Поняття та причини міжнародного руху капіталу

Аргументи проти тарифів

1. Тарифи сповільнюють економічний зріст. Аналіз показує, що економічний добробут малої країни знижується від введення імпортного тарифу в будь-якому випадку. Економічний добробут великої країни також знижується у всіх випадках, крім одного, коли ефект поліпшення умов торгівлі перекриває економічні втрати, що виникають від введення тарифу. Але оскільки імпорт великої держави є експортом інших чи країн групи країн, то умови торгівлі великої країни можуть покращитися тільки за рахунок погіршення умов торгівлі, а отже, і рівня добробуту в країнах, що є її торговими партнерами.
2. Однобічне введення тарифів нерідко приводить до торгових війн, що підривають стабільність міжнародної торгівлі і міжнародної економіки в цілому.

3. Тариф приводить до збільшення податкового тягаря на споживачів, що через тариф змушені купувати як імпортні, так і аналогічні місцеві товари по більш високих цінах.
4. Тариф на імпортні товари побічно підриває експорт країни, ускладнюючи проблеми платіжного балансу, У багатьох країнах експортні товари містять у собі імпортні деталі і компоненти, зріст цін на який приводить до росту витрат на виробництво експортної продукції, що стає менш конкурентоздатною на світових ринках.

Тариф веде до скорочення загального рівня зайнятості. Захищаючи робітників на місцевих підприємствах, що виробляють товари, конкуруючих з імпортом, імпортний тариф у той же час приводить до скорочення зайнятості в експортному й інших зв'язаних з ним секторах. 22. Аргументи в захист тарифів

1. Тариф - захист молодих галузей. Нові галузі промисловості, що ще тільки народжуються в одних країнах, але вже досить сильно розвинені в інших, мають потребу в тимчасовому митному захисті з боку держави. Знаходячись під захистом імпортного тарифу, нова галузь промисловості удосконалює виробництво, зростає його ефективність, знижується собівартість продукції Даний аргумент у захист імпортного тарифу має явні недоліки. По-перше, дуже важко точно визначити, коли нова промисловість досягла рівня зрілості, достатнього для того, щоб зняти захисний тариф. По-друге, дуже складно визначити ті галузі, що протягом розумного проміжку часу зможуть під захистом тарифу розвитися настільки, щоб стати конкурентоздатними на світовому ринку.

2. Тариф - засіб стимулювання вітчизняного виробництва. Цей аргумент інтенсивно експлуатується країнами, що розвиваються. Оскільки місцева промисловість не в змозі конкурувати з більш дешевими товарами, виробленими за кордоном за допомогою більш розвинутій технології, вона має потребу в захисті за допомогою імпортного тарифу.

3. Тариф - важливе джерело бюджетних доходів. Цей аргумент на користь введення митних тарифів також традиційно активно експлуатується країнами, що розвиваються, і країнами з перехідною економікою. В умовах низької фінансової і податкової дисципліни багато хто з цих країн просто не в змозі зібрати належні державі податки з населення і підприємств і, отже, не можуть підтримувати на необхідному рівні соціальні виплати, фінансування оборони, охорону суспільного порядку й ін. Податок на імпорт чи експорт, яким є мито, організаційно зібрати набагато легше, ніж багато інших видів податків, оскільки в більшості країн він повинен сплачуватися в момент перетинання товаром митного кордону держави.

4. Тариф - захист національної безпеки, міжнародного престижу країни, її культури і традицій. Ці аргументи відносяться до розряду позаекономічних аргументів, що періодично виникають у захист тарифу в тих чи інших зацікавлених політичних сил і груп. Аргументи такого типу звичайно висловлюються угрупованнями, що лобіюють за ті галузі, які або неконкурентні на світовому ринку, або роблять продукцію, що знаходиться на пізніх стадіях свого життєвого циклу. Дуже часто подібні аргументи висуваються політично вагомими монопольними виробниками неконкурентної продукції, що збираються одержати весь економічний виграш від введення тарифу.

23. Кількісні обмеження міжнародної торгівлі

Квотування — це кількісне лімітування розміру імпорту/експорту за допомогою глобальних (нерозподілених), індивідуальних (розподілених), групових, сезонних, тарифних та інших видів процентних або вартісних обмежень (квот).

Квота — це кількісний нетарифний захід обмеження експорту чи імпорту товару певною кількістю або сумою на певний проміжок часу.

Квотування вводиться для балансування розвитку зовнішньої торгівлі та платіжних балансів, регулювання попиту та пропозиції на внутрішньому ринку та виконання міжнародних зобов'язань.

· Глобальна квота — квота, яка встановлюється щодо товару без зазначення конкретних країн, куди товар експортується або з яких він імпортується.

· Індивідуальна (розподілена) квота — квота, яка встановлюється щодо товару з визначенням конкретної країни, куди товар може експортуватись або з якої він може імпортуватись. Загальний ліміт при цьому розподіляється між основними державами-експортерами на базі обсягу поставок за попередній рік або в обмін на зустрічні їх зобов'язання з імпорту.

· Імпортні квоти — вводяться національним урядом для захисту місцевих виробників, досягнення збалансованості торговельного балансу, регулювання попиту і пропозиції на внутрішньому ринку, а також як відповідь на дискримінаційну торговельну політику інших держав.

Загальні відмінності їх від мит полягають у тому, що:

1) це більш жорсткий спосіб обмеження іноземної конкуренції;

2) використання квот не дає додаткових надходжень до державного бюджету;

3) у випадку застосування квот іноді можна добитися дещо більшої гнучкості системи обмежень;

4) наслідки введення квот щодо реакції ринку та розподілу економічних вигід можна передбачити менш точно, ніж у разі введення мит.

· Експортні квоти — граничний обсяг певної категорії товарів, який дозволено експортувати з території країни протягом встановленого строку та який визначається у натуральних та вартісних одиницях.

Ліцензування - регулювання зовнішньоекономічної діяльності через дозволи, видавані державними органами на експорт чи імпорт товару у встановлених кількостях за визначений проміжок часу.

Розрізняють ліцензії, які видаються у дозволяючому та заявному порядку.

Дозволяючі ліцензії видаються залежно від рішення відповідного Державного органу. Інколи у видачі ліцензії може бути відмовлено. Заявні ліцензії передбачають, що ліцензія видається усім особам, які звернулися з проханням про її видачу.

У тих випадках, коли ліцензування не є інструментом реалізації кількісних обмежень (глобальне ліцензування), ліцензії виконують завдання раціонального використання іноземної валюти, а отже, сприяють вирівнюванню зовнішньоторгового та платіжного балансів. Ліцензії також використовують як ефективний засіб статистичного спостереження за зовнішньою торгівлею країни.

Ліцензування служить двом цілям:

1) кількісному регулюванню торгівлі

2) контролю за імпортом та експортом

Механізми розподілу ліцензій, використовувані різними країнами, дуже різноманітні:
• аукціон - продаж ліцензій на конкурсній основі. Вважається самим економічно ефективним способом розподілу ліцензій, здатним принести доходи державній скарбниці, порівнянні з доходами від мита на той же товар;

• система явних переваг - закріплення урядом ліцензій за певними фірмами пропорційно розмірам їхнього імпорту за попередній чи період пропорційно структурі попиту з боку національних імпортерів;
• розподіл ліцензій на позаціновой основі - видача урядом ліцензій тим фірмам, що продемонстрували свою здатність здійснити імпорт чи експорт найбільш ефективним способом.

"Добровільні" обмеження експорту. Їх відносять в особливу групу кількісних обмежень. Вони являють собою неофіційну домовленість між експортером та імпортером про обмеження ввозу певних товарів на ринок імпортера.

В даний час в світі країнами досягнуто більше 100 угод про "добровільне" обмеження експорту і про встановлення мінімальних імпортних цін.

Ці угоди в першу чергу торкаються торгівлі текстильної, швейної, взуттєвої промисловості, чорної металургії, молочними продуктами, побутовою електронікою, легковими автомобілями, металооброблюваними станками та ін.

Демпінг — це продаж товару за кордоном за ціною, нижчою його "нормальної ціни", який завдає або загрожує завдати матеріальної шкоди промисловості, утвореної на території країни-імпортера, або який суттєво затримує утворення такої.

Отже, демпінг є інструментом придушення конкуренції на експортному ринку і передумовою монополізації ринку. В останньому випадку споживачі зазнають втрат у майбутньому, коли політика низьких цін зміниться політикою монопольно високих цін.

Для усунення цінової дискримінації, яка виникає внаслідок демпінгу застосовують антидемпінгові мита.

Антидемпінгові мита — це мита, які застосовуються в рамках антидемпінгових заходів на тимчасових засадах і з дотриманням відповідних правил та процедур, і які спрямовані на усунення економічних наслідків демпінгу. Вони збираються у додаток до звичайних мит.

Економічний зміст демпінгу полягає у тому, що він являє собою обов'язково не просте зниження цін, а саме цінову дискримінацію, коли ціни занижуються на одному ринку, у той час як той самий товар продається на інших ринках за більш високими цінами. Практика демпінгу тісно пов'язана з монополізацією ринків та застосуванням монопольно високих цін.

Поняття та причини міжнародного руху капіталу

Міжнародна міграція капіталу (експорт та імпорт) зумовлена зовнішніми та внутрішніми причинами. Одні з них викликають необхідність чи потребу його вивезення за кордон, а інші — ввезення з-за кордону. Дослідження показують, що причини експорту та імпорту капіталу переважно перетинаються, хоча їхні остаточні ролі бувають різними. Мета залучення іноземного капіталу визначається пріоритетами, що встановлені програмами економічного розвитку країни.В основі міжнародної міграції капіталу лежить бажання отримати більший прибуток, ніж у країні походження капіталу, або забезпечити високоефективну роботу національних підприємств. Тому основними причинами міжнародного руху капіталу можна вважати:• відносний надлишок капіталу на національних ринках, що перешкоджає високоприбутковому його використанню; • попит на капітал, який не збігається з його пропозицією в різних ланках світового господарства, що зумовлено нерівномірністю економічного розвитку держав; різницю у витратах виробництва в різних країнах внаслідок різниці у вартості сировини, енергії, заробітної плати тощо; інтернаціоналізацію виробництва; зацікавленість у природних ресурсах інших країн для забезпечення сировиною своїх підприємств; відмінності в екологічних нормативах і стандартах різних країн,що сприяє вивезенню або створенню екологічно шкідливих виробництв у інших країнах для забезпечення своїх потреб;