок: холодна чи тепла. Оцініть капілярне наповнення - в нормі до 2 сек. Збільшене капілярне наповнення може вказувати на знижену периферійну перфузію.

3. Оцініть наповнення вен - можуть бути помірно наповнені або запалі при гіповолемії.

4. Визначити ЧСС. Знайдіть периферійний пульс та пульс на великій артерії, оцініть його наявність, частоту, якість, регулярність та симетричність.

5. Виміряйте артеріальний тиск.

6. Вислухайте тони серця.

Зверніть увагу на інші симптоми, які свідчили б про зниження викиду серця, такі, як порушення свідомості, олігоурія (об'єм сечі < 0,5 мл/кг/год.).

 

В - дихання (Breathing)

Під час оцінки дихання важливо визначити та лікувати стани, які є безпосередньою загрозою для життя - важкий напад астми, набряк легень, напружений пневмоторакс, гемоторакс.

1. Визначте симптоми, які можуть свідчити про порушення дихання: надмірна пітливість, центральний ціаноз, робота додаткових м'язів або черевний тип дихання.

2. Визначте ЧД - в нормі це 12-20 вдихів за хв.

3. Оцініть спосіб дихання, глибину вдихів та перевірте, чи рухи грудної клітки симетричні.

4. Зверніть увагу на надмірне наповнення шийних вен (наприклад, при важкій астмі або напруженому пневмотораксі), наявність та прохідність плеврального дренажу та інше.

5. Проведіть аускультацію та перкусію легень.

6. Визначте положення трахеї - її зміщення може свідчити про напружений пневмоторакс, фіброз легень або рідину у плевральній порожнині.

 

А - прохідність дихальних шляхів (Airway)

1. Визначте симптоми непрохідності дихальних шляхів: порушення прохідності дихальних шляхів сприяє виникненню парадоксального дихання та участі у диханні додаткових дихальних м'язів; центральний ціаноз є пізнім симптомом непрохідності дихальних шляхів; у пацієнтів, які знаходяться у критичному стані, порушення свідомості часто спричиняє порушення прохідності дихальних шляхів (западання язика, м'якого піднебіння).

2. Кисень у високій концентрації: за допомогою маски з резервуаром; переконайтесь, що подача кисню достатня (> 10 л/хв).

 

D - порушення стану свідомості (Disability)

Найчастіше причинами порушень стану свідомості є важка гіпоксія, гіперкапнія, ішемія мозку або застосування лікарських засобів із седативним ефектом або анальгетиків.

1. Оцініть зіниці (діаметр, симетричність та реакцію на світло).

2. Швидко оцініть стан свідомості пацієнта за шкалою AVPU: Alert (орієнтується), Vocal (реагує на голос), Pain (реагує на біль), Unresponsive (не реагує на жодні подразники). Можна застосувати також шкалу Глазго (Glasgow Coma Scale).

3. Визначте рівень глюкози, щоб виключити гіпоглікемію. Якщо рівень глюкози нижче ніж 3 ммоль/л, забезпечте в/в 50,0 мл 20% розчину глюкози.

 

Е - додаткова інформація (Exposure)

1. Зберіть детальний анамнез у пацієнта, його рідних, друзів.

2. Ознайомтесь з медичною документацією пацієнта: перевірте показники життєвих параметрів, та їх зміни у динаміці, перевірте, які лікарські засоби пацієнтові призначені та які він приймає.

Клінічні ознаки: - цианоз шкірного покрову; - частота дихання більше 40 або менше 8 в 1 хв; - SpО2 менше 85 при диханні атмосферним повітрям.

Катетеризація периферичної або центральної вени. ЭКГ-моніторинг. Вимірювання АТ. Аускультація легень.

Можливі причини ГДН

Респіраторна підтримка»

Алгоритм дій: «Гостра дихальна недостатність»