Розвиток економіки України в 70-80 pp. XX ст.

На середину 70-х рокiв радянська економiка повністю втратила притаманний для 50—60-х рокiв динамiзм, розвиваючись суто екстенсивними методами. Україна була перетворена на iнтегральну частину “загальносоюзного народногосподарського комплексу, тут розміщувалися виробництва з незавершеним циклом, у т. ч високотехнологiчні. Традицiйно розвинутi iндустрiальнi галузі (видобуток вугiлля i металевих руд, важке машинобудування, виробництво металiв) швидко занепадали через брак нових технологій, ставали нерентабельними, якiсть iхньої продукцiї неухильно знижувалася. Серйозною вадою економічної полiтики центру, яка негативно позначилася на Українi, стала також орiєнтацiя на так званi валовi показники виробленої продукцiї, що призводило до суттєвого зниження якостi.

Нарештi, саме в центрi ухвалювали рiшення щодо розмiщення пiдприемств атомноi енергетики на територiї республiки, в результатi яких проводилась злочинна полiтика будівництва реакторiв у густозаселених i мало пристосованих до цього

мiсцевостях. В Українi, на яку припадало лише 2,6% території Радянського Союзу, було побудовано близько 40% атомних енергоблокiв СРСР. Причому значна частина з них працювали не на Україну, а виробляли енергiю для европейських країн РЕВ.

Основою радянської економiки, як i раніше, були паливноенергетичний i вiйськово-промисловий комплекси.

Скута ланцюгами командно-адмiнiстративної системи економiка поступово втрачала чутливiсть до НТР. Розвиток промисловостi вiдбувався шляхом надмiрних витрат, нарощування паливно-енергетичної та хiмiчної бази. Не вистачало товарiв широкого вжитку. Промисловi плани Радянського Союзу й України не виконувалися. На виробництво одиницi нацiонального доходу в СРСР витрачалося в 2 рази бiльше сировини i матерiалiв, нiж у розвинёних країнах.

Акалогiчною була ситуацiя в аграрному секторi. Запроваджувалися масштабнi програми механізації та хімізації сільського господарства, колосальна увага придiлялася мелiорації. Протягом десятилiття у галузь було вкладено 27% ycix капiталовкладень в українську економiку. Однак усе це давало мiзерний, а часом протилежний результат. Механiзацiя перетворилася у постачання колгоспам i радгоспам низькоякiсної технiки, хiмiзацiя вироджувалась у забруднення земель

i сiльськогосподарськоi продукції хiмiкатами, а меліорація приводила до розорення родючих земель i порушення екологiчного балансу.

Загалом складалась абсурдна ситуація калiталовкладення зростали, а вiддача вiд них зменшувалася.

Певний час радянському керiвництву вдавалося послаблювати негативнi наслiдки економiчної політики форсованим постачанням на свiтовий ринок енергоносіїв — нафти i газу.Але переорiентацiя iндустрiально розвинутих краiїн на енергозберiгаючi технологiї на початку 80-х рокiв призвела до зниження попиту на нафту, що значно зменшило валютнi надходження в СРСР.

Вiдповiдно до цього змiнювався і добробут народу. Якщо наприкiнцi 60-х — початку 70-х рокiв спостерiгалося певне зростання життєвого рiвня людей, то в подальшому цей процес уповiльнився.Кiлькiсть грошей на руках громадян збiльшувалася, однак витрачати їх було дедалi важче через постiйнi дефiцити тих чи iнших товарiв широкого попиту, якi до того ж здебiльшого мали низьку якiсть.

Отже, наприкiнцi 70-х — початку 80-х рокiв економіка України, як i всього Радянського Союзу, входила в смугу тотальної кризи. Вона була неефективною, неконкурентоздатною,а бiльшiсть спроб оживити її мали суто адмiнiстративний чи

навiть iдеологічно декларативний характер. Основними причинами такого становища була низька ефективнiсть економiчнoї системи, в основi якоi лежала загальнодержавна власність на засоби виробництва, надзвичайно централізована, планова економiка, з якої вилучено ринковi сили. Централiзована планова економiка створила величезну бюрократiю, яка увiчнювала неефективнiсть виробництва. фактично, неможливо було

взагалi спланувати економiку такої великої держави як СРСР.