Будова заталамічної області. Підкіркові центри зору та слуху.

Таламическая часть промежуточного мозга подразделяется на таламус, эпиталамус, субталамус и метаталамус

Таламус является конечной точкой всех чувствительных нервных путей. Здесь, пути переключаются на соответствующие системы волокон и сигналы передаются в головной мозг.

ЗАТАЛАМІЧНА ДІЛЯНКА, METATHALAMUS Заталамічна ділянка, metathala-mus, включає до себе такі утворення:

■ медіальне колінчасте тіло, лежить під подушкою таламуса, його ядро є підкірковим центром слу-ху. До нього підходять волокна від нижніх горбків пластинки покрівлі середнього мозку і час-тина волокон латеральної петлі;

■ латеральне колінчасте тіло, розташоване латерально від попереднього, його ядро є підкірковим центром зору. До нього підходить і тут закінчується більша частина волокон зорового шляху.

ЕПІТАЛАМУС, EPITHALAMUS До епіталамусу, epithalamus, належать такі утвори:

■ glandula pinealis, шишкоподібна залоза, являє собою непарну залозу внутрішньої секреції (епіфіз) овальної форми, яка міститься між верхніми горбками пластинки покрівлі середнього мозку;

■ habenulae, повідці, з'єднують шишкоподібну залозу з дорсаль-ним таламусом;

■ comissura habenularum, спайка повідців, з'єднує повідці спереду від шишкоподібної залози;

■ trigonum habenulare, повідцевий трикутник — це розширення повідця в вигляді трикутника, що знаходиться на місці з'єднання його з таламусом. Повідець має ядро, яке належить до нюхових центрів;

■ comissura posterior (epithala-mica), задня спайка (епіталамічна спайка), розташована спереду і знизу від шишкоподібної залози в ділянці задньої стінки III шлуночка. Вона з'єднує праву та ліву подушки таламусів і горбки пластинки покрівлі середнього мозку.

Эпиталамус является отростком таламуса и выполняет роль ретрансляционной станции между обонятельными центрами, стволом мозгаи шишковидным эпифизом (epiphysis cerebri).
Субталамус служит двигательной областью промежуточного мозга и является частью экстрапирамидной двигательной системы.

Будова гіпоталамуса.

ГІПОТАЛАМУС Ця ділянка лежить вентрально від таламуса під III шлуночком, утворюючи його дно. Сюди належать такі утвори: ■ передзорове поле, розташоване попереду зорового перехрестя; ■ зорове перехрестя, утворене волокнами зорових нервів, лежить попереду від сірого горба; ■ зоровий шлях — це волокна, які відходять від зорового перехрестя. Вони огинають ніжку мозку і закінчуються в латеральному колінчастому тілі (більша частина волокон) та частково у верхніх горбках пластинки покрівлі середнього мозку; ■ сірий горб, розташований позаду від зорового перехрестя. Він являє собою непарний порожнистий виступ нижньої стінки III шлуночка. Сірий горб продовжується вниз, переходячи в лійку;■ лійка — це звужена частина сірого горба в напрямку до гіпофіза, з яким вона з'єднується; ■ нейрогіпофіз, являє собою частку гіпофіза — залози внутрішньої секреції. Він розташований в турецькому сідлі, зверху прикритий відрос тком твердої мозкової оболони, в який є отвір для проходження лійки. Гіпофіз має дві частки — передню (аденогіпофіз) і задню (нейрогіпофіз); ■ сосочкове тіло, парне, лежить позаду від сірого горба. Ядра сосочкових тіл є підкірковими центрами нюху, вони зв'язані зі стовпами склепіння.

Ядра гіпоталамуса У межах гіпоталамуса є багато ядер (понад 30), які утворюють, в свою чергу, чотири ділянки: 1) передня ділянка містить надорове i пришлуночкове; 2) до задньої ділянки належать ядра сосочкових тіл; 3) у дорсальній ділянці містяться декілька дорсальних ядер; 4) проміжна ділянка утворена численними дрібними ядрами. Нервові клітини деяких ядер гі-поталамуса мають здатність виробляти гормони. Цей процес називають нейросекрецією. Нейросекрети клітин надзорового і пришлуночкового ядер транспортуються по їх аксонах, які утворюють гіпоталамо-гіпофізарний шлях, в нейрогіпофіз, де дифундують в капіляри. Гормони інших нейросекреторних ядер надходять у передню частку гіпофіза через ворітну систему кровоносних судин. Ці гормони впливають на діяльність ендокринних клітин аденогіпофіза, стимулюючи або гальмуючи їх дію. Тому, ядра гіпоталамуса разом з гіпофізом об'єднують в єдину гіпоталамо-гіпофізарну систему, яка забезпечує нейрогуморальну регуляцію діяль-ності організму.

Функції гіпоталамуса.

Гіпоталамус — вищий центр регуляції вегетативних функцій Ядра цієї ділянки регулюють різні види обміну речовин (водний, сольовий, вуглеводний, білковий, жировий) і забезпечують сталість внутрішнього середовища організму. Тут розташовані центри кровообігу, дихання, травлення, сексуальності, терморегуляції та ін. При електричному подразненні ядер гі-поталамуса в експерименті можна викликати відчуття голоду, насичення, спраги, статевого збудження, зміни настрою, відчуття сну або бадьорості. Клінічні симптоми враження гіпоталамуса при відсутності органічних змін характеризуються порушенням різних видів обміну речовин і діяльності внутрішніх органів. Аферентні імпульси із внутрішніх органів і кровоносних судин передаються по вегетативних нервах в сітчасту формацію стовбура мозку, а звідти — в гіпоталамус. Із спинного мозку інтероцептивна чутливість проводиться, можливо, по спиномозково-таламічних шляхах до сітчастої формації, а потім — в гіпоталамус. Крім цього, ця ділянка одержує імпульси від соматосенсорних ядер, від морського коника, мигдалеподіб-ного тіла і кори великих півкуль. Еферентні зв'язки гіпоталамуса здійснюються через сітчасту фор-мацію стовбура мозку, яка зв'язана з слиновидільними ядрами і дор-сальним ядром блукаючого нерва. Крім того, через сітчасто-спинно-мозковий шлях імпульси з гіпотала-муса передаються до симпатичних і парасимпатичних ядер спинного мозку. Шляхи, які прямують до ве-гетативних центрів, перериваються на різних рівнях. Під час кожного переключення в лінію проведення імпульсів може бути передана різ-номанітна інформація. На рівні гіпоталамуса відбу-вається зв'язок між зовнішнім і внутрішнім середовищем. Тут сиг-нали із зовнішнього і внутрішнього середовищ перетворюються в реакції ендокринної системи, звідси забезпечується і нервова регуляція діяльності внутрішніх органів. Отже, гіпоталамус є наочним прикладом єдності нервової і гуморальної регуляції.