Сучасна радіаційна ситуація в зонах радіоактивного забруднення

1.3.1 Зона відчуження та зона безумовного бов’язкового відселення (1-ша та 2-га)

Управління цими радіаційно небезпечними територіями здійснює Адміністрація зони відчуження (АЗВ), яка є структурним підрозділом МНС України і забезпечує життєдіяльність зон та вирішення соціально-економічних проблем, організовує науково - технічні і дослідницькі роботи, здійснює радіаційний моніторинг, дезактивацію і захоронення радіоактивних відходів. Там працює близько 14 тисяч чоловік, з них 5,3 тис. - на 24 підприємствах, підпорядкованих МНС, на Чорнобильській АЕС - близько 6,2 тис., в МНТЦ і на об'єкті "Укриття " - близько тисячі чоловік.

У 1-й та 2-й зонах проводиться моніторинг за пересуванням і накопиченням радіонуклідів, ще у 1988 році стала до дії автоматизована система радіаційного контролю стану зони відчуження. Особливо важливим напрямком є вирішення проблеми захоронення і переробки радіоактивних відходів. Щоб унеможливити забруднення радіонуклідами річки Прип'яті, на ній споруджені польдерна система і захисна дамба довжиною 11 км.

Реалізація Адміністрацією зони відчуження державної політики з питань ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і захоронення радіоактивних відходів потребує великих бюджетних коштів. Тому Україна сподівається на допомогу всього світового співтовариства і залучення фінансових ресурсів на чорнобильські проекти із-за кордону. Необхідно об'єднати зусилля Росії, Білорусії та України.

1.3.2 Радіаційний стан зони добровільнго гарантованого відселення та зони посиленого радіологічного контролю (3-ї та 4-ї)

Особливості та масштаби аварії на Чорнобильській АЕС зумовили необхідність розв’язання надзвичайно складних проблем, пов’язаних із радіаційною безпекою населення 3-ї та 4-ї зон. Увага радіологів сьогодні прикута до території зон радіоактивного забруднення, де продовжують жити і працювати люди.

Верховна Рада України затвердила Національну Концепцію проживання населення на територіях України з підвищеними рівнями радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (Постанова Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 791-ХІІ), згідно з якою величина дози додаткового опромінення, пов`язаного з Чорнобильською катастрофою, не повинна перевищувати 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік і 70 мЗв (7 бер) за 70 років життя понад дозу, яку одержувало населення у доаварійний період в конкретних природних умовах.На основі цієї Концепції було побудовано чорнобильське законодавство стосовно протирадіаційного захисту населення.

Сьогодні у зоні посиленого радіоекологічного контролю проживає понад 1,6 млн. осіб. Одним із ключових завдань реалізації державної політики з мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи є здійснення комплексу заходів, спрямованих на всебічний захист населення, створення безпечних умов проживання на радіоактивно забруднених територіях. Основою для планування цих заходів є об`єктивна оцінка радіоекологічних умов проживання та розробка відповідних нормативно-правових актів.

Провідна роль у виконанні цього завдання належить дозиметричному моніторингу, який складається з:

• дозиметричної та тиреодозиметричної паспортизації населених пунктів;

• визначення доз внутрішнього опромінення за даними прямого виміру радіоцезію в організмі людини.

Тиреодозиметрична паспортизація дозволяє визначити групу ризику за фактором опромінення щитовидної залози для дітей шести вікових груп та дорослих з метою попередження захворювання людей та надання їм необхідної допомоги.

Протягом 2014-2016 років ретельно і ґрунтовно досліджувався радіологічний стан у 3-й та 4-й зонах радіоактивного забруднення. Методами авіаційної зйомки вивчено понад 278 тис.км2 територій, наземне обстеження проведено майже на 80 тис.км2 території, віднесеної до зон радіоактивного забруднення і тієї, що межує з ними.

Щороку на території 3-ї та 4-ї зон радіоактивного забруднення обласними підрозділами Міністерства охорони здоров`я України виконується дозиметрична паспортизація населених пунктів.

Дозиметрична паспортизація охоплює в 12 областях України майже 2160 населених пунктів, дані її публікуються в збірках загальнодозиметричної паспортизації України.

Матеріали дозиметричної паспортизації свідчать про те, що з кожним роком все менше людей наражаються на додаткове опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи понад 1 мЗв за рік.

З 1995 року для мешканців зон радіоактивного забруднення проводиться масове визначення вмісту інкорпорованого радіоцезію.У банку даних зібрано результати визначення доз внутрішнього опромінення понад 700 тис. осіб. Ці дані разом з матеріалами дозиметричної паспортизації є підставою для формування програми контрзаходів в агропромисловому виробництві і за умови дефіциту фінансування дозволяють підвищити рівень адресності допомоги та оцінити ефективність впроваджуваних заходів.

Сьогодні на території Українського Полісся за рахунок споживання продуктів харчування місцевого виробництва населення отримує від 80 до 95 % загальної дози, а в деяких населених пунктах цей рівень досягає 98%. Додаткова доза формується за рахунок споживання в основному, молока і м'яса, яке виробляється переважно в приватному секторі і займає в раціоні харчування частку у 70 - 90%.

Важливе місце в запобіганні додаткового опромінення відіграє мережа пунктів радіаційного контролю. Лабораторії та пости 7 міністерств та відомств реалізують широкомасштабну програму радіаційного контролю продуктів харчування на всіх етапах їх виробництва. У 2015 році було проаналізовано на вміст радіонуклідів понад 1 млн. проб продуктів харчування, у 2016 році - близько 900 тисяч.

Для належного функціонування мережі радіаційного контролю регулярно оновлюється парк приладів. Починаючи з 2011 року було оновлено та виготовлено на вітчизняних підприємствах понад 2,1 тис. одиниць приладів різного призначення - дозиметри, радіометри і спектрометри, у тому числі для прижиттєвого визначення забруднення тварин та прилади для визначення вмісту радіонуклідів в організмі людини.

Перевищення санітарно-гігієнічних нормативів (ДР-97) на вміст цезію-137 та стронцію-90 в продуктах харчування, які виробляються у суспільному секторі і надходять до споживчої мережі, спостерігаються в поодиноких випадках. У той же час в північних районах Полісся рівні радіоактивного забруднення продуктів харчування із приватних господарств, а саме молока та м'яса, нерідко перевищують рівні, встановленні ДР-97, в 2 - 5 разів. Такий стан справ потребує подальшого удосконалення спеціальних програм, які враховують специфіку ведення господарства у приватному секторі, підвищення контролю за впровадженням контрзаходів.

За минулі роки проведено реабілітаційні роботи на 2 млн. 200 тис. га найбільш забруднених територій сільськогосподарських угідь для виробництва чистої продукції.Крім того, продовжувались роботи по відновленню (реабілітації) територій забруднених радіоактивними речовинами і поверненню їх народному господарству. Тільки в Житомирській області за чотири останні роки реабілітовано під пасовища та сіножаті - 2144 га виведених з обігу сільськогосподарських земель, на 188 га проведено заліснення.

Запроваджено додаткові реабілітаційні заходи для території ряду населених пунктів Волинської, Житомирської та Рівненської областей, віднесених законодавчими актами до зони безумовного (обов'язкового) відселення і які за радіологічними критеріями можуть бути переведені до зони гарантованого добровільного відселення.

Радіаційна обстановка у лісах залишається складною. Наукові дослідження свідчать про накопичення радіонуклідів у деревині, ягодах, лікарських рослинах, кормах, м'ясі диких тварин, грибах. Споживання лісових продуктів харчування призводить до додаткового опромінення людей.

Небезпечним фактором, який призводить до локального радіоактивного забруднення території та атмосфери, є лісові пожежі. За останні роки вони щороку знищували від 2,8 до 11 тис. га лісів.

Для запобігання поширення пожеж було створено понад 50 тис.км мінералізованих смуг навколо соснових молодняків та насаджень з підвищеною пожежною небезпекою. Одним із найефективніших методів захисту навколишнього середовища від поширення радіонуклідів та радіоекологічної реабілітації територій є заліснення земель з високими рівнями радіоактивного забруднення. За минулі роки заліснення проведено на території понад 250 га.

У Житомирській, Київській та Чернігівській областях було виявлено та взято на контроль 118 об'єктів - 55 сховищ та 63 пункти спеціальної обробки техніки та автомобільного транспорту. За результатами радіаційних обстежень 55 класифіковано як радіаційно безпечні об'єкти і знято з контролю.

На об'єктах, що контролюються, здійснюються радіаційний і технічний моніторинг, виконуються ремонтні роботи.

Всього на здійснення протирадіаційних заходів за розділом бюджетної класифікації № 3201220 «Радіологічний захист населення та екологічне оздоровлення середовища» з державного бюджету витрачено 12 млн. грн.