Розробка схеми електричних з'єднань та таблиць з'єднань та підключень

Схемою внутрішніх з'єднань (монтажною) називають схему, на якій зображено дійсне розміщення елементів і апаратів у просторі та показані з'єднання всіх складових частин пристрою керування і проводи, джгути і кабелі, якими здійснюються ці з'єднання, а також місця їх приєднання і вводу.

Апарати і прилади на схемі зображають у вигляді прямокутників або фігур, що зовнішніми обрисами нагадують відповідний апарат, а їх елементи – у вигляді умовних графічних позначень. Над прямокутниками розміщують коло розділене горизонтальною лінією. Цифри над лінією вказують порядковий номер виробу (номери присвоюють попанельно зліва направо і зверху вниз), а під лінією-позиційне позначення цього виробу (згідно з принципіальною схемою).

Вивідні зажими (клеми) приладів умовно зображають колом, зліва від якого проставляється маркірування згідно з принципіальною схемою (за необхідності в дужках простааляється заводське маркірування клем відповідного апарату). Платам, на яких розміщені діоди, транзистори, резистори тощо, присвоюється тільки порядковий номер (проставляється в колі над лінією).

Схеми внутрішніх з'єднань можуть виконуватись адресним, графічним або табличним способами.

Графічний спосіб полягає в тому, що на кресленні умовними лініями показують усі з'єднання між елементами апаратів у вигляді проводів, джгутів чи кабелів. Цей спосіб застосовують лише для щитів і пультів, малонасичених апаратурою. Схеми трубних проводок виконують лише графічним способом.

Виконувати схеми внутрішніх з'єднань бажано адресним способом, бо цей спосіб виконання схем є основним і найбільш поширеним.

Адресний спосіб виконання схем полягає в тому, що лінії зв'язку між окремими елементами, апаратами не зображають. Замість цього біля місця приєднання проводу на кожному апараті чи елементі проставляється цифрова або буквенно-цифрова адреса того апарату чи елементу, з яким він повинен бути електрично зв'язаним (позиційне позначення згідно з принципіальною схемою або порядковий номер виробу). При такому виконанні креслення не загромаджується лініями зв'язку і схема легко читається.

Табличний спосіб застосовують у двох варіантах. Для першого складають монтажну таблицю, де зазначають номери кожного електричного ланцюга, у свою чергу, для кожного ланцюга послідовно перелічують умовні літерно-цифрові позначення приладів, апаратів та їх контактів, до яких ці ланцюги під'єднані (табл. 2).

Так, для ланцюга 7 запис означає, що затискач 6 магнітного пускача КМ1 з'єднується із затискачем 4 магнітного пускача КМ2, який в свою чергу повинен бути з'єднаним із затискачем 3 реле часу КТ4.

Другий варіант відрізняється від першого тим, що у таблицю вписують номери маркування ланцюгів принципових електричних схем (табл. 15).

Напрям прокладки проводів, як і для першого варіанта, записують у вигляді дробу У примітці для більш чіткого розпізнавання проводів прийнято використовувати додаткове позначення. Наприклад, перемичку позначають літерою "П" (табл. 15).

Рис. 8 - Фрагмент електричної схеми внутрішніх з’єднань, виконаної адресним способом:І – передня панель; ІІ – ліва бокова стінка; ІІІ – задня стінка.

Таблиця 14 - Фрагмент таблиці з’єднань

Номер ланцюга З’єднання

КМ1/6-КМ2/4-КТ4/3

КМ4/2-ХТ1/293

Таблиця 15 - Таблиця з’єднання проводок

Провідник Звідки йде Куди підключається Дані проводу Примітка

ХТ3/1 ХТ3/2 ПВ1х0,75 П

В загальному випадку проводи, групи проводів, джгути та кабелі показують на схемі окремими лініями товщиною 0,4...1 мм. Проводи, які йдуть на схемі в одному напрямку, дозволяється зливати в загальну лінію із зображенням при підході до контактів кожного провода окремо.

Проводи, джгути, кабелі, жили кабелю повинні бути пронумеровані в межах виробу окремо. Їх позначення на схемі наносять по-різному:

- номери кабелів проставляють в колах, які поміщені в розривах зображень кабелів біля місць розгалуження;

- номери джгутів проставляють на поличках ліній–виносок біля місць розгалуження проводів.

Дозволяється над кабелем писати його позначення, якщо з'єднання читається по схемі однозначно. Дозволяється розміщувати на схемі необхідні технічні вказівки (над основним написом), наприклад, величини допустимих відстаней між проводами, джгутами та кабелями.

Схема повинна також містити відомості про проводи, кабелі (марку, переріз проводу, кількість та переріз жил в кабелі та ін.), які поміщають або біля ліній, якими зображують проводи і кабелі, або в таблиці з'єднань. Форму таблиці з'єднань вибирає розробник схеми в залежності від відомостей, які необхідно помістити в схемі. Таблицю розташовують на першому аркуші схеми над основним написом на відстані не ближче 12 мм від нього (продовження — зліва від основного напису) або у вигляді самостійного документа на форматі А4 з основним написом за формою 2.

В таблиці записують спочатку окремі проводи, а потім джгути проводів та кабелів у порядку зростання їх номерів. В графу «Примітки» поміщають дані про ізоляційні трубки та ін.