Перелік завдань, які входять в контрольну роботу

1. Обґрунтувати та охарактеризувати діяльність підприємства (або окремого підрозділу по рішенню викладача), де працює студент.

По кожному підприємству або фірмі збирається наступні данні:

¾ загальні відомості про підприємство: найменування підприємства, адреса підприємства, країна реєстрації, предмет діяльності організації;

¾ історія створення і особливості розвитку підприємства;

¾ показники, що характеризують економічне і фінансове становище фірми: обсяги виробництва або послуг, рівень їх якості, чисельність працюючих по категоріях та підрозділах, продуктивність праці та способи її вимірювання, рівень виробничих витрат, рентабельності та прибутку;

¾ вид господарської діяльності: промислова, торгівельна, транспортно-експедиторська та інші;

¾ характер власності підприємства: приватна, державна, кооперативна (колективна);

¾ правове становище фірми;

¾ номенклатура продукції що виробляється та реалізується: основні товари або види товарів, напрям спеціалізації;

¾ значення і характер зовнішньоекономічної діяльності (якщо підприємство займається ЗЕД): число закордонних компанії, види діяльності, значення експортно-імпортних операцій діяльності фірми, їх географічна спрямованість;

¾ найважливіші фірми-контрагенти і фірми-конкуренти по основних видах продукції, що випускається.

 

2. Розкрити та побудувати «Дерево цілей» (ДЦ).

 

Метод «Дерево цілей» - метод структуризації цілей, відноситься до групи евристичних методів.

Він полягає в розбитті даної мети на складові елементи (побудова ДЦ) і кількісної оцінки відносної важливості і значущості цих елементів.

«Дерево цілей» - це графічна модель, що відображає зв'язок цілей і засобів їх досягнення. Основними елементами моделі є:

а) генеральна мета;

б) цілі різних рівнів (підцілі).

При цьому цілі нижчого рівня можуть бути представлені по відношенню до цілей вищого рівня у вигляді напрямів їх досягнення, окремих заходів, ресурсів.

При побудові дерева цілей визначається кінцева і проміжна мета і їх співпідпорядкованість. Кінцева мета, як правило, більш загальна і має пріоритет перед проміжними. Побудова дерева цілей - процес творчий, і кожен його творець вносить свої підходи в побудову, але є і деякі загальні правила, які зводяться до наступного:

1. вибір як загальна або генеральна мета головного напряму діяльності;

2. формулювання кожної мети як бажаного результату, а не процесу його отримання;

3. декомпозиція, тобто розбиття мети на складені підцілі;

4. розгляд кожної підцілі, як засобу досягнення загальної мети;

5. виключення можливості постановки на один рівень мети і її підцілей;

6. постановка під цілей, як завдань перед підлеглими ланками;

7. встановлення для кожної мети (підцілі) критеріїв її досягнення;

8. уточнення цілей і підцілей, якщо змінюються завдання об'єкту управління.

При побудові дерева цілей необхідно використовувати їх властивості: співпідпорядкованість, розверненність і співвідносну важливість. Співпідпорядкованість виражається в тому, що стратегічні цілі обумовлюють тактичні, а перспективні цілі передують середньо- і короткостроковим. Розверненність полягає в тому, що більш загальна мета (за змістом, за часом або по рівню) конкретизується в декілька підцілях, локальніших, специфічних. Співвідносна важливість цілей виражається в тому, що однорівневі цілі мають неоднакове значення, різну оцінку. Це дозволяє ранжирувати цілі, встановити пріоритет, виділити найбільш важливі цілі і т.д. При побудові дерева розділення цілей штучно розриває деякі існуючі зв'язки між окремими підцілям, та зате чіткіше виявляє основні лінії підлеглості, тобто найбільш важливі для реалізації даної мети. Жоден орган, що управляє, не використовує в практичній роботі повного дерева цілей, а виділяє той або інший рівень або групу, підцілей. Подальша їх конкретизація здійснюється на наступному рівні управління - в підвідомчих організаціях аналогічним чином. На рисунку 2.2 представлено «Дерево цілей» в загальному вигляді.

 

 

Рисунок 2.2 – «Дерево цілей» в загальному вигляді

 

Ознакою того, що процес побудови дерева цілей завершений, є формулювання таких понять, які виражають альтернативні способи досягнення мети. Такі поняття вже не можуть бути визначенням тієї або іншої мети. Тут з'являється варіантність: можливість вибору одного. Багато цілей за своєю природою не піддаються формалізації і отже, їх не вдається точно зміряти. Інші цілі вимірні, але показники їх величин не порівняні один з іншим. Тому, щоб здійснити загальне ранжирування всього дерева цілей, використовують умовні показники і оцінки. Ранжирування цілей здійснюється на основі експертних оцінок. При цьому найважливіше значення мають підбір експертів і процедура виведення на основі їх індивідуальних оцінок загальної, усередненої оцінки цілей.

Побудова дерева цілей не тільки забезпечує зв'язку і узгодження цілей в якісному відношенні, але і дозволяє провести оцінку їх відносної важливості і значущості. Така оцінка може бути дана в результаті ранжирування цілей. В цьому випадку кожній меті привласнюється порядковий номер, що показує її відносну важливість для досягнення відповідної мети вищого рівня (див рисунок 2.3). Іншим способом є нормування цілей по «питомій вазі», що показує значущість даної мети.

Приклад дерева цілей і приведений на рисунку 2.3.

 

Рисунок 2.3 – «Дерево цілей»

 

Далі необхідно зважити цілі. Важливо оцінити відносне значення цих чинників. Оскільки цілі останнього рівня правомірно розглядати, як засіб досягнення генеральної мети, може бути складена таблиця оцінок (припустимо, що 5 експертів дали такі оцінки) (див.табл.2.1).

 

Таблиця 2.1 – Ранжирування і зважування цілей всіх рівнів

 

	Номер мети
Експерт	1.1	2.1	2.2	3.1	3.2	3.3	3.4	1.2	2.3	2.4	3.5	3.6	3.7	3.8
Експерт 1
Експерт 2
Експерт 3
Експерт 4
Експерт 5
Середнє оцінок	4,20	4,40	4,20	4,00	3,80	4,00	3,80	3,80	3,20	3,80	4,60	4,80	3,60	4,20
Відносна значущість цілей	0,53	0,51	0,49	0,26	0,24	0,26	0,24	0,48	0,46	0,54	0,27	0,28	0,21	0,24
Важливість мети	0,53	0,27	0,26	0,13	0,12	0,13	0,12	0,48	0,22	0,26	0,12	0,13	0,11	0,13
Дисперсія оцінок	0,96	0,64	1,36	0,80	1,36	0,40	0,56	0,56	2,16	1,36	0,24	0,16	0,64	0,56
Середньоквадратичне відхилення оцінок	0,98	0,80	1,17	0,89	1,17	0,63	0,75	0,75	1,47	1,17	0,49	0,40	0,80	0,75
Коефіцієнт варіації оцінок,%	23,3	18,2	27,8	22,4	30,7	15,8	19,7	19,7	45,9	30,7	10,6	8,3	22,2	17,8

Номер мети відповідає рисунку 2.3.

Оцінка значущості цілей 1-го рівня по п'яти бальній шкалі (5 максимальна значущість, 1 мінімальну значущість) ви можете також використовувати 10 бальну шкалу (10 максимальна значущість). Таблиця 2.2 перекладу кількісних показників значущості в якісні і навпаки, приведені в таблиці інтервали важливості.

Таблиця 2.2 - Інтервали важливості

Значущість елементу	Інтервали значущості мети за шкалою від 0 до 1	Інтервали важливості по 5-ти бальній шкалі	Інтервали важливості по 10-ти бальній шкалі
Не впливає на досягнення мети			1-2
Слабо впливає (потрібен, але не обов'язково)	0 - 0,25		3-4
Впливає (сприяє досягненню поставленої мети)	0,25 - 0,5		5-6
Впливає достатньо сильно	0,5 - 0,75		7-8
Необхідний	0,75 - 1,0		9-10

 

Середня оцінок – визначається, як середня арифметична оцінок, наприклад, для цілі 1.1: (3+5+3+5+5)/5=4,2

Відносна значущість мети визначається шляхом нормування, наприклад, значущість цілі 1.1 = 4,2/(4,2+3,8)=0,53

Відносна значущість підцілі визначається також шляхом нормування, але вже в рамках даного напряму, наприклад, відносна значущість підцілі 3.1 = 4,0/(4,0+3,8+ 4,0+3,8)=0,26.

Важливість підцілі 1-го рівня відповідає його відносній значущості.

Важливість підцілі 2-го рівня дорівнюється важливості підцілей першого рівня добутку на відносну значущість даної підцілі, наприклад, важливість підцілі 1.1 = 0,53*0,51 = 0,27. Чим більша відносна важливість підцілі, тим вона пріоритетна для досягнення.

Дисперсія оцінок показує квадрат відхилення оцінок від середнього, наприклад для підцілі 1.1:

Середнє квадратичне відхилення оцінок показує середнє відхилення оцінок експертів від середнього (у балах) і розраховується, як корінь дисперсії: .

Ступінь узгодженості думок експертів визначається по коефіцієнту варіації оцінок, даних кожної мети або підцілі. Чим менший коефіцієнт варіації, тим більше узгоджені думки експертів. Коефіцієнт розраховується, як відношення середнього квадратичного відхилення оцінок і середнього оцінок, наприклад, по підцілі 1.1 = =23,3 %.

За наслідками виконаних розрахунків, студент підводить підсумок даної роботи, тобто робить висновок про пріоритетність тієї або іншої мети. У даному випадку найбільш пріоритетна підціль є № 3.6, тому що відносна значущість даної підцілі в рамках 3-го рівня найбільша. Крім того, коефіцієнт варіації підцілі 3.6 найменший, що показує максимальний ступень узгодженості експертів.

3. Охарактеризувати методи та принципи побудови організаційних структур управління організації та підрозділу, де працює студент. Навести діючу організаційну структуру управління організацією (або підрозділом), яка буде реалізувати генеральну мету, сформульовану в другому пункті контрольної роботі студента. Охарактеризувати її (вказати тип та вид), зазначити переваги та недоліки (див. рисунок 1).

 

Рисунок 1 – Класифікація організаційних структур управління

Охарактеризувати функції апарату управління. Показати та обґрунтувати форми горизонтального та вертикального розподілу праці на різних рівнях управління.

Для написання цього розділу потрібно вивчити тему 4.

 

Рекомендована література

1. Баєва О.В., Ковальська Н.І., Згалат-Лозинська Л.О. Основи менеджменту:практикум: Навч. посібник.- К.:Центр учбової літератури, 2007 – 524с.

2. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент: Учебник. – М.: Гардарики, 1999. – 528 с.

3. Мильнер Б.З. Теория организаций. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 336 с.

4. Менеджмент: теорія і практика:Навчальний посібник / А.А. Мазаракі, Г.Є.Мошек. Л.А.Гомба, І.К. Погодаєв, Ю.В. Поканєвич, А.В. Семенюк; Заг. Ред..канд. екон. наук, проф. Мошека Г.Є. - К.:Атака, 2007.-584 с.

5. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ.. – М.: Дело,2008. – 672 с.

6. Осовська Г.В. Основи менеджменту: Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: «Кондор», 2003 – 556с.

7. Пономаренко В.А., Клименко И.П., Довбня С.Б. Предприятия рыночной экономики: проблемы развития. – К.: Эль Графо, 1994. – 187 с.

8. Пономаренко В.А., Авдиенко В.И., Довбня С.Б. Основы управления трудовым коллективом. – Одесса: Совпин, 1991. – 144 с.