Форми міжнародних корпорацій

В 70-і роки виник і з тих пор активно обговорюється феномен корпорацій, міжнародних по характері своєї діяльності, що безпосередньо пов'язаний із широким розвитком прямого закордонного інвестування. На міжнародні корпорації, які є, як правило, найбільшими фірмами розвинених країн, доводиться основна частина міжнародних прямих інвестицій і міжнародної торгівлі.

Головною ознакою міжнародної корпорації є здійснення нею прямих міжнародних інвестицій із країни свого базування в приймаючі країни.

^ Країна базування (home country) - країна, у якій розташовується головний підрозділ міжнародної корпорації.

Приймаюча країна (host country) - країна, у якій міжнародна корпорація має дочірні, асоційовані компанії або філії, створені на основі прямих інвестицій.

Цілеспрямовані дослідження міжнародних корпорацій почалися з кінця 50-х років. Більшість із них відштовхувалися від теорії «економіки масштабу», що дозволяє міжнародним корпораціям заощаджувати на витратах виробництва при збільшенні випуску продукції й переносі його в інші країни. Трохи пізніше виникло й оформився технологічний напрямок теорії міжнародних корпорацій, що думає, що їхнє створення пояснюється технологічною перевагою компаній розвинених країн, які створюють підприємства за рубежем для виконання допоміжних операцій, залишаючи контроль за передовою технологією в головній компанії. Трохи пізніше виникли теорії міжнародної організації, до якої тяжіють корпорації по досягненні певного розміру.

^ Міжнародна корпорація (international corporation) - форма структурної організації великої корпорації, що здійснює прямі інвестиції в різні країни миру.

Міжнародні корпорації бувають двох основних видів:

- транснаціональні корпорації (ТНК) (transnational corporations - TNCs) - головна компанія їх належить капіталу однієї країни, а філії розкидані по багатьом країнам миру;

- багатонаціональні корпорації (МНК) (multinational corporations - MNCs) - головна компанія їх належить капіталу двох і більше країн, а філії також перебувають у різних країнах.

Переважна більшість сучасних міжнародних корпорацій мають форму ТНК. Розподіл міжнародних корпорацій на ТНК і МНК досить умовно, оскільки в сучасних умовах найбільше значення має не те, капіталу скількох країн належить головна компанія корпорації, а глобальний характер її діяльності, інвестування й витяги прибутку. У цьому змісті міжнародними можна вважати всі корпорації, що мають хоча б одна закордонна філія, створена на основі прямих інвестицій. Однак очевидно, що в число ТНК можуть у такому випадку потрапити й дуже невеликі фірми, що мають одне-єдиний підрозділ по ту сторону границі. Насправді під ТНК прийнято розуміти лише дійсно великі міжнародні корпорації, що роблять істотний вплив на світовий ринок товарів і факторів їхнього виробництва.

Найбільш характерними рисами ТНК є: створення системи міжнародного виробництва, розпорошенного між багатьма країнами, але контрольованого з одного центра; висока інтенсивність внутришньокорпораційна торгівлі між розташованими в різних країнах підрозділами; відносна незалежність у прийнятті операційних рішень від країн базування й приймаючих країн; глобальна структура зайнятості й міждержавна мобільність менеджерів; розробка, передача й використання передової технології в рамках замкнутої корпораційної структури.
^ 2 Правила міжнародного інвестування

Міжнародні корпорації стали формою економічного зв'язку між країнами базування й приймаючих країн, у багатьох випадках не залежної від рішення національних законодавчих і виконавчих органів, а підкоряющихся своїм внутришньокорпораційним інтересам. Їхній космополітизм, що придушує державність країн, у яких вони оперують, став причиною протиріч між ТНК, з одного боку, і країнами їхнього базування й приймаючих країн - з іншої.

Поки не розроблено яких-небудь універсальних правил міжнародного інвестування ТНК, хоча окремі сторони міжнародного інвестування досить жорстко регулюються на регіональному рівні, наприклад у Західній Європі. Країни базування звичайно регулюють поводження ТНК за допомогою національного законодавства про корпорації, не роблячи особливого розходження між ТНК і національними корпораціями. Приймаючої ж країни встановлюють правила функціонування підрозділів іноземних ТНК на їхній території на основі національних законів про іноземні інвестиції. Однак переговори, що проводилися протягом ряду років у рамках Комісії ООН по ТНК під егідою МВФ і Світового банку, хоча й не вилилися в прийняття якихось погоджених правил поведінки ТНК, але привели до визначення деяких загальних правил міжнародного інвестування, яких бажано дотримуватися як ТНК, так і приймаючим країнам.

Головна ідея цих правил - забезпечення максимальної волі міжнародного переміщення капіталу, лібералізація національних ринків капіталу. У числі правил міжнародного інвестування наступні:

- ^ Право входу (right of entry). Означає правила, при дотриманні яких ТНК дозволяється створити філія на території суверенної держави. В ідеалі вони припускають відсутність необхідності одержання якого-небудь дозволу від влади приймаючої країни на здійснення інвестицій. Однак у більшості випадків право входу може обмежуватися урядом, якщо іноземні інвестиції або загрожують національної безпеки, або їх ціль суперечить чинному законодавству. Деякі країни встановлюють список галузей або підприємств, у які іноземні інвестиції заборонені. Однак у кожному разі найбільш кращим шляхом регулювання права входу вважається встановлення вичерпного списку виключень, при яких іноземні інвестиції забороняються, при розумінні того, що у всіх інших випадках вони дозволяються.

- Справедливий і недискримінаційний режим (fair and equitable treatment). Передбачає надання іноземним інвесторам правового ре жиму, не менш сприятливого, чим національним інвесторам. Означає волю репатріації прибутку, перекладу зарплати й інших платежів. ТНК має право на компенсацію втрат у результаті обставин, перерахованих у застосовуваному праві, якимось звичайно є право приймаючої країни Будь-які пільги й виключення, які можуть надаватися урядом приймаючої країни, повинні бути однаковими для національних і для закордонних інвесторів.

- Припинення контракту (contract termination). Означає право приймаючої країни в однобічному порядку експропріювати (націоналізувати) філія ТНК за умови дотримання чинного законодавства й ви плати нормальної компенсації інвесторові. Компенсація вважається нормальної, якщо вона є достатньою (виплачується справедлива ринкова вартість підприємства), ефективної (виплачується в прийнятній для інвестора валюті за ринковим курсом на день перекладу), швидкої (виплати виключають необґрунтовані затримки; у випадку їхнього виникнення інвесторові виплачується ринковий відсоток по затриманих сумах). Експропріація іноземних інвестицій без виплати нормальної компенсації вважається припустимої тільки за рішенням суду у випадку грубого порушення ТНК законів приймаючої країни й утягнення в злочинну діяльність. У таких випадках за ТНК залишається право звернутися в міжнародний арбітраж.

-Урегулювання суперечок (dispute settlement). Вважається, що прийнятним способом урегулювання суперечок між ТНК і приймаючою країною є переговори. Якщо вони не дають результату, то суперечка в більшості випадків вирішується судом приймаючої країни на основі застосовного законодавства або безстороннім і незалежним арбітражем на основі Міжнародної конвенції по врегулюванню інвестиційних суперечок, підписаної 115 країнами під егідою Світового банку.