Перелік питань, що виносяться на іспит

 

1.Предмет, завдання та основні розділи токсикологічної хімії, її зв'язок з токсикологією та іншими медико-біологічними, фармацевтичними,
фундаментальними дисциплінами.

2. Основні етапи розвитку токсикологічної хімії.

3.Особливості хіміко-токсикологічного аналізу. Загальний та цілеспрямований хіміко-токсикологічний аналіз.

4. Галузі використання методів хіміко-токсикологічного аналізу.

5.Порядок проведення та документація судово-токсикологічних
(хіміко-токсикологічних) експертиз.

6. Організація спеціалізованої допомоги при гострих отруєннях.

7.Визначення понять "отруєння" і "отрута". Класифікація отруєнь і
отрут.

8. Токсикокінетика. Шляхи проникнення отрут в організм, транспортні механізми всмоктування у зв'язку з їх фізичними і хімічними властивостями.

9. Вплив природи, концентрації та шляхів всмоктування отрути на динаміку росту її концентрації в крові і розподілу в органах.

10. Метаболізм отрут (перша і друга фази). Летальний синтез.

11. Залежність метаболізму отрут від видової, вікової, статевої чутливості, присутності інших ксенобіотиків та інших факторів.

12. Основні токсикокінетичні константи та їх використання для інтерпретації результатів хіміко-токсикологічного аналізу.

13. Гниття біологічного матеріалу та основні реакції вторинного метаболізму.

14.Вплив процесів метаболізму на результати хіміко-токсикологічного дослідження.

15.Об'єкти хіміко-токсикологічного дослідження, їх характеристика,
способи консервування.

16. Правила відбору, направлення, прийому об'єктів на судово-хімічну експертизу. Порядок зберігання проб.

17. Особливості аналізу окремих об'єктів у залежності від їх природи, стану, хімічних властивостей отруйних речовин.

18. Методи детоксикації організму при гострих отруєннях.

19.Особливості судово-хімічної експертизи трупа у випадку смерті
після проведення реанімаційних заходів та інтенсивної терапії.

20. Загальні принципи інтерпретації результатів судово-хімічних досліджень.

21. Наркоманія і медикаментозна залежність.

22.Загальна характеристика методів, які використовуються для виявлення та кількісного визначення отрут у хіміко-токсикологічному аналізі
(хімічні, фізико-хімічні, біохімічні, фармакологічні), їх порівняльна оцінка (чутливість, специфічність).

23. Основні вимоги до методів хіміко-токсикологічного аналізу.

24. Застосування хроматографічних методів у хіміко-токсикологічному аналізі (ТШХ, ГРХ).

25.Попередні випробування біологічного матеріалу та їх значення
для складання плану хіміко-токсикологічного дослідження.

26. ТШХ-скринінг витяжок з біологічного матеріалу.

27.Методи абсорбційної спектроскопії у видимій, УФ- та ІЧ-областях спектру та їх використання в хіміко-токсикологічному аналізі.

28.Використання екстракційно-фотометричних методів у хіміко-токсикологічному аналізі.

29.Мікрокристалоскопія та її використання у хіміко-токсикологічному аналізі.

30.Кольорові реакції та їх застосування у хіміко-токсикологічному
аналізі.

31.Фармакологічні проби та їх значення для хіміко-токсикологічного
аналізу.

32. Застосування ензимних методів у хіміко-токсикологічному аналізі.

33. Класифікація отрут у токсикологічній хімії.

34.Методи ізолювання "летких отрут" з біологічних об'єктів
(дистиляція з водяною парою і сухоповітряна відгонка). Теоретичне обґрунтування методів.

35.Підготовка біологічного матеріалу до дистиляції з водяною парою. Вибір методів та умов дистиляції в залежності від об'єкту та фізико-
хімічних властивостей досліджуваної отрути.

36. Методи очищення і концентрування "летких отрут" у дистилятах.

37.Хімічні методи дослідження "летких отрут" у дистилятах, їх чутливість та специфічність.

38.Застосування ГРХ для аналізу "летких отрут". Типи детекторів,
які використовуються при аналізі "летких отрут" методом ГРХ.

39.Застосування ГРХ для аналізу спиртів. Значення відносного коефіцієнту етанолу в крові і сечі.

40.Групова та індивідуальна ідентифікація "летких" отрут методом
ГРХ.

41.Принципова схема дослідження біологічних об'єктів на "леткі"
отрути при загальному та цілеспрямованому аналізі за допомогою
комбінації методів.

42.Окремі представники групи "летких" отрут: синильна кислота (включаючи її використання в якості бойової отруйної речовини), аліфатичні одноатомні спирти (С₁-С₅), етиленгліколь, алкілгалогеніди (хлороформ, хлоралгідрат, 1,2-дихлоретан, чотирихлористий вуглець);
формальдегід, ацетальдегід, фенол, крезоли, ацетон, оцтова кислота.

43.Окремі представники групи речовин, які ізолюються полярними
розчинниками: похідні саліцилової кислоти, похідні барбітурової кислоти; алкалоїди: похідні пурину, індолу, піридину, тропану, хіноліну, фенантренізохіноліну, алкалоїди опію та синтетичні аналоги і замінники морфіну, ациклічні алкалоїди. 44.Синтетичні лікарські речовини основного характеру: похідні піразолону, похідні п-амінобензойної кислоти, похідні гідразиду ізонікотинової кислоти, похідні фенотіазину, похідні 1,4-бенздіазепіну, похідні імідазоліну. Загальна характеристика деяких інших груп речовин, які мають значний інтерес у хіміко-токсикологічному відношенні: антихолінестеразні речовини, протисудомні речовини. Сучасні загальні та особисті методи ізолювання полярними розчинниками.

45.Методи очищення витяжок з біологічного матеріалу від супутніх
домішок. Вибір методу залежно від стану, виду об'єкта дослідження та
способу ізолювання отрути з біологічного матеріалу.

46. Способи концентрування «отруйних» речовин у витяжках з
біологічного матеріалу.

47. Хімічні (кольорові, осадові) реакції та фізико-хімічні методи
(ТШХ, ГРХ, ВЕРХ, спектрофотометрія у видимій, УФ- та ІЧ-областях
спектра, мікрокристалоскопія, флюоронометрія, хроматомасспектрометрія) дослідження речовин, які ізолюються полярними розчинниками.
Фармакологічні проби. Порівняльна характеристика методів.

48.Методи виділення, виявлення та кількісного визначення отруйних
речовин (лікарські отрути) з біологічних рідин при діагностиці гострих
отруєнь.

49.Застосування імуноферментного методу для діагностики гострих
отруєнь опіатами (гетерогенний імуноферментннй метод).

50.Роль ТШХ-скринінгу в діагностиці гострих отруєнь "лікарськими
отрутами".

51.Значення результатів кількісного визначення "лікарських отрут" у
біологічних рідинах для оцінки тяжкості стану потерпілого і вибору методів терапії.

52. Пестициди. Визначення, застосування, класифікація. Використання пестицидів в якості бойових отруйних речовин.

53. Негативні сторони використання пестицидів для людини і навколишнього середовища. Проблема залишкових кількостей пестицидів.
Способи профілактики отруєнь пестицидами.

54.Окремі представники пестицидів. Похідні фосфорних кислот:
хлорофос, дихлофос, карбофос, метафос. Похідні хлорорганічних сполук:
гексахлоретан, гептахлор. Похідні карбамінової кислоти - карбарил.
Пиретроїди: перметрин, декаметрин, циперметрин. Ртутьорганічні пестициди: етилмеркурхлорид, етилмеркурфосфат.

55.Методи ізолювання ФОС з органів трупа, біологічних рідин і
продуктів харчування. Вибір розчинника для ізолювання в залежності від
стану, природи об'єкту і отрути. Методи очищення витяжок.

56.Хімічні, ензимні і хроматографічні (ГРХ, ТШХ) методи аналізу
ФОС. Роль ензимного і хроматографічних методів у діагностиці гострих і
хронічних отруєнь ФОС. Оцінка результатів аналізу.

57.Методи виділення етилмеркурхлориду і етилмеркурфосфату з
біологічних об'єктів. Методи, їх виявлення та визначення за нативними
речовинами та за ртуттю (II). Оцінка результатів аналізу.

58.Група речовин, які ізолюються з біологічного матеріалу методом
мінералізації («металеві» отрути): сполуки барію, свинцю, марганцю, хрому, срібла, міді, вісмуту, сурми, цинку, миш'яку, талію і ртуті. Знати
відповіді на запитання згідно зі схемою вивчення груп і окремих сполук у
токсикологічній хімії.

59.Характеристика загальних і особистих методів мінералізації, які
використовуються при аналізі біологічного матеріалу на "металеві отрути". Вибір методу мінералізації залежно від характеру отрути.

60. Методи денітрації мінералізату.

61.Дробний метод аналізу "металевих отрут", його теоретичне обґрунтування та схема за О. М. Криловою.

62. Характеристика реагентів, які використовуються у дробному методі аналізу для маскування іонів, виділення, виявлення та кількісного визначення "металевих отрут".

63. Результати кількісного визначення «металевих отрут» та їх значення для судово-хімічної оцінки результатів дослідження.

64. Відмінність у дослідженні біологічного матеріалу при аналізі на неорганічні та органічні сполуки ртуті.

65. Група речовин, які ізолюються з біологічного матеріалу шляхом настоювання з водою. Неорганічні кислоти: азотна, сірчана, хлороводнева. Солі азотної і азотистої кислот (нітрати, нітрити). Їдкі луги: гідроксиди натрію, калію, кальцію, амонію. Особливості ізолювання і поділу. Виявлення та кількісне визначення. Оцінка результатів аналізу.

66.Група речовин, які визначаються безпосередньо в біологічному матеріалі або потребують особливих методів ізолювання: оксид вуглецю (ІІ), фториди, броміди, йодиди, органічні сполуки фтору (фреони). Використання оксиду вуглецю (ІІ) в якості бойової отруйної речовини.

67. Визначення карбоксигемоглобіну в крові хімічними, спектроскопічними та спектрофотометричним методами. Оцінка результатів аналізу.

68. Особливості ізолювання з біологічного матеріалу, виявлення та визначення сполук фтору, брому, йоду.

69. Сеча потерпілого поступила для проведення попередніх досліджень. Реакція об’єкта може бути основною (кислою) при наявності чого? Дати обгрунтовану відповідь.

70. В якому відділі ЖКТ проходить всмоктування лікувальної речовини основного (кислого) характеру? Дати обгрунтовану відповідь.

71. Одним з продуктів метаболізму кодеїну являється алкалоїд, близький будовою і властивостями до вихідної речовини. Який це алкалоїд? Дати обгрунтовану відповідь.

72. При отруєнні «металевими» отрутами: яка «металева» отрута зникає в процесі мінералізації загальними методами? Дати обгрунтовану відповідь.

73. Відбулося отруєння отрутою, яка ізолюється дистиляцією з водяною парою. Застосування для забору першої порції дистиляту повинно мати вміст чого? Дати обгрунтовану відповідь.

74. Яку реакцію можливо використати для виявлення і кількісного визначення іонів Ηg в деструктраті? Написати хімізм реакції.

75. Для кількісного визначення органічних розчинів методом ГРХ використовується газовий хроматограф. Який вузол приладу служить для розділення аналізованих речовин? Дати обгрунтовану відповідь.

76.Судово-медичний токсиколог проводить ізолювання невідомої отрути з біоматеріалу методом Стаса-Отто. Що в цьому методі осаджує білкову фракцію? Розкрити суть методу.

77. В результаті проведення дистиляції з водяною парою дистилят дає позитивну йодоформну пробу. Які отрути можуть давати цю реакцію? Дати обгрунтовану відповідь.

78. Після проведення дистиляції з водяною парою судово-медичним токсикологом в дистиляті знайдений ацетон. Який реактив являється найбільш доказовим для визначення ацетону і чому?

79. Поступила вказівка провести направлений аналіз біоматеріалу на Нg. Який Ви оберете метод ізолювання? Обґрунтуйте відповідь.

80. При ізолюванні невідомої отрути одержана лужна хлороформна витяжка. З яких реакцій розпочнете ненаправлене судово-токсикологічне дослідження лужної хлороформної витяжки? Дати обгрунтовану відповідь.

81. Які реактиви використовують для визначення барбітуратів?

82. Про що свідчить утворення білого осаду на фільтрі після проведеної мінералізації?

83. При проведенні судово-токсикологічного аналізу мінералізату - знайдена мідь. Який реактив використовують для попереднього визначення іонів міді в мінералізаті? Напишіть рівняння реакції.

84. Судово-медичний токсиколог проводить ізолювання невідомої отрути за методом А. А. Васильєвої. При якому значенні рН проходить найбільш повний розрив зв’язку білок-отрута? Дати обгрунтовану відповідь.

85. Виникло комбіноване отруєння морфіном і кодеїном. За допомогою якого реактиву можливо розрізнити морфін і кодеїн? Дати обгрунтовану відповідь.

86. При попаданні концентрованих кислот на шкіру іноді виникає забарвлення. Яка з кислот фарбує шкіру в жовтий колір? Метод її ізолювання.

87. Проведено кількісне визначення спиртів методом ГРХ. Який принцип розділення лежить в основі цього методу? Дати обгрунтовану відповідь.

88. Відбулося гостре отруєння невідомою отрутою. Розчин ФПН (суміш розчинів FeCl₃, перхлоратної і нітратної кислот) використовується для попереднього виявлення в сечі яких речовин?

89. Відбулося отруєну угарним газом. Яке сполучення утворюється при враженні організму вказаною отрутою?

90. Потерпілому від інтоксикації метанолом введений антидот. Який антидот сприяє активному виведенню метанолу з організму? Дати обгрунтовану відповідь.

91. Зберігання або перевезення об’єктів хіміко-токсикологічного дослідження припускає консервування об’єктів. Який консервант використовується для консервації біоматеріалу і чому?

92. При інтоксикації хворого кислотами використовується антидот. Який антидот вступає в хімічну взаємодію з кислотами і інактивує їх? Дати обгрунтовану відповідь.

93. Відбулося отруєння тяжкими металлами. При проведенні реакції з дитизоном хлороформний шар забарвився в рожевий колір. На які отрути необхідно провести підтверджуючі дослідження? Дати обгрунтовану відповідь.

94. При аналізі на ФОС використовують ензимний метод. Який фермент вибірково інгібірує ФОС? Дати обгрунтовану відповідь.

95. Відбулося отруєння ефедрином. При знайдені ефедрину методом ТШХ дана речовина на хроматограмі чим проявляється за ТШХ- скринінгом?

96. Проводиться дослідження карбоксигемоглобіну в крові. Який метод виявлення угарного газу в крові являється попереднім?

97. В сільському господарстві широко застосовуються пестициди різних хімічних груп. Яких представників карбамінової кислоти ви знаєте?

98. В процесі мінералізації утворюються окиси, які заважають подальшому аналізу на досліджувані отрути, в зв’язку з цим проводять денітрацію. Який реактив використовують для перевірки повноти денітрації?

99. Виникло отруєння тяжкими металами. З якою ціллю проводиться мінералізація біоматеріалу при судово-токсикологічному аналізі на дану групу отрути?

100. Для денітрації мінералізату використовують різноманітні відновники. Назвати їх.

101. Чим проводять ізолювання отрут за методом А. А. Васильєвої та за методом Стаса-Отто. Відмінність цих методів.

102. Яким методом доцільно проводити в крові ідентифікацію і кількісне визначення компонентів при отруєнні вищими спиртами і чому?

 

 

5. Перелік обов'язкових практичних навичок:

- проведення дослідження отрут за допомогою попередніх проб (скринінг-тести).

- проведення виділення отрут із внутрішніх органів трупів, крові та сечі.

- проведення виявлення та ідентифікації отрут, виділених із об'єктів дослідження за допомогою хімічних реакцій (барвні, осадові, мікрокристалоскопічні), фізико-хімічних методів (спектрофотометричні, хроматографічні, електрофоретичні, флуоресцентні), фізіологічних проб та імуноферментних методів аналізу.

- проведення кількісного визначення отрут, виділених із об'єктів дослідження.

 

6. ПЕРЕЛІК НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

Підручники

1. Крамаренко В.Ф. Токсикологічна хімія. – К.: Вища школа, 1995. – 424 с.

2. Крамаренко В.Ф. Токсикологическая химия. – К.: Вища школа, 1989. – 448 с.

3. Токсикологическая химия: Учебник для вузов / Т.В. Плетенева, Е.М. Саломатин, А.В. Сыроежкин и др. – М.: ТЭОТАР-Медиа, 2005. – 512с.

4. Військова токсикологія, радіологія та медичний захист: Підручник / За ред. Ю.М.Скалецького, І.Р. Мисули - Тернопіль: Укрмедкнига. - 2003 р. – 362 с.

 

Посібники

1. Болотов В.В., Стадніченко Е.І., Бондар В.С. Посібник до практичних занять з токсикологічної хімії. – Х.: Основа, 1997. – 169 с.

2. Веселовская Н.В., Коваленко А.Е. и др. Наркотики: свойства, действие, фармакокинетика, метаболизм. М.: Триада-Х, 2000. - 204 с.

3. Конспект лекций по токсикологической химии. / Кириленко Т.Е., Кривда Г.Ф., Осминкина Л.Н. - Одесса: Астропринт, 2007. – 272 с.

4. Крамаренко В.Ф. Туркевич Б.М. Анализ ядохимикатов. – М.:Химия, 1978. – 264 с.

5. Крамаренко В.Ф. Химико-токсикологический анализ. Практикум. - К: Вища школа, 1982. - 272 с.

6. Токсикологічна хімія в схемах і таблицях: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В.С. Бондар, С.А. Карпушина, О.Г. Погосян та ін. – Х.: Вид-во НФаУ; Золоті сторінки, 2005.– 128 с.

7. Токсикологічна хімія: Конспект лекцій / В.С. Бондар, О.О. Маміна, С.А. Карпушина та ін. – Х.: Вид-во НФаУ, Золоті сторінки, 2002.–160с.

8.Химико-токсикологический анализ веществ, вызывающих одурманивание: Методические указания. –М.: МЗ СССР, 1989.–104 с.

Допоміжна література (монографії, довідники, книги, збірники праць тощо)

 

6. Белоусов Ю.Б., Гуревич К.Г. Клиническая фармакокинетика. Практика дозирования лекарств. – М.: Литтерра, 2005. – 288 с.

7. Вишневский М. В. Несъедобные, ядовитые и галлюциногенные грибы.

8. Справочник-атлас. – М.: «Формика-С», 2001. — 192 с.

9. Высокоэффективная газовая хроматография: Пер. с англ./ Под ред. К. Хайвера. - М: Мир, 1993. - 288 с.

10. Гадаскина И.Д., Гадаскина Н.Д., Филов В.А. Определение промышленных неорганических ядов в организме.- Л.: Медицина,1975. – 288 с.

11. Гадаскина И.Д., Филов В.А. Определение промышленных органических ядов в организме.- Л.: Медицина,1971. – 304 с.

12. Голиков С.Н., Саноцкий И.В., Тиунов Л.А. Общие механизмы токсического действия. – М.: Медицина, 1986. – 280 с.

13. Егоров А.М., Осипов А.П., Дзантиев Б.Б., Гаврилов Е.М. Теория й практика иммуноферментного анализа. – М.: Высшая школа, 1991. – 288 с.

14. Еремин С.К., Изотов Б.Н., Веселовская Н.В. Анализ наркотических средств. М.: Мысль, 1993. – 272 с.

15. Еремин С.К., Изотов Б.Н., Веселовская Н.В. Анализ наркотических средств. – М.: «Мысль», 1993. – 272 с.

16. Клиническая токсикология детей и подростков. Часть 1. / Под ред. Марковой И.В., Афанасьева В.В., Цыбулькиной Э.К., Неженцевой М.В. - СПб.: Интермедика, 1998. - 304 с.

17. Клиническая токсикология детей и подростков. Часть 2. / Под ред. Марковой И.В., Афанасьева В.В., Цыбулькиной Э.К. - СПб.: Интермедика, 1999. - 400 с.

18. Клисенко М.А. Александрова Л.Г. Определение остаточных количеств пестицидов.-К. Здоров’я, 1983.- 248 с.

19. Коренман И.М. Экстракция в анализе органических веществ.- М.:Химия. 1977.- 200 с.

20. Кородецкий А.В. Мухомор-целитель и другие ядовитые лекари. - СПб.: Питер, 2005. – 128 с.

21. Крылова А.Н. Исследование биологического материала на "металлические" яды дробным методом. – М.: Медицина, 1975. – 100 с.

22. Кучер М.М., Галькевич І.Й. Газорідинна хроматографія в аналізі ліків та отрут. Том 1. Теоретичні основи методу. – Львів: ЛНМУ, 2011. - 236 с.

23. Лакин К. М., Крылов Ю.Ф. Биотрансформация лекарственных веществ. - М.: Медицина, 1981. - 344 с.

24. Лудевиг Р., Лос К. Острые отравления.- М.: Медицина, 1983.- 560 с.

25. Лужников Е.А. Клиническая токсикология. – М.: “Медицина”, 2000. – 416 с.

26. Лужников Е.А. Клиническая токсикология. М.: Медицина, 1994. – 256с.

27. Лужников Е.А., Гольдфарб Ю.С., Физиогемотерапия острых отравлений.-М.: Медпрактика. 2002.-200 с.

28. Лужников Е.А., Костомарова Л.Г. Острые отравления. Руководство для врачей. – М.: Медицина, 2000. – 444 с.

29. Лужников Е.А., Суходолова Г.Н. Острые отравления у взрослых и детей — М.: Эксмо, 2009. — 560 с.

30. Машковский М.Д. Лекарственные средства. – М.: Новая волна, – 2001. - Т.1, 540 с., - Т.2, 608 с.

31. Мельников Н.Н. Методы анализа пестицидов. – М. Химия, 1967.- 558 с.

32. Методические указания о определении метафоса, метилнитрофоса и метилэтилтиофоса в трупном материале.-М.: МЗ СССР, 1978.

33. Методические указания о применении энзимного экспозиционно-колориметрического способа обнаружения в трупном материале фосфороорганических соединений.-М., 1977.

34. Методические указания о судебно-химическом исследовании биологического материала на наличие фосфамида (рогора)- М.: МЗ СССР.

35. Методические указания о судебно-химическом определении карбофоса в биологическом материале.-М.: МЗ СССР, 1979.

36. Методы определения микроколичеств пестицидов в продуктах питания, кормах и внешней среде: Справочник. – Т.1 / М.А. Клисенко А.А. Калинина, К.Ф. Новиков и др. – М.: Колос, 1992. – 567 с.

37. Методы определения микроколичеств пестицидов в продуктах питания, кормах и внешнейсреде: Справочник. – Т.2 / М.А. Клисенко А.А. Калинина, К.Ф. Новиков и др. – М.: Агропромиздат, 1992. – 416 с.

38. Могош Г. Острые отравления. - Бухарест: Мед. изд-во, 1984.- 580 с.

39. Неотложная клиническая токсикология: руководство для врачей. / Под ред. Е. А. Лужникова. - М.: ИД "Медпрактика-М", 2007. - 608 с.

40. Орлов Б.Н., Гелашвили Д.Б., Ибрагимов А.К. Ядовитые животные и растения СССР. —М.: Высшая школа, 1990. —272 с.

41. Пестициды и регуляторы роста растений: Справ. Изд. / Н.Н. Мельников, К.В. Новоксилов, С.Р. Белан. – М.: Химия, 1995. – 576 с.

42. Полюдек-Фабини Р., Бейрих Т. Органический анализ. – Л.: Химия, 1981. – 624 с.

43. Потапов А.В. Берегись ядовитых животных. Первая помощь, профилактика. - СПб: Нева, 2004. – 96 с.

44. Руководство по судебно-медицинской экспертизе / Под ред. Р.В. Бережного.- М.- Медицина, 1980.-416 с.

45. Сапрыкин, Л.В. Высокоэффективная жидкостная хроматография / Под ред. В.В Болотова; кол. авт. НФаУ.- Х.: Оригинал, 2007.- 226 с.

46. Симонов Е.А., Изотов Б.Н., Фесенко А.В. Наркотики: методы анализа на коже, в ее придатках и выделениях. – М.: «Анахарсис», 2000. – 130 с.

47. Современные проблемы допинг-контроля в спорте. М.:ВНИИФК, 1985. – 232 с.

48. Справочник по клинической фармакологии и фармакотерапии // Под ред. Чекмана И.С., Пелещука А.П., Пятака С.А. – Киев. – 1988.– 736 с.

49. Столяров Б.В., Савинов И.М., Витенберг А.Г. Руководство к практическим работам по газовой хроматографии. –Л.: Химия, 1988. – с.211-241, 321-323.

50. Таранов А.Г. Диагностические тест-системы (радиоимунный и иммуноферментный методы диагностики). – М.: Издатель Мокеев, 2002. – 288 с.

51. Теория и практика иммуноферментногоанализа / Егоров А.М., Олепов А.П., Дзантиев Б.Б. и др. – М.: Высшая шк., 1991. – 228 с.

52. Туркевич М., Владзімірська О., Лесик Р. Фармацевтична хімія. – Вінниця. – 2003. – 464 с.

53. Хирц Ж. Аналитические методы исследования метаболизма лекарственных веществ.- М.: Медицина, 1975.- 272 с.

54. Шаршунова М., Шварц Б., Михалец Ч. Тонкослойная хроматография в фармации и клинической биохимии. В 2 ч.- М.: Мир, 1980.- 624 с.

55. Шталь Э. Хроматография в тонких слоях.- М.: Мир, 1965.- 508 с.

56. Cazes J., Scott R.P.W. Chromatography Theory. - Avon, Connecticut: CRC Press, 2002. - 496 p.

57. Clark`s isolation and identification of drugs. – London: The Pharmaceutical Press, 1986. – 1224 p.

58. Handbook of Toxicology. 2 ed. / Edited by Derelanko M.J., Hollinger_M.A. - N.W.: CRC Press LLC, 2002 – 1380 p.

59. Lars Hagel, Günter Jagschies, Gail K. Sofer. Handbook of Process Chromatography, Second Edition: Development, Manufacturing, Validation and Economics. - Academic Press, 2007. – 384 p.

60. Poisoning and Drug Overdose. Fifth Edition / Edited by Kent R. Olson. - San Francisco: The McGraw-Hill Companies, 2007. – 1132 р.

61. Randall C. Baselt. Dispositionof Toxic Drugsand Chemicals in Man. – California, Foster City; Chemical Toxicology Institute, 2000. – 920 p.

62. Robert l. Grob, Eugene f. Barry. Modern practice of gas chromatography. Fourth edition. New Jersey: John Wiley & Sons, 2004. – P. 1048.

63. Scott R.P.W. Liquid Chromatography column theory. - New York: John Wiley & Sons, 2002. - 212 p.