ЗМІСТ
ВСТУП
1. Сегментація ринку
2. Вивчення мотивації споживачів
3. Особливості цінової політики
ВИСНОВОК
Список літератури
ВСТУП
Маркетингові дослідження ринку включають вивчення та прогнозування його кон’юнктури, розрахунок його місткості, визначення прогнозних показників збуту продукції, аналіз поведінки споживачів і конкурентів, а також конкурентного середовища в цілому.
Сегментація ринку - це поділ ринку на окремі області для збуту товарів.
Тому при визначенні потреб споживачів щодо купівлі товару необхідним стає вивчення їх мотивацій. Основними етапами дослідження купівельних мотивацій є, по-перше, вивчення мотивів поведінки споживача при виборі об'єкта покупки і, по-друге, розробка засобів впливу на потенційного покупця з орієнтацією його на продукцію підприємства.
Маркетингова цінова політика - це комплекс заходів, що включає визначення ціни, знижок, умов оплати, які задовольняли б споживачів, давали б змогу підприємству отримувати намічені обсяги прибутку, а також вирішувати інші стратегічні та тактичні завдання.
В даній роботі я спробую дослідити арт-ринок, ринок мистецтва.
Сегментація ринку
Комплексне дослідження та аналіз ринку мають винятково важливе значення для всієї маркетингової програми фірми. Маркетингові дослідження — це систематичне визначення кола даних, необхідних у зв'язку з маркетинговою ситуацією, пов'язаною з діяльністю фірми, їх систематичний збір, відображення, аналіз та звіт про результати.
Для того, щоб бути ефективними, ці дослідження мають проводитися систематично, базуватися на об'єктивності, точності та ретельності.
З певною умовністю можна виділити такі етапи маркетингового дослідження:
1. Обгрунтування необхідності проведення дослідження.
2. Визначення проблеми та формулювання цілей дослідження.
3. Відбір джерел інформації, визначення методів та видів аналізу даних.
4. Збір інформації.
5. Систематизація та аналіз даних.
6. Визначення результатів та формулювання висновків.
7. Підготовка звіту про одержані результати.
8. Аналіз прийнятих на основі дослідження заходів.
На першому етапі дослідження слід чітко визначити його необхідність. Якщо фірма недоодержала очікуваного прибутку, це означає, що на ринку відбуваються недосліджені явища. Дослідник повинен їх виявити та обгрунтувати необхідність їх аналізу. Далі визначається проблема та узгоджуються цілі дослідження. Ринок можна досліджувати за дуже великою кількістю параметрів, тому обрати слід ті, що безпосередньо стосуються проблеми, яка стоїть перед фірмою і потребує вирішення. Давнє прислів'я стверджує: "Добре визначена проблема — це вже півшляху до її розв'язання".
Далі необхідно сформулювати цілі дослідження, які можуть бути пошуковими, описовими та експериментальними. З метою пошуку збираються попередні дані, що дають можливість визначити контури проблеми і виробити гіпотезу.
Потім відбувається експеримент, тобто перевірка гіпотези про якийсь причинно-наслідковий зв'язок.
На третьому етапі відбираються джерела інформації, визначаються методи та види аналізу даних. Можуть збиратися первинні або вторинні дані чи ті та інші водночас.
Первинні дані — це інформація, зібрана вперше з будь-якою конкретною метою. Вторинні дані — це інформація, яку зібрано раніше для інших цілей.
Існують три способи збору первинних даних: спостереження, опитування, експеримент. Спостереження передбачає візуальний контакт з людьми та обстановкою. Воно найкраще підходить для пошукових досліджень. Опитування найбільш зручне при проведенні описових досліджень. Фірми проводять опитування для одержання інформації про знання, переконання людей, чому вони віддають перевагу, про ступінь їх задоволення, а також для визначення думки споживачів про становище фірми. Мета експерименту — виявити причини о-наслідкові зв'язки шляхом відсіву суперечливих пояснень результатів спостереження. Експеримент потребує відбору порівнюваних між собою груп суб'єктів, створення для цих груп різної обстановки, контролю за змінними складовими та встановлення ступеня значущості відмінностей, що спостерігаються.
Засобами дослідження можуть бути анкета та механічні пристрої.
Анкетування — найпоширеніший метод дослідження при збиранні первинних даних. Анкета містить ряд питань, на які суб'єкт дослідження має дати відповіді. Анкета дуже гнучкий інструмент, оскільки питання можна ставити багатьма способами, вона потребує ретельної розробки, випробування та усунення виявлених недоліків до початку її широкого використання.
Дослідники маркетингу виділяють два типи питань: закриті та відкриті. Закрите питання передбачає кілька можливих варіантів відповідей, і опитуваний просто вибирає один з них. Відкрите питання дає опитуваним можливість відповідати самостійно. При цьому важливо, щоб питання були найпростіші, недвозначні, вони не повинні впливати на напрям відповіді.
У маркетингових пошуках застосовують і різні механічні пристрої, які дають змогу, наприклад, визначити емоційне сприйняття людиною реклами, що походить від різних джерел.
Після вибору засобу дослідження необхідно скласти план вибірки. Вибірка — це особливим чином виділена група споживачів. План має бути складений так, щоб вибрана сукупність відповідала поставленим завданням. При цьому дослідник має вирішити три основні питання: кого опитувати, яку кількість споживачів потрібно опитати та яким чином слід відбирати членів вибірки.
Далі визначають способи зв'язку з аудиторією. Такий зв'язок може бути встановлений за допомогою інтерв'ю по телефону чи особистого інтерв'ю (індивідуального або групового), а також за допомогою анкети, що надсилається поштою.
Зібрану інформацію необхідно проаналізувати, тобто з сукупності одержаних даних добути найважливіші відомості. Отримані дані зводяться у таблиці, на основі яких виводять або розраховують такі показники, як розподіл частковості, середні рівні та ступінь розсіювання. Одержані дані обробляють за допомогою спеціальних статистичних методик та моделей прийняття рішень, що застосовуються у системі аналізу маркетингової інформації
Насамкінець дослідник повинен подати керуючому основні результати, необхідні для прийняття головних початкових маркетингових рішень.
Перш ніж підвищити конкурентоспроможність товарів та збільшити їх частку на ринку, треба починати з дослідження ринку, його сегментації. Сегмент ринку — це певним чином виділена частина ринку, група споживачів, продуктів чи підприємств, що мають загальні ознаки. Я досліджую сегмент ринку, який пов’язаний із творами художнього мистецтва. Тобто споживачами тут виступають люди, які цікавляться мистецтвом, а продуктами є картини.
Сегментація ринку — один із найважливіших інструментів маркетингу. Тому успіх творів мистецтва в конкурентній боротьбі залежить від того, наскільки правильно вибраний сегмент ринку. Маркетологу необхідно знати, за якими критеріями та ознаками можна проводити сегментацію. Слід розрізняти критерії та ознаки сегментації ринку. Критерій — це спосіб оцінки обгрунтованості вибору того чи іншого сегмента ринку. Ознака являє собою спосіб виділення визначеного сегмента на ринку.
Загальними критеріями сегментації є:
1) кількісні параметри сегмента, тобто місткість ринку-
Місткість ринку - це обсяг товарів, які на ньому споживаються (реалізуються) протягом певного-часу; вона розраховується у фізичному та вартісному вираженні за один рік. Наприклад, місткість ринку мистецтва міста А становить тис.шт. (7 млн. дол.) на рік.
Місткість ринку певного товару (Є) можна визначити різними способами*
основними з яких є такі:
де В - обсяг виробництва даного товару наданому ринку (його сегменті); / - обсяг імпорту даного товару; Е- обсяг експорту даного товару; 3 - приріст запасів, тобто мінус надходження у запас та плюс надходження на ринок із запасів.
де л - кількість споживачів даного товару на даному ринку; Т - кількість даного або аналогічного товару, яка споживається одним споживачем на рік.
де К - кількість населення (споживачів); 2) - дохід на душу населення; сі - частка витрат на даний товар у доходах однієї людини.
Фірми використовують усі ці методи для контролю та корегування результатів.
Для більш точного визначення місткості ринку слід використовувати багатофакторні економетричні моделі, в яких враховуються:
• реекспортна та реімпортна продукція;
• зміна купівельної спроможності населення;
• рівень доходів та рівень споживання;
• тенденції, структура та звичаї споживання;
• стереотипи способу життя;
• фактори пріоритету при виборі покупки та ін.;
2) доступність сегмента для підприємства (можливість одержати канали розподілу та збуту продукції, сприятливі умови транспортування і зберігання товару);
3) сталість сегмента(з'ясування того, наскільки реально ту чи іншу групу споживачів можна розглядати як сегмент ринку, наскільки вона стійка за основними інтегруючими ознаками);
4) прибутковість(визначення рентабельності роботи на цей сегмент ринку).
Одержавши відповіді на всі ці питання та оцінивши потенціал своїх товарівза всіма критеріями, можна прийняти рішення стосовно своєї позиції на вибраному сегменті ринку.
Отже, за вище зазначеними критеріями оціними твори художньго мистецтва:
1. Кількістні параметри
-Обсяг ринку творів художнього мистецтва достатньо великий у регіональному та товарному розрізках.
2. Доступність сегменту
-На данний час існує велика кількість організацій або, навіть, окремих осіб, які є посередниками на шляху від виробника до споживача;
-Безпечне транспортування картинам дуже легко забезпечити;
-Картини можуть зберігатися століттями.
3. З середніх віків культура людини стала дуже важливим чинником її життя. Ознакою інтелегенції стала культура. Художнє мистецтво є одним з важливих компонентів культури. І цінувати його будут завжди.
4. На сьогоднішній день художнє мистецтво з хорошою маркетинговою стратегією стало одним з тих сегментів, який приносить великий прибуток.
На офіційному сайті найбільш впливового індексу в цій області, Meі-Moses Fіne Art Іndex, зазначено, що в останні півстоліття прибутковість вкладень у мистецтво знаходилася приблизно на рівні прибутковості вкладень в акції компаній, включених в індекс S&P 500. Протягом останніх двадцяти п'яти років індекс Meі-Moses відставав від S&P 500, однак в останні 5-10 років інвестиції в мистецтво були більш прибутковими, ніж вкладення в акції найбільших компаній.
У кризу світовий арт-ринок, як і варто було очікувати, розділився на оптимістів і песимістів. Оптимісти говорять про корекцію «штучно завищених» у попередні 10 років цін на 30-50% і вказують на те, що, наприклад, німецькі експресіоністи і віденський Сецессіон як і раніше мають успіх на аукціонах. Песимісти, посилаючись на результати останніх торгів, пророкують набагато глибоке падіння попиту на твори мистецтва.
Нещодавно закінчилися зимові аукціони двох найбільших будинків: Sotheby's і Chrіstіe's. Сукупні продажі склали 233,9 мільйонів доларів. Це на 75% менше, ніж минулого року. Уперше за останні 5 років аукціонні будинки зазнали труднощів з добором топових лотів, тобто предметів мистецтва екстра-класу, свого роду «зірок» торгів.
На думку арт-оглядачів, зараз на ринок мистецтва виходять тільки ті продавці, які не можуть чекати, коли їхня річ виросте в ціні (наприклад, жертви розлучення чи ті, хто не в змозі сплатити податок на спадщину). У результаті, наприклад, на вечірніх торгах імпресіоністів Sotheby's 3 лютого 2010 року, де звичайно пропонуються найцікавіші лоти і збираються затяті колекціонери, було виставлено 29 лотів (рік тому – 77).
Найбільше від кризові часи постраждало сучасне мистецтво. На останніх торгах сучасного мистецтва Chrіstіe's покупці виклали 12,1 мільйона доларів. Рік тому обсяг торгів склав 143 мільйона. Головний лот – чоловічий портрет, написаний Френсісом Беконом (оцінка 5,6 мільйонів доларів) – продати взагалі не вдалося.
Отже ми я можу зробити висновок, що, сьогодні, сегмент ринку творів художнього мистецтва є рентабільним і прибутковим, а його потенційл є дуже великим.
Споживачів можна групувати за географічною, демографічною та соціально-економічною ознаками.
Ринок предметів мистецтва дуже специфічний, розмах цінових коливань значний, ризик не знайти взагалі ніякого покупця великий. Однак, якщо ви бажаєте витратити гроші – зрозуміло, не останні і не передостанні – на твори мистецтва, і примарність перспектив одержання вигоди не особливо турбує, то чому б не спробувати.
Особливостями ринку мистецтв є:
- Кожен твір мистецтва є унікальним, тому їхня взаємозамінність відсутня, і ціна визначається не так, як на «звичайні» товари.
- Вкладення грошей у мистецтво звичайно розраховані на довгострокову перспективу (від 35-40 років).
- Твір мистецтва не завжди можна продати (не просто продати дорого, а взагалі продати).
- Коли твір мистецтва в принципі можна продати, це забирає значний час (потрібно знайти покупця саме на вашу річ).
- Потрібно або мати (і постійно поглиблювати) спеціальні знання, або цілком довіряти консультанту.
З перерахованих особливостей мистецтва випливає, що для інвестора ця діяльність повинна стати якщо не професією, то, як мінімум, дуже серйозним хобі.
У сегментації ринку товарів художнього мистецва за групами споживачів виділяють також сегментацію за поведінкою на ринку. Щоб утримати покупців, опрацьовується спеціальний статус постійного клієнта; Важливе значення має і такий параметр поведінки, як ступінь потреб споживачів у товарі художнього мисцетва та ступінь вразливості щодо умов ринку (якість, ціни, рівень обслуговування, форми реклами, та ін.).
Сегментацію ринку творів художнього мистецтва за групами споживачів проводять також за конкретними творами, аналізуючи, які саме параметри того чи іншого твору можуть бути найприйнятнішими для покупця. Сегментація за продуктом (тобто з урахуванням реакції споживачів на обумовлені параметри конкретної картини) цілком може виявитися ефективнішою, ніж сегментація за групами споживачів. Особливе значення сегментація ринку творів художнього мистецтва за продуктом має при випуску та збуті нових картин. При цьому необхідно ефективне поєднання розроблення та випуску нових творів і застосування нових технік, що дає підвищувати якість і оригінальність певної картини.
Ефективну маркетингову програму не можна розробити без детального аналізу становища конкурентів. Зазвичай його вивчають у двох напрямах: основні фактори конкурентоспроможності фірми, практика фірми у сфері маркетингу. Велике значення має виявлення "білих плям" у попиті, тобто таких ринкових потреб, які конкуренти не можуть повністю задовольнити. Крім того, водночас може бути вивчений і передовий досвід конкурентів у виробничій та маркетинговій діяльності.
Процес розподілу ринку кожного товару на відокремлені частини (сегменти) відповідно до обраних критеріїв при опрацюванні маркетингової політики фірми і є сегментацією.
Отже, теорія ринкової сегментації грунтується на припущенні, що одна фірма за умов конкуренції не в змозі задовольнити всі потреби ринку на конкретні товари і тому вона повинна сконцентруватися на реалізації цього товару на тих частинах (сегментах) ринку, які найпривабливіші з точки зору виробничих, фінансових та маркетингових можливостей.
Вивчення мотивації споживачів
Однією з умов існування ринку - присутність на ньому покупця чи споживача товару, який купується. Роль споживача для розвитку ринку та ринкових відносин виключно велика, так як нею визначаються об'єми продажу та виробництва, а також асортиментний склад товарів, на які є попит. Умови існування суспільства настійно потребують пошуку шляхів та можливостей здійснення маркетингового дослідження поведінки споживачів для забезпечення ринкової рівноваги між попитом та пропозицією.
Підприємство в сучасному світі може домогтися успіху лише в тому випадку, коли воно враховує і прагне задовольнити запити споживачів. Для підвищення ефективності потрібно дослідження постійно зростаючих вимог покупця. Маркетинг займається дослідженням споживача, що включає його потреби і вимоги, мотивацію купівлі або відмови від неї. Вивчення споживачів безперечно починається з вивчення їхніх потреб. Найбільшу поширеність одержала ієрархія потреб по А. Маслоу. По цій системі потреби зростають від фізіологічних (голод, холод, спрага), через потребу самозбереження (безпека, захист), соціальні потреби, потреби самоповаги (соціальний статус, визнання) до потреб у самоствердженні (самореалізація і саморозвиток). Виявлення потреб - одна з ключових цілей маркетингового дослідження. Коли маркетолог буде знати потребу споживача, він може спрогнозувати політику дій щодо її задоволення. Важливу роль у дослідженні споживачів грають мотиваційні фактори покупки товару. До таких факторів відносяться: мотив вигоди (бажання людини розбагатіти), мотив зниження ризику (потреба в безпеці), мотив визнання (потреба в статусі, престижі), мотив зручності (прагнення скрасити своє існування), мотив волі (потреба в незалежності) і, нарешті, мотив пізнання (потреба в розвитку).
Метою вивчення покупця є виявлення і детальне дослідження тих категорій осіб (покупців і споживачів), котрим адресована продукція магазину (фірми), а також їхніх звичок і мотивів, якими вони керуються у своїй поведінці на ринку. Дослідження такого типу передбачають аналіз основних суб'єктивних і об'єктивних чинників, що формують смак і надання покупцем переваги тому чи іншому товару. Вивченню підлягають демографічна характеристика покупців, розподіл прибутку, соціальні чинники, що впливають на поведінку даної групи населення, психологію. Ці напрямки аналізу звичайно об'єднуються в поняття "дослідження мотивацій".
Успішна реалізація політики ринкової сегментації передбачає знання того, хто саме є споживачем продукції магазину (фірми). Тому необхідно виокремити з усієї маси споживачів найтиповіші групи, що мають однакову чи подібну споживацьку поведінку і репрезентують особливий спектр суспільного попиту на даний товар. При цьому головним критерієм часто береться розподіл споживачів за рівнем прибутку і соціального стану, а додатковими - вік покупця, склад його родини, місце проживання тощо. Таким чином, вивчення споживача припускає досить широке коло досліджень. Це вивчення покупців продукції фірми (реальних і потенційних), і дослідження чинників, що формують попит на даний товар.
Отже, обсяг реалізації продукції на ринку і прибуток певним чином залежать від ставлення споживачів до неї. При цьому важливу роль відіграє правильне визначення рівня ціни відповідно до споживчих властивостей товару. В разі невиконання цієї умови попит падає, що призводить до зниження реалізації, особливо коли ринок насичений продукцією.
Якщо на ринку присутні, приміром, два види продукції, досить близькі за споживчою корисністю, з однаковим рівнем ціни і один вид реалізується активно, а другий залишається без руху, то підприємству слід вивчити мотивацію споживачів, здійснивши відповідне тестування.
Мотивація являє собою комплекс чинників, що спонукають споживача до тих чи інших дій. Мотиви керують придбанням товару. Але підприємство має цікавити не власне мотив споживача в певному місці, а процес формування його майбутніх намірів. Намір слугує вже усвідомленим імпульсом до дії, виконання котрого може відкладатися на якийсь час.
Впливати на споживача слід як до, так і після виникнення наміру, бо система намірів і мотивацій досить складна і не завжди піддається логічному причинно-наслідковому аналізові. Мета підприємства полягає в тому, щоб "спровокувати" споживача на придбання продукції. Тому основними етапами дослідження купівельних мотивацій є, по-перше, вивчення мотивів поведінки споживача при виборі об'єкта покупки і, по-друге, розробка засобів впливу на потенціального покупця з орієнтацією його на продукцію підприємства.
Дослідження мотивації споживача починається з виявлення цільової аудиторії — певної сукупності покупців (юридичних та фізичних осіб).
Виявивши цільову аудиторію, підприємство визначає, яка саме реакція споживача у відповідь на пропозицію продукції була би для нього найкращою. Звичайно, найбільш бажана реакція - здійснення купівлі.
Споживач може відчувати перевагу продукції підприємства в певному місці, але не бути переконаним у необхідності її придбання. Тепер завдання підприємства полягає в тому, щоб вселити в потенціального споживача впевненість, що дана продукція найбільшою мірою відповідає його потребам та вимогам. Якщо деякі споживачі, будучи переконані в доцільності придбання продукції, все ж таки не мають наміру це зробити, принаймні одразу, і відкладають купівлю на пізніший час, то, очевидно, слід запропонувати додаткову інформацію, щоб вони наважилися здійснити заключний крок.
З метою якнайповнішого дослідження мотивів дій споживача використовуються такі методи:
• функціональний;
• динамічний;
• аналітичний.
Перший з них базується на принципі пошуку відповіді на запитання про функціональне (технічне) призначення продукції. В даному разі мається на увазі рівень задоволення потреб та вимог споживача виходячи з функціональних властивостей продукції та ціни на неї. Динамічний метод відзначається тим, що застосовується до конкретного часового ряду. Так, при зміні ставлення споживачів до певного типу продукції підприємство пропонує нову, яка задовольняє запити. Даний процес простежується в динаміці. Аналітичний метод полягає у вивченні етапів формування наміру та мотивів, які не усвідомлені самим споживачем, а також його ірраціональних спонукань.
Дослідження свідчать, що мотиви і наміри споживачів не завжди бувають продуманими та раціональними. Пояснюється це тим, що кожен споживач керується власними асоціаціями і стереотипами у процес придбання товару.
Ціновий тест дозволяє заздалегідь визначитися щодо основних показників реалізації продукції з конкретним рівнем ціни. Тут можна виділити такі етапи:
• формулювання цілей цінового тестування; - визначення базового тесту;
• розробка проектного варіанта тесту;
• перевірка тесту на контрольній групі споживачів;
• статистичне опрацювання результатів тестування;
• розробка шкали відхилень та правил інтерпретації одержаних результатів;
• виявлення недоліків у тесті, їхнє виправлення;
• доопрацювання проектного варіанта тесту і його затвердження на підприємстві.
Якість розробленого цінового тесту характеризують надійність і відповідність одержаних результатів цілям тестування (валідність). Для цього тест має бути правильно розроблений, надійно ізольований, добре підготовлений.
Сучасне мистецтво — вельми дивне явище, в якому об’єктом може виступати будь-що — аж до сміття. Якось на одній із виставок прибиральниця викинула експонат. Художник дуже засмутився через зникнення унікального «креативу».
Проте навіть якщо художник або скульптор не мають відповідної освіти, а техніка виконання викликає багато запитань, витвір мистецтва, незалежно від форми, відрізняється від звичайного предмета тим, що має вміст. Принаймні, з точки зору автора. Мистецтво неминуче має нести якусь ідею, конструктивну або деструктивну, і впливати на соціум. У книзі Дональда Томпсона «Як продати за 12 мільйонів доларів опудало акули» сучасне образотворче мистецтво називається профанацією, містифікацією, зомбуванням і PR в одному флаконі. Автор, економіст за освітою, розповідає, як один заповзятливий дилер у сфері мистецтва намагався (і небезуспішно) продати дохлу рибу за нечувані гроші. Цю п’ятиметрову «скульптуру» тигрової акули встановлено в гігантській скляній вітрині і має вона креативну назву «Фізична неможливість смерті в свідомості живого». Акулу було спіймано 1991 року в Австралії, оброблено і перетворено на витвір мистецтва в Англії під керівництвом нині всесвітньо відомого британського художника Демієна Херста. У світі мистецтва багато хто сумнівався в тому, що це диво взагалі можна назвати витвором мистецтва. Тим часом питання це має принципове значення, адже 12 мільйонів доларів — це більше, ніж будь-коли було заплачено за твір митця за його життя за винятком Джаспера Джонса. Це більше, ніж будь-коли платили за Герхарда Ріхтера, Роберта Раушенберга або Люсьєна Фрейда. Однак автор книги сумнівається в перспективності інвестування в сучасне мистецтво. Висновки, які він робить, невтішні: більшість робіт з плином часу не вдасться перепродати навіть за їхньою первинною ціною. Можливо, цей факт відбився в понятті «актуальне мистецтво».
Сучасне суспільство, маючи величезний потенціал до розвитку, характеризується втратою непорушних стандартів добра, істини і прекрасного. Безліч цінностей та ідеалів минулого, народжених різними ідеологіями, виявилися обмеженими, деструктивними, нездійсненними. Цінності, здатні не роз’єднувати, а об’єднувати, перебувають на стадії формування і осмислення. Народження актуального мистецтва пов’язане з розчаруванням у силі розуму, тому апелює до світу чуттєвого, суб’єктивно-особистого. Художник намагається достукатися до душі глядача на рівні абстрактних форм, концептів та образів. Народження актуального мистецтва можна розглядати як спробу реанімувати людську душу. У деяких своїх проявах воно до болю відверто діагностує хвороби суспільства. Гра та інтерпретація стають бунтом проти уявної, насаджуваної масової культури. Проте актуальне мистецтво має і суперечливі, деколи деструктивні риси. Свобода в ім’я творчого пошуку і пограничної відвертості автора часто обертається безплідною свободою від духовних цінностей і сенсу створеного. Порожні форми, не наповнені нічим або наповнені не переосмисленими автором руйнівними емоціями, не переплавленими в мудрість, здатні увійти в резонанс з найтемнішим і деструктивним у душі глядача, народжуючи хворобливі фантазії та ідеї. Свобода художника завжди повинна бути обмежена внутрішньою необхідністю служіння ідеї, що скеровує людство до мудрості. Тож бажаємо, щоб мистецтво себе знайшло, а знайшовши, стало світлим орієнтиром для втомленої інформатизацією та підміною цінностей людини.
