Застосування майстра функцій.

Функцію у формулу можна вводити так:

• Виділити комірку і виконати команду Вставка/ Функція.

• Натиснути клавішу Вставка на панелі інструментів Стандартная

• Натиснути кнопку Изменить формулу в рядку формул.

Майстер функції побудований за математичним принципом. У лівому списку розміщуються назви категорій функцій, а у правому – назви функцій вибраної категорії. Функції викликаються клацанням ЛКМ на її назві. Після цього відкривається вікно у яке вводиться аргументи функції та адреси комірок.

 

4. Поняття первинного та зовнішнього ключів.

 

 

Первинний ключ — це поле або набір полів у таблиці, які надають програмі Microsoft Office Access 2007 - Українська версія унікальний ідентифікатор кожного рядка. У реляційній базі даних, такій як Office Access 2007, відомості розділяються на окремі тематичні таблиці. Відтак зв’язки між таблицями та первинні ключі використовуються програмою Access для об’єднання даних. У програмі Access використовуються поля первинних ключів для для швидкого поєднання даних із кількох таблиць й об’єднання цих даних.

Після визначення первинного ключа його можна використовувати в інших таблицях для звертання до таблиці з первинним ключем. Наприклад, поле «Ідентифікатор клієнта» в таблиці «Клієнти» може також відображатися в таблиці «Замовлення». У таблиці «Клієнти» це первинний ключ. У таблиці «Замовлення» це поле називається «зовнішнім ключем». Тобто зовнішній ключ - це первинний ключ іншої таблиці.

 

 

 

 

Первинний ключ

Зовнішній ключ

Часто унікальний ідентифікаційний номер, такий як ідентифікаційний номер або серійний номер чи код, є первинним ключем в таблиці. Наприклад, є таблиця «Клієнти», в якій кожний клієнт має унікальний ідентифікатор. Поле ідентифікатора клієнта є первинним ключем.

Поле, яке найкраще підходить для первинного ключа, має кілька характеристик. По-перше, значення поля унікальним чином ідентифікує кожний рядок. По-друге, воно ніколи не буває пустим або нульовим — завжди містить значення. По-третє, поле рідко (найкраще — ніколи) змінюється. У програмі Access поля первинних ключів використовуються для швидкого зведення даних із кількох таблиць.

Прикладом неправильного вибору первинного ключа може стати поле імені або адреси. Обидва параметри містять відомості, які можуть із часом змінитися.

Для таблиці завжди потрібно вказувати первинний ключ. У програмі Access автоматично створюється індекс первинного ключа, який допомагає прискорити виконання запитів

 

 

та інших операцій. Також у програмі Access кожен запис має в полі первинного ключа значення, яке є унікальним.

Під час створення нової таблиці в поданні таблиці програмою Access автоматично створюється первинний ключ, якому призначається ім’я поля типу даних «Ідентифікатор» і «Автонумерація». За промовчанням в поданні таблиці поле приховано, але його можна побачити, якщо перейти до подання конструктора.

Якщо важко вибрати поля або набір полів для первинного ключа, можна використати стовпець, який містить тип даних «Автонумерація». Такий ідентифікатор не містить фактичних даних, що описують рядок, якому він відповідає. Доцільно використовувати ідентифікатори без даних, оскільки їхні значення не змінюються. Первинний ключ, який містить факти про рядок, — номер телефону або ім’я клієнта — може змінюватися, оскільки змінитися можуть власне відомості.

Стовпець із типом даних «Автонумерація» часто є найкращим вибором для первинного ключа, оскільки всі ідентифікатори продуктів різні.

У деяких випадках як первинний ключ таблиці можна використати кілька полів. Наприклад, для таблиці «Відомості про замовлення», в якій зберігаються позиції для замовлень, у первинному ключі можна використати два стовпці: «Код замовлення» та «Код товару». Первинний ключ, який використовує кілька стовпців, називається складним ключем.

 

5. Будування слайдів до презентації. Редагування слайдів. Поняття майстрів і шаблонів. Об'єкти та розмітки. Режими перегляду презинтації.

 

 

Єдиний слайд, який існує на початку роботи над презентацією, містить дві рамки. Перша з цих рамок має формат заголовка, а друга — підзаголовка. Розташування рамок на слайді зветься макетом. У Office PowerPoint 2007 також є інші типи рамок, зокрема рамки для рисунків і графіки SmartArt.

 

 

Додаючи до презентації новий слайд, для нього можна одразу вибрати макет. Для цього виконайте такі дії.

На вкладці Слайди клацніть місце під єдиним слайдом, уже присутнім у презентації.

На вкладці Основне у групі Слайди клацніть стрілку поруч із кнопкоюСтворити слайд.

З'явиться колекція з ескізами різноманітних доступних макетів слайдів.

 

 

Назва кожного макета вказує на вміст, для якого його розроблено.

Рамки, в яких відображаються кольорові піктограми, можуть містити текст, але, клацнувши ці піктограми, також можна автоматично вставляти об'єкти, зокрема рисунки SmartArt і картинки.

Клацніть макет, який потрібно застосувати до нового слайда.

 

 

 

Новий слайд з'явиться на вкладці Слайди, де його буде відображено як поточний, і в області Слайд. Повторіть ці дії стільки разів, скільки нових слайдів потрібно додати.

ПОРАДА Якщо новий слайд повинен мати однаковий із попереднім слайдом макет, можна просто натиснути кнопку Створити слайд, не клацаючи стрілку біля неї.

 

КОПІЮВАННЯ СЛАЙДА

Якщо потрібно створити два слайди з подібним макетом і вмістом, можна заощадити зусилля, створивши один слайд, який містить усе форматування та вміст, спільний для обох слайдів, скопіювати цей слайд, а потім додати до обох копій унікальні елементи.

На вкладці Слайди клацніть правою кнопкою миші слайд, який потрібно скопіювати, і виберіть команду Копіювати в контекстному меню.

Не залишаючи вкладку Слайди, клацніть правою кнопкою миші місце, на якому потрібно вставити нову копію слайда, і виберіть у контекстному меню команду Вставити.

Копію слайда також можна вставити з однієї презентації в іншу презентацію.

ВИДАЛЕННЯ СЛАЙДА

На вкладці Слайди клацніть правою кнопкою миші слайд, який потрібно видалити, і виберіть команду Видалити слайд у контекстному меню.

 

Шаблон оформлення - файл, який містить стилі презентації, включаючи типи й розміри маркерів і шрифтів, розміри й розташування рамок, параметри оформлення тла, колірні схеми, зразок слайдів і додатковий зразок заголовків.

Шаблони оформлення в Microsoft PowerPoint

За допомогою області завдань Конструктор слайдів можна здійснювати попередній перегляд шаблонів оформлення й застосовувати їх до презентації. Шаблон може застосовуватися до всіх слайдів або лише до вибраних. В одній презентації можна використати декілька типів шаблонів оформлення.

У разі застосування шаблона оформлення зразок слайдів для цього шаблона автоматично додається до презентації. Якщо використовується інший шаблон у всіх слайдах, старий зразок слайдів переноситься зразком до нового шаблона.

Можна зберегти будь-яку створену презентацію як новий шаблон, доступний в області завдань Конструктор слайдів.

Інші типи шаблонів

 

 

Шаблон вмісту складається з елементів шаблона оформлення та запропонованого варіанта структури презентації. Шаблон вмісту застосовується на початку роботи над презентацією за допомогою майстра Майстер автовмісту.

Зразок одного зі слайдів шаблона вмісту із запропонованими варіантами маркірованих пунктів списку

Можна створити власні шаблони вмісту та додати їх до майстра автовмісту.

Шаблони з веб-вузлів У процесі створення презентації завжди можна використовувати готові шаблони з веб-вузла. До таких файлів можна звертатися, не виходячи з Microsoft PowerPoint.

Шаблони на вузлі Microsoft.com. Додаткові зразки шаблонів Microsoft PowerPoint можна вибрати у відповідній області бібліотеки шаблонів Microsoft Office на веб-вузлі Microsoft Office Online. Шаблони згруповані за типами презентацій.

Майстер. У пакеті PowerPoint є майстри для кожного ключового компонента ваших презентацій: слайд-майстер, майстер структури презентації, майстер розподільного матеріалу й майстер приміток. Малюнки й текст, які ви розмістите ні цих майстрах, будуть автоматично з'являтися на кожному новому слайді й сторінках приміток презентації.

 

6. Функціональні характеристики фінансово аналітичних ІС. Класифікація програмних систем для автоматизації бугалтерських робіт.

 

 

Існує така класифікація програм бухгалтерського обліку. Вона поєднує в собі критерії для групування за призначенням, способом реалізації бухгалтерських функцій і за розміром підприємств.

Програми для ведення домашньої бухгалтерії. За допомогою цих програм персональний комп’ютер можна використовувати для обліку особистих доходів і витрат, планування сімейного бюджету, для складання особистих податкових декларацій. Наприклад, «1С: Деньги», MS Money (Microsoft).

 

 

· Міні-бухгалтерія. До цього класу належать програми, призначені для використання одним чи декількома працівниками в бухгалтеріях невеликих підприємств. Такі програми не мають чіткої спеціалізації за ділянками обліку. Вони реалізують функції ведення синтетичного і підсумкового аналітичного обліку, дозволяють вводити господарські операції й обробляти їх, формувати невеликий набір первинних документів та звітних форм. Наприклад, «Инфин-бухгалтерия», «Фінансист» («Атей»), «Ажур» («Терцет»).

· Універсальні бухгалтерські системи (міді-бухгалтерія). До цього класу належать програмні продукти, орієнтовані на бухгалтерії малих та середніх за розмірами підприємств, які в спрощеному варіанті забезпечують ведення всіх ділянок обліку. Такі системи поєднують усі облікові функції, у тому числі функції кількісного обліку, у межах однієї програми і, як правило, розраховані для роботи на одному комп’ютері. Винятком є розрахунок заробітної плати, який виконують окремо. Наприклад, «1С: Бухгалтерия 7,7» («1С»), «дебет плюс» («ДИЦ»).

· Управлінські системи. До цього класу входять функціонально повні системи організаційного управління з елементами бухгалтерського обліку, планування, діловодства, з модулями прийняття рішень взаємозв’язок усіх складових систем, можливість ефективного управління підприємством, допомога у вирішення головного завдання бізнесу - в отриманні прибутку. Наприклад, «Галактика» («Галактика»), «Текон» («Интелгруп»).

· Також є фінансово-аналітичні системи, які створені на основі бухгалтерських даних, за допомогою яких автоматизуються завдання зовнішнього і внутрішнього аудиту. До них належать такі програми, як «1С: АФС» («1С»), «ПОПІ (Планування, Оптимізація, Подотки, Інвестиції)» (GI-consulting).

Існує класифікація, яка передбачає групування програмного забезпечення за ознаками:

1. За об’єктами обліку:

· домашня бухгалтерія

· малі підприємства

· середні підприємства

· великі підприємства

· багатогалузеві підприємства

2. За способом реалізації функцій у програмі:

· програми, в яких перевага надається ручному веденню операцій;

· програми, в яких перевага надається веденню операцій за шаблонами.

3. За способом створення:

· написане штатним програмістом;

· створене на замовлення;

· універсальне.

4. За комплексністю виконуваних функцій:

· інтегровані програми зведеного обліку;

· окремі АРМ;

· комплекси пов’язаних АРМ.

 

 

5. За призначенням:

· програми для ведення бухгалтерського обліку;

· фінансово-аналітичні системи;

· програми для автоматизації управлінської діяльності, що містять модуль бухгалтерського обліку;

· правові бази даних.

 

 

7. CASE – технології BPwin компанії Computer Associates створення моделей AS-IS (як є) та TO-BE (як буде), реінжиніринг бізнес-Еволюція IC: MRP (початок 70-х років ХХ ст.), MRPII (кінець 70-х років ХХ ст.), ERP (кінець 80-х років ХХ ст.), APS та CIM (середина 90-х років ХХ ст.), CSRP, SCI та CRM (друга половина 90-х років ХХ ст.).

 

CASE (Computer Aided Software Engineering) представляє собою сукупність методологій аналізу, проектування, розробки і супроводження складних програмних систем, підтриману комплексом взаємопов'язаних засобів автоматизації. CASE це інструменталій для системних аналітиків, розробників і програмістів, для автоматизації процесу проектування і розробки програмного забезпечення.

Основна мета CASE полягає в тому, щоб відокремити початкові етапи (аналіз і проектування) від подальших етапів розробки, а також не обтяжувати розробників усіма деталями середовища розробки і функціонування системи Крім автоматизації методологій і, як наслідок, можливості застосування сучасних методів системної і програмної інженерії СASE мають такі основні переваги:

1) Спільна графічна мова.

2) Загальна БД проекту.

3) Інтеграція засобів.

4) Підтримка колективної розробки й управлінняпроектом.

5) Прототипування.

6) Генерація документації.

7) Верифікація проекту.

8) Автоматична кодогенерація.

9) Супроводження і реінжиніринг.

 

 

Для практичного використання CASE - технологій розроблені програмні продукти, що розповсюджуються на правах ліцензування. Оскільки кожний з програмних засобів охоплює тільки певне обмежене коло завдань, то засоби CASE - технологій об'єднують у комплекси і видають разом. Серед вказаних комплексів знаходяться пакети куди входять програми ВРwin та BRwin.

Під час виконання системного аналізу з використанням програмних продуктів створюють не одну а декілька моде­лей: першою моделлю, яка будується, є модель функціонування системи AS-IS (як є). Вона описує систему так, як вона є на момент аналізу. На основі цієї моделі будують моделі TO-BE (як повинно бути). Моделі TO-BE зображають систему в зміненому варіанті так, як на думку аналітиків, повинна функціонувати система, щоб діяльність її була найбільш ефективною. Таких моделей TO-BE потрібно побудувати декілька і вибирають одну з них для практичного втілення. Вибір моделі системи для практичного втілення відбувається на основі певних критеріїв ефективності. Результати аналізу впрова­джують шляхом зміни технологічних процесів виробництва на підпри­ємстві або реструктуризації (реінженірингу) самого підприємства. Реінженіринг підприємства - це зміна його організаційної структури з ме­тою підвищення ефективності його діяльності. Функціона­льна модель дає потрібні дані для виконання такого реінженірингу.

Функціонально-вартісний аналіз дозволяє виявити роботи, які є найбільш затратними, вказує, в якому напрямку необхідно вдосконали­ти систему, щоб підвищити ефективність її роботи. Наприклад, при ана­лізі функціонування АСКР-Е (автоматичної системи керування рухом електротранспорту) було виявлено, що найбільш затратними є передача інформації по каналах зв'язку і витрати на роботу диспетчерів кінцевих станцій маршрутів. При заміні провідних ліній зв'язку, кількість яких є великою, а експлуатація дорогою, радіоканалом затрати на експлуатації значно знижуються і за короткий час витрати компенсують на реконст­рукцію. Обов'язки диспетчерів кінцевих станцій можуть бути покладені на автоматизовану систему керування, а це також приводить до суттєво­го зменшення витрат експлуатаційних затрат.

 

У деяких випадках навіть проста зміна порядку виконання робіт може привести до зниження затрат

 

 

 

Ядром будь-якої інформаційної системи управління підприємством є втілені в ній рекомендації щодо управління виробництвом, що є по суті своєрідним стандартом. Еволюція цих стандартів подана на рис.22.

Рис.22 Етапи розвитку стандартів інформаційних систем

Система планування матеріальних ресурсів MRP (Material Requirements Planning) являє собою комп'ютерну систему, яка дозволяє оптимально регулювати постачання комплектуючих у виробничий процес, контролюючи запаси на складі і саму технологію виробництва. Головним завданням MRP було забезпечення гарантії наявності потрібної кількості необхідних матеріалів-комплектуючих у будь-який момент часу в межах терміну планування, поряд з можливим зменшенням постійних запасів.

MRP-програма – це комп'ютерна система, яка працює за алгоритмом, опрацьовує масиви даних (вхідні елементи) і формує на їх основі файли-результати.

Система планування матеріальних ресурсів MRPІІ (Планування виробничих ресурсів) – основна суть зводиться до того, що прогнозування, планування та контроль виробництва здійснюється по всьому циклу, починаючи від закупівлі сировини і закінчуючи відвантаженням товару споживачеві. Вона є методологією, спрямованою на ефективне управління всіма видами ресурсів виробничих підприємств. У загальному випадку вона забезпечує вирішення задач планування діяльності підприємства в натуральних одиницях та фінансове планування в грошовому вимірі.

Стандарти товариства APICS на систему містять опис 16 груп функцій системи: планування продажу та виробництва; управління попитом; складання плану виробництва; планування матеріальних потреб; специфікація продуктів; управління складами; планові поставки; управління на рівні виробничого цеху; планування потреб у потужностях; контроль вхо-

 

 

ду/виходу; матеріально-технічне постачання; планування розподілу ресурсів; управління інструментальними засобами; управління фінансами; моделювання; оцінка результатів діяльності. Має ряд переваг і недоліків.

Система планування ресурсів підприємства ЕRP орієнтовані на роботу з фінансовою інформацією для розв'язання задач управління великими корпораціями з розпорошиними територіально ресурсами. Сюди включається все, що необхідно для отримання ресурсів, виготовлення продукції, її транспортування і розрахунків за замовленнями клієнтів. Реалізовані нові підходи до застосування графіки, використання реляційних баз даних, CASE технологій для їх розвитку, архітектури обчислювальних систем типу «клієнт-сервер» і реалізації їх як відкритих систем.

Систему поповнили такими функціональними модулями: прогнозування попиту, управління проектами, управління витратами, управління складом продукції, ведення технологічної інформації.

APS (Advanced Planning and Scheduling) - розширене керування виробничими графіками - є розвитком фундаментальних основ, на яких побудована ERP. Виникнення цієї концепції пов'язане з підвищенням динамізму сучасних ви­робничих систем, що обумовлює важливість таких задач, як забезпе­чення максимально точного терміну виконання замовлень одночасно з мінімаль­ною тривалістю виконання відповідних робіт в умовах обмеженості наявних ресур­сів. У системах, що реалізує концепції APS, при побудові варіантів планування й розподілу ресурсів широко використовуються сучасні методи. Відзначимо, що концепції APS у цей час часто використовуються при створенні спеціалізованих модулів в ERP-системах.

Система планування ресурсів підприємства, синхронізовані зі споживачами CSRP (Customer Synchronized Resource Planning) розширяє поняття планування від виробництва далі, на покупця. Ідеологія CSRP надає дійові методики і реалізуючі їх програмні продукти для створення товарів, що модифікуються під конкретного користувача.

CSRP це перша бізнес-методологія, яка включає в ядро системи управління бізнесом діяльність, орієнтовану на інтереси покупця. CSRP переміщає фокус уваги з планування виробництва на планування замовлень покупців. Інформація про клієнтів і послуги складає основу діяльності організації.

 

 

Система керування взаємовідносинами з клієнтами CRМ (Customer Relationship Management) являє собою набір програмних додатків, що реалізують концепцію і стратегію бізнесу, ядром якої є клієнт-орієнтований підхід. Найчастіше модулі CRМ інтегруються у корпоративне інформаційне середовище компанії у вигляді надбудови над ЕRP. При цьому, якщо головним завданням взаємопов'язаних модулів ЕRP є реалізація функції back office, система СRМ призначена для підвищення ефективності таких функцій, якзалучення потенційних клієнтів компанії та їх утримання.

Суть СRМ є в тому, що клієнти які є постійними, мають право на позачергове обслуговування. Ключовим аспектом є персоналізація, досягнення хорошого ставлення клієнтів до продукції і компанії, погляд на процес продажу як постійний, у якому бере участь кожний співробітник компанії.

 

 

 

 

Джерела

· Українські реферати (http://www.refine.org.ua)

· http://ua-referat.com/

· Офіційний сайт MS Office (http://office.microsoft.com)

· Неофіційний сайт КНЕУ (http://ubooks.com.ua)

· Журнал «Інформаційні технології. Аналітичні матеріали» (http://it.ridne.net/)

· Сайт факультету кібернетики КНУ імені Т.Шевченка (http://unicyb.kiev.ua/ua/)

· http://www.belerp.com/

· http://itc.ua/

· http://www.management.com.ua/