При вивченні першого питання треба з’ясувати основні тенденції розвитку національних економік суспільств Європейської цивілізації та світового господарства за умов сучасної НТР, яка набула ознак спочатку технологічної. а потім інформаційно-технологічної революції, та їх відображення в основних напрямах сучасної економічної теорії.
Треба показати світове господарство та основні напрямки економічної думки на етапі інформаційно-технологічної революції (кінець XX – початок XXI ст.).
Треба також визначити, що для цього періоду властиві: мікропроцесорна революція, впровадження волоконно-оптичних способів передачі інформації. Електронізація всіх сфер життя людей – компютерізація, роботизація, безлюдне виробництво, електронний зв’язок. Мікроелектроніка і дрібносерійне виробництво.
Зміна суспільного життя в цілому – галузевої структури економіки, технології та форм організації виробництва, відносин власності, соціальної структури суспільства. Змішана економіка, теорія інновацій економіки і підприємницького суспільства, відкрита економіка, інтернаціоналізація економіки.
Необхідно розглянути п’ять основних проблем, а саме: посилення інтернаціоналізації та глобалізації світового господарства; посилення ролі транснаціональних корпорацій; основні тенденції економічного розвитку США та Великої Британії на етапі інформаційно-технологічної революції; утвердження інноваційного розвитку та венчурного капіталу як нових ознак сучасної економіки.
Слід приділити увагу основним тенденціям світового економічного розвитку, а саме: посиленню глобалізаційних процесів; виникненню і домінуванню транснаціональних корпорацій; розгортанню інформаційно-технологічної революції; становленню постіндустріального суспільства, зміни в домінуванні теоретичних систем.
При вивченні другого питання треба уяснити, що основною ознакою неолібералізму є те, що неоліберали заперечують втручання держави в економічний механізм саморегулювання. Вони вважають, що роль держави полягає у створенні умов для вільної дії цих механізмів, в їхній охороні, п також в участі в перерозподілі суспільних заходів. Але найважливішою з ознак неолібералізму є те, що прихильники цієї течії, виходячи за межі неокласицизму, вважають за можливе свідоме, спираючись на цивілізаційні особливості розвитку суспільств, створення умов, які забезпечать моделювання бажаного економічного і соціального ладу. Тобто вони вбачають завдання економічної науки в моделюванні раціональної економічної та соціальної політики держави. Слід акцентувати увагу на тому, що саме неоліберали фактично використовують подвійну методологію: для формулювання основ економічного ладу користуються неокласичним методом, але, водночас, вважаючи, що суспільне середовище суттєво впливає на взаємовідносини між економічною і соціальною сферою, застосовують історичний метод для визначення конкретних форм цих взаємовідносин. Існує кілька неоліберальних моделей, які конструювалися з урахуванням національних особливостей. Слід звернути увагу на теорії лондонської, чиказької, фрейбурзької, паризької шкіл неолібералізму.
Останне питання зосереджує увагу на те, що інституціоналізм є своєрідний напрям в економічній науці, де в основу аналізу беруть не тільки економічні проблеми, а пов’язують їх з проблемами соціальними, політичними, етичними, правовими тощо. Інституціоналізм почав формуватися наприкінці XIX ст. Його ідейні основи було закладено американським економістом і соціологом Т.Вебленом. Прихильники цього напряму вирішальну роль у суспільному розвитку надають позаекономічним факторам – соціальним інститутам (держава, конкуренція, монополія, звичаї). Інституціоналізм виник і набув поширення в США за умов раннього періоду імперіалізму. Об’єднує прихильників цього напряму методологія і критичне ставлення до ортодоксальної класичної і неокласичної теорій. Етапи розвитку інституціоналізму передбачають ранній інституціоналізм і неоінституціоналізм. У рамках раннього інституціоналізму виділяються три основні напрями: соціально-психологічний, соціально-правовий, емпіричний (кон’юнктурно-статистичний). Неоінституціоналізм передбачає соціальний інституціоналізм.
Проблемні питання
1. Проаналізуйте відмінності в баченні кейнсіанською і неоліберальною теоріями ролі держави в економіці.
2. Охарактеризуйте основні напрямки раннього інституціоналізму.
3. З’ясуйте внесок американського монетарного посткейнсіанства у розвиток світової економічної думки. (Р.Клауер, А. Лейонхуфвуд, П. Девідсон).
4. Установіть і знайдіть пояснення теоретичних та практичних пріоритетів нового кейнсіанства у 80 – х рр. XX ст.
