Сучасна економічна криза є невід’ємною складовою кризи утвореного глобального світоустрою, західної цивілізації та міжцивілізаційних взаємодій. Сучасні інститути
глобального управління й економічного регулювання мають бути не лише економіко-політичними, а й екологічними, соціальними, духовними, не прозахідними, але міжцивілізаційними.
Підтвердженням зазначеному є такі факти, що фінансова криза України, як і більшості європейських країн, стала результатом світової економічної кризи. Вона була посилена
політичною нестабільністю і кризою споживчого кредитування. Україна з метою уникнення дефолту звернулася по допомогу до МВФ, який виділив їй кредит в 16,4 млрд дол.,
при сумарному обсязі золотовалютних резервів в 32 млрд дол. Результатом національної фінансової кризи стала девальвація національної валюти, значне скорочення
сировинних доходів, різкий обвал виробництва галузей промисловості стратегічного значення, масове безробіття, відсутність со- ціальних гарантій, зменшення цін
на ринку нерухомості, крах банківської сфери, скорочення можливостей доходів регіонів.
За рівнем інфляції Україна зайняла третє місце серед країн СНД, падіння промислового виробництва склало 20%, ВВП – 14%. Зовнішній борг України збільшився до
117,3 млрд дол., а витрати на його обслуговування і погашення зросли до 11,5 млрд дол. Дефіцит платіжного балансу склав 5,9 млрд дол., торговельного балансу
7,9 млрд дол. Розбалансування банківської системи України визначається нарощуванням недержавними підприємствами і банками обся- гів зовнішніх запозичень.
Питома вага приватного сектора склала 83% зовнішнього боргу. Зо- крема борг комерційних банків перед нерезидентами дорівнює 34 млрд дол., зростаючи майже
удвічі на рік за рахунок середньострокових кредитів. Зростає дефіцит рахунку поточних операцій до 24 млрд дол. і складає 10% від прогнозованого ВВП, що
пояснюється підвищенням цін на імпортований газ.
Зовнішній борг приватного сектора зріс до 85 млрд дол., з яких короткостроковий борг складає 29 млрд дол. Отже, погіршення економічної ситуації в Україні
пояснюється необхід- ністю погашення значного короткострокового боргу, дефіцитом рахунку поточних операцій, швидким зростанням споживчого кредитування.
Скорочення обсягів виробництва, обмеження інвестиційних можливостей бюджету, відсутність ринків збуту, зменшення реальних доходів населення і зростання безробіття
стали причинами зменшення обсягів товарообігу. Крім того, небезпечна залежність національної економіки від кон’юнктури світових товарних та фінансових ринків обумовила
високу вразливість макроекономічного розвитку.
Отже, економіка України виявилась вразливою до глобальних дисбалансів, обумовлених стрімким зростанням світових цін і надлишками ліквідності на світових фінансових ринках.
А сучасний стан національної економіки є наслідком не тільки впливу світової економічної кризи, а й внутрішніх суперечностей, нагромаджених у минулому.
Необхідною умовою подолання наслідків економічної кризи і стабілізації економічного розвитку України є розробка стратегії модернізації з чітким висвітленням цілей і
способів їх досягнення.
Національна антикризова політика повинна реагувати на глобальні виклики, з визначенням, як спільного напряму антикризових заходів провідних країн світу, так і
специфічних особливостей соціально-економічного розвитку країни. Мова йде про сценарії подолання кризи, запрограмовані внутрішньою логікою розвитку глобальної
економічної системи.
Перший сценарій передбачає швидкий вихід на нову «довгу хвилю» економічного зростання, трансформацію кризи у керований режим, що дозволяє провідним країнам спрямувати
спад у найбільш проблемних секторах, периферійних регіонах світової економіки, використовуючи ресурси на підйом інноваційної активності, форсування зростання нового
технологічного укладу. При цьому кардинально зміниться «архітектура» глобальної фінансової системи, що перетворилася у полівалютну, відбудеться значне посилення
державних інститутів стратегічного планування і регулювання фінансових потоків. Глобалізація стане більш збалансованою з метою узгодження інтересів провідних країн світу.
Другий сценарій пов’язаний з колапсом існуючої американо-центричної фінансової сис- теми, формуванням відносно самодостатніх регіональних валютно-фінансових систем, знищенням
більшої частини міжнародного капіталу, різким падінням рівня життя, поглибленням рецесії, впровадженням протекціоністських бар’єрів між регіонами.
Третій сценарій визначається наростанням хаосу багатьох інститутів у «ядрі» і на периферії світової економіки. При збереженні елементів існуючої глобальної
фінансової системи з’являться нові центри економічного зростання – у країнах-лідерах, що стимулюватимуть процес формування нового технологічного укладу.
Інерційний сценарій є сполученням елементів «жорсткого» та «м’якого» виходів з кризи, при цьому він може бути «катастрофічним» для одних країн і регіонів
та «оптимістичним» для інших. Зрозуміло, що інститути «ядра» світової фінансової системи виживатимуть за допомогою стягнення ресурсів периферійних країн на
основі встановлення контролю за їх активами.
Сучасний розвиток здійснюється за інерційним сценарієм, що супроводжується диференціацією провідних країн світу за глибиною кризи. Найбільші витрати несуть
країни з відкритою економікою, у яких падіння промислового виробництва та інвестицій складає 15–30%. Країни з автономними фінансовими системами захищені
від атак міжнародних спекуляцій.
Глобальний характер кризи не означає, що вона скрізь відбувається однаково і має універсальні рецепти протидії розповсюдження. Тим більше, що підсумки минулого року
продемонстрували значущість для вибору антикризової політики кожної країни ключових факторів: особливості економічної ситуації до початку кризи і специфіки її
розповсюдження у тій чи іншій країні.
Висновок
Багатовимірність сучасної кризи в Україні свідчить, що глибина падіння вітчизняної економіки значно перевищує аналогічні показники більшості країн світу. Це пояснюється диспропорціональністю функціонування національної економіки, загостренням довготермінових системних протиріч:
– компенсацією надлишкового споживчого попиту стійким негативним сальдо торговельного балансу;
– залежністю низькотехнологічного експорту від кон’юнктури світового ринку;
– неефективністю фінансової системи і зростанням зовнішнього боргу.
Проведений аналіз демонструє, що специфіка національної економічної кризи визначається не лише впливом світової, а й структурними дисбалансами, нерозвиненим внутрішнім
ринком, значним внутрішнім боргом, низьким рівнем науково-технологічної та інноваційної активності. Однак за умов формування ефективної антикризової державної політики,
спрямованої на трансформацію національної економіки у напрямі її модернізації, застосування інноваційно-інвестиційних моделей, вико- ристання значного внутрішнього
потенціалу можна буде створити стабільну економічну систему.
Зміст
1.Вступ……………………………………………………………………..
2. Сучасний стан економічного розвитку України…………………….
3.Фінансова криза як індикатор світової економічної кризи………….
4.Висновок………………………………………………………………..
5.Список використаної літератури……………………….......................
