Блязубадіяко вихаркрахкрлюватися
Перехляпавкуївплигд-жджуватися
Взумунуїзн у зджуватися
Впрехстр а вблюватися (психоні я ко-схр о мблено)
Сесі ю ритися навугодоноз о ридизя
Висмаркр а мблюватися
Психоніяковмнузджуватися
Вмрех-плір-бльюні я куватися
Пчихкр а вхлюватися раптово - і
Вмайонезотраб а вхкуватися (чолом об стіл втраб а вхклюватися у післяпчихо-перес е рдятках...)
Перепчихо-вніздоніз’ я клюватися
Ломб а тися пч е хно пхр е ндноспром о жно
Вгравхклюватися відлунням у відкриті вікна
На пр о тягах перепчихосиндр о мблюватися
Припчихо-саплоні я клюватися (хусточкою, скрученою в ріжок, в недопч и хлому носі розпокол у плюватися і кози нігтем з носа вийм а тися, потім розглядатися і роздивлятися через лупу під мікроскопом, шо ж воно таке, сука, лізе і лізе зсередини... може, його до чогось присоб а чити? може ним щось змастити чи приклеїти?)
Перепчихосиндр о мблюватися (комусь над вухом вгр а хклюватися, щоб він аж підскочив з перестр а ху), макакаронос о мбритися, сомбрлесхліщкʼ я куватися (здушувати собі носа, щоб луна від трипч и хів не летіла надто голосно)
Тщедушно врг а вхклюватися (а це навпаки: вир е хклюватися від душі, навіть не пробуючи щось спинити і перепрошувати, аж сплавзно схл і скнюватися від в и рехнутого щастя) і майонезнолим о нитися навсібіч (розплаканими, але щасливими очима роздивлятися, все ж ніби перепр о шувано, як хто зреагував на твій трипч и х... а похорон-відлуння йде його аж ген від огорожі стадіону...)
Викрехкр е хкрлюватися-виверст е рплюватися (а це більш солідно в и пчихнутися і в и шмаркатися з кр е хом і витерти писок карт а тою хуст и нкою і піти, після секундного післяпчихового стояння і складання і запихання її в кишеню, з посоловілими очима в и крехкнуто-задоволеним собою)
Вмл”юїху а нно висм а рклюватися (побожно висм а рклюватися в іспаном о вному храмі)
Розпеч о но-хар о нитися (вишм а рклюватися з матюком, як той Харон, якому страшно допекли вже грішники дебільні-заторможені з мідяками в писках, котрі лізуть і лізуть,як хробаки у його човен і спросоння-заціплено навіть забувають ті мідяки випль о вувати йому в б а ньочку, так що доводиться їх лупити по писках і викол у пувати з писків пальцями, а вони ще й кусаються, зарази скуперд о зисті... “Конд у кторку би треба взяти” – і нема кого – самі курв и кістляві кругом тінями лазять, шкел е тами кал а тають приш и бленими... Хоч бери та у Зевса якусь бл я дь проси-позичай, трохи акт и внішу-розпл а станішу-розпаш і лішу-розпо я санішу... А коли ж до нього підеш, як тут трупи лізуть і лізуть...)
З макаронос о ндренням випль о хкруватися (“Сугубо лічноє дєло” – десь собі в кабінеті з панор а мним вікном, або сидячи в ще не наповненій ванні у великому залі з відлунням, - так голосно і смачно р е хкнути -пчхн у ти, мало не всратися, і нікого-нічого не боятися і не мстидатися.)
Сун у мо- крех-клью ї рно витот о жнюватися-виварн я куватися -виздр о стлюватися (навіть не помічаючи власного пчиху, думати в той час, хт о ж тебе прич и слив-притот о жнив-приварн я кав до вищої “варни” совєрш е нних мудраг е лів-волхв і в, любвеоб і льних і блиск і тно-л а гідних на п у бліці, (але р е хкних шм а рклно-матюк о вих в себе вдома - при жінці-Драк о нниці-зак о нниці, яка ніяк не хоче кинути курити, зараза...)
...бл и скних і версп у чих – верс а льно-тр е петно-високоп а рних, сп у шено-оді о зних, ґ р а ндо-перч е них: о я не п а н – я “мсьй о у”, а це не жінка – “леді”, “мем”, “мермуазьй о уль”, а це в нас не з”їзд – а “сюмп о зіум”, ф о рум, “конґр е ссо-бієн а лє”, а ми - не щурі академічні – а “достопочт є нні с е ри і сер и ці”... зі своїми файликами в папочках і макіяжами в коробочках, колекціями галстучків в валізоньках та ганд о нчиків з з а пахами і пуп и ришками в бічних киш е ньочках...
Киш и ть наш хр о бот велед у шний,
Щоб нам не см е рдилось в верхах, -
Нам ті докл а ди – набзді юшка –
Наш хробот впл а взиться в ставках
Розпанаш і лих сплизд слизьбоїб у чих,
Розпашол а стих тіл над хвилями грудей,
Маніжно-бл и скітних, манірно-шелест ю чих,
Їм не дієти в голові, а впертий пхей...
Їх день і ніч щоб грав би й грав, і грати
Не давав нікому, лиш сам би пер та й пер та й пер–
Щоб з мозгів злих всю вишкребти солому,
Лишити голос лиш, і серце, і цей хер
Псих і йно-сл и згітно-псих о ло-хулі я лий...
А х у лі вам – що, шкода тих терп і нь?
Нам бл и згодно-перл я щий в небі гралос –
Стократ дор о жчий золотих склеп і нь!..
Над хвилями груд е й, цілунків, неба і природи,
У ж и тах-пшениц я х, на л у гах сонце-трав
Ми ск и немо зашкр о блі човгоб о ди
І розпер е жемо, що пан Біг-Б о х послав...
Тут проситься з кафедри доповідь (теоретичні тлумачення) про два обличчя бога Януса:
синьо-зелене обличчя Б і гу і червоно-оранжеве обличчя пухкого одухотвореного спокою по імені Б о х-х-х.., коли він піниться хлібами (б о х-ханцями хліба), напіненими кукурудзяними паличками, надутими формами пористої чеколяди, бульками пива, молодого вина чи шампаньського,.. – Бо у тих бульках-порах є спокійний Божий дух, і він, Бо в принципі, він повинен бути і в пухких надутих півпрозорих пруглих упаковках усіх свіжих товарів (функціонально це буде опр а вдано при продув а нні їх шв и дкісними пневмо-руслами до адресатів-клієнтів пневмо-мережі постачання продуктів у формі бухн а стих-бухл а стих пневмо-коконів (перед входом у пневмомережу надутих чи напінених),..А поки-що лише французи виконують умову «Бох-х-х» (щоб первинний потік Інь-нь був «обухлений», обухвоторений) - як естет и чну норму для всіх висхідних Ж1-потоків. Навіть нагаз о вана спонтанно кавітацією на лопастях помп-моторів вода з кранів – теж має сесь Біг-Бох-дух. Жінки, правда, його бояться - щоб не пучило - бо вони і так “інь”- від природи «обухотворені особи», і відкривають пляшки, вивітрюють газ з газбульки прямо в повітря - туди, звідки він прийшов, а потім вже пʼють свою люру...
Але чоловікам - початково скр у ченим, ст и снутим, спрес о ваним, сконцентр о ваним “янь-ським” музичним-ритмічним створінням) цей інь-ський дух був би навіть дуже корисний і поживний.
Бог- Біг – друге обличчя бога Януса - це кінетична енергія цілеспрямованого руху, яка накопичує потенціал, запомповує буховний заряд в душу, як генератор запомповує електричний заряд в акумулятори.
А Бог- Дух – це вже мікроструктурно перер о блена, якісно видозмінена потенційна енергія цього накопиченого бігу, вона дуже необхідна для роботи, і її треба навчитися накоп и чувати простим смертним, щоб не потрапл я ти в залежність від алког о лю та іншого штучного бухл а. – Накоп и чувати хоча би спанням на животі на правому боці лиця (це ніби положення нестійкої рівноваги, коли янь-ські (важкі) центри організму п і дняті над інь-ськими (легкими) - і організм за короткий сон добре зарядж а ється енергією здорового б у ху до роботи – надувається, як пругкий м”яч, як овоч (огірок, помідор, апельсин, грейфрукт, гарбуз) під тиском (під т у ргором) внутрішніх соків. Воду перед таким сном теж треба п и ти – і її велика кількість не зашк о дить ниркам, бо вони будуть вгор і, але голова добре прокачається повітрям і промиється водою і буде легко думати...
Ця порада може бути особл и во корисною для дуже я нь-ських організмів чоловіків, які во ю ють в снах. Наприклад, у японо-китайських іграх ”х е й-ку”такою позою сплячого тіла ви можете навч и тися перемаг а ти і отр и мувати черг о ві “звання-т и тули” л і дерів чемпіонату «х е й-ку». А у снах горіл и ць ви будеие у пр о граші: у надто розсл а блених станах потенційної я ми, коли не дихаєте і не можете поворухнутися, щоб в и тягти себе зі сну, - тоді в т и х же іграх можна пройти через усі жахи і бути зарізаним десь на сходах у підвал, а ваш дух, безборонно пригнічений недиханням (у сні на спині), жриці-переможниці випустять у дві пластмасово-силіконові штучні ляльки, щоб вашою бичачою смертю оживити їх пс я че ляльч а не життя десь у верхніх іграшк о вих бутаф о рних світах...
Це досить складна багатоповерхова філософія, але існують методи і передумови, які дозволяють хоч раз в житті пережити щось под і бне.
Фізіологічно ж все пояснюється тим, що автономна нервова система, котра керує автоматичними процесами дихання, серцебиття, перистальтики кишок, – вона працює за принципом негативного зворотнього зв”язку: перебуваючи у верхньому положенні (у сні спиною вгору), вона отримує менше кисню і відповідно працює активніше, щоб його закачувати в організм. А в сні горілиць (спиною донизу) – вона сама краще промивається кров”ю, але організм в цілому загальмовується і помалесенько здихає. Ці нюанси треба знати. Спорт и вний сон – сон на живот і.
...Наприрклад, перепрошую, дебіли з СТБ знов страшать народ “кінцями світу”, бо не знають елементарних речей: якщо Едгар Кейсі – “сплячий пророк” - лежав на спині (спиною вн и з) – значить він “зчитував” своєю ”духовною хмарою” інформацію з нижніх, янь-ських, ризикованіших полів – видно, мав задоволення від того, щоб пужати народ своїми видіннями. А якби він попробував у той самий “транс” входити, лежачи на животі (спиною вг о ру) – у нього були би зовсім інші – “райські” видіння.
“Пророки” переважно б”ють на психіку різними страхами, а в придушеній тютюном атмосфері - жахи “пророцтв” приймаються незворотньо і бездумно, як хомут на шию старої кобили. Придушені ним (сигаретноим смородом) люди - як сонні кури в тхором засмердженому тхором курнику - зовсім не опираються “рокованим” долям і навіть не збираються обурюватися і вишукувати якісь кращі варіанти прийдешньої реальності...
Отож, шановні творці страшних історій, щур и ха-пиздобр и їха розвальць о вана вам в писок...
Це така сушка – такі “суші” щурячі: як вже не будете мати що жерти у ваших застрашених підземних норах – тоді вам ще щурячі “відбивні-каклєтки” підуть на поживу. Ну і там технологія, подібна до розвальцовування “геркулєса” (плющеної вівсянки), з парою і тиском над роз”їдженими кісточками – тоді прижарені щурячі хрусти виходять такі дуже офіґєнно смачнющі!
Ну і перед тим їх, звичайно, побрити треба – а це найдорожчий етап технологічного процесу, бо брити їх треба ще живими, щоб шерсть сторчма стояла дибом від щурячого страху...
Гваделопуїдющая офігєнно смачнющая пиздобриїха Ельза зо своїм смаркно-хльопотним океанчиком...
...Смикуліяло вихаркрахклюватися
і охуліяло витраб а вхклюватися (це вже низом – коли проносить від півлітри пересолодженої несправжньої розчинної кави... нахублобабло ї женої на пустий шлунок після безсонної ночі з н а шмарками і пизд о тами в голові...)
Блязубодіяко поздосрако розпрлиг-прл и нг-джглюватися
Брлязубоді я ко розпорхпн я вгбельним окі я нчиком, хронічно простудженим...
Брлязубоді я ко сухомл і ють сракол і зуть скм а зми верт е пні,
Брл я ндочками брл и мбалками, сиреног а вкалками,
пфердно-ст е рпними пітардостр і лами підар а со-невсип у щими і знов г а вкалками сиренокв а кальними флью ї р-буль-буль-чмавх-кравх-трап-трляп-дмух-брух-стр и ньмгливими дупозар і зами душовгр и зами забавл я ючись серед ночі глупої...
Блязубоді я ко вискрискр и мбрдлюватися, викрахкр а мбрлюватися-виваркр а хкуватися...
16:23, день св. Валентина 14 лютого 2006 року.
(Я нічого не маю проти океанчика Ельзи, просто мені тоді його старий - ректор Університету - щось згавнив і знехтував, і спрямував мої «ряди Ремета» на рецензію до прокуреного дебіла, і тою рецензією можна було сраку підтерти).
