МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Донецький юридичний інститут
Луганського державного університету внутрішніх справ
Кафедра економіко-правових дисциплін
" ЗАТВЕРДЖУЮ "
Начальник кафедри
економіко-правових дисциплін полковник міліції
Т.В. Філіпенко
____________________
ФОНДОВА ЛЕКЦІЯ
з курсу "Економічна теорія"
ТЕМА № 20
Сучасні проблеми глобалізації та інтеграції України у світову економіку
Лекцію підготувала:
к.е.н., доцент кафедри
економіко-правових дисциплін
Новікова Н.І.
Донецьк, 2007
ВСТУП
Однією з основних ознак сучасного розвитку світового господарства стає розгортання процесів глобалізації, які справляють суттєвий вплив на систему міжнародних економічних відносин, трансформують напрями і визначають тенденції розвитку національних економік. Під глобалізацією світового господарства розуміють процес посилення взаємозв’язку національних економік країн світу, що знаходить своє вираження в утворенні світового ринку товарів і послуг, фінансів; становленні глобального інформаційного простору, перетворенні знання в основний елемент суспільного багатства, виході бізнесу за національні кордони через формування ТНК, впровадженні й домінуванні в повсякденній практиці міжнародних відносин і внутрішньополітичного життя народів принципово нових, універсальних ліберально-демократичних цінностей тощо.
Під час вивчення даної теминеобхідноуяснити основні проблеми глобалізації світової економіки, фактори глобалізації та її форми прояву на різних рівнях, відзначити основні шляхи вирішення глобальних економічних проблем, виділити та проаналізувати загрози та можливості глобалізації, обґрунтувати необхідність міжнародного співробітництва в цієї сфері, узагальнити проблеми та перспективи інтеграції України у світовий економічний простір.
ПЛАН
Вступ
1.Причини виникнення та соціально-економічна сутність глобальних проблем
2. Основні глобальні проблеми сучасності та їх класифікація
3. Шляхи розв'язання глобальних проблем
Висновки
Рекомендована література до теми:
1. Козюк В.В. Дезінфляція на тлі глобалізаційного процесу // Фінанси України. – 2005. - № 6. – С. 40-46.
2. Савелко Т.В. Уточнення економічного змісту й особливостей глобалізації // Фінанси України. - 2004. - № 7. - С. 26-28.
3. Стукало Н.В. Глобалізація та розвиток фінансової системи України // Фінанси України. – 2005. - № 5. – С. 29-35.
4. Уманців Ю. Активізація процесів злиття та поглинання як чинник глобалізації світової економіки // Підприємництво. Господарство. Право. – 2004. - № 2. - С. 129-131.
5. Притикіна О.Л., Стасюк Ю.М., Щипанова О.В. Інноваційна політика України та інтеграція до ЄС // Фінанси України. - 2005. - № 5. – С. 36-43.
6. Голубєва В. О. Глобалізація світової економіки та державне
регулювання зовнішньої торгівлі // Митна справа. — 2003. — № 6. — С. 56—63.
7. Зевин Л. Национальные экономические системы в глобальних процесах // Мировая экономика и международные отношения. — 2003. — № 11. — С. 17—24.
8. Кармазина М. Глобалізація: місце і роль суб’єктів та об’єктів процесу // Людина і політика. — 2003. — № 4. — С. 73—81.
9. Макуха С. М. Україна в міжнародних економічних відносинах в умовах глобалізації. — Х.: Легас, 2003. — С. 352.
10. Маргелов М. В. «Глобализация» — превратность термина // США. Канада: экономика—политика—культура. — 2003. — № 9. — С. 47—59.
11. Мартин Г. П., Шуман Х. Западня глобализации: атака на процветание и демократию / Пер. с нем. — М.: АЛЬПИНА, 2001.
12. Павленко Ю. В. Україна в системі глобального цивілізаційного простору // Економіка і прогнозування. — 2003. — № 3. —
С. 41—57.
Нормативні акти:
1.Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України від 18 березня 2004 року № 1629-IV // http//www.rada.gov.ua.
2.Про ратифікацію Угоди про формування Єдиного економічного простору: Закон України від 20 квітня 2004 року № 1683-IV // http//www.rada.gov.ua.
Причини виникнення та соціально-економічна сутність глобальних проблем
Характерними рисами соціально-економічного, політичного та культурного розвитку світового господарства наприкінці XX - на початку XXI ст. стало зростання обсягів міжнародної торгівлі та інвестицій, суттєве збільшення масштабів диверсифікації світових фінансових ринків і ринків робочої сили, відчутне посилення ролі ТНК у світогосподарських процесах, загострення міжнародної конкуренції, її поширення на простір усієї планети та міжнародний поділ праці, поява систем глобального менеджменту. Все це позначається поняттям «глобалізація», яке увійшло в науковий обіг у 80-ті роки XX століття.
Під глобалізацією розуміється планетарний, всеохоплюючий процес трансформації, функціонування та розвитку світового господарства у відкриту цілісну систему інформаційно-технологічних, фінансово-технологічних, фінансово-економічних, суспільно-політичних, соціально-культурних взаємозв'язків і взаємозалежностей. З цього впливає, що глобалізація світового господарства проявляється у безлічі явищ і процесів, які протікають одночасно і породжують проблеми, котрі торкаються усього людства, що називаються глобальними проблемами сучасності. Глобалізація і породжені нею проблеми пов'язані з переходом світового співтовариства від індустріальної до постіндустріальної стадії свого розвитку. Це приводить до переходу у якісно новий стан взаємозв'язків у національних економіках і світовому господарстві, політиці, екології, що спричинено підвищення мобільності капіталу, робочої сили, інформації та різноманітних ідей у всесвітньому масштабі. Процеси глобалізації проявляються у зростаючій залежності країн світового співтовариства внаслідок інтенсивних міжнародних переміщень товарів і послуг, потоків капіталів, швидкого та широкого поширення новітніх технологій. Втягнення в процеси глобалізації світового господарства значної кількості держав світу потребує об'єднання зусилль урядів цих держав та міжнародних організації з метою регулювання її розвитку у всесвітньому масштабі.
Глобалізація розвивається під впливом значної кількості факторів. Серед них слід виділити техніко-технологічні, дія яких проявляється у розвитку науково-технічного прогресу, який породив якісно нові покоління транспорту і зв'язку, спричинив революцію в галузі інформаційних та телекомунікаційних технологій та виникнення єдиного інформаційного простору з його здатністю здійснення різноманітних операцій у режимі реального часу. Вплив соціально-економічних факторів на глобалізацію господарства має місце у вигляді поглиблення його інтернаціоналізації на основі транс націоналізації та регіоналізації, лібералізації у сфері руху товарів і капіталів, розвитку нових фінансових технологій, геоекономічної трансформації, пов'язаної з розпадом адміністративно-командної економічної системи та посиленням уніфікації світової економіки на ринкових засадах.
Серед політичних факторів глобалізації слід відзначити взаємопроникнення макроекономічної політики урядів та центральних банків країн, що входять до світової спільноти, посилення орієнтації національних держав на зовнішні зв'язки та геополітичні зрушення, породжені розпадом світової соціалістичної системи. Послаблення ролі традицій і соціальних зв'язків, зростання мобільності духовно-емоційного спілкування та інтернаціоналізація освіти, культурного простору відносяться до культурних та морально-етичних факторів впливу на глобалізацію світового господарства.
Причини формування глобалізаційних процесів у наступному:
· процес інтернаціоналізації, який приводить до поглиблення співробітництва між країнами та посилення їх взаємозалежності;
· науково-технічний прогрес: поява інформаційних технологій, які докорінно змінюють всю систему соціально-економічних відносин, переносять на якісно новий технічний рівень організаційно-економічні відносини, транспортні та комунікаційні зв’язки (зниження витрат на трансакції);
· загострення проблем, що є загальними для всіх людей і країн світу та важливими з погляду збереження та розвитку людської цивілізації.
До характерних ознак глобалізації належать:
· взаємозалежність національних економік та їхнє взаємопроникнення, формування міжнародних виробничих комплексів поза національними кордонами;
· фінансова глобалізація — зростаюча фінансова єдність та взаємозалежність фінансово-економічних систем країн світу;
· послаблення можливостей національних держав щодо формування незалежної економічної політики;
· розширення масштабів обміну та інтенсифікація процесів руху товарів, капіталів, трудових ресурсів;
· створення інституцій міждержавного, міжнародного регулювання глобальних проблем;
· тяжіння світової економіки до єдиних стандартів, цінностей, принципів функціонування.
Найважливішими соціально-економічними передумовами глобалізації виступають:
- подальша інтернаціоналізація національних економік, посилення їх транснаціоналізації та перетворення низки країн у країни-системи, здатні контролювати величезні господарські зони світового господарства;
- крах адміністративно-командної системи, утвердження ринкових відносин у всесвітньому масштабі на основі використання уніфікованих ринкових механізмів функціонування і розвитку світової економіки;
- лібералізація торгівлі товарами, послугами, технологіями, об'єктами інтелектуальної власності, впровадження єдиних правил регулювання банківських та фінансових операцій, стандартизації та сертифікації продукції тощо.
Таким чином, глобалізація постає як багатовимірний, багаторівневий, складний та суперечливий процес, який відіграє системоутворюючу роль у формуванні загальнопланетарного господарського організму.
Процес глобалізації відбувається на різних рівнях.
На рівні галузі глобалізація визначається тим, наскільки конкурентоспроможність компанії всередині галузі в даній країні взаємопов’язана з її конкурентоспроможністю в іншій країні. Чим більше глобалізована галузь промисловості, тим більше переваг отримує компанія від внесеної технології, виробничого процесу, фабричної марки. Глобалізовані галузі промисловості мають тенденцію домінувати на кожному ринку одним і тим самим набором глобальних компаній, які координують між собою стратегічні дії в усіх країнах своєї активності.
Глобалізація на рівні окремої країни характеризується ступенем взаємозв’язку її економіки зі світовою економікою в цілому. Незважаючи на зростання глобалізації світової економіки, не всі країни інтегровані в однаковій мірі. Існують декілька головних показників, що визначають ступінь інтегрованості економік різних держав у глобальну економіку, серед яких:
· співвідношення зовнішньоторговельного обігу і ВВП;
· прямі іноземні інвестиції (ПІІ), які спрямовуються в економіку країни і з країни, та портфельні інвестиції;
· потік платежів роялті в країну та з країни, що пов’язані з переданням технології.
Глобалізація на світовому рівні визначається економічними взаємозв’язками між країнами, що відбиваються на зустрічних потоках товарів, послуг, капіталу й ноу-хау, що постійно зростають.
Суперечливість процесу глобалізації і світового господарства, його складність породжує виникнення глобальних проблем. Вони характеризуються як всезагальні для світового співтовариства, відзначаються загальнопланетарними масштабами і складним змістом; безпосередньо стосуються життєвих інтересів усіх верств населення країн світу, більшості або значної групи держав; мають взаємопов'язаний характер і суттєво впливають на всі сфери суспільних відносин країн світової спільноти; відображають поглиблення та ускладнення світогосподарських зв'язків; потребують використання значних технологічних, фінансових, трудових, інтелектуальних, інформаційних ресурсів, невідкладних та рішучих дій на основі колективних і скоординованих дій країн світу, можуть бути успішно вирішені за умов створення адекватної моделі стійкого розвитку людської цивілізації.
Глобалізація — це об’єктивний процес планетарного масштабу, який має як прогресивні наслідки, так негативні.
До позитивних ми можемо зарахувати: поширення нових інформаційних технологій та пов’язаних з ними переваг (скорочення часу і витрат на трансакції, поліпшення умов праці та життя); перехід на ресурсозаощаджувальні технології; посилення уваги до важливих проблем людства та ін.
Однак глобалізація економіки — це не лише вигоди від зростання участі країни в світових економічних процесах, але й висока ймовірність втрат, зростання ризиків. Глобалізація передбачає, що країни стають не просто взаємозалежними з причини формування системи міжнародного інтегрованого виробництва, зростання обсягів світової торгівлі та потоків іноземних інвестицій, інтенсифікації руху технологічних нововведень тощо, але й більш вразливим щодо негативного впливу світогосподарських зв’язків. Світова практика доводить, що виграш від глобалізації розподіляється не завжди рівномірно між країнами та суб’єктами економічної діяльності.
До негативних наслідків глобалізації належать: посилення нерівномірності розвитку країн світу; нав’язування сильними країнами своєї волі, нераціональної структури господарства, політичної та економічної залежності.
Глобальні проблеми мають яскраво виражений економічний аспект. Вони суттєво впливають на структуру і темпи суспільного відтворення, на динаміку економічних процесів, спричиняють пошуки ефективних форм і методів управління.
Таким чином, глобалізація світогосподарських зв'язків загострила існуючі глобальні проблеми та породила нові, що потребує визначення їх змісту.
