За способом створення, структурними ознаками

(формою) і ступенем стандартизації та

регламентації:

- стандартні, типові – укладаються на трафа-ретних, бланкових паперах із захисними симво-лами в суворо регламентованій послідовності (паспорт, свідоцтво, атестат, диплом, військовий квиток тощо);

- нестандартні, нерегламентовані – в яких певна частина даних готується заздалегідь (типовий лист, довідка, перепустка, положення, інструкція тощо);

- індивідуальні – укладаються за загальними принципами і формою, але автор довільно добирає та компонує мовні засоби залежно від конкретної ситуації (автобіографія, звіт, протокол, оголошення, запрошення тощо).

8. За ступенем складності:

- прості (односкладові) – відображають одне

питання, факт;

- складні – відображають два й більше питань,

фактів.

9. За стадіями відтворення:

- оригінали;

- копії, витяги, дублікати.

10. За терміном виконання:

- звичайні безстрокові (нетермінові) – вико-нуються (опрацьовуються) в порядку загальної черги;

- термінові – укладаються за завчасно визначеним терміном виконання, а також телеграми, телефонограми тощо;

- дуже термінові – зі спеціальною позначкою терміну виконання.

11. За ступенем секретності (гласності):

- звичайні (несекретні) – для загального користування;

- для службового користування (ДСК);

- таємні (Т);

- цілком таємні (ЦТ).

12. За юридичною силою:

- справжні – чинні, нечинні;

- підробні – фальсифікати.

13. За технікою відтворення:

- рукописні;

- відтворені за допомогою технічних засобів.

14. За терміном зберігання:

- тимчасового зберігання (до 10 років);

- тривалого зберігання (понад 10 років);

- постійного зберігання.

Документи поділяються за призначенням та найменуванням. Деякі документи мають однакову назву, але виконують різні функції.

Розділ 1. Культура фахового мовлення

Тема 1.1. Державотворча роль мови. Функції мови. Стилі і типи мовлення

Мова – носій культури, засіб нагромадження суспільно-історичного, культурного надбання народу – творця мови.

Оволодіваючи мовою, людина опановує і культуру народу. Мова – «...генофонд культури» (О.Гончар), «...жива схованка людського духу» (П.Мирний). Вона духовно єднає покоління, дає змогу сягнути культурних скарбів минулих століть.

Тема. Специфіка мовлення фахівця

(відповідно до напряму підготовки)

Тема 1.3. Формування навичок і прийомів мислення. Види, форми, прийоми розумової діяльності.

Основні закони риторики

Мислення – це особлива ідеальна діяльність людини, яка виникає, формується, розвивається в суспільстві, коли людина перебуває у певному соціокультурному середовищі і вступає в багатогранні стосунки з природним і соціальним світом, що її оточує.

Сучасні концепції мислення

На сучасному етапі мислення людини є об'єктом дослідження багатьох наук: психології, соціології, логіки, теорії штучного інтелекту та ін.

· Психологічна концепція мислення будується на принципах єдності діяльності і мислення, соціоісторичної та культурної детермінації, розвитку, системності, відображення. Сучасна психологія виділяє у мисленні інтелектуальні процеси (планування, проектування, оцінювання, розуміння тощо) й інтелектуальні операції (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення тощо).

· Соціологічна і соціально-психологічна концепція мислення.

· Логіко-філософська концепція мислення.

· Інформаційно-кібернетична концепція мислення.

· Евристична концепція мислення.

Основні функції мислення

· Пізнавальна (відображення світу і самовідобра-ження).

· Проектуюча (побудова планів, проектів, моделей практичної і теоретико-пізнавальної діяльності).

· Прогнозуюча (прогнозування або передбачення наслідків своїх дій, своєї діяльності, прогнозування майбутнього).

· Інформаційна (засвоєння інформації про знання та її смислова переробка).

· Технологічна (розробка правил, норм, стандартів, рецептів життєдіяльнсті людини і суспільства в різних формах і проявах).

· Рефлексивна (самопізнання розуму, самоаналіз)

· Інтерпретаторська (тлумачення, осмислення продук-тів людської культури).

· Аналітична і синтетична.

· Постановка та розв'язання різноманітних завдань і проблем.

Типи мислення

· Конкретне мислення

· Абстрактне мислення

· Вербальне мислення

· Дискурсивне мислення

· Недискурсивне мислення (інтуїція, уява)

· Логічне мислення

· Алогічне мислення

· Раціональне мислення

· Ірраціональне мислення

· Наочно-образне мислення

· Концептуальне (понятійне) мислення

· Машинне мислення

Види мислення

· Практичне мислення

· Теоретичне мислення

· Професійне мислення

Риторика. Основні закони риторики.

Термін «риторика» ніколи в історії не відзначався однозначним тлумаченням. У глибокій давнині чітко визначились два підходи до сприйняття риторики: з одного боку, Платон, Сократ, Аристотель, Цицерон розвивали концепцію змістовної риторики, де одним із головних компонентів була ідея (логос); а з другого боку, школа Квінтіліана розглядала риторику як мистецтво прикрашання мовлення. Звідси отримала свій розвиток формальна, схоластична риторика, де знання предмета мовлення не було обов'язковою умовою.

Нове розуміння риторики ґрунтується на традиціях Аристотеля, у працях якого концепція змістовної риторики представлена у найбільш цілісному вигляді, на працях М.Ломоносова, Ф.Прокоповича, М.Сперанського, О.Мерзлякова, М.Кошанського, К.Зеленського, які продовжили і розвинули аристотелівський напрямок у риториці, а також на традиціях сучасних учених – В.Одінцова, Є.Ножина, А.Міхневича, Ю.Рождественського,

С.Іванової та інших, у працях яких відновлено цінний риторичний досвід, накопичений нашими предками, одержала свій подальший розвиток концепція риторики як науки, спрямованої на формування в людини ефективної мисленнєво-мовленнєвої діяльності.

ЗМІСТ РИТОРИКИ, СУТНІСТЬ І КОМПОНЕНТИ ПОНЯТТЯ «РИТОРИЧНА ФОРМУЛА»

Змістовий план риторики виражений у риторичній формулі, запропонованій Г. М. Сагач як цілісній системі семи взаємо- обумовлених законів риторики, розташованих у строгій логічній послідовності:

Р = К + А + С + Т+ М + ЕК + СА

Позначення:

Р – риторика

К – концептуальний закон

А – закон моделювання аудиторії

С – стратегічний закон

Т – тактичний закон

М – мовленнєвий закон

ЕК – закон ефективної комунікації

СА – системно-аналітичний закон

РИТОРИЧНІ ЗАКОНИ

Перший закон (концептуальний) формує і розвиває в людини уміння всебічно аналізувати предмет дослідження і вибудовувати систему знань про нього (задум і концепцію).

Другий закон (закон моделювання аудиторії) формує і розвиває в людини уміння вивчати в системі три групи ознак, які позначають «портрет» будь-якої аудиторії:

• соціально-демографічні,

• соціально-психологічні,

• індивідуально-особистісні.

Третій закон (стратегічний) формує і розвиває в людини уміння розробляти програму діяльності на основі створеної концепції з урахуванням психологічного портрета аудиторії:

• визначення цільової установки діяльності (навіщо?);

• виявлення і дослідження суперечностей у досліджу-ваних проблемах;

• формування тези (головної думки, власної позиції).

Четвертий закон (тактичний) формує і розвиває в людини уміння працювати з фактами та аргументами, а також активізувати мисленнєву діяльність співрозмовників (аудиторії), тобто створити атмосферу інтелектуальної й емоційної співтворчості.

П'ятий закон (мовленнєвий) формує і розвиває в людини вміння володіти мовленням (одягати свою думку в дієву словесну форму).

Шостий закон (закон ефективної комунікації) формує і розвиває в людини уміння встановлювати, зберігати й закріплювати контакт з аудиторією як необхідну умову успішної реалізації продукту мисленнєво-мовленнєвої діяльності.

Сьомий закон (системно-аналітичний) формує і розвиває в людини уміння рефлексувати (виявляти і аналізувати власні відчуття з метою навчитися робити висновки з помилок і накопичувати цінний життєвий досвід) і оцінювати діяльність інших, тобто визначатися, як допомогти іншому ефективніше здійснювати його діяльність, а також навчитися вбирати в себе цінний досвід іншого.

Закони риторики, представлені у риторичній формулі, відбивають системність мисленнєво-мовленнєвої діяльності (що, навіщо, як), що головним чином визначає результативність цієї діяльності, від якого багато в чому залежить успіх будь-якої іншої діяльності людини.

Отже, риторика – комплексна наука, тобто її місце – на стику, перетині ряду наук (філософії, логіки, психології, лінгвістики, етики, сценічної майстерності). Вона начебто вбирає в себе з інших наук ті компоненти, які визначають риторику як науку про закони ефективної мисленнєво-мовленнєвої діяльності. Таким чином, це не просто сума різних змістовних компонентів, а наука, яка інтегрує в себе необхідні знання.

Розділ 2. Етика ділового спілкування

Тема 2.1. Поняття етики ділового спілкування,

її предмет та завдання.

Культура мовлення під час дискусії