Економіка природокористування - галузь наукових досліджень, що займається вивченням принципів раціонального та ефективного використання природних ресурсів, проблемами організації дієвої системи охорони навколишнього природного середовища.
Природокористування - це досить широке поняття, яке охоплює всю багатогранність процесів взаємодії суспільства та природного середовища.
Сучасне природокористування можна визначити як сукупну людську діяльність, що здійснює комплексний вплив на природне середовище і виявляється в наступних процесах:
- використання природних компонентів для задоволення матеріальних та духовних потреб;
- повернення в природне середовище відходів виробництва та споживання;
- відновлення та збереження природних компонентів та їх властивостей.
За характером впливу на природне середовище розрізняють раціональне та нераціональне природокористування. Нераціональне природокористування - це такий спосіб використання природних компонентів та їх властивостей, що призводить до руйнування природних систем, порушення природних процесів, забруднення природного середовища (тобто здійснює на природне середовище деструктивний вплив).
Пряме природокористування- безпосереднє використання компонентів природного середовища для задоволення суспільних потреб.
Непряме природокористування- використання природних компонентів людиною без їх вилучення з природного середовища.
Загальне природокористування- використання природних ресурсів безплатно без закріплення їх за окремими юридичними та фізичними особами та надання спеціальних дозволів.
Спеціальне природокористування- надання в користування, володіння або оренду природних ресурсів на підставі спеціальних дозволів, за плату для здійснення виробничої чи іншої діяльності.
При такому природокористуванні основним критерієм ефективності господарської діяльності є одержання максимальної економічної вигоди будь-якою ціною. Такий підхід зумовив у цілому ресурсо- затратний характер сучасної економіки. Лише тоді, коли порушення динамічної рівноваги в екосистемах Землі набули глобального масштабу і це почало зумовлювати значні економічні збитки, в природокористуванні спочатку несміливо, а потім все ширше почав застосовуватись еколого-екоиомічний принцип, у відповідності з яким основним критерієм ефективності господарської діяльності є одержання максимальної економічної вигоди при якнайменшій шкоді для природного середовища. Цей принцип лежить в основі раціонального природокористування - такої діяльності людини, метою якої є не лише задоволення потреб в природних ресурсах, але й збереження природних систем в якісному стані.
Слід особливо наголосити, що застосування еколого-економічного принципу в сучасному природокористуванні вимагає від природокористу- вачів усіх рівнів обов’язкового здійснення природоохоронної діяльності. Доки природоохоронна діяльність не стане органічною складовою природокористування, еколого-економічний принцип буде мати лише декларативний характер. Тому на кожному підприємстві повинна діяти природоохоронна програма, яка має бути не окремим придатком до основної діяльності, а її невід’ємним органічним компонентом.
Раціональне природокористування спрямоване на забезпечення сприятливих умов існування людини, економне використання природних ресурсів, запобігання негативних наслідків впливу людської діяльності на навколишнє середовище. Це досягається завдяки дотриманню певних керівних положень (правил), розроблених у відповідності з основними екологічними законами та названих принципами раціонального природокористування. Серед них основними є:
- Принцип відповідності антропогенного навантаження природно-ресурсному потенціалу території. Дотримання цього принципу дозволить уникнути порушень природної рівноваги та деградації екологічних систем. Він відповідає законам внутрішньої динамічноїрівноваги та толерантності.
- Принцип «нульового рівня» споживання природних ресурсів. Називається він так через те, що за нульовий рівень береться обсяг природних ресурсів, використаних підприємством за попередній рік, а на наступний рік перевищення цього рівня споживання обмежується чітко визначеним державою коефіцієнтом. Дотримання обмежуючого коефіцієнта є обов’язковим, оскільки з порушника стягується штраф, який може перевищити його прибутки. Цей принцип відповідає законам внутрішньої динамічної рівноваги, толерантності, обмеженості природних ресурсів, оптимальності, зниження природної родючості.
- Принцип збереження просторової цілісності природних систему процесі їх господарського використання. Зміст цього принципу полягає в наступному: здійснюючи цілеспрямоване втручання в природні процеси, необхідно пам’ятати, що вплив на окремі компоненти не обмежується змінами лише в них, він може призвести до якісних змін та порушення цілісності всієї екосистеми. Цей принцип відповідає законам внутрішньої динамічної рівноваги, оптимальності та екологічної кореляції.
- Принцип галузевої узгодженості в процесі природокористування. Зміст його полягає в необхідності органічного включення природовідновлюючих та природоохоронних заходів до основної діяльності, оскільки у відповідності з правилом інтегрального ресурсу конкуруючі в сфері використання природних ресурсів галузі господарства неминуче завдають збитків одне одному тим сильніше, чим більше вони змінюють сумісно експлуатований природний компонент або всю екосистему.
Дотримання принципів раціонального природокористування сприятиме досягненню відповідності між суспільними потребами в природних ресурсах та здатністю природних систем їх задовольнити без втрати своїх регенераційних функцій. Це має забезпечити в цілому збалансовану взаємодію суспільства та природи і створити сприятливі еколого-економічні умови для розвитку нинішнього й наступних поколінь.
