Загальноосвітніх навчальних закладів

ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА

Класи

загальноосвітніх навчальних закладів

Авторський колектив:

Круцевич Т.Ю., керівник творчого колективу; завідувач кафедри теорії і методики фізичного виховання, рекреації та оздоровчої фізичної культури Національного університету фізичного виховання і спорту України, доктор педагогічних наук, професор;

Єрмолова Валентина Михайлівна, доцент кафедри теорії і методики фізичного виховання Національного університету фізичного виховання і спорту України, Заслужений працівник фізичної культури і спорту України, відмінник освіти України; кандидат наук з фізичного виховання і спорту;

Іванова Любов Іванівна, доцент кафедри реабілітації Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова; кандидат педагогічних наук;

Кривчикова Олена Дмитрівна, доцент кафедри теорії і методики фізичного виховання Національного університету фізичного виховання і спорту України; кандидат педагогічних наук;

Смоліус Галина Григорівна, старший викладач кафедри теорії і методики фізичного виховання Національного університету фізичного виховання і спорту України

Пояснювальна записка

Навчальна дисципліна «Фізична культура» – самостійна галузь діяльності у соціокультурному просторі й викладається у загальноосвітніх навчальних закладах як окремий предмет.

Інваріантна частина Типових навчальних планів, до якої входить навчальний предмет «Фізична культура», сформована на державному рівні, і є однаковою для всіх загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від підпорядкування та форми власності.

Основна мета предмета «Фізична культура» – набуття учнями досвіду діяльності: навчально-пізнавальної, практичної, соціальної; формування в учнів стійкої мотивації і потреби у збереженні й зміцненні свого здоров’я, фізичного розвитку та фізичної підготовленості, комплексного розвитку природних здібностей та моральних якостей; використання засобів фізичного виховання в організації здорового способу життя.

Мета предмету «Фізична культура» реалізується шляхом застосування комплексного підходу до вирішення навчальних, оздоровчих і виховних завдань:

· розширення рухового досвіду, вдосконалення навичок життєво необхідних рухових дій, використання їх в повсякденній та ігровій діяльності;

· розширення функціональних можливостей систем організму шляхом цілеспрямованого розвитку основних фізичних якостей і природних здібностей;

· збереження та зміцнення здоров’я школярів;

· формування загальних уявлень про:

- фізичну культуру, її значення в житті людини, збереженні та зміцненні здоров’я, фізичного розвитку;

- історію та сьогодення Олімпійських ігор та олімпійського руху;

· забезпечення оптимального для кожного учня рівня фізичної підготовленості;

· формування інтересу до використання фізичних вправ як одного з головних чинників здорового способу життя;

· формування практичних навичок щодо самостійних занять фізичними вправами та проведення активного відпочинку;

· реалізація комунікативної функції фізичного виховання;

· формування морально-вольових якостей та позитивного відношення до оточуючої дійсності.

Змістом предмету “Фізична культура” у початковій школі є рухова активність із загальнорозвивальною спрямованістю. Він спрямований на формування в учнів ключових компетентностей: соціальних (здатність до співробітництва, взаєморозуміння, соціальної активності, формування фізичної культури особистості, основ здорового способу життя), мотиваційних (формування особистісних уявлень про престижність високого рівня здоров’я та фізичної підготовленості, здатність до навчання, творчий підхід до застосування рухових дій у різних умовах) та функціональних (здатність до оперування знаннями про рухову активність, знаннями з історії фізичної культури та спорту, розширення рухового досвіду з метою розвитку фізичних якостей і природних здібностей відповідно до вікових особливостей, засвоєння термінологічних та методичних компетентностей), які відображають низку вимог до фізкультурної діяльності, що поступово розширюється й удосконалюється.

У даній програмі ключові компетентності виступають індикаторами – результатами навчальних досягнень. Тому державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів являють собою сукупність ключових компетентностей і відображають базовий зміст програми.

Основними компонентами змісту предмету “Фізична культура” є:

· інформаційний, що поєднує в собі знання про наукові засади фізичного виховання, які відображають спрямованість навчального предмету на пріоритетний розвиток фізичного, психічного, духовного та соціального здоров’я, основні умови і способи його збереження та зміцнення;

· операційний, що поєднує в собі підходи до засвоєння учнями цінностей фізичної культури, визначає орієнтацію практичних методик на розвиток пізнавальної і творчої активності школярів та реалізацію диференційованого підходу;

· мотиваційний, що поєднує в собі знання основ збереження й зміцнення здоров’я, створення умов для формування в учнів індивідуальних ціннісних орієнтацій на заняття фізичними вправами, задоволення соціально-значущих і особистісно орієнтованих потреб.

Базуючись на Державному стандарті, навчальна програма виконує одночасно дві функції: є критеріями для планування навчання, і в той же час, критеріями для оцінки навчальних досягнень учнів.

У програмі вимоги викладені у певній послідовності з урахуванням ускладнення видів діяльності учнів (репродуктивна, продуктивна, творча); особливостей психічних процесів; особливостей діяльності учня залежно від характеру знань, які засвоюються. Зважаючи на це, державні вимоги задекларовані за мірою ускладнення: «називає», «розпізнає», «пояснює», «характеризує», «виконує», «використовує», «володіє», «дотримується».

Програма розроблена за моделлю “на базі стандартів” відповідно до Державного стандарту початкової загальної освіти, затвердженого постановую Кабінету Міністрів України № 462 від 20.04.2011 р. Вона робить акцент на розвиток навичок мислення, міжособистісних відносин, творчої співпраці всіх учасників навчально-виховного процесу і покликана сприяти системним реформам національної освіти, процесам її інтеграції до європейського та всесвітнього освітнього простору.

При розробці навчальної програми «Фізична культура» враховані основні вимоги до складання навчальних програм:

· узгодженість зі стандартами галузі:

- відповідність мети, завдань і змісту;

- відповідність загальним дидактичним принципам;

- відповідність вибору методів навчання структурним компонентам змісту навчання (розуміння притаманних предмету основних понять, закономірностей тощо; значимість засвоєного у розвитку особистості);

· придатність для всіх учнів:

- врахування вікових особливостей;

- врахування статевих особливостей;

- врахування регіональних (місцевих) особливостей;

- врахування рівня здатності учнів;

· наступність і прогрес:

- наступність змісту (для 1-4 і 5-9 класів);

- наступність досягнень (для 1-4 і 5-9 класів);

· зручність використання:

- ступінь деталізації;

- доступність розуміння підходу до побудови програми;

- доступність термінів, що використовуються;

- доступна для непрофесіоналів мова написання.

Предметом навчання у початковій школі в галузі физичного виховання є рухова активність із загальноосвітньою спрямованістю.

Програма предмету “Фізична культура” складається з пояснювальної записки і таких розділів:

І. Теоретико-методичні знання.

ІІ. Способи рухової діяльності:

· школа культури рухів з елементами гімнастики;

· школа пересувань;

· школа м’яча;

· школа стрибків;

· школа активного відпочинку (рекреації);

· школа розвитку фізичних якостей;

· школа постави.

ІІІ. Додатки:

· Використання бальної оцінки в системі педагогічного контролю фізичної підготовленості школярів.

· Система оцінювання фізичної підготовленості школярів 7-10 років.

· Лист контролю фізичної підготовленості учня.

· Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з предмета «Фізична культура».

· Тестові завдання для оцінювання теоретичних знань учнів 2-4 класів.

· Орієнтовний перелік типових навчально-наочних посібників та обладнання з фізичної культури для загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладів.

· Умови виконання вправ для визначення резервних можливостей учнів.

· Інформація для вчителя фізкультури щодо олімпійської тематики.

На відмінність від попередніх, у цій програмі навчальний матеріал розподілений не за видами спорту, а за «школами», до яких увійшли вправи, об’єднані за способами рухової діяльності.

До школи культури рухів увійшли вправи основної гімнастики, стройові вправи і команди, елементи акробатики, вправи корегувальної спрямованості та ті, що пов’язані із незвичним положенням тіла у просторі.

До школи пересувань увійшли життєзабезпечуючі способи пересувань: ходьба, біг, танцювальні кроки, лазіння та перелізання, пересування на лижах та ковзанах, плавання. У разі відсутності умов для проведення лижної, ковзанярської підготовки або плавання, навчальні години використовуються для вивчення інших складових програми.

Школа м’яча включає вправи з малим і великим м’ячем. Пропоновані вправи дозволять школярам в подальшому оволодіти навичками метань та основами спортивних ігор: волейболу, гандболу, баскетболу, футболу тощо.

Школа стрибків об’єднує види стрибків: зі скакалкою, стрибки у глибину, висоту, довжину, опорні стрибки.

До школи активного відпочинку (рекреації) увійшли рухливі й народні ігри, які систематизовані за відповідними «школами». Водночас, враховуючи різнобічну спрямованість ігрового матеріалу й комплексний підхід у розвитку фізичних здібностей, його можна вводити в уроки, на яких формуються навички з різних «шкіл». Крім того, ця «школа» містить основи туризму. Всі компоненти цього розділу спрямовані на формування в учнів умінь і навичок, які вони можуть використовувати під час активного відпочинку.

У школі розвитку фізичних здібностей запропоновано вправи, що систематизовані за ознаками функціональної дії для розвитку певних фізичних здібностей. Це дозволить вчителю підбирати необхідні вправи, розробляти на їхній основі різноманітні комплекси, використання яких дозволить планувати навантаження і забезпечувати наступність у розвитку основних фізичних якостей.

Школа постави спрямована на формування стереотипу правильної постави. Виховання відчуття правильної постави досягається за умови багаторазового повторення правильного положення тіла з різних вихідних положеннях та під час пересування.

Порушення постави визначається візуально: під час зовнішнього огляду перевіряють висоту розміщення плечових ліній, нижніх кутів лопаток. Асиметрію лопаток визначають і за допомогою вимірів сантиметровою стрічкою методом “трикутник”: дитина перебуває у своїй звичайній позі, а вимірюють сантиметровою стрічкою такі показники: від VII шийного хребця (який найбільше виступає) до нижнього кута лівої та правої лопатки. Якщо постава фізіологічно нормальна, то ці відстані рівні.

До школи постави увійшли вправи, що сприяють вихованню координації рухів, суглобно-м’язового відчуття, вміння управляти своїм тілом, вправи на рівновагу та балансування, на розвиток рухливості суглобів.

Враховуючи психологічні особливості молодших школярів, програма дозволяє планувати комплексні уроки, які дають можливість включати в урок різнопланові фізичні вправи, що підвищать зацікавленість та емоційний стан учнів.

Навчати молодших школярів руховим діям доцільно, застосовуючи переважно ігровий метод. Це сприятиме створенню позитивного емоційного клімату і формуванню стійкого інтересу до занять фізичною культурою.

Теоретичний матеріал тісно пов’язаний із практичним. Він передбачає формування в учнів основ знань про особисту гігієну, загартування, самоконтроль, організацію найпростіших форм самостійних занять фізичними вправами, історію та сьогодення олімпійського руху. Планування теоретичного матеріалу може здійснюватись як на самостійні теоретичні уроки так і вивчатись у процесі уроків фізичної культури.

У кінці кожної «школи» надаються орієнтовні навчальні нормативи й вимоги. У таблицях контрольних навчальних нормативів і вимог із деяких видів випробувань з’являється поняття «норма». Поняття “норма” характеризує належний (“безпечний”) рівень фізичного здоров’я.

З метою визначення вихідних даних (вересень-жовтень) та динаміки фізичної підготовленості учнів проводиться визначення їх резервних можливостей за видами, що визначають рівень розвитку основних фізичних якостей:

· швидкості – біг до 30 м (залежно від віку і статі);

· витривалості – біг, спортивна ходьба або змішане пересування на довгі дистанції (залежно від віку і статі);

· гнучкості – нахил тулуба вперед з положення сидячи;

· сили – підтягування у висі та у висі лежачи;

· спритності – “човниковий” біг 4 х 9 м з перенесенням предмета;

· швидкісно-силових якостей – стрибок у довжину з місця.

Визначення резервних можливостей учнів рекомендується здійснювати декілька разів протягом навчального року. Види діяльності та час для його проведення вчитель обирає з врахуванням пори року, матеріально-спортивної бази школи. Наведені вище види вправ можуть бути доповнені іншими вправами (на розгляд учителя).

Результати, досягнуті учнями протягом навчального року під час визначення їхніх резервних можливостей не оцінюються. Вони є орієнтирами для подальшої корекції роботи учнів для вдосконалення рівня власної фізичної підготовленості й дають учителю можливість вносити корективи з метою ефективного використання різних форм і методів навчання.

Для контролю фізичної підготовленості школярів можна використовувати індекси фізичної підготовленості та листок фізичної підготовленості, який вкладається в щоденник (Додаток 1, 3). Для цього на кожного учня заводиться лист контролю фізичної підготовленості, до якого тричі на рік вносяться результати вимірів довжини, маси тіла та рухових тестів, кількість випадків захворювань протягом року та відвідування занять фізичною культурою і спортом у позаурочний час. Якщо учень не виконує біг на витривалість, або не має можливості визначити силу кисті (динамометрія), то фізична підготовленість розраховується за трьома тестами (стрибок у довжину з місця,,біг 30 м, проба Руф’є).

Оцінку індексів здійснюють за 12-бальною шкалою (Додаток 2).

Відповідно до завдань навчальної програми, підвищення мотивації учнів до самовдосконалення, підхід до оцінювання рівня їхніх навчальних досягнень базується на використанні основних характеристик фізично освіченої особистості, якими необхідно керуватися під час виставлення тематичних, семестрових та річної оцінки:

№ п/п Компонент оцінювання % в оцінці рівня навчальних досягнень Спосіб оцінювання

1. Ставлення до уроків, відвідування, участь, підготовленість до уроку 10 % Спостереження вчителя

2. Навички і вміння, визначені навчальною програмою, вміння застосовувати їх в ігрових ситуаціях 20 % Об’єктивне тестування, спостереження вчителя, самооцінювання (починаючи з 3 класу)

3. Розвиток фізичних якостей (сила, витривалість, швидкість, гнучкість) 20 % Моніторинг

4. Особистий прогрес учня у показниках фізичної підготовленості 20 % Моніторинг

5. Знання та їх застосування на практиці (основні поняття, визначені програмою, правила ігор, розуміння процесів, що відбуваються в організмі під час виконання вправ тощо) 15 % Спостереження вчителя, самооцінювання (починаючи з 3 класу), тестування

6. Поведінка: соціальна поведінка, відвідування спортивної секції, участь у змаганнях, дотримання правил безпечної поведінки і збереження здоров’я на уроках та у позаурочних заходах 15 % Спостереження вчителя, взаємне оцінювання серед учнів, самооцінювання (починаючи з 3 класу)

ВСЬОГО: 100 %

Оцінювання навчальних досягнень учнів першого класу здійснюється вербально. Навчальні нормативи і вимоги, представлені у програмі для першого класу, слугують тільки орієнтиром для вчителів і батьків, а також дозволяють вносити корективи у подальшу роботу. Оцінювання навчальних досягнень учнів другого здійснюється за рішенням педагогічної ради навчального закладу (спільний наказ МОН України та АПН України від 12.07.02 № 401/52 „Про затвердження Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи”) (Додаток 4).

Починаючи з другого класу, теоретичні знання оцінюються за дванадцятьма теоретичними тестами, що дає змогу виставити оцінку за дванадцятибальною шкалою – оцінка відповідає кількості правильних відповідей (Додаток 5). Виходячи з умов навчального закладу та потреб навчального процесу учитель може сам підбирати запитання для визначення знань учнів.

Програма передбачає реалізацію змісту обсягом трьох годин на тиждень. У ній не подається точна кількість годин на вивчення тих чи інших розділів. Враховуючи рівень фізичної підготовленості учнів, їх інтереси та здібності, стан матеріально-спортивної бази навчального закладу, кліматичні умови, вчитель самостійно виділяє певну кількість годин на вивчення складових кожної «школи».