Капітальні інвестиції – це кошти, призначені для створення і придбання основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
За методикою Gartner Group до фіксованих (капітальних) варто відносити наступні витрати:
· вартість розробки проекту інформаційної безпеки (розробка схем пристроїв, політики функціонування системи тощо);
· витрати на залучення зовнішніх консультантів;
· вартість первісних закупівель ліцензійного основного й додаткового програмного забезпечення (ПЗ);
· вартість створення основного й додаткового програмного забезпечення (ПЗ);
· витрати на первісні закупівлі апаратного забезпечення;
· витрати на інтеграцію системи інформативної безпеки у вже існуючу корпоративну систему (встановлення обладнання, програмного забезпечення та налагодження системи інформаційної безпеки);
· витрати на навчання технічних фахівців і обслуговуючого персоналу.
Витрати на розробку проекту інформаційної безпеки, а також витрати на залучення зовнішніх консультантів визначаються на підставі фактичних даних організації.
Проектні капіталовкладення в апаратне забезпечення та придбання ліцензійного основного й додаткового ПЗ визначаються на основі цін, наведених у прайс-листах відповідних фірм, інших довідкових матеріалів або за фактичними витратами.
Витрати на навчання технічних фахівців і обслуговуючого персоналу приймаються за фактичними затратами організації.
Витрати на інтеграцію системи інформативної безпеки у вже існуючу корпоративну систему визначаються у відсотках до сумарної вартості обладнання та програмного забезпечення. (7-8%)
Методика розрахунку витрат на створення програмного забезпечення наведена далі.
2.1.1. Визначення витрат на створення програмного засобів захисту інформації
При виконанні дипломних проектів, спрямованих на розробку і використання програмного забезпечення (ПЗ) в системах інформаційної безпеки, техніко-економічні розрахунки мають містити:
§ визначення трудомісткості розробки та опрацювання ПЗ;
§ розрахунок витрат на створення програмного продукту;
§ оцінку швидкодії та надійності роботи програмного продукту.
2.1.1.1. Визначення трудомісткості розробки та опрацювання
програмного продукту
Нормування праці в процесі створення ПЗ істотно ускладнено через творчій характер праці програмістів. Проте трудомісткість розробки і опрацювання ПЗ може бути розрахована на основі системи моделей з певною точністю оцінки.
Трудомісткість створення ПЗ визначається тривалістю кожної робочої операції, починаючи з складання технічного завдання і закінчуючи оформленням документації (за умови роботи одного програміста):
= 
+ 
+ 
+ 
+ 
+ 
, годин, (2.1)
де 
– тривалість складання технічного завдання на розробку ПЗ;
– тривалість вивчення ТЗ, літературних джерел за темою тощо;
– тривалість розробки блок-схеми алгоритму;
– тривалість програмування (моделювання) за готовою блок-схемою;
– тривалість опрацювання програми на ПК;
– тривалість підготовки технічної документації на ПЗ.
Складові трудомісткості визначаються на підставі умовної кількості операторів у програмному продукті Q (з урахуванням можливих уточнень у процесі роботи над алгоритмом і програмою).
Умовна кількість операторів у програмі:
Q = q · с (1 + р), штук, (2.2)
де q – очікувана кількість операторів;
с – коефіцієнт складності програми;
р – коефіцієнт корекції програми в процесі її опрацювання.
Коефіцієнт складності програми с визначає відносну складність програми щодо типового завдання, складність якого дорівнює одиниці. Діапазон його зміни – 1,25...2,0.
Коефіцієнт корекції програми р визначає збільшення обсягу робіт за рахунок внесення змін в алгоритм або програму внаслідок уточнення технічного завдання. Його величина знаходиться в межах 0,05...0,1, що відповідає внесенню 3...5 корекцій і переробці 5-10% готової програми.
Оцінка тривалості складання технічного завдання на розробку ПЗ tтз залежить від конкретних умов і визначається дипломником на підставі експертних оцінок за узгодженням із керівником проекту.
Тривалість вивчення технічного завдання, опрацювання довідкової літератури з урахуванням уточнення ТЗ і кваліфікації програміста можливо оцінити за формулою:
, годин, (2.3)
де В – коефіцієнт збільшення тривалості етапу внаслідок недостатнього опису завдання, В = 1,2...1,5;
k – коефіцієнт, що враховує кваліфікацію програміста і визначається стажем роботи за фахом:
§ до 2 років – 0,8;
§ від 2 до 3 років – 1,0;
§ від 3 до 5 років – 1,1...1,2;
§ від 5 до 7 років – 1,3...1,4;
§ понад 7 років – 1,5...1,6.
Тривалість розробки блок-схеми алгоритму:
, годин. (2.4)
Тривалість складання програми за готовою блок-схемою:
, годин. (2.5)
Тривалість опрацювання програми на ПК:
, годин. (2.6)
Тривалість підготовки технічної документації на ПЗ:
(2.7)
2.1.1.2. Розрахунок витрат на створення програмного продукту
Витрати на створення програмного продукту Кпз складаються з витрат на заробітну плату виконавця програмного забезпечення Ззп і вартості витрат машинного часу, що необхідний для опрацювання програми на ПК Змч:
Кпз = Ззп + Змч. (2.8)
Заробітна плата виконавця враховує основну і додаткову заробітну плату, а також відрахування на соціальне потреби (пенсійне страхування, страхування на випадок безробіття, соціальне страхування тощо) и визначається за формулою:
, грн, (2.9)
де t – загальна тривалість створення ПЗ, годин;
Зпр – средньогодинна заробітна плата програміста з нарахуваннями, грн/годину.
Вартість машинного часу для налагодження програми на ПК визначається за формулою:
, грн, (2.10)
де tопр – трудомісткість налагодження програми на ПК, годин;
tд – трудомісткість підготовки документації на ПК, годин;
Смч – вартість 1 години машинного часу ПК, грн./година.
Вартість 1 години машинного часу ПК визначається за формулою:
, грн, (2.11)
де Р – встановлена потужність ПК, кВт;
Се – тариф на електричну енергію, грн/кВт∙година;
t – час роботи ПК (t =1 година);
Фзал – залишкова вартість ПК на поточний рік, грн.;
На – річна норма амортизації на ПК, частки одиниці;
Напз – річна норма амортизації на ліцензійне програмне забезпечення, частки одиниці;
Клпз – вартість ліцензійного програмного забезпечення, грн.;
Fр – річний фонд робочого часу (за 40-годинного робочого тижня Fр = 1920.
Залишкова вартість ПК визначається виходячи з фактичного терміну його експлуатації як різниця між первісною вартістю та зносом за час використання.
Визначена таким чином вартість створення програмного забезпечення Кпз є частиною одноразових капітальних витрат разом з витратами на придбання і налагодження апаратури системи інформаційної безпеки.
Таким чином, капітальні (фіксовані) витрати на проектування та впровадження проектного варіанта системи інформаційної безпеки складають:
К = Кпр + Кзпз + Кпз + Каз + Кнавч + Кн, (2.12)
де Кпр – вартість розробки проекту інформаційної безпеки та залучення для цього зовнішніх консультантів, тис. грн;
Кзпз – вартість закупівель ліцензійного основного й додаткового програмного забезпечення (ПЗ), тис. грн;
Кпз – вартість створення основного й додаткового програмного забезпечення, тис. грн;
Каз – вартість закупівлі апаратного забезпечення та допоміжних матеріалів, тис. грн;
Кнавч – витрати на навчання технічних фахівців і обслуговуючого персоналу, тис. грн;
Кн – витрати на встановлення обладнання та налагодження системи інформаційної безпеки, тис. грн.
Аналогічно визначаються капітальні витрати альтернативного варіанта Ка, якщо вирішення поставленої задачі може бути досягнуто іншим способом.
