Безальтернативність процесу Глобалізації.

Характер і наслідки глобалізації світової економіки стали в нинішній час предметом інтенсивних досліджень і гострих політичних дискусій. У широкому плані під глобалізацією економіки розуміють зникнення економічних меж між державами та формування нових міжнародних механізмів накопичення і руху капіталів. Саме виникнення глобальних фінансових ринків сприймають як без-перечне підтвердження факту економічної глобалізації. Сьогодні всім зрозуміла безальтернативність процесу глобалізації світової економіки. І навіть такі краї-ни, як КНР і В’єтнам, які зберегли однопартійну політичну систему, змушені були визнати переваги ринкової економіки. Програми фінансової, економічної і технічної допомоги, які реалізуються розвиненими країнами та міжнародними

фінансовими інститутами, повинні сприяти інтеграції держав «другого» і «тре-тього» світу в глобальну систему світу.

Загалом процес економічної глобалізації національних економік відбува-вся за чотирма основними напрямками: глобалізація торгівлі, фінансів, вироб-ництва, зростаюча мережа міжнародних інститутів і договорів. До речі, щорічні темпи зростання міжнародної торгівлі з часів Другої світової війни були більш високими порівняно з темпами росту глобального виробництва.

За останні 15 років темпи зростання трансграничних фінансових потоків перевищували темпи росту міжнародної торгівлі, а частка прямих іноземних ін-вестицій зростала швидше загальних обсягів капіталовкладень. Глобалізація торгівлі стимулює зниження частки затрат на транспорт і комунікації в зроста-ючій системі міжнародного розподілу праці. Глобалізація виробництва дозво-ляє здійснити транскордонні валютні і фінансові операції в масштабах певної багатонаціональної корпорації.

Аналізуючи четвертий аспект глобалізації, слід зазначити, що гармоніза-ція діяльності міжнародних і національних економічних інститутів у багатьох аспектах була зумовлена остаточною компрометацією стратегії розвитку коло-ніальних країн, орієнтованої на вирішальну роль державного сектору економі-ки. Переведення цих економік на ринкову основу супроводжувалося масовим копіюванням таких ключових елементів сучасного і ринкового механізму, як міжнародні торгові угоди, інвестиційна політика, податкова політика, права ін-телектуальної власності, банківський нагляд, забезпечення конвертованості на-ціональної валюти, стимулювання іноземних інвестицій і навіть контроль над корупцією. Таким чином, розширення мережі міжнародних угод сприяє глоба-льній інтеграції національних економік.

Проте, незважаючи на всі переваги глобалізації, паралельно виникають нові проблеми. По-перше, вже зараз виникають симптоми цієї структурної кри-зи. Загальновизнаним є той факт, що ринкова економіка зараз знаходиться в значно меншій безпеці, ніж раніше. У ситуації зростаючої глобальної конкуренції уряди прагнуть понизити чуттєвість ринку робочої сили, згортаючи гаран-тії безпеки праці і пов’язану з ними систему матеріальних компенсацій. Для значної кількості людей у країнах, що розвиваються, життя перетворюється на боротьбу за виживання, і багато з тих, хто не належить до 10-20% населення з найбільшими доходами, змушені визнати, що їх життєві стандарти за останній час не лише не покращуються, але й деградують. В останні десятиліття таке до-сить поширене, малопомітне і повільне зниження соціальних стандартів посту-пово спричинило зростання соціальної напруженості, вибуху екстермінізму, педалювання політиками расових і національних питань. Під загрозою опинився весь уклад сучасної цивілізації; прогресуючі обмеження прав людини і демокра-тичних свобод зумовлюють те, що поняття «громадянин» у багатьох сферах ви-тісняється поняттям «споживач». І оскільки така картина характерна для більшо-сті країн незалежно від історичних реалій та соціально-економічної стратегії, то можна зробити висновок щодо загальних глобалізаційних тенденцій розвитку. Багато сучасних західних дослідників відзначають приховане поглиблення кризи глобальної економіки. Характерними рисами цієї кризи є безробіття, зростання кількості маргінальних осіб та людей, які позбавлені адекватного соціального за-хисту в більшості мегаполісів, величезна нерівність у розподілі доходів і благ, зростання бідності і злиднів. Непродумана приватизація державної власності спричинила до того, що внаслідок такої приватизації з’явилася низка проблем. Домінування ліберальних цінностей зумовило те, що люди, які донедавна покла-далися на допомогу і захист з боку держави, тепер виявились «іграшкою» ринко-вих сил [4, р.226]. Окремі преференції у податковій політиці, які отримують кор-порації порівняно з трудящими, можуть руйнувати основи «соціальної держави». Але без зрушень в податковій політиці національна економіка нездатна витрима-ти економічну конкуренцію на глобальному рівні.

Слід пам’ятати і про складності, які виникають у зв’язку з технологічни-ми змінами, пов’язаними з комп’ютеризацією й інформатизацією виробничої діяльності, і які зумовлюють зростання ролі «минулої праці». «Минула праця» втілена в комп’ютерах, програмних засобах і автоматизованих системах і спри-чиняє зменшення ролі живої праці.

64. Ринок і держава в умовах Глобалізації. Глобалізація дала поштовх до зміни ролі влади в розвитку ділової активності, економічного життя держави в цілому. Однак проблема гармонізації системи керування й вільного ринку така ж стара, як і проблема взаємин категорій "демократія й ринкові відносини". Держава, як історична форма організації людського суспільства, завжди виконувала певні економічні функції, спрямовані на задоволення потреб суспільства. Істотні зміни ці функції потерпіли в другій половині ХХ сторіччя у зв'язку з інтеграційними процесами у світовій економіці, формуванням наднаціональних міждержавних економічних функцій.Глобалізація привела до істотних змін ролі державної влади й суб'єктів господарювання при здійсненні міжнародних економічних зв'язків і економічної політики в цілому. Наприкінці ХХ ст. у Європі, Південній Америці, країнах АТР і в інших регіонах миру уніфікується господарське законодавство різних держав, формується погоджена промислова, валютна, митна, соціальна, екологічна політика. На регіональному рівні створюються наднаціональні органи економічного регулювання, здійснюється підготовка й перехід до колективної системи грошового обігу, створюється єдиний митний простір.Одночасно на периферії від трьох світових економічних центрів, тобто Азії, Африки, Південної Америки, а також на просторі колишнього СРСР із надзвичайною швидкістю розвертається становлення національних держав, що нерідко супроводжується хворобливим формуванням їхніх економічних функцій. Символічно й те, що на одночасно зі зміцненням суверенітету молодих держав іде активний процес становлення регіональних економічних об'єднань цих держав.Актуальність проблеми взаємозалежності політичної демократії й ринкової економіки, в основі якої приватна власність і воля самореалізації окремого індивідуума, особливо велика для країн, що перебувають на етапі трансформації, у тому числі й для України. Одним з основних факторів, що перешкоджають демократичній перебудові політичної системи країн з перехідною економікою є відсутність інфраструктури ринкової економіки.

65. Концепції розвитку глобальної економіки та їх еволюція. У розробці концепцій розвитку глобальної економіки беруть участь різні міжурядові й неурядові організації. Особливо активні в цьому напрямі Римський клуб, Міжнародний інститут прикладних досліджень у Відні, Паризька група, Асоціація сприяння ООН, Рада по вивченню людства, Інститут „Відкрите суспільство” (Фонд Сороса) та інші фонди. Вивчення глобальних процесів економічного, демографічного, екологічного характеру привело до усвідомлення необхідності розробки моделей світової економіки як єдиної системи. Вченими розроблено вже більше десяти моделей глобальної економіки, які пропонують варіанти вирішення світових проблем.Найбільш відомі модель Римського клубу „Перебудова світового порядку”, підготовлена Я. Тінбергеном, а також розробки Б. Гаврилишина, Д. Медуза, Д. Форрестера та ряд інших. Вони розробили правила й закони світового співтовариства, світової культури, а також засади майбутньої світової держави, здатної керувати зростаючим рівнем взаємозалежності. На їх думку поставлено під сумнів роль навіть найбільш суверенної національної держави як суб’єкта міжнародних відносин й стверджується, що національна держава перетворюється у пережиток минулого. Стрімко зростаюча необхідність в охороні навколишнього середовища, у всесвітньому обміні інформацією та у забезпеченні міжнародної безпеки сприяють зміцненню таких ідей, вони оволодівають суспільством.Більшість проектів гармонізації глобальної економіки, що розробляються, базуються на центро-периферійній моделі, яка передбачає федеративний розвиток. Управління світовим порядком покладається на світовий уряд, якому доручається забезпечення добробуту й безпеки всього населення планети. Водночас зберігаються й національні уряди, роль яких у відповідності з запропонованими проектами зводиться до мінімуму. Світовий уряд має виконувати всі основні функції, серед яких створення системи безпеки, загальної світової валюти, законів, які забезпечать належну охорону довкілля планети, управління світовими ресурсами, а також довгострокової політичної стратегії.Одним із великих недоліків більшості цих концепцій та моделей є асиметричний підхід у стосунках між основними та периферійними співтовариствами, а також нерівноправний глобальний поділ праці. Ця асиметричність проявляється не лише у потоках сировинних матеріалів і комплектуючих з периферії у метрополії, але й у інших аспектах глобальних взаємовідносин у суспільстві. Запропоновані моделі глобального розвитку часто спрощено підходять до надзвичайно складної і суперечливої існуючої дійсності.До основних факторів глобального розвитку слід віднести наступні:1)структура, практика й логіка сучасної глобальної економіки, заснованої на новітніх інформаційних і телекомунікаційних технологіях, привела до нового міжнародного поділу праці, який не лише веде до змін балансу економічної влади між провідними промислово розвиненими країнами, але й сприяє розвиткові тенденції створення економічної багато полярності;2)підйом NIC як рівноцінних конкурентів промислово розвинутим країнам у виробництві високотехнологічної продукції. Це стало наслідком значної підтримки виробника державою, застосуванням у NIC досконалої техніки управління й відповідної підготовки все ще досить дешевої робочої сили. Такий розвиток, що набув особливо широкого розмаху у тихоокеанському регіоні, демонструє якісно протилежну тенденцію тим ідеям та моделям, які стверджують життєздатність центрально-периферійної моделі економіки;3)нова глобальна інформаційно-орієнтована економіка віддає перевагу здійсненню технологічних ривків у розвитку за рахунок впровадження ноу-хау на противагу думці, що переважала раніше, про одержання короткострокових переваг від використання дешевої робочої сили й сировини у країнах третього світу. Ключовим фактором для досягнення успіху на шляху до глобальної інформаційної економіки є розподіл праці, заснований на розвиткові й використанні високого рівня технологій на противагу попередній концепції, яка базується на примітивних і невисоких технологіях. Таким чином, протиріччя між розвиненими економіками й такими, що розвиваються, дещо відступають на другий план, поступаючись місцем конкурентній боротьбі між технологіями різного рівня.

Україна і Ізраїль.

Дипломатичні відносини між Україною та Ізраїлем були встановлені 26 грудня 1991 року шляхом обміну нотами між міністерствами закордонних справ двох країн. Починаючи з жовтня 1992 року в Тель-Авіві функціонує Посольство України, посольство Ізраїлю в Україні відкрито на початку 1993 року. Протягом періоду тривала робота по виведенню двостороннього співробітництва на рівень особливих відносин, створенню і вдосконаленню договірно-правової бази, підтриманню високого рівня політичного діалогу, розвитку взаємовигідної співпраці в торговельно-економічній, науково-технічній та культурній галузях. Українсько-ізраїльськоге співробітництво засвідчило прогрес в економічній галузі. Товарообмін між Україною та Ізраїлем динамічно зростає. Основними статтями взаємної торгівлі є сільськогосподарська продукція й продукти харчування, машини та устаткування, хімічна продукція, медичні препарати та обладнання, дорогоцінні метали та камені. Важливим кроком у розвитку українсько-ізраїльських відносин стало набуття чинності двосторонньої Угоди про торговельно-економічне співробітництво. Відбуваються широкі контакти в гуманітарній сфері та в сфері культури. Останні роки між Україною та Ізраїлем активно та динамічно розвивається співробітництво в економічній, інвестиційній та науково-технічній сферах. Дієвими механізмами такого співробітництва є робота Спільної міжурядової українсько-ізраїльської комісії з торгівлі та економічного співробітництва, а також українсько-ізраїльського комітету з науково-технічного співробітництва. Важливим напрямком двостороннього співробітництва є реалізація спільних наукових проектів. Так, у 2006-2007 рр. реалізовано десять спільних наукових проектів у сфері нанотехнологій. У 2009 році триває реалізація спільних проектів з біотехнологічної тематики.