| Способи ознайомлення з новим граматичним явищем | Основні прийоми введення і пояснення нового граматичного матеріалу | |
| І. Практичний спосіб 1. Мовленнєвий зразок 2. Лексичних спосіб (граматичне явище як окреме слово) | 1.Демонстрація мовленнєвого зразка (МЗ) 2.Імітація учнями шляхом хорового повторення 3.Виконання дій за аналогією із МЗ: питально-відповідні речення 4.Виконання дій з опорою на таблиці, схеми 5.Виконання дій з використанням навчально-мовленнєвої ситуації – навчальні діалоги | |
| ІІ. Теоретично-практичний спосіб 1. Використання правил 2. Поєднання правил із мовленнєвим зразком (МЗ) | v Дедуктивний метод (від правила до прикладу) | 1.Повідомлення правила, порівняння з рідною мовою. 2.Вправи на формозміни і інше (на підстановку, на порівняння). 3.Перекладні вправи. 4.Вправи на вживання в реченні. |
| v Індуктивний метод (від прикладу до правила) | 1.Наведення кількох аналогічних прикладів. 2.Наведення прикладів на порівняння з опорою на вживання явищ, які розбіжні в іноземній або з рідною мовою. 3.Виконання завдання на пошук в прикладах спільного або відмінного. 4.Виведення правила учнями, повне формулювання вчителем і виконання наступних вправ. |
Ocirc; Узагальнена характеристика переваг і недоліків основних способів введення граматичного матеріалу.
| Спосіб введення | Переваги | Недоліки |
| Теоретично-практичний підхід 1. Дедуктивний метод (від правила до прикладів). | 1.Дає можливість відразу переходити до ключового поняття і таким чином економити час; 2.Багато правил простіше презентувати, ніж вивести з прикладів; 3.Враховує зрілість учнів та визнає роль когнітивних процесів у навчанні мови; 4.Відповідає очікуванням багатьох учнів(особливо учнів з аналітичним складом розуму)щодо процедури навчання; 5.Дозволяє учителеві працювати з аспектами мови у міру необхідності, не вимагаючи роботи з антиципації. | 1.Деякі учні, особливо молодші, можуть не зрозуміти абсолютно всю концепцію, або граматичну термінологію, якою вони викладаються. 2.Пояснення граматичних правил завжди передбачає діяльність,у якій в центрі процесу навчання знаходиться учитель,а не учень; 3.Пояснення запам'ятовуються гірше, ніж інші способи презентації; 4.Такий підхід може створити в учнів хибне уявлення про те, що навчання мові - це вивчення правил. |
| 2. Індуктивний метод (від прикладів до виведення правил). | 1.Правила, які учні виводять самі, більше відповідають їхньому менталітету та краще запам'ятовуються; 2.Розумові зусилля забезпечують більшу пізнавальну глибину та, як наслідок, краще запам'ятовування; 3.Учні активно залучаються до пізнавального процесу, тому вони стають більш уважними та більш мотивованими; 4.Учні мають нагоду розвивати навички розв'язання проблем та розпізнавання структур; 5.Якщо розв'язання проблем проходить у співробітництві, учні отримують нагоду додаткової мовної практики; 6.Самостійна робота з виведення правил розвиває впевненість у собі і, як наслідок, автономію учня. | 1.Час та зусилля, що витрачаються на виведення правил, можуть призвести до хибного уявлення про те, що правила є об'єктом, а не засобом вивчення мови; 2.Час, який витрачається на виведення правила, можна було б використати на продуктивну практику; 3.Учні можуть вивести хибне, занадто широке або занадто вузьке правило, що може бути дуже важко перевірити; 4.На вчителя може лягти додатковий тягар з підготовки до уроку; 5.Не зважаючи на будь-яку організацію даних, багато аспектів мови не дають можливості легко сформулювати правило; 6.Деякі учні за своїм стилем навчання та/або попереднім досвідом потребують простої презентації правил учителем. |
