Рекомендації щодо оформлення курсової роботи

 

4.1. Загальні вимоги

Оформлення курсової роботи є важливим елементом її виконання і одним із багатьох чинників, на які зважає керівник роботи при оцінюванні під час захисту. Передусім звертається увага на змістовний аспект викладу матеріалу (логічність і послідовність, повнота і репрезентативність, тобто широта використання наукових джерел, загальна грамотність та відповідність стандартам і прийнятим правилам), а також на текст роботи, список літератури і додатки, на зовнішнє оформлення титульного аркуша.

Курсову роботу набирають на комп’ютері та видруковують на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210×297 мм). Окремі таблиці та ілюстрації можуть бути подані на аркуші формату A3. Загальний обсяг дослідження має перебувати в межах 30-40 сторінок комп’ютерного набору (без списку використаних джерел та додатків), підготовленого з використанням текстового редактора Word. Текст курсової роботи треба друкувати через 1,5 інтервали шрифтом Times New Roman (кегль – 14) звичайної щільності та масштабу, залишаючи поля таких розмірів: ліве - 25 мм, праве - 10 мм, верхнє і нижнє - 20 мм. Абзацний відступ повинен бути однаковим упродовж усього тексту роботи і дорівнювати 10 мм; між абзацами немає додаткових інтервалів. Шрифт друку повинен бути чітким, чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту повинна бути однаковою. На сторінці – 30 рядків.

До загального обсягу курсової роботи не входять додатки, список використаних джерел, але всі сторінки зазначених елементів роботи підлягають нумерації на загальних засадах. Нумерацію сторінок, структурних частин роботи, рисунків, таблиць та формул подають арабськими цифрами.

Першою сторінкою курсової роботи є титульний аркуш, який, як і сторінка з змістом, враховують при нумерації, але номер сторінки на ньому не проставляють. На решти сторінках, починаючи із третьої, номер проставляють у правому верхньому куті аркуша без крапки.

Назви основних структурних одиниць роботи потрібно друкувати великими літерами симетрично до тексту (“ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ 1”, “ВИСНОВКИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ”,…). Заголовки інших складових курсової роботи (підпункти) друкують малими літерами (крім першої) з абзацного відступу. Порядковий номер параграфу ставлять перед його назвою. Крапку в кінці жодного заголовка не ставлять. Якщо він довший одного рядка, то не доцільно вживати перенесення (поділ) слів; наступний рядок повинен починатися з того самого відступу, заголовок має бути розміщений по центру рядка і написаний напівжирним шрифтом та кеглем (розміром) 14 пунктів. Після заголовку (крім заголовків пунктів та підпунктів) пропускають один рядок. Кожну структурну частину курсової роботи (зміст, вступ, розділи, висновки, список використаних джерел, додатки) треба розпочинати з нової сторінки (окрім, наступного підрозділу, котрий починається одразу ж після закінчення попереднього). Остання сторінка параграфу повинна бути заповнена текстом на 75%. Якщо на цій сторінці є лише 2–3 рядки, то текст потрібно скоротити і цю сторінку вивільнити.

Підпункти нумерують у межах кожного параграфу, а тому мають двозначну нумерацію, перша цифра вказує на номер відповідного параграфу, друга – відповідного пункту. Між цифрами та після другої цифри ставлять крапку. Наприклад, позначення «3.1.» означає перший підпункт третього параграфу. Назву пункту наводять у тому ж рядку, що й його порядковий номер.

 

4.2. Оформлення ілюстративного матеріалу

(рисунків, таблиць, формул тощо)

Зібраний цифровий матеріал подають у вигляді таблиць, схем, діаграм, графіків тощо. Особливу увагу потрібно приділити їх правильному оформленню і побудові. Вони повинні бути логічним продовженням викладених теоретичних положень і слугувати основою для відповідних висновків та пропозицій. Одна з головних вимог до графічного і табличного матеріалу – їх наочність. Заголовки (назви) таблиць, схем, графіків, діаграм мають відображати основний зміст ілюстративного матеріалу та містити три обов’язкових елементи, а саме: назву і порядковий номер (для кожного типу ілюстрацій); найменування об’єкту, що характеризується; період, за який наведено дані. Наприклад, у таблицях вказують одиниці виміру, об’єкт аналізу, часовий ряд дослідження, а в графіках – масштаб тощо.

Ілюструють курсові роботи, враховуючи загальний задум, за ретельно продуманим тематичним планом, який допомагає уникнути випадкових ілюстрацій, пов’язаних із другорядними деталями тексту і запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій. Кожна ілюстрація повинна відповідати тексту, а текст – ілюстрації.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, діаграми, карти тощо) і таблиці треба подавати в курсовій роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або в окремих випадках на наступній сторінці. Нумерують їх послідовно, вказуючи назву та посилання на джерело. Таблицю, рисунок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках. Ілюстрації в роботі позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно у межах параграфу.

Цифровий матеріал у курсовій роботі, зазвичай, подають у вигляді таблиць. Оформляючи їх, треба пам’ятати, що кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту (назву не підкреслюють). Назву і слово «Таблиця» пишуть з великої літери без скорочень.

Таблицю розмішують після першого згадування про неї у тексті так, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку курсової роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш (сторінку), на якому дублюють тільки шапку таблиці (без назви) та над нею зазначають «Продовження таблиці … (номер, наприклад 1.5 - п’ята таблиця першого розділу)». При поділі таблиці на частини дозволяється заміняти заголовки стовпців або рядків номерами, нумеруючи їх також і в першій частині таблиці. Нумерують таблиці так само як і інші ілюстрації. У правому верхньому кутку над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» і зазначають її порядковий номер у межах відповідного параграфу. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба. Шрифт в таблицях Times New Roman, розмір 12 пт., інтервал між рядками 1,0.

Комп’ютерний набір формул рекомендується здійснювати з використанням редактора формул (наприклад, Microsoft Equation) таким чином, щоб розмір основних символів відповідав розміру шрифту тексту дослідження.

Якщо в роботі зустрічається лише одна формула, то її позначають: (1), якщо ж їх декілька – номер формули складається з номера параграфу та порядкового номера формули, відокремлених крапкою. Порядкові номери формул позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого краю сторінки нарівні відповідної формули без крапок від неї до її номера, наприклад: (2.3) – третя формула другого параграфу. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний. Номер громіздкої формули, яка не поміщається в одному рядку, при її перенесенні розміщують на рівні останнього рядка. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули. Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об’єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться всередині групи формул і звернене в бік номера.

Пояснення використаних у формулі позначень (символів) розміщують безпосередньо під формулою в тій послідовності, у якій вони наведені в формулі, та кожне з нового рядка. Перший рядок розпочинають словом «де» без двокрапки, після чого подають змістовне пояснення одного із використаних символів.

 

4.3. Правила цитування та посилання на джерела

Виконуючи курсову роботу, студент повинен посилатися на першоджерела, інформацію, матеріали тощо, які використано у власному дослідженні, оскільки вони є предметом інтелектуальної власності. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність інформації, що цитується, та дають потрібні відомості щодо документа, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг тощо.

Для обґрунтування окремих положень і висновків у курсовій роботі можуть використовуватись цитати з літературних джерел чи витяги з нормативних документів. Поряд із цитуванням думок з аналізованої праці допускається також виклад чужих міркувань власними словами. У такому разі недослівний переказ думок не беруть у лапки, але це не позбавляє обов’язку зробити посилання на відповідне джерело. Посилання може бути зроблене в детальній чи короткій формі. У курсовій роботі рекомендовано використовувати коротке посилання, яке роблять одразу після завершення цитати чи викладу думки інших авторів. Цитати наводять також для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору.

Кожен показник, цифра чи цитата у курсовій роботі повинні мати посилання, які роблять у тексті (зазвичай, в кінці речення) у квадратних дужках, наприклад: [15, с. 154], де перша цифра «15» означає номер джерела у списку опрацьованої літератури, а друга «154» – сторінку, на якій наведено зазначені дані або цитовану тезу. При одночасному посиланні на декілька джерел посилання оформляють таким чином: [5, с. 19; 11, с. 5; 23, с. 9], тобто автор одночасно посилається на 5; 11 та 23 джерело у списку використаної літератури.

 

4.4. Оформлення списку використаних джерел

У курсовій роботі список використаних джерел рекомендовано подавати в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків (назви публікації – колективних монографій, збірників, довідників тощо). Авторів, які мають однакові прізвища, записують за алфавітним порядком їхніх ініціалів. Праці одного автора записують за першими буквами назв його праць. Можна також подати список джерел у порядку появи посилань у тексті.

Приклади оформлення окремих позицій списку опрацьованих джерел згідно нового стандарту наведено у (Додатку В).

 

4.5. Оформлення додатків

Додатки курсової роботи оформляють на наступних сторінках як її продовження або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи. Додатки повинні мати спільну з рештою тексту наскрізну нумерацію сторінок. Кожен додаток має розпочинатись з нової сторінки та мати назву (заголовок), надруковану вгорі малими літерами (крім першої) симетрично до тексту сторінки. З правого боку рядка над заголовком друкують з першої великої літери слово «Додаток» та його позначення (велика літера чи номер). Додатки позначають великими літерами української абетки (за винятком літер Г, Ґ, З, Є, И І, Ї, Й, О, Ч, Ь) або нумерують арабськими цифрами, наприклад, додаток Б або додаток 2. Якщо в роботі лише один додаток, то його позначають як «Додаток А».