Тарифні методи регулювання міжнародної торгівлі

Теорія Хекшера-Оліна (теорія співвідношення факторів виробництва) і парадокс Леонтьєва

У середині 20-х рр шведські економісти Хекшер та Олін розробили теорію спаввідношення ф-рів в-ва (ТСФВ), яка отримала назву теорії Х-О. Вони доповнили трудову теорію вартості положеннями про те, що у ств вартості беруть участь крім праці і інші ф-ри в-ва (земля, капітал). Згодом положення теорії Х-О було математично підкріплено Самуельсоном. Він припускв, що 1) існують 2 країни, 2 ф-ри в-ва, 2 товари (2х2х2) 2) пропозиція ф-рів в-ва у кожній країні фіксована та їх переміщення можливе між секторами всередині країни, але не між країнами 3) країни відрізняються одна від одної лише забезпеченістю ф-ми в-ва 4) в обох країнах технологія така, що забезпечується незмінний ефект масштабу. Найбільш важливими припущеннями теорії співвідношення ф-рів в-ва є різноманітна фактороінтенсивність окремих товарів (1 товар –працемісткий, 2 –капіталомісткий) та факторонасиченість окремих країн (в одній країні капіталу відносно більше, ніж у іншій)

Фактороінтенсивність — показник, що визначає відносні витрати факторів виробництва на створення визначеного товару.

Факторонасиченість — показник, що визначає відносну забезпеченість країни факторами виробництва.

Зміст теорії Х-О.: Тобто експортуються надлишкові ф-ри в-ва та імпортуються дефіцитні. Теорема Хекшера—Олина — кожна країна експортує ті фактороінтенсивні товари, для виробництва яких вона має відносно надлишкові фактори виробництва, і імпортує ті товари, для виробництва яких вона випробує відносний недолік.

Парадокс Леонтьєва

В 1953 році було виконано найбільш відоме дослідження американським ученим російського походження Василем Леонтьевим, який шляхом декількох емпіричних тестів показав, що умови теорії Хекшера-Олина на практиці не дотримуються.Фактично він порівняв співвідношення капіталу і праці, необхідне для виробництва одиниці імпорту (K/L)ім, зі співвідношенням капіталу і праці, необхідних для виробництва одиниці експорту (K/L)х. Відповідно до цього співвідношення, що отримало назву «статистики Леонтьева»,Леонтьев очікував, що відповідно до теорії Хекшера-Олина розрахунки покажуть, що експортні американські товари вимагають більше капіталу на один зайнятого, чим американські товари, що прямо заміщають імпорт (фактично американський імпорт). Результат, однак, виявився прямо протилежним: капіталоємкість американського імпорту на 30% перевершувала експорт, що означало, що США зовсім не є капіталозбитковою країною, а, навпроти, трудозбитковою, що ніяк не вписувалося в існуючі представлення.

Пояснення парадокса: 1)робоча сила не є однорідним фактором, за класифікацією поділяється на 8 груп, у відповідності з рівнем кваліфікації, починаючи від вчених та інжинерів і закінчуючи некваліфікованими працівниками. 2)США імпортували велику к-сть сировини, видобуток якої є капіталовмісним; 3) Мало місце імпортне мито на працеємну продукцію; 4) Відмінності в смаках і перевагах споживачів; 5 Реверс ф-рів в-ва: один і той же товар може бути працеємним і капіталоємним в капіталозбитковій країні

 

Тарифні методи регулювання міжнародної торгівлі

Найвпливовішим видом торговельних обмежень є мито. Митом вважається податок, який стягується з товару при перетині ним митного національного кордону. Імпортне мито — це податок, який стягується з імпортованих товарів, в той час як експортне мито накладається на експортовані товари. Більшість країн застосовують саме імпортне мито, а експортне в основному застосовується країнами, що розвиваються, по відношенню до традиційного експорту, щоб отримати кращі ціни та збільшити виручку (наприклад, експортне мито стягується при експорті кави з Бразилії, або какао з Гани). З іншого боку, імпортне мито накладається з метою захисту окремих галузей економіки.

Мито може встановлюватися на вартість та на кількість товару. За способом нарахування: Адвалерне мито встановлюється як процент від вартості товару, що є предметом торгівлі. Специфічне мито встановлюється як фіксована сума коштів на фізичний обсяг товару. Комбіноване мито передбачає одночасне встановлення як адвалерного, так і специфічного мита.

За об'єктом обкладання: імпортне, експортне, транзитне, За характером: сезонне, антидемпінгове, що застосовується у випадку імпорту товарів за ціною, нижчою від їх нормальної ціни., компенсаційне, при імпорті тих товарів,при виробництві яких місце мали державні субсидії. За походженням мито поділяється на автономне, конвенційне, вводиться на основі багатосторонніх угод, і преференційне мита.

Якщо країна введе мито, то будуть мати місце такі наслідки: 1) зменшиться вітчизняне споживання, зросте вітчизняне в-цтво, зменшиться фізичний і вартісний обсяг імпорту, зростуть надходження до бюджету, зросте рента виробників, зменшиться рента споживача, буде відбуватися перерозподіл доходів від споживача до виробників і держави, приватний та макроекономічний добробут країни зменшиться.

Зазначимо, що чим більш еластичним є попит, тобто чим більш похилою є крива бі, тим більшим є вплив мита на споживачів. Аналогічно, чим більш еластичною є пропозиція, тим більшим є вплив на виробництво. Якщо ж і попит, і пропозиція є еластичними, то в такому випадку вплив на торгівлю буде істотним, тобто тим більшим буде скорочення імпорту товару 1 країною Б та тим меншими будуть доходи бюджету від встановлення мита.Зростання цін на товар 1 з Р\ = 1 грн до рі - 2 грн в результаті стягнення 100 % мита, встановленого урядом країни 5 на імпорт цього товару, приводить до скорочення виграшу споживачів та збільшення виграшу виробників, що відображено на рис 2.21

Прямі іноземні інвестиції

Прямі іноземні інвестиції — вкладення капіталу резидентом однієї країни (прямим інвестором) у підприємство –резидент іншої країни з метою набуття довготривалого економічного інтересу.

 

До складу прямих інвестицій входять:

• вкладення компаніями за рубіж власного капіталу — капітал філій і частка акцій у дочірніх і асоційованих компаніях; • реінвестування прибутку — частка прямого інвестора в доходах підприємства з іноземними інвестиціями, не розподілена як дивіденди і не переведена прямому інвесторові; • внутрішньокорпораційні переклади капіталу у формі кредитів і позик між прямим інвестором, з одного боку, і дочірніми, асоційованими компаніями і філіями — з іншого

Підприємство з іноземними інвестиціями— акціонерне або неакціонерне підприємство, у якому прямому інвесторові-резидентові іншої країни належить більш 10% звичайних акцій і голосів (в акціонерному підприємстві) або їхній еквівалент (у неакціонерному підприємстві).

 

Підприємство з іноземними інвестиціями може мати форму:

• дочірньої компанії — підприємства, у якому прямий інвестор-нерезидент володіє більш 50% капіталу;

• асоційованої компанії — підприємства, у якому прямий інвестор-нерезидент володіє менш 50% капіталу;

• філії — підприємства, що цілком належить прямому інвесторові.

Прямий інвестор— державні і частки організації, фізичні і юридичні особи, а також їхнього об'єднання, що володіють підприємством із прямими інвестиціями за рубежем.

У числі прямих інвесторів виділяється група фінансових підприємств (банків, інвестиційних, страхових і інших непромислових компаній), що служать посередниками на фінансовому ринку і через які здійснюються прямі інвестиції.