Глобальний фінансово-кредитний механізм Великої Двадцятки: напрями санації глобальної економічної системи.

В резолюції G-20, що була виголошена 15 листопада 2008 р. у Білому Домі, зазначено, що провідні країни світу мають зосередитись на посилених заходах стимулювання ділової активності, забезпечувати світову економічну систему ліквідністю, зокрема для захисту депозитів та сприяння кредито- і платоспроможності у глобальній економіці на макро- та мікрорівні, зміцнити капітал світових фінансових інститутів (передусім МВФ та Світового Банку) для підтримки економік країн світу. Було прийнято низку першочергових кроків по виведенню глобальної економічної системи з кризи та відновленню глобального економічного зростання, а саме [1]:

- Визнати, що монетарна політика, має сприяти підтримці макроекономічної стабільності (тобто в цій тезі слід розуміти прагнення Великої Двадцятки закріпити за країнами, особливо країнами, що розвиваються практику застосування більш фіксованих валютних курсів. Реалізація цього завдання, швидше за все, буде покладена на МВФ у його діалозі з центральними банками та урядами країн, від яких залежатиме глобальне економічне зростання сучасного етапу розвитку світового господарства, а саме від зростаючих економік (так званих «emerging economies») та низки країн, що розвиваються, які виступатимуть плацдармом виробничо-торговельних мереж транснаціональних концернів).

- Використовувати експансіоністську фіскальну (бюджетну) політику для стимулювання глобального попиту (тобто слід очікувати, що це завдання виконуватиметься з боку урядів провідних країн та міжнародних фінансових інститутів (зокрема Світового Банку), що буде виражатись у розгортанні проектів фінансової підтримки країн, які розвиваються з метою посилення в них виробничо-інвестиційних чи/ та торговельних позицій західних транснаціональних концернів.

Перехід багатьох країн, що розвиваються до фіксованих чи тісно прив’язаних валютних курсів дасть можливість зосередитись їхнім центральним банкам та урядам не на внутрішніх незалежних монетарних важелях стимулювання, які ведуть часто до інфляційно-девальваційного макроекономічного сценарію, а на міжнародній коопераційній фіскальній політиці з метою досягнення трансляційного ефекту намічених G-20 стимулюючих фіскальних заходів. При цьому очікуватиметься посилений контроль з боку міжнародних фінансово-кредитних інститутів та урядових наглядових фінансових комітетів G-20 за цільовим використанням наданих коштів розвитку країнам, що розвиваються).

- Допомогти країнам, що розвиваються, зокрема зростаючим економікам (emerging economies) в отриманні в глобальних кризових умовах доступу до кредитних фінансових ресурсів МВФ, які б дали можливість підтримати ліквідність у банківській системі цих країн, підтримати стабільність валютного курсу через формування центральними банками достатніх валютних резервів та привести до рівноваги платіжний баланс з огляду на втечу капіталу в ключових валютах та погіршення експортних можливостей через стагнацію світових товарних ринків. (Слід очікувати, що на цей раз кошти МВФ будуть отримувати ті країни, які виконуватимуть умови двох попередніх тез. У випадку невиконання вимог, що часто пов’язано з небажанням вітчизняних бізнес-еліт втрачати внутрішній контроль над економічними важелями, процесами, економічними об’єктами, а також над електоратом, який підживлюється бюджетом проїдання на основі соціальних пакетів монетарної природи, ці країни швидше за все залишаться без коштів підтримки та стабілізаційних коштів і це вестиме до кризових процесів і деградації їхніх макроекономічних систем в нових глобальних умовах. Подальші інфляційні процеси та знецінення національної валюти призводитиме до зниження вартості життя в захищених вітчизняними олігархами економіках країн від транснаціонального капіталу. Створена криза рано чи пізно викличе соціальні протести, а потім революції чи перевороти. Зниження вартості життя зумовлюватиме зменшення економічного потенціалу, однак в майбутньому після повалення олігархічних режимів воно надасть транснаціональним корпораціям хороші можливості використання країни в якості дешевої виробничої площадки. Тобто в програші залишаться ті країни, які не прагнутимуть з самого початку приєднання до глобального фінансово-кредитного механізму та проведення комплексу реформ на його основі).

- Посилити прозорість фінансових ринків та відповідальність суб’єктів господарської діяльності, що працюють на глобальному ринку. Зокрема йде мова про вимоги відкриття комплексу фінансових продуктів та повне розкриття компаніями їхнього фінансового середовища і фінансових умов для учасників ринку та достовірність інформації з приводу цього. (Очікується, що такі превентивні заходи змусять компанії, які працюють в офшорних зонах та використовують фінансові оборудки, розпрощатися з недобросовісною практикою відмивання коштів, зокрема тих, які будуть надаватись міжнародними фінансовими інститутами в рамках інвестиційних проектів стимулювання попиту в країнах, що розвиваються. Важливими також стають заходи по розробці ефективної та достовірної системи оцінки фінансових активів і виявлення та офіційне розкриття для учасників ринку неліквідних фінансових продуктів під час економічних криз).

- Посилити регуляторний режим у сфері міжнародних фінансів, впровадити розумний нагляд за всіма фінансовими ринками, продуктами і учасниками ринку; впровадити посилений контроль за кредитними рейтинговими агенціями згідно з Міжнародним кодексом кредитного супроводу. При цьому задекларовано, що координований на міжнародному рівні регуляторний режим буде враховувати економічний цикл країн, щоб регулювання не зашкодило появі і розвитку фінансових інновацій та сприяло розширенню торгівлі фінансовими продуктами і послугами.

- Сприяти інтегрованості міжнародних фінансових ринків, відновленню міжнародної кооперації та координації цих ринків.

- Розробити міжнародну гармонізовану класифікаційну систему капіталу з метою досягнення чіткості відношення капіталу до певної групи та його адекватності даній системі.

- Відхилити будь-які спроби протекціонізму з метою недопущення дезінтеграції міжнародних ринків та повернення в часи економічної та фінансової невпевненості. Протягом наступних 12 місяців країни мають утриматись від впровадження нових бар’єрів щодо інвестування та міжнародної торгівлі товарами і послугами. Світова організація торгівлі має довершити процес узгодження між країнами-членами намічених положень Агенди Доського Раунду (Doha Raund Agenda) та прийняти їх повним пакетом.

Неможливість досягнення консенсусу між країнами-членами СОТ з приводу Доської Агенди вже на початку 2008 року зумовило, зокрема, ситуацію, що склалась на міжнародних фінансових ринках та ринках нерухомості, а також серйозний дисбаланс в світовій торгівлі промисловими товарами. А з середини 2008 р. почалось різке уповільнення міжнародної торгівлі, що призвело до глобальної економічної рецесії.

- Реформувати міжнародні фінансово-кредитні інститути епохи Бреттон-Вудсу. Ці інститути мають адекватно відображати вагу та інтереси нових країн світу, від яких тепер залежить функціонування глобальної економічної системи та глобальне економічне зростання. В цьому відношенні ці вагомі нові індустріальні країни та країни, що розвиваються, враховуючи бідні країни, повинні отримати більше право голосу та більшу частку представництва в міжнародних економічних організаціях. Згідно з Вашингтонською резолюцією Форум фінансової стабільності (Financial Stability Forum - FSF) мав стати дахом для зростаючих економік в напрямі розробки та імплементації нових міжнародних стандартів в системі міжнародних фінансів та вироблення якісно нового глобального фінансово-кредитного механізму.

Отже, Вашингтонська резолюція засвідчила, що настає нова епоха в діяльності міжнародних фінансових інститутів. Неокейнсіанство знов набирає ваги, що створює в довготерміновій перспективі передумови для перегляду механізмів існуючої світової валютної системи з посиленням міждержавного валютного і фінансово-кредитного регулювання, переходу до більш фіксованих валютних курсів. Такі тенденції розвитку можуть згодом мати наслідком втілення ідеї створення глобальної валюти з врахуванням інтересів Нового Світу. Закінчення часів повоєнного американоцентризму відобразилось в 1960-х рр. у становленні завдяки американського капіталу трьох центрів співвідношення сил (США, Західна Європа, Японія). Сьогодні вже закінчується панування тріади, яка значно допомогла свого часу становленню економік Нового Світу, і світова економічна система швидко прямує до мультицентризму з посиленням взаємовідносин партнерства, розбіжностей та спроб знайти консенсус щодо глобальних питань в сфері міжнародних фінансів. Мультицентричний вплив над акумуляцією, розподілом і використанням глобальних фінансових ресурсів, а також над розробкою і прийняттям міжнародних фінансових стандартів згодом має бути зосереджений за всіх інших рівних незмінних умов в руках таких країн, як: G-8 (США, Канада, Японія, Франція, Німеччина, Італія, Великобританія, Росія), ЄС як окремий суб’єкт міжнародного права, Австралія, Аргентина, Бразилія, Мексика, Китай, Південна Корея, Індонезія, Південна Африканська Республіка, Індія, Туреччина, Саудівська Аравія.

Водночас, після зустрічі у Вашингтоні в деяких країн G-20 відкритим було питання: яка валюта залишатиметься провідним міжнародним платіжним і резервним засобом та в якій валюті буде здійснюватись глобальна кредитна експансія. Китай та Росія неодноразово заявляли про необхідність перегляду складу валютного кошика СДР (Special Drawing Rights –SDR), який використовується МВФ в якості міжнародних кредитних грошей. Сьогодні цей кошик формують лише 4 валюти: долар США, євро, японська єна та англійський фунт стерлінгів, і це, на думку деяких країн, не враховує реалій сучасного світового порядку та ролі нових вагомих країн у глобальній економічній системі. Особливо це питання є актуальним тоді, коли в нових умовах перемоги неокейнсіанства (стимулювання глобального попиту) саме на МВФ буде покладено місію випуску СДР, вибір валюти чи її частки в СДР, що буде емітуватись, та розподіл СДР між країнами-членами згідно з їхньою квотою в організації. Новий Світ заявив про необхідність перегляду квот своїх країн у МВФ з огляду на їхнє актуальне положення в світі, що має розширити можливості інвестування у фонд більших фінансових ресурсів та отримання більших вигод від кредитування глобальної економіки. Крім цього, Китай заявив про необхідність створення нової міжнародної розрахункової та резервної одиниці на кшталт СДР з розширеним спектром валют вагомих країн світу, яка б використовувалась не тільки у кредитних програмах МВФ, але й мала місце у інших кредитних, торговельних та інвестиційних міжнародних розрахунках. Однак ці поки що слабко висунуті вимоги Нового Світу не були почуті. Старий Світ поки що звик все вирішувати самостійно.