Оцінка стану пацієнта - за алгоритмом авсde

А - прохідність дихальних шляхів (Airway)

1.Порушення прохідності дихальних шляхів - парадоксальне дихання та участі дихальних м'язів; центральний ціаноз; порушення свідомості-западання язика, м'якого піднебіння.

2. Кисень у > 10 л/хв.

В - дихання (Breathing)

Під час оцінки дихання важливо визначити та лікувати стани, які є безпосередньою загрозою для життя - важкий напад астми, набряк легень, напружений пневмоторакс, гемоторакс.

1. Визначте симптоми, які можуть свідчити про порушення дихання: надмірна пітливість, центральний ціаноз, робота додаткових м'язів або черевний тип дихання.

2. Визначте ЧД - в нормі це 12-20 вдихів за хв.

3. Оцініть спосіб дихання, глибину вдихів та перевірте чи рухи грудної клітки симетричні.

4. Зверніть увагу на надмірне наповнення шийних вен (наприклад, при важкій астмі або напруженому пневмотораксі), наявність та прохідність плеврального дренажу та інше.

5. Проведіть аускультацію та перкусію легень.

6. Визначте положення трахеї - її зміщення може свідчити про напружений пневмоторакс.

С - кровообіг (Circulation)

1.Оцініть колір шкіри на відкритих частинах (кисті): синя, рожева, бліда або мармурова.

2.Оцініть температуру кінцівок: холодна чи тепла.

3. Оцініть капілярне наповнення - в нормі до 2 сек.

4. Оцініть наповнення вен - можуть бути помірно наповнені або запалі при гіповолемії.

5.Визначіть ЧСС. Знайдіть периферійний пульс та пульс на великій артерії, оцініть його наявність, частоту, якість, регулярність та симетричність.

6. Виміряйте артеріальний тиск.

7. Вислухайте тони серця.

8. Симптоми зниження викиду серця, такі як порушення свідомості.

D - порушення стану свідомості (Disability)

Найчастіше причинами порушень стану свідомості є важка гіпоксія, гіперкапнія, ішемія мозку або застосування лікарських засобів із седативним ефектом або анальгетиків,

1. Оцініть зіниці (діаметр, симетричність та реакцію на світло).

2. Швидко оцініть стан свідомості пацієнта за шкалою AVPU: Alert (орієнтується), Vocal (реагує на голос), Pain (реагує на біль), Unresponsive (не реагує на жодні подразники).

3. Визначте рівень глюкози, щоб виключити гіпоглікемію.

Е - додаткова інформація (Exposure)

1. Зберіть детальний анамнез у пацієнта, його рідних, друзів.

2.Ознайомтесь з медичною документацією пацієнта.

УДУШЕНИЕ

МЕДИЦИНСКАЯ ПОМОЩЬ

1. Освободить шею из петли (если нет абсолютных признаков биологической смерти).

2. Обеспечить проходимость дыхательных путей.

3. По показаниям - реанимационные мероприятия (под ЭКГ-контролем).

4. При коматозном состоянии – интубация трахеи, ИВЛ с 60-70% кислорода, коникотомия при невозможности интубации.

5. Наложить воротник Шанца.

6. Профилактика и терапия отека-набухания мозга, отека легких (диуретики, сернокислая магнезия, глюкокортикоиды, оксибутират натрия, сибазон). Сорбилакт 5-10 мл/кг сначало струйно, затем капельно (60-80 капель в минуту), реосорбилакт 10-15 мл/кг в/венно капельно.

7. Коррекция метаболического ацидоза: перевод на ИВЛ, 4% раствор гидрокарбоната натрия - до 200 мл.

8. При наличии судорог - барбитураты, оксибутират натрия, сибазон.

9. Госпитализация в реанимационное отделение.

10. Информирование старшего врача СМП и органов УВД.

 

3. Апоплексия яичника (apoplexia ovarii) определяется как внезапно наступившее кровоизлияние в яичник при разрыве сосудов фолликула, стромы яичника, фолликулярной кисты или кисты желтого тела, сопровождающемся нарушением целостности его ткани и кровотечением в брюшную полость.

Клиника и диагностика. Основным клиническим симптомом апоплексии яичника является внезапная боль в нижних отделах живота. Боль связывают с раздражением рецепторного поля яичниковой ткани и воздействием на брюшину излившейся крови, а также со спазмом в бассейне яичниковой артерии.

Слабость, головокружение, тошнота, рвота, обморочное состояние определяются внутрибрюшной кровопотерей.

Болевая форма апоплексии яичника наблюдается при кровоизлиянии в ткань фолликула или желтого тела. Заболевание манифестирует приступом болей внизу живота без иррадиации, иногда с тошнотой и рвотой. Признаков внутрибрюшного кровотечения нет.

Клиническая картина болевой и легкой геморрагической формы апоплексии яичника сходна.

В клинической картине средней и тяжелой геморрагической (анемической) формы апоплексии яичника основные симптомы связаны с внутрибрюшным кровотечением. Заболевание начинается остро, часто связано с внешними причинами (половой акт, физическое напряжение, травма и т.д.). Боль в нижних отделах живота часто иррадиирует в задний проход, ногу, крестец, наружные половые органы, сопровождается слабостью, головокружением, тошнотой, рвотой, обмороками. Выраженность симптоматики зависит от величины внутрибрюшной кровопотери.

МЕДИЦИНСКАЯ ПОМОЩЬ

1. В случае геморрагического шока или выраженной артериальной гипотензии - противошоковая терапия.

2. Госпитализация на носилках в положении Тренделенбурга.

4. При прибутті рятувальників до місця надзвичайної події (осередку ураження) оголошується, що прибула допомога, яка приступає до надання допомоги всі постраждалим та кожному з них особисто. Наступним заходом є оголошення про те, що всі хто може ходити – щоб виходили з осередку (місця події). Для чого створюються необхідні умови для безперешкодного їх виходу із зони (осередку) надзвичайної події, зустрічі та відведення у безпечну зону з подальшим зігріванням, контролем їх стану та психологічною підтримкою. Після виведення з осередку (місця надзвичайної події) всіх постраждалих що можуть рухатись, здійснюється обстеження місця надзвичайної події і маркування постраждалих сортувальними браслетами: червоним – усіх, хто говорить, стогне, плаче, кашляє, а також тих, хто непритомний, проте з наявними ознаками дихання, яке визначається стандартним прийомом протягом 10 секунд після забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів постраждалого та виявлення ознак дихання. Постраждалих, які не дихають після забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів не маркують.

При оптимальних умовах стану медико-тактичної обстановки для проведення рятувальних робіт, рекомендується надавати домедичну допомогу постраждалим червоної групи в осередку надзвичайної події з подальшим винесенням у безпечну зону – пункт збору поранених. При відсутності нош, найбільш ефективним засобом для перенесення постраждалих з місця (осередку) надзвичайної події є застосування довгих транспортувальних дощок. Усім без виключення постраждалим червоної групи за можливості перед транспортуванням накладають шийний комірець і закутують у термопокривало (ковдру).

При наявності зовнішньої кровотечі її зупиняють або безпосереднім тиском на рану або накладають джгут при травматичній ампутації. Непритомним, крім цього, при перенесенні або розташуванні у положенні на спині закладають рото-горлову трубку. При відсутності небезпечних факторів для життя постраждалих в осередку надзвичайної події, непритомного постраждалого можна тимчасово можна вкласти у стабільне положення на боці і залишити на місці події.

Всі інші постраждалі евакуюються в останню чергу без проведення в осередку ураження реанімаційних заходів.

У разі неможливості проведення сортування, евакуюють максимально найбільшу кількість постраждалих, які мають ознаки життя, за межі небезпечної зони (пункт збору поранених), в якій відбудеться вступне сортування, надання домедичної допомоги і в подальшому первинне медичне сортування.

Розташовувати постраждалих у цій зоні слід таким чином, щоб існував вільний доступ як для сортування, так і надання медичної допомоги (оскільки територія є безпечною), зокрема на відстані приблизно 1,5 метра один від одного. чергу.

Санітарний транспорт використовується в першу чергу для евакуації постраждалих з важкими та середньої тяжкості ушкодженнями. Залежно від обстановки евакуація може здійснюватися в один заклад охорони здоров’я або одночасно в декілька